«Крижана земля» серед полярних широт

«Крижана земля» серед полярних широт

На перший погляд здається, що цій державі самою долею судилося відігравати першочергову роль в Арктиці. Принаймні поверхневий аналіз мапи світу дозволяє відшукати країну з найбільш “холодною” назвою. Ви вже здогадалися, що ця стаття буде присвячена Ісландії. Зі своєю унікальною назвою ця “крижана земля” мала б мати помітний вплив у найбільш північному регіоні планети. Недарма ж більшість ототожнюють Арктику насамперед з кригою. Але чи відповідає дійсності така гіпотеза про роль Ісландії? Дізнавайтеся в цій статті ADASTRA.

Географічно-етимологічний парадокс

Фундаментальною несподіванкою, що чекає на кожного, хто хоче зануритися в географію північних країн, є той факт, що практично вся Ісландія розташована на південь від північного полярного кола. Цей термін стосується  основоположної географічної паралелі на мапі світу, розташування країн по відношенню до якої  визначає, чи є вони арктичними. Сам арктичний регіон розташований на північ від цієї широти. Чому ж тоді Ісландія вважається арктичною державою? Справа в тому, що цій країні належить маленький острів Ґрімсей у Ґренландському морі з населенням менше 100 осіб. З арктичної точки зору цінність цього невеличкого клаптика землі полягає в тому, що через нього таки проходить північне полярне коло. Відтак, саме цей острів дає Ісландії законні підстави вважатися арктичною державою.

Не допустити гегемонії пентархії

Не дивлячись на переваги географічного розташування острова Ґрімсей, Ісландія все ж не належить до “елітного клубу” арктичної п’ятірки, тобто тих країн, що мають безпосередній вихід до Північного Льодовитого океану. Натомість “крижана земля” знаходиться у тріумвіраті країн, чия територія просто перетинається північним полярним колом. Нагадаємо, що окрім Ісландії до цієї підгрупи входять Фінляндія та Швеція. Такий стан справ є ключем до осмислення всієї сутності ісландської політики. Ця держава вже з 90-х років минулого століття наполягала на необхідності мінімізації відмінностей між усіма арктичними країнами. Офіційний Рейк'явік наголошував, що деструктивними виявляться будь-які спроби розділити октаву регіональних держав на привілейовану пентархію та тріаду невпливових напіварктичних країн. Саме тому в 2008 та 2010 роках після проведення з данської ініціативи форумів арктичної п’ятірки Ісландія висловила категоричну критику подібної спроби утвердження ексклюзивного формату зустрічей держав, що визнали себе ключовими в Арктиці.

Не лише на словах, а й у законі

У своєму засудженні дій Данії, Норвегії, Росії, Сполучених Штатів та Канади Ісландія не обмежилась простими риторичними сентиментами. Позиція “крижаної землі” щодо абсолютної неприйнятності узурпації вирішення арктичних питань арктичною пентархією знайшла відображення в ухваленій ісландським парламентом резолюції з арктичної політики 2011 року.  Цілий абзац даного документу був присвячений аргументованому висвітленню ісландського протесту з приводу спроб арктичної п’ятірки заволодіти контролем над процесом прийняття рішень щодо найпівнічнішої частини планети. Ісландські парламентарі не стали обгортати свою кричущу незгоду в акуратно-дипломатичні формулювання. Вони відверто заявили, що дії арктичної пентархії “підривають Арктичну раду” – основний міжурядовий форум високого рівня з питань цього регіону.

Як один з восьми засновників форуму, Ісландія вважала, що мала всі юридичні підстави на законодавчому рівні артикулювати загрозу подальшому функціонуванню Ради арктичної октави. Принцип рівноправності восьми суверенних арктичних держав у Раді розглядався офіційним Рейк’явіком як такий, що не підлягає жодній ревізії. Проактивна та чітка позиція Ісландії з цього питання виявилася справді результативною. Яскравим свідченням її успіху стало припинення подальших ексклюзивних зустрічей у форматі арктичної пентархії та концентрація держав на повсякденній роботі більш інклюзивної Арктичної ради.

