Бразильський Дональд Трамп: зліт і падіння Жаїра Болсонаро
25 листопада 2025 року колишнього президента Бразилії Жаїра Болсонаро було засуджено до 27 років ув’язнення за спробу здійснення державного перевороту. «Бразильський Дональд Трамп», скандальний консерватор, який вибудував свою передвиборчу кампанію на гаслах боротьби з корупцією, упродовж багатьох років залишається фігурою, що глибоко поляризує бразильське суспільство. То як саме Болсонаро вдалося за сім років пройти шлях від блискучої перемоги на виборах 2018 року до тюремного вироку?
Для контексту, в 2005 році тодішній президент Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва від партії Partido dos Trabalhadores (PT; робітнича партія) опинився всередині корупційного скандалу. Mensalão, або «велика щомісячна виплата», була схемою, завдяки якій депутати отримували регулярні нелегальні виплати в обмін на голосування на користь уряду Лули. Тоді репутація самого Лули постраждала на так сильно, і вже через рік він був переобраний на другий президентський строк. Однак скандал ще довго переслідував бразильську політику. Судовий процес по цій справі закінчився лише у 2012 році, і за його результатами 25 людей були засуджені, серед них кілька високопосадовців PT, включаючи Хозе Дірсеу – главу адміністрації Лули. Одним з небагатьох конгресменів, хто не був пов’язаний із скандалом, став Жаїр Болсонаро, який на той момент обіймав посаду депутата нижньої палати Конгресу.
Народився Болсонаро в 1955 році в сім’ї середнього достатку в маленькому місті Глісеріо, що входить в штат Сан-Паулу. Кар’єру він розпочав в якості військового офіцера, випустившись з військової академії Agulhas Negras в 1977 році. Він присвятив 17 років свого життя армії та дослужився до рангу капітана, однак відомість йому принесла гучна стаття, яку він написав для популярного журналу Veja. В статті він яро розкритикував армійську систему оплати, що поклало кінець його подальшій військовій кар’єрі, але принесло йому схвалення серед широкої публіки. Вже через рік Болсонаро був обраний до міської ради Ріо-де-Жанейро, а два роки потому отримав місце у федеральній Палаті депутатів та утримував його протягом семи наступних каденцій.
Протягом 27-річного перебування на посаді конгресмена Болсонаро зарекомендував себе як ультраконсервативний націоналіст, що виступав з опозиційними поглядами по відношенню до лівого уряду. Від самого початку своєї політичної кар’єри він неодноразово вихваляв період військової диктатури, що правила Бразилією у 1964–1985 роках, та закликав до її повернення. Болсонаро ніколи не боявся прямих висловлювань, за що нерідко отримував шквал критики. Так, коли одного разу депутатка назвала його ґвалтівником, він відповів: «Я б тебе не зґвалтував, бо ти не заслуговуєш на це». Іншого разу, коментуючи нащадків африканських рабів, які створили громади quilombo, Болсонаро заявив: «Вони нічого не роблять! Вони навіть не придатні для розмноження». Ці і багато інших його скандальних висловлювань сформували сприйняття Болсонару як екстреміста та маргінальної фігури в політиці. Через це за час своєї довгої служби у Палаті депутатів йому вдавалося провести дуже малу кількість успішних законодавчих ініціатив. Попри це, він очолював Комітет із закордонних справ і національної оборони, а також певний час був членом Комісії з прав людини та прав меншин і заступником члена Комітету з громадської безпеки та боротьби з організованою злочинністю.
Через власну контраверсійну особистість та радикальні погляди Болсонаро міг так ніколи і не дочекатися шансу змінити статус-кво в країні, якби не корупційний скандал, що буквально вибив землю з-під ніг лівого уряду. У 2014 році стандартне розслідування з відмивання грошей швидко переросло в один з наймасштабніших корупційних скандалів сучасності – Lava Jato.
Спершу операція була спрямована на doleiros – посередників чорного ринку, які відмивали кошти через дрібні бізнеси, але дуже швидко слідство виявило, що вони діяли за дорученням топменеджерів національної нафтової компанії Petrobras. Разом із великими підрядниками вони завищували вартість контрактів і спрямовували 1-5 % від суми угод у таємні фонди. Ці гроші використовувалися для хабарів політикам і фінансування виборчих кампаній правлячої коаліції. Внаслідок цього мільярди доларів були відмиті через офшори, готівкові перевезення та фіктивні компанії, а скандал миттєво охопив бізнесменів, політичні партії та міжнародні корпорації, а також вдарив по ключовій державній корпорації.
Former Brazilian presidents Dilma Rousseff and Luiz Inácio Lula da Silva. Photograph: Mario Tama/Getty Images
Якщо Mensalão лише кинув тінь на репутацію PT, то Lava Jato майже вдалося зруйнувати її вщент. Корупційна схема була повністю розкрита для широкої публіки вже після того, як президентка Ділма Русефф була переобрана на свій другий строк у жовтні 2014 року. Внаслідок цього ще до моменту інавгурації в січні 2015 року рівень підтримки її населенням впав до тривожних 8%. Ділма не була засуджена, але, ймовірно, саме загальна втрата довіри, що була викликана Lava Jato, призвела до її імпічменту в 2016 році. Офіційною ж причиною були названі маніпуляції з бюджетом.
Внаслідок скандалу популярність PT сильно постраждала, а Болсонаро швидко набирав популярність завдяки своїй антиістеблішментській риториці. Однак ліві сили все ще зберігали надію на перемогу на виборах 2018 року. Ситуація кардинально змінилася на користь Болсонаро, коли Лула, який був його основним опонентом, опинився всередині судового процесу, що послідував за Lava Jato. Лула був засуджений на тюремний термін довжиною в 12 років, однак багато прихильників колишнього президента назвали справу політичним переслідуванням з боку праворадикальних сил. Свою провину Лула не визнав, але у квітні 2018 року добровільно здався поліції.
Вихід Лули з гонки за президентство знищив шанси PT на перемогу. Новий партійний кандидат Фернанду Аддад не мав популярності свого попередника, а суспільство жадало бачити нове, антисистемне обличчя. Яскрава особистість Болсонаро нарешті зіграла йому на руку. Його образ чесного, побожного традиціоналіста, що може врятувати Бразилію від корупції і повернути свою країну до економіки відкритого ринку, влучно контрастував з хаосом, у який поринула PT. А 6 вересня 2018 року під час передвиборчого мітингу на Болсонаро був скоєний замах, що ще більше розпалив симпатії населення до нього. У жовтні того ж року Жаїр Болсонаро переміг на президентських виборах, набравши 55,13% підтримки населення.
Нова глава для Бразилії
На момент початку своєї діяльності в якості голови уряду Болсонаро залишався напрочуд контраверсійною фігурою бразильської політики. Його противники побоювалися ймовірності встановлення ним військової диктатури та руйнування лісів Амазонії.
Його прихильники ж підтримували обіцянки приватизