THINK TANK

І....PER ASPERA – AD ASTRA


THINK TANK

І....PER ASPERA – AD ASTRA


Вірменія та ЄС: історія та актуальні питання взаємовідносин

Вірменія та ЄС: історія та актуальні питання взаємовідносин

Сьогодні Республіка Вірменія переживає досить важкі часи: зумовлено це, передусім, змінами у владі, народними протестаминестабільністю геополітичного середовища, а також конфліктом в Нагірному Карабасі. Один із векторів розвитку країни, на який наразі орієнтується уряд, – це тісне співробітництво з Європейським Союзом. Про історію співпраці кавказької республіки з ЄС та сучасний етап двосторонніх відносин розповідаємо у цій статті.

Становлення відносин Вірменії з ЄС

Відносини Вірменії та ЄС розпочалися у 1991 році з розпадом СРСР. Здобувши незалежність, Вірменія (як і Україна, Грузія та деякі інші республіки колишнього СРСР) стала територією зіткнення інтересів Росії, з одного боку, та Заходу, зокрема США та ЄС, – з іншого. Багато років вона намагалася дотримуватись політики амбівалентності, підтримувати відносини як з країнами СНД, так і з ЄС. Проте у 2008 році, з приходом до влади президента Сержа Саргсяна, Вірменія зробила ставку на розвиток відносин саме з Росією, через що в політичному, економічному та безпековому вимірах стала залежною від Москви. 

Проте і за таких умов співпраця з Європейським Союзом не припинялася, а після минулорічної революції отримала новий поштовх. Першим етапом становлення відносин держави із Союзом можна вважати часткову розбудову у Вірменії Європейської політики сусідства (ЄПС). ЄПС виникла у 2004 році з метою підтримки та розвитку відносин між ЄС та країнами-сусідами. У її рамках передбачалося створення безпечної зони, яка стимулюватиме взаємне співробітництво на користь усіх країн, що залучені до цієї програми. Вірменія стала частиною ЄПС як одна з країн Південного Кавказу. Після 2004 року держава почала періодичну співпрацю з ЄС, і ця співпраця була досить плідною.  

Економічний вимір співпраці

Важливою подією було приєднання до програми EU4Business, у рамках якої ЄС з 2009 року виділив понад 500 млн євро на підтримку близько 25 000 вірменських підприємств. Участь держави полягала у фінансуванні вітчизняних компаній, наданні можливості проходження навчання у сфері бізнесу, а також у підтримці при виході на нові ринки. 

У 2014 році Вірменія отримала від ЄС фінансову допомогу у розмірі 120 млн євро. Ці кошти були спрямовані на розвиток економіки та інновацій, внесення змін до законодавства і розвитку бізнес-середовища. У 2015 році проводились переговори щодо участі Вірменії у програмі ЄС з дослідження інновацій. У 2016 країна увійшла до проекту Horizon 2020, у якому передбачається тісна взаємодія вірменських та європейських дослідників, студентів та науковців у сфері інновацій та розвитку науки. Ця програма надає широкі можливості Вірменії проводити досліди як на фундаментальному, так і на рівні науковців країн-членів ЄС. 

Варто відзначити, що за допомогою Євросоюзу у Вірменії було відновлено 19 професійно-технічних закладів, 7 000 підприємств отримали кошти для покращення системи енергозбереження; сотні студентів, аспірантів та викладачів отримали гранти на проведення різноманітних дослідів. Окрім того, протягом 2017-2021рр. Брюссель планує надати фінансування у розмірі 160 млн євро.

Якщо говорити про розвиток торгівлі Вірменії, то і тут ЄС відіграє досить важливу роль. Станом на 2018 рік, він був основним партнером як серед експортерів (25%), так і серед імпортерів (20%). Серед товарів, які постачаються у Євросоюз, є метали та діаманти. Завдяки імпорту з ЄС Вірменія поступово вирішує проблеми дефіциту якісної продукції машинобудування, транспортного обладнання, різноманітних промислових виробів, а також товарів хімічної промисловості. Окрім того, з 2014 року для Вірменії діє схема торговельних преференцій EC (GSP+), яка надає державі певні тарифні преференції на експорт в ЄС. Проте, порівняно з деякими іншими країнами Східного партнерства, Вірменія не входить до зони вільної торгівлі з ЄС, тому що є членом Євразійського економічного співтовариства.

У листопаді 2017 року Вірменія підписала Угоду про розширене та всеохоплююче партнерство з ЄС. Цей документ був ратифікований і набув чинності 19 квітня 2018 року. У 2018 році голова МЗС Вірменії Зограб Мнацаканян на саміті міністрів країн-учасниць у Брюселлі заявив, що Вірменія сповнена рішучості зміцнювати і розвивати відносини на основі взаємовигідних принципів. Такої ж думки дотримується і останній прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, який весною 2019 року повідомив про подальшу плідну співпрацю Вірменії та ЄС.

Карабаський конфлікт

Важливим питанням, яке турбує ЄС у відносинах з Вірменією, є конфлікт у Нагірному Карабасі. Європейський Союз вважає доцільним підтримувати політичну стабільність і сприяти розвитку держав на основі демократії як країн-членів, так і його сусідів. Через це будь-яка нестабільна геополітична ситуація викликає занепокоєння та стурбованість ЄС. Це все досить логічно, адже легше розвиватися і співпрацювати у мирному середовищі, особливо, коли мова йде про потенційних країн-членів. Європейський Союз вважає за необхідне щонайшвидше вирішити питання Нагірного Карабаху мирними та цивілізованими шляхами і стабілізувати ситуацію в регіоні.

Російський чинник

Сьогодні вірмено-російські відносини проходять достатньо складний етап через низку геополітичних змін. Несподівана для Кремля зміна влади у Вірменії  змусила його більш обережно реагувати на зовнішньополітичні устремління Єревана. Незважаючи на те, що кавказька республіка намагається розширити економічні та політичні зв’язки з ЄС, вона залишається у складі Євразійського економічного співтовариства (ЄЕС), а Російська Федерація зберігає чимало інструментів впливу на Єреван.

По-перше, це російські вуглеводні. Ще з 2015 року РФ зменшила ціну на газ для Вірменії на 13%. По-друге, Росія є головним інвестором у Вірменію з початку ХХІ сторіччя. По-третє, РФ – найбільший споживач вірменських товарів (більше 50% вірменського експорту іде в Росію). У разі зміни політичного вектору, Вірменії Росія неодмінно нагадає про свою важливість, вона зменшить рівень інвестицій, скоротить доступ до російського газу за звичними цінами, підвищить тарифне мито на ввіз вірменської продукції або й зовсім накладе санкції на ряд товарів. Усі ці дії матимуть місце, якщо Вірменія вирішить грати не в інтересах Москви.

         Членство у Євразійському Союзі, Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) і відносна залежність від Росії на сьогодні є факторами, які не дозволять повністю переорієнтуватися на європейський політичний та економічний простір, і тим, від чого країна не зможе просто так відмовитись.

Отже, попри революцію та нові обличчя при владі, зовнішньополітична орієнтація Єревана навряд чи зазнає суттєвих змін. Як Росія, так і ЄС є важливими економічними партнерами Вірменії. А від так обирати між ними нагальної необхідності немає.

Автор – Володимир Григор’єв, «Ad Astra»