Неарктичні держави, ласкаво просимо

Не дивлячись на те, що формат Арктичної ради у складі восьми постійних членів є беззаперечно більш інклюзивним, ніж форуми виключно арктичної п’ятірки, він все-таки обмежує можливості для повномасштабного залучення інших країн. Насамперед, йдеться про постійних спостерігачів. Такими є держави, що не мають прямого виходу до Північного Льодовитого океану, їхня територія не перетинається північним полярним колом, але вони продемонстрували практичну зацікавленість в освоєнні перспектив арктичного регіону. Цим статусом неарктичні країни можуть бути наділені лише згідно з рішенням арктичних держав Ради. Але навіть після отримання такого статусу ці країни залишаються, передусім, спостерігачами, а не реальними учасниками в обговоренні важливих питань розвитку регіону.

Усвідомлюючи необхідність надання таким зацікавленим акторам платформи високого рівня, на якій їхні голоси були б дійсно почуті арктичною октавою, Ісландія запропонувала оригінальну ідею. Сам президент цієї держави виступив з ініціативою проведення в 2013 році міжнародної конференції “Арктичне коло”, рівноправними учасниками якої стали всі зацікавлені в Арктиці країни. Слід підкреслити, що такі світові економічні потуги, як Китай та Індія, хоч і географічно віддалені від Арктики, активно представляли на цій конференції інтереси позарегіональних акторів, що приділяють особливу увагу північному регіону. Саме завдяки зусиллям Ісландії азійські гіганти отримали можливість для рівноправного діалогу зацікавлених держав на новій міжнародній платформі, відмінній від переважно ексклюзивної Арктичної ради з її розподілом на привілейованих членів та групу спостерігачів.

Прагматична диверсифікація партнерів

З огляду на готовність Ісландії до змістовного діалогу навіть з позарегіональними акторами заради вироблення арктичної дорожньої карти довгострокового характеру, не варто дивуватися обширності партнерського співробітництва Рейк’явіка в цьому регіоні. Тут виділяється традиційне почесне місце для Сполучених Штатів як для ключової держави Північноатлантичного альянсу, до якого входить Ісландія. Наразі Вашингтон займається модернізацією бази в ісландському Кефлавіку, що є об’єктом стратегічного значення для НАТО. Разом з тим, останнім часом Ісландія активізувала співробітництво з Китаєм. Окрім зацікавленості Піднебесної в освоєнні потенційних родовищ нафти й газу в ісландській Арктиці, стимулом до двосторонньої кооперації є наука. Так, Рейк’явік та Пекін заснували обсерваторію з метою спостереження за полярним сяйвом – відомим природним феноменом найпівнічнішого регіону Землі.

Не забуває Ісландія і про Європейський Союз, до якого ця держава не входить. Але ще десятиліття назад перспектива членства здавалася цілком реальною. До речі, ісландська сторона тоді пропонувала європейським партнерам всеосяжну підтримку в устремлінні ЄС стати постійним спостерігачем в Арктичній раді та проводити злагоджену політику в регіоні. Таким чином, Рейк’явік намагався долучитися до Гельсінкі як основного адвоката інтересів Євросоюзу в Арктиці. Однак неврегульоване питання риболовних квот для Ісландії за умови приєднання до організації стало перманентним каменем спотикання і заблокувало інтеграційний процес. Відтак, Ісландія не перетворилася в додаткового лобіста Союзу на Крайній Півночі. Натомість Рейк’явік зосередився на розбудові стратегічних відносин з Ґренландією та Фарерськими островами як своїми основними природними союзниками в Арктиці.

Резюме

Отже,  приклад “крижаної землі” є ілюстративною демонстрацією того, що однієї назви для легітимного арктичного статусу недостатньо, тоді як володіння острівцем, що перетинається північним полярним колом, є стратегічним активом.  Станом на сьогодні можна стверджувати, що Ісландії вдалося досягти суттєвих міжнародно-політичних успіхів в Арктиці. Офіційний Рейк’явік доклав істотні зусилля, аби не допустити утвердження домінування пентархії держав в Арктичній раді. Не зупинившись на цьому, Ісландія заснувала додаткову інклюзивну міжнародну платформу для обговорення питань розвитку Арктики, де рівноправними суб’єктами стали також зацікавлені позарегіональні актори. При цьому Ісландія доволі успішно диверсифікувала партнерів в різноманітних ініціативах з арктичного співробітництва. Відтак, “крижана земля” може бути впевненою в тому, що без неї доля арктичного регіону серед полярних широт не буде вирішена.

Автор – Олексій Панчак, експерт з арктичної політики Аналітичного центру «ADASTRA»