THINK TANK

| PER ASPERA – AD ASTRA

THINK TANK

| PER ASPERA – AD ASTRA

Невдалий Хелловін по-трампівськи

Невдалий Хелловін по-трампівськи

У той час, коли на полицях американських магазинів хелловінська символіка змінюється на різдвяну, демократи в Конгресі презентували першу резолюцію в рамках процедури імпічменту чинному президенту США саме на Хелловін. Схвалення цього документа більшістю членів Палати Представників є лише одним із важливих кроків на шляху до оголошення імпічменту Трампу в нижній палаті парламенту. Як дана резолюція змінить позиції демократів і республіканців в обох палатах та чи може Українгейт стати на заваді переобранню Дональда Трампа наступної осені –  читайте у матеріалі.

Демократичне «полювання на відьом»

Демократична партія США обіцяла Трампу оголосити йому імпічмент ще до інавгурації у січні 2017 року. Протягом своїх перших двох років перебування в Білому домі Дональд Трамп був захищений від імпічменту республіканською більшістю в Конгресі. Оскільки вибори до Палати представників відбуваються раз на два роки, то шанси однієї партії довго тримати більшість у Палаті зводяться майже до нуля. 

Після так званих «проміжних» виборів минулого листопада більшість у нижній палаті мають демократи, а у Сенаті зберігається панування однопартійців Трампа. Це внутрішньоамериканське міжпартійне балансування дуже важливі з точки зору розуміння системи стримувань і противаг і безпосереднього впливу на процедуру імпічменту загалом. 

Іще від  початку оприлюднення анонімної скарги на дії та слова Трампа під час і після розмови з Володимиром Зеленським (a whistleblower complaint) від одного з працівників розвідки США, демократи, зокрема спікер Палати Представників Ненсі Пелозі заявляла, що даного матеріалу вже достатньо для усунення президента з посади. Натомість Дональд Трамп відразу зайняв позицію жертви та наголосив, що спроби демократів оголосити йому імпічмент не можна трактувати інакше, як «полювання на відьом». Білий дім також встиг опублікувати надзвичайно важливий документ: транскрипт розмови, що опублікувала адміністрація Трампа, експерти охрестили «стенограмою століття». Найголовніше, що цей документ не є автентичним текстом розмови від 25 липня між президентами України та США. Трамп дав розпорядження опублікувати лише витримки розмови на 5 сторінок із дзвінка, що тривав понад 30 хвилин.

Чи справді Трамп порушив Конституцію і клятву Президента?

Частина розмови, яка й спричинила скандал, містить прохання щодо  персональної послуги для Дональда Трампа від Володимира Зеленського. Американський президент закликав українського колегу розслідувати корупційні справи в Україні, пов'язані з Джо Байденом та його родиною, і з'ясувати, чи використовував колишній віцепрезидент США службове становище заради розв’язання приватних питань. 

Під час чергового візиту до Києва на початку 2016 року Джо Байден нібито поставив ультиматум для виділення фінансової допомоги Україні розміром 1 млрд доларів. Він запевнив українську владу, що гроші будуть передані лише після звільнення з посади тодішнього генпрокурора Віктора Шокіна. Шокін розпочав розслідування щодо ухилення від сплати податків енергетичною компанією «Бурізма», до складу ради директорів якої входив син Джо Байдена — Хантер. 

Попри те, що процедура імпічменту може розтягнутися на декілька місяців, можливо, навіть до самих виборів наступної осені, спікер Палати представників Конгресу США Пелозі доручила шістьом комітетам представити результати власних розслідувань. Загалом, темп демократи задали доволі високий. 

На сьогодні демократи як у Сенаті, так і в Палаті розуміють, що результат імпічменту може зіграти проти них, тому що процедура, прописана в Конституції США, передбачає дворівневе голосування — у Верхній і Нижній палатах Конгресу США. 

Республіканська більшість у Сенаті не дозволить своєму президенту піти у відставку внаслідок імпічменту, оскільки саме у Верхній палаті відбувається судовий процес і остаточне голосування щодо імпічменту 2/3 голосів від 100 сенаторів. Можливо, проголосований імпічмент у Палаті представників є лише політичною процедурою, що не призведе ні до юридичних наслідків, ані тим паче до відставки Дональда Трампа.  

Хто вів подвійну гру між США та Україною, та чи було «quid pro quo»?

Вільям Тейлор, тимчасовий повірений у справах США в Україні з червня 2019 року, став найбільш важливим свідком серед дипломатів, які давали свідчення перед членами Палати Представників без присутності преси. До цього встигли дати покази Курт Волкер, уже екс-спецпредставник Державного департаменту США по Україні, Марі Йованович, експосол США в Києві, посол США в ЄС Гордон Сондленд. Усі вони так чи інакше дали можливість демократам і всьому світу побачити, як і на чому будуються та будувались справжні американо-українські зносини. 

