THINK TANK

І....PER ASPERA – AD ASTRA


THINK TANK

І....PER ASPERA – AD ASTRA


Північний потік ІІ: зупинити неможливо запустити

Північний потік ІІ: зупинити неможливо запустити

«Північний потік» – газотранспортна система від Росії до Німеччини, метою якої є фактичне укріплення енергетичних відносин РФ та Європи, проте в обхід території України. Перша його гілка була побудована в 2010 році. Нині будується друга магістраль «Північний потік2», яка вже встигла привернути увагу світової спільноти: за прогнозами її добудують до середини 2020 р. Що буде з Україною? Чим вигідне дане будівництво для Російської Федерації? Чи може негативна реакція міжнародної спільноти вплинути на подальшу реалізацію проекту? Відповіді на всі ці питання ви зможете знайти у матеріалі «Ad Astra»

В українському просторі «Північний потік» вважають геополітичним планом Росії. Він направлений на дестабілізацію енергетичної та економічної ситуації в нашій державі шляхом будівництв двох гілок газотранспортної системи через води Балтійського моря з кінцевим пунктом у місті Грейфсвальд, Німеччина. Перша магістраль була побудована в 2010 р. та успішно запущена в 2011 р. Згідно зі звітом Газпрому, у 2017 році «Північний потік» транспортував 51 млрд кубометрів газу, що виявилось дуже успішним показником для Росії, адже навантаження на трубу сягало 93%. 

У 2015 р. Росія вирішила розпочати будівництво другої нитки «Північного потоку», на що негативно відреагували країни Східної та Центрально-Східної Європи через усвідомлення загрози їхньої майбутньої цілковитої залежності від газу Російської Федерації.

www.bloomberg.com

www.bloomberg.com

Конфлікт на Донбасі та підтримка сепаратистських сил з боку Російської Федерації вперше з часів закінчення холодної війни призвели до серйозного погіршення відносин Росії з Україною та країнами ЄС. Наслідком став заклик Брюсселю до європейських країн, аби ті зменшували залежність від російського газу шляхом імпортування скрапленого газу з інших країн (приміром, із США, що займають вагому частку на даному ринку) або поступового переходу до інших видів палива. 

Але прагнення зменшення залежності від російського газу деяких південно-східних країн (держави Балтії та Скандинавії) не впливає на те, якими шляхами він експортується до країн Європи та, зокрема, на роль України як головного транзитера.

Міжнародна реакція

Україна, Білорусь, Польща, Молдова, Угорщина, Австрія, Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія  – усі ці країни напряму залежать від російського газу. 

Проте, лише Польща, країни Балтії та США різко виступають проти будівництва «Північного потоку–2», застерігаючи Європейський Союз, адже внаслідок спорудження цієї газотранспортної системи Європа стане жертвою енергетичної залежності від Росії. 

Сполучені Штати Америки проти будівництва потоку. Головні аргументи: енергетична залежність, зменшення гнучкості політики ЄС щодо Росії і, звісно, питання України. Але Брюссель вважає, що негативне ставлення до побудови альтернативної газотранспортної системи Балтійським морем зумовлене наміром США збільшити свою частку продажу скрапленого газу до Європи. Тим більше, що основні дії американського керівництва спрямовані на погрози санкціями Росії та іноземним нафтовим компаніям, які допомагають у фінансуванні «Північного потоку». Проте, накладення цих санкцій у майбутньому може спричинити погіршення відносин між двома сторонами Атлантичного океану. 

Фінляндія та Швеція підтримали будівництво даного потоку, хоча ще у 2018 р. вагались, у зв’язку з можливим погіршенням екологічної ситуації у регіоні. Варто зазначити, що така поведінка цих країн може бути зумовлена політичною маніпуляцією з боку Росії, а саме питанням вступу цих держав до НАТО (детальніше читайте тут). 

Норвегія залишається осторонь усіх дебатів стосовно цієї проблеми, адже потік не проходить через її територію. До того ж, варто зазначити, що пасивне ставлення норвежців аргументується тим, що майже 25% усього газу Європи знаходиться в їхніх надрах. План Норвегії полягає у вичікуванні вичерпання газових ресурсів світу.

Останньою країною, яка ще не дала дозвіл на будівництво повної газотранспортної системи єДанія. Ідеологія датського населення побудована на збереженні навколишнього середовища. У свою чергу, за головним планом будівництва «Північного потоку–2», нитка проходить через води острову Борнгольм. Тому датські експерти з екології оцінили можливий відсоток забруднення води, і нині їхній звіт про екологічну ситуацію розглядається політичною елітою Данії. Враховується термін побудови газошляху, забруднення, яке виділяють двигуни будівельних лайнерів, відсоток можливих поломок труби. Тому датський парламент ставиться до таких масштабних будівельних операцій скептично.

