Гренландія: «заморожена» незалежність

Гренландія: «заморожена» незалежність

Трохи більше року минуло з часу останніх парламентських виборів у Гренландії, що вкотре підтвердили чітке прагнення населення острова до здобуття незалежності від Данії. «Зелена країна» не тільки знаходиться на найбільшому острові світу, а й є однією з найменших демократій (з населенням близько 56 000 осіб). У разі успіху гренландських сецесіоністів, окрім утворення першої держави інуїтів, ймовірним є також тотальний перерозподіл сил між ключовими акторами у контексті боротьби за Арктику, перш за все КНР та США. Та чи насправді перспективи утворення незалежної Ґренландія такі реальні, як це здається на перший погляд? 

Шлях до незалежності

Колонізація Данією Гренландії почалася майже 3 століття тому, в 1721 році. До 1953 року острів офіційно був данською колонією, але потім його статус формально змінили і проголосили складовою частиною королівства. Втім, суть залишалася все тією ж до 1979 року, коли Гренландія врешті-решт здобула автономію. А ще через 6 років самостійно вийшла зі складу ЄЕС, тоді як Данія залишилася в об’єднанні. 

Відразу після цього на острові сформувалися дві політичні партії: «Сіумут» (в перекладі з інуїтської мови «Вперед») і «Атассут» («Згуртованість»). Перша завжди виступала за самостійність, друга – за збереження відносин з Данією. Однак, мова про повне відокремлення відкрито в політичних колах не велася, допоки в 1995 році на виборах до місцевого парламенту більшість не отримала ліва партія «інуїт Атагатігііт» («Братство інуїтів»). Саме вона виступала в якості двигуна ідеї спочатку широкої автономії, а потім і повної самостійності Гренландії від Копенгагена. Лідер цієї партії Кудпік Клейст під час перебування на посаді голови автономного уряду в 2008 році ініціював референдум, що значною мірою розширив межі самоврядування острова. Фактично за Данією залишилися лише функції безпеки та ведення зовнішньополітичної діяльності Гренландії. 

Після цього курс на здобуття незалежності став по суті доконаним фактом. На сьогодні 6 з 7 партій «Зеленої країни» виступають за суверенізацію Гренландії, щоправда, дата та методи здобуття омріяної незалежності відрізняється: правоцентристська партія Налерак, наприклад, прагне звільнитися від Данії вже у 2021 році – на 300 річницю колонізації острова. У той же час, інші політсили озвучують терміни від декількох років до декількох поколінь, аж поки Гренландія буде спроможною проголосити свою незалежність. Найоптимальнішим для цієї події визначають 2034 рік.       

Згідно з останнім волевиявленням, що відбулося навесні 2018 року, переважна більшість дорослих гренландців, а саме 67,7%, в майбутньому бачать власну країну суверенною державою. З них 43,5% вважають, що незалежність вплине «позитивно» чи навіть «дуже позитивно» на економіку Гренландії. Проти розриву з Данією виступають переважно лише самі данці, що проживають на острові. Та чи справді перспектива незалежності для «Зеленої країни» є настільки райдужною?

Розрив з метрополією: ризики та можливості

(Сказати, що Гренландія є дотаційним регіоном це ще взагалі нічого не сказати). Близько 60% річного бюджету автономії складають данські субсидії – їх розмір коливається в межах 600 млн. доларів США. У випадку здобуття незалежності найближчим часом, Гренландія ризикує отримати статус однієї з найбідніших країн Європи з ВВП близько 3 мільярдів доларів. Транспортні літаки, що регулярно доставляють з Данії все необхідне, від ліків до фруктів, також оплачуються коштом офіційного Копенгагена.

Ситуація з транспортною інфраструктурою також не вселяє оптимізму: на території острова знаходиться лише один міжнародний аеропорт і практично відсутні дороги, що з’єднували б 17 гренландських поселень. Навіть бюлетені для останніх виборів доставлялися на виборчі дільниці за допомогою собачих упряжок. 

Окрім того, дає про себе знати колоніальне минуле. Майже усе, що відбувається в країні досі тісно зав’язано на метрополії. Тільки нещодавно гренландська мова ескімосів отримала офіційний статус. Втім, купити інуїтсько-данський словник можна тільки у Копенгагені. Нинішній глава уряду Кім Кілсен прагне ввести викладання в школах англійської мови як другої, стверджуючи, що вона буде більш корисною для нових поколінь, ніж данська.