З огляду на покази Волкера, а згодом і Сондленда, свідчення Тейлора мали остаточно прояснити ситуацію: або підтвердити слова попередніх свідків, або заперечити. Існування двох паралельних каналів американської політики в Україні – традиційного (через посольство) і нетрадиційного – дуже непокоїло посла Тейлора. Оскільки він сам зараз очолює американське посольство в Києві, то він і керує традиційним каналом дипломатії.  До прихильників нетрадиційних методів американської політики на українському напрямку він зараховував уже згаданих вище екс-спецпредставника Держдепу по Україні Курта Волкера, чинного посла США в ЄС Гордона Сондленда та поки ще чинного міністра енергетики США Ріка Перрі, який очолював американську делегацію на інавгурації Володимира Зеленського. Всі особи, крім Ріка Перрі, згадані Біллом Тейлором вже дали свідчення в Конгресі, та намагались відсторонитися від скандалу, що може призвести до імпічменту. Рік Перрі у свою чергу заявив, що піде у відставку до кінця цього року, що теж не може не насторожувати. 

Керував цим «каналом комунікації» між Вашингтоном і Києвом особистий адвокат Трампа Рудольф Джуліані. Єдине, у чому тут можна звинуватити Трампа, що його адвокат Джуліані не представляє уряд США, а брав участь у переговорних процесах на рівні з призначеними дипломатами високого рівня. Цей нетрадиційний напрям дипломатії почав працювати після того, як американська делегація повернулась до Вашинтону після інавгурації українського президента навесні 2019 року. Всі члени делегації переконували Трампа призначити візит Зеленського до Білого дому, але 45-ий президент США не поділяв такого оптимізму щодо нової української влади. 

Саме покази Тейлора дали можливість зрозуміти: причина відтермінування фінансової допомоги полягала виключно в тому, що призначення візиту президента України залежало лише від його (не) готовності розслідувати справу «Бурізми» та виправдати «втручання України» у вибори. Мається на увазі наявність серверів Демократичної партії під назвою «Краудстрайк», які згадуються вперше ще у скарзі.

Окрім Руді Джуліані, у замороженні виділення допомоги Україні Тейлор також звинувачує і Міка Малвейні — виконувача обов’язки голови адміністрації Дональда Трампа. До речі, Мік Майлевні нещодавно потрапив у міні-скандал під час власної прес-конференції. Можливо навіть, що через цей скандал главу адміністрації президента США також захочуть допитати. Мік Малвейні заявив, що Білий дім дійсно вимагав інформації про розслідування так званого «українського втручання» в американські вибори 2016 року в обмін на фінансову допомогу.Це власне є нічим іншим, як «quid pro quo».

Наслідки після Хелловіна

З одного боку, підстави оголошувати початок процедури імпічменту в демократів були. Вони скористались своїм правом і, що не менш важливо, намагаються одночасно вести передвиборчу кампанію – як до Сенату, так і до нижньої палати, а також найбільш відповідальні для них президентські вибори. Поза увагою українських ЗМІ залишився контекст, у якому відбулися слухання свідка Вільяма Тейлора. Це насамперед стосується рішення Трампа вивести американські війська з Сирії, що вилилось лише в критику з боку нижньої палати Конгресу та голосування, яке також підтримали  республіканці. До того ж, лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл заявив, що ніколи не обговорював із очільником Білого дому розмову між двома президентами 25 липня. Хоча Трамп раніше наголошував, що саме Макконнелл запевнив його, що це була прекрасна розмова. Все це не впливає на долю імпічменту, але впливає на настрої населення, яке власне й визначає долю виборів. 

Першому голосуванню нижньої палати щодо імпічменту передували короткі дебати конгресменів. Резолюція, яку ухвалила більшість демократів в Конгресі, лише формалізує процедуру імпічменту в рамках розслідування, яке де-факто розпалося місяць тому. Особливо вона вигідна Ненсі Пелозі та Адаму Шифу, які тепер можуть спиратися на підтримку однопартійців.

Документ, на користь якого проголосували 232 конгресмени-демократи, слід розцінювати винятково як новий етап імпічменту з боку опонентів Трампа. Після закінчення судових слухань за зачиненими дверима демократи захотіли перейти до відкритих, аби хоч якось знизити рейтинг підтримки Трампа. 

По-перше, не всі свідки, яких викликали на допит конгресмени, з’явились. Наприклад, ексрадник Трампа з нацбезпеки Джон Болтон, якого президент звільнив на початку вересня, проігнорував прохання виступити за власним бажанням. Демократам зараз відкриті слухання потрібні насамперед для демонстрації конкретних деталей скандалу до дрібниць.

Резолюція також дещо спрощує життя Трампу й усім республіканцям, але тривожним сигналом для президента має бути очікувана одностайність демократів. Де-факто, до імпічменту Трампу в нижній палаті залишилось лише одне голосування Палати Представників. Зараз юридичний комітет Конгресу має можливість проводити відкриті слухання та допити. Саме цей комітет і готує остаточний висновок, чи є підстави для імпічменту, і пропонує нижній палаті декілька чи одну статтю. Якщо хоча б за одну статтю імпічменту проголосують хоча б 218 кандидатів, то це означатиме імпічмент Трампу в нижній палаті Конгресу. Звичайно, у разі такого голосування, Трамп стане не першим президентом, щодо якого буде застосована процедура імпічменту, але в цьому скандалі задіяна інша держава – Україна, що робить цей імпічмент поки найбільш резонансним за новітню історію США.

Для справжнього імпічменту, який призвів би до відставки президента, хоча б 22 із 53 республіканців-сенаторів мають зрадити свого президента і Республіканську партію. На сьогодні шансів провести голосування у Сенаті демократи відверто не мають, а це робить імпічмент виключно політичною процедурою, метою якої є дискредитація команди Трампа на виборах наступного листопада.

Автор – Владислав Фарапонов, «Ad Astra»