Основний план будівництва

Фото: nord-stream2.com 

Фото: nord-stream2.com 

Проте, російська компанія Газпром стверджує, що навіть якщо Данія і не дасть дозволу на будівництво газотранспортної системи, вони можуть прокласти її в обхід, але варто зауважити, що це нанесе значного удару фінансуванню даного проекту. Тому, через відтермінування проекту данцями, компанія Nord Stream AD запропонувала альтернативний шлях газотранспортної системи в обхід острову Борнгольм північно-західними нейтральними водами.

Альтернативний план будівництва

Фото: nord-stream2.com 

Фото: nord-stream2.com 

Тому можна констатувати, що «Північний потік–2» все ж буде побудовано.

Німеччина зацікавлена у дешевому російському газі, і, як наслідок, політична еліта країни намагається знайти найоптимальніший шлях вирішення даного питання. Успішний запуск «Північного потоку–2» істотно змінить енергетичну політику Німеччини. Велика імовірність того, що вона стане одним із так званих «енергетичних хабів» Європи, і роль Німецької держави на континенті лише посилиться. 

Що буде з Україною? 

Енергетичний сектор:

Навіть за умови успішної реалізації проекту «Північний потік–2», транзит газу через територію України Росія не зможе знизити до нуля. Російський газ доставляється до країн Балканського півострова через українську територію. Згідно з  дослідженням студентів Оксфордського університету, Росії (якщо не буде побудовано Турецький потік) доведеться транспортувати 24 млрд кубометрів газу через територію України. 

Фінансово-економічний сектор:

Утримання цих 24 млрд кубометрів газу допоможе зберегти 5-6 млрд грн у бюджеті країні, внаслідок цього вартість української ГТС може зменшитись з ~30 до ~6 млрд дол. США. Українські політичні діячі та ЗМІ гучно заявляли, що проект «Північний потік» є справжньою катастрофою для економіки, та чи завжди ці гроші потрапляли до бюджету, враховуючи фактор корупції в Україні?

Політичний сектор:

Звісно, Nord Stream–2 є геополітичним проектом стосовно України. Тому, у національних інтересах України є зупинка або хоча б відтермінування запуску потоку. Так, Президент України Володимир Зеленський вбачає можливість тісної співпраці з Дональдом Трампом, який вважається «головним противником» будівництва ГТС. Білий дім не надто квапиться з діями щодо проекту, а зумовлено це погіршенням відносин США з країнами Західної Європи. Поспішні дії можуть призвести до американської енергетичної ізоляції. Тому малоймовірно, що проект буде скасовано.

Чи вигідний план Північний потік Російській Федерації?

Вартість проекту «Північний потік–2» складає приблизно 8-9 мільярдів доларів США. Ці витрати Газпрому допомагають покривати компанії, із якими він співпрацює. Але варто зауважити те, яким чином газ буде доставлятись через територію Росії. За часів Радянського Союзу було прокладено велику кількість потужних газотранспортних шляхів, які вели до території України. Російська Федерація користується цими шляхами і нині. Але, згідно з геополітичними планами Кремля, прагнення дестабілізації ситуації в Україні, обмежуючи її енергетичний потенціал, потребує «закопування» чималих коштів у прокладання нових потоків, напрямлених у сторону Балтійського моря.

Звідки брати кошти на прокладання нових газових шляхів територією Росії? Тут варто звернути увагу на основні методи накопичення грошей для будівництва проекту, до яких вдається РФ:

-       Збільшення пенсійного віку громадян Російської Федерації. 3 жовтня 2018 року Володимир Путін підписав пакет законів про пенсійну реформу, у яких зазначалось підвищення пенсійного віку для чоловіків до 65 років і для жінок до 60 років.

-       Сплата Газпромом набагато менших податків у казну, ніж того вимагає закон. Газпром є однією з найбільших компаній-ухильників від податків у Росії. 

Висновки 

Підсумовуючи всі зазначені вище фактори, можна дійти до висновку, що друга нитка газотранспортної системи «Північний потік–2» буде побудована, і проект успішно запрацює під кінець 2020 року. Варто зауважити, що у майбутньому він надасть Російській Федерації можливість здійснення значного політичного впливу на країни Європейського Союзу, а Німеччині дозволить бути домінуючою державою у вирішенні енергетичних питань Європи. Отже, газотранспортний проект показує наскільки такий чинник, як газопостачання, важливий у сучасній світовій системі.

Автор – Тарас Сторожинецький, «Ad Astra»