Основними статтями доходів Гренландії на даний момент є рибальство та туризм – погодьтеся, не найбільш перспективні галузі для підйому економіки. Проте гренландці покладають немалі надії на розробку власних ресурсів: ще в минулому столітті на острові були виявлені поклади нафти (за оцінками – близько 160 млрд барелів), газу, цинку, свинцю, урану, міді, платини і т.д. 

Соціальні проблеми також складають помітні перешкоди для здобуття незалежності. В Гренландії спостерігається один з найвищих у світі показників самогубств, особливо серед корінного населення. Крім того нікуди не зникає типова для всіх північних народів проблема алкоголізму. Ці питання можуть тільки загостритися у зв’язку з непевним економічним становищем новоствореної держави.  

Зважаючи на все вищеперераховане, позицію офіційного Копенгагена стосовно ймовірної незалежності Гренландії можна сформулювати наступним чином: «Гренландія може забажати незалежності. Данія ніколи не відмовить їй у прагненні відокремитися, якщо гренландський народ колись цього забажає. Але всі ми чудово розуміємо, що Гренландія не може дозволити собі незалежність».  

Інтереси США

Офіційний Вашингтон чи не найпершим зрозумів стратегічну важливість Гренландії. Ще у далекому 1946 році американці офіційно запропонували Данії продати їм острів за 100 млн доларів, втім, безрезультатно. Після приєднання Данії до НАТО, в 1950 році була досягнута домовленість між Вашингтоном та Копенгагеном про перехід у розпорядження американців авіабази Туле, яка і до сьогодні відіграє ключову роль у системі ПРО, оскільки дає змогу заздалегідь попередити про наближення про будь-якої ракети, випущеної з боку Росії, Китаю чи КНДР. А нещодавно заступник міністра оборони США з питань політики Джон Руд підписав декларацію про наміри інвестувати у військову та цивільну інфраструктуру Гренландії, наприклад, в аеропорти. 

Деякі партії бачать у базі в Туле вирішення проблеми незалежності, оскільки на їх думку, у випадку її проголошення, вони матимуть право вимагати у США плату за свою військову присутність і за рахунок цього покривати відсутність субсидіювання з боку Данії.

У той же час, варто розуміти настрої самих гренландців стосовно США. Ліві сили на острові (яких більшість) традиційно були противниками американської військової присутності в «Зеленій країні», постійно ставили питання про те, що американські військові забруднюють острів. Особливо ці розмови стосуються інциденту 1968 року. Тоді американський ядерний бомбардувальник Б-52, на борту якого знаходилася термоядерна бомба, зазнав на острові аварії. І хоча вибуху не сталося, радіаційний фон на острові піднявся. 

Тому, якщо з економічного боку для американського капіталу незалежність Гренландії в певній мірі є вигідною, то з політичного – вихід острову з-під суверенітету перевіреного часом союзника у вигляді Данії може нести для США потенційні ризики.

Китай не відстає

Китай відкрито претендує на посилення своєї присутності в арктичній зоні. Це робить Гренландію привабливим партнером для нього. Пекін інвестує в гренландську гірничодобувну галузь, а в 2016 році навіть намагався викупити військову базу США. Операцію зірвала Данія, яка контролює зовнішню політику Гренландії за умовами договору про автономію острова. У 2017 року прем'єр острова Кім Кілсен відвідав Пекін, підписавши низку угод про економічне співробітництво. Станом на 2017 рік Китай уже займає 2 місце у структурі експорту «Зеленої країни», пропустивши вперед лише Данію. Окрім того, китайські компанії залучаються до інфраструктурних проектів у Гренландії, в першу чергу до побудови та модернізації аеропортів.

Гренландія цікава для Китаю також можливістю встановлення на її території станцій, які займалися б науковою та військовою діяльністю – наприклад, для забезпечення покриття системи Beidou, що є китайським аналогом GPS. Дана система допомогла б КНР у її морській, повітряній та підводній логістиці в межах Арктики.  

Висновки

На шляху до омріяної незалежності гренландцям доведеться зустріти ще немало перешкод. Однак, незважаючи на це, слід відмітити цілковиту підтримку суверенного вектора розвитку серед населення «Зеленої країни». 

Створення незалежної Гренландії в контексті наростаючої «боротьби за Арктику» майже напевно ознаменує посилення протиборства між Китаєм та США, що переслідують власні цілі в цьому регіоні.

Втім, питання незалежності на сьогодні ще не стоїть так гостро, оскільки в самій Гренландії, здається, розуміють, які проблеми тягне за собою розірвання стосунків з Данією.  

Автор - Олександр Ворона, "Ad Astra"