THINK TANK

І....PER ASPERA – AD ASTRA


THINK TANK

І....PER ASPERA – AD ASTRA


еЕКОНОМІКА

Illustration


АНАСТАСІЯ ВОЗОВИЧ

ЕКСПЕРТ ADASTRA ANALYTICS

КНР як феномен діджиталізації економіки

Враховуючи значні зрушення та низку технологічних проривів, якими щоденно пронизується канва сучасного глобалізованого світу, цілком очевидним стає той факт, що політичний, культурний, соціальний та економічний розвиток стрімко набирає нових вимірів та не може розглядатися в застарілих традиційних формах. Глибокі перетворення майже у всіх сферах людського життя з кожним днем стають усе більш відчутними та важливими, вимагаючи не просто здатності пристосовуватися до нових умов, але й критичного мислення та вміння здійснювати детальний аналіз імовірних наслідків змін різноманітного штибу. Варто визнати, що розвиток новітніх технологій, досягнувши високого рівня за останні роки, вимагає переосмислення колосальних соціокультурних та економічних змін, які приречені вивести світову економіку на абсолютно новий рівень. За таких обставин найбільш доречно згадати про новий феномен сучасного економічного простору – діджиталізацію (процес впровадження нових форм та методів організації економічної діяльності, покликаний за рахунок використання цифрових технологій істотно полегшити включення у світову торгівлю малих і середніх підприємств, дозволити підвищити торговельні обороти та сприяти ефективному процесу обміну послугами). 
У минуле відходять економічні методи, покликані забезпечити лише короткостроковий ефект, за якого людина розглядається як робоча сила, гвинтик у виробничому процесі й нічого більше. Відтепер економічне середовище не буде тлом для нестримної боротьби техніки та природи за гегемонію. Гармонійне поєднання двох компонентів – природного та технологічного - покликане створити нову життєву якість, у якій центральне місце відводиться саме вдосконаленню людини як стратегічній меті всього економічного поступу. Підкріплена знаннями та просякнута гуманітарним аспектом, сучасна діджиталізована (цифрова) економіка має всі шанси стати чудовим інструментом для чергового потужного стрибка людства вперед – забезпечення сталого розвитку на перманентній основі з урахуванням потреб навколишнього середовища та збереженням природних ресурсів для якомога довшого існування людства. 

Доступ іноземних компаній до цифрового ринку Китаю залишатиметься максимально обмеженим за рахунок створення «невидимих бар’єрів» для зміцнення кібербезпеки даних.

Анастасія Возович

Які кроки вже зробив Китай на шляху діджиталізації економіки?

Залучення китайських IT-компаній до світової цифрової інфраструктури зростає. Великі компанії, які отримують державну підтримку, на кшталт Huawei, Alibaba, Tencent посіли чільне місце у сфері комунікацій, баз даних та здійснення онлайн-платежів. Вихід на світову арену нового телекомунікаційного стандарту 5G, схоже, зробив відчутний вклад для розвитку та популяризації апаратного та програмного забезпечення Huawei.
Китай став єдиною країною, якій вдалось випередити втілення плану, розробленого Союзом електрозв’язку при ООН – “стратегії розвитку 5G 2020”. Окрім того, китайські експерти обіймають лідерські позиції в групі, яка займається впровадженням та розвитком 5G при Міжнародній організації зі стандартизації (МОС), пропонуючи 40% стандартів та розробляючи 32% документації.
Світове лідерство комунікаційних гігантів Китаю свідчить про перетворення Пекіна на «цифрову інноваційну електростанцію». Президент Сі Цзіньпін неодноразово наголошував на важливості китайського лідерства у сфері технологій, включно зі штучним інтелектом (ШІ), нанотехнологіями, квантовими обчисленнями, упорядкуванням величезних баз даних, хмарними обчисленнями та розумними містами. Китай витрачає принаймні в десять разів більше на дослідження обчислювальних технологій порівняно зі Сполученими Штатами Америки. Стартовим вкладенням було приблизно 50 мільярдів доларів. У сфері розвитку штучного інтелекту Китаю вдалося зареєструвати понад 30 000 патентів у 2018 році, у 2,5 разів більше, ніж США. Пекін також заявив про свої наміри інвестувати 411 мільярдів доларів для удосконалення комунікаційної системи до рівня 5G упродовж 2020-2030 років. 
Варто зазначити, що Китай уже на шляху до того, щоб стати світовим лідером у сфері ключових цифрових технологій. Перш за все, Пекін перетворюється на цифровий ринок та місце притулку для однієї третьої «єдинорогів» - стартапів у технологічній царині, яким вдалося досягнути вартості в розмірі одного мільярда доларів та більше. Китайський досвід є надзвичайно цікавим та неповторним у цьому контексті, адже він демонструє значну роль держави як невід’ємну частину всієї бізнесової системи. Ця роль не обмежується лише влиттям інвестицій за рахунок урядових фондів. Ще у 2015 році в рамках державної програми підтримки стартапів керівництво КНР виділило 231 млрд доларів на інвестиції для їхньої подальшої реалізації. 

Китаю вдалося досягнути прогресу в розвитку додатків, які базуються на штучному інтелекті – йдеться про розпізнавання облич, технології blockchain та квантові обчислення. Пекін також досягнув значного успіху в інших секторах, наприклад, у логістиці, е-торгівлі, фінансових технологіях (із англ. fintech – сфера, яка складається з компаній, які використовують технології та інновації для підвищення своєї конкурентоспроможності, порівняно з традиційними фінансовими організаціями – банками і посередників на ринку фінансових послуг), сфері розвитку робомобілів та системи е-здоров’я. 
Китайські компанії успішно конкурують на світовому ринку ІКТ-продукції та послуг. Пекін активно користується можливістю продукувати нові імпульси у процесі створення міжнародних стандартів для технологій, які тільки починають з’являтися, включаючи blockchain, Internet of Things (IoT) – концепція обчислювальної мережі фізичних предметів та 5G, забезпечуючи лідерські позиції у структурах, які займаються розробкою та впровадженням міжнародних стандартів. 

Який секрет успішної цифрової політики Китаю?

«Цифрова стратегія» Китаю охоплює як економіку, так і суспільство, вкотре доводячи, що успіх в одній зі сфер прямо пропорційний упорядкованості та відмінному функціонуванні іншої. Сама стратегія полягає перш за все у сприянні швидкому технологічному процесові для поглиблення економічного зростання, ефективному управлінні та контролі для максимізації потужності у світовому масштабі. Більше того, стратегія віддзеркалює гармонійне поєднання економічних цілей із широким набором нормативних та безпекових важелів. Особливістю китайської цифрової стратегії є ключова роль правлячої в державі партії – Комуністичної партії Китаю, яка підживлює «дискурсивну силу» КНР та робить значний внесок у процес формування нових стандартів та норм. 
Вище згадані цілі не варто розцінювати як щось абстрактне та розмите, адже мова йде про конкретні політичні ініціативи, покликані забезпечити реалізацію «цифрових задумів». Наприклад, Національна стратегія з інформатизації, розрахована на період із 2016 по 2020 рр., передбачає «вихід» китайських інтернет-компаній на світову арену для підтримки створення «Цифрового Шовкового Шляху». У 2015 році було запущено дорожню карту «Виготовлено в Китаї-2025» та «Інтернет +» для стимулювання тамтешніх цифрових та промислових інновацій. Цифровий сектор користується особливою підтримкою президента Сі Цзіньпіна, який покладається на вище керівництво в окремих галузях стосовно впровадження конкретних рішень. 
Яскравим прикладом "оцифрування" економіки варто вважати надання населенню можливості розраховуватися своїм обличчя у випадку відсутності банківської картки чи готівки. Для цього існують спеціальні термінали, які зчитують інформацію з обличчя, потім знаходять ідентичне у базі даних, надсилають сигнал до банку та знімають кошти з банківського рахунку.
Урешті-решт, секретом успішності «цифрової політики» Китаю варто вважати унікальний зв’язок між партією, державним апаратом та приватним сектором ІКТ. Комуністична партія Китаю тривалий час блокувала іноземних конкурентів на внутрішньому ринку, щоб дати можливість «домашнім» IT-чемпіонам Baidu, Alibaba, Tencent (також відомого як “BAT”) розгорнути свою діяльність в захмарних масштабах та реалізувати свій потенціал. Держава також дозволила Tencent вийти на міжнародний рівень, отримавши доступ до роботи з іноземним капіталом на закордонних фондових ринках. Не можна не згадати й про дві ключові китайські компанії з продукування телекомунікаційного обладнання ZTE і Huawei, які активно співпрацювали з державним сектором, отримуючи державне фінансування та відкриваючи доступ до пільгових закупівель. Однак відстежити обсяги впливу партійного керівництва, спектр державного контролю, систему інноваційних стартапів, фондів венчурного капіталу та чинну кількість міжнародних зв’язків для пересічного громадянина виявиться практично неможливим.

Невже діджиталізація у Китаї може вийти далеко за рамки суто економічних цілей?

Цілком очевидним є те, що Китай просуває сміливі плани для «оцифровування» економіки з неабияким запалом. Чому? Для досягнення світового лідерства? Чи для банального виживання у глобалізованому світі, де передові позиції займають технології, а майбутнє — за штучним інтелектом? 
Пекін спрямовує величезні обсяги капіталу на розвиток нових технологій, використовуючи державні керівні фонди. Досить цікавим є те, що при цьому партійна верхівка застосовує гасла на кшталт «Спочатку розвиток, а потім контроль (регулювання)», відкриваючи для комерційних суб’єктів таким чином можливість швидко впроваджувати інновації та виробляти продукцію для ринку «цифрових технологій», захищеного від іноземної конкуренції. 
Враховуючи те, що Китай інвестує значні кошти в різноманітні сфери технологічних інновацій, при тому, що пріоритетом залишається підготовка нових талантів, відразу стає зрозумілим, що Пекін більше не цікавить ніша «сліпого виконавця», який зможе реалізовувати «чужі» проекти. КНР чудово розуміє, що варто змістити ракурс на розробку та продукування ідей. До 2020 року Китай планує створити щонайменше 50 академічних та науково-дослідницьких інститутів. Уряд Китаю розраховує отримати значні економічні «бенефіти» шляхом розробки та просування своїх винаходів. Продукція та проекти у сфері інновацій можуть поповнити державну скарбницю Китаю до 1,8 трлн доларів США до 2030 року. 
Проте найбільш важливим є те, що «цифрова стратегія» Китаю є не лише суто економічною практикою. Цивільна військова інтеграція – ось наріжний камінь національної стратегії вищого рівня, починаючи з 2014 року. Прагнення стати науково-технічною «наддержавою» превалює над суто економічними інтересами країни. Саме розробка технологій дає змогу домінувати у сфері ведення кібервійн, озброєння штучним інтелектом та «квантової зверхності». 
Маніпуляція та контроль за громадянами шляхом здійснення впливу на громадську думку стане ще одним бонусом у результаті повномасштабної діджиталізації в Китаї. Плани запровадити загальну національну систему «соціального кредитування» — інструмент, який використовується з метою забезпечення виконання законів за рахунок збору інформації про громадян та її систематизації у вигляді баз даних. Наразі вже існує понад 40 пілотних програм, створених передовими фірмами перш за все для комерційних цілей. Проте вони можуть також використовуватися для впливу на поведінку фізичних та юридичних осіб в окремих випадках.

Висновки

Діджиталізація у КНР охоплює практично всі сфери суспільного життя, а частково навіть виходить за рамки суто економічних цілей. Кроки, які здійснює Пекін, свідчать про прагнення Китаю використовувати цифрові технології не лише для успішного ведення економічної діяльності з метою ефективного управління та контролю над компаніями та громадянами. Методи, до яких вдається Пекін, спрямовані на досягнення двох конкретних цілей:
1) захист внутрішнього ринку «цифрових технологій» від іноземного доступу, що надає можливість розвиватися внутрішньому виробнику, однак не підживлює конкуренцію вітчизняних компаній;2) створення механізмів контролю на основі використання даних для моніторингу підприємств та громадян із метою забезпечення дотримання ними законів та визначених норм поведінки.
Комуністичній партії Китаю вдалось конвертувати діджиталізацію економічної сфери в потужний інструмент для реалізації своїх амбіцій у сфері кіберуправління, соціального управління та тотального контролю. Закон «Про кібербезпеку», який вступив у силу з липня 2017 року регулює захист IT-інфраструктури та системи управління даними для державних служб, які безпосередньо пов’язані з регулюванням відповідності законодавства економічним та суспільним об’єктам. 
Прикро усвідомлювати, що доступ іноземних компаній до цифрового ринку Китаю залишатиметься максимально обмеженим за рахунок створення «невидимих бар’єрів» для зміцнення кібербезпеки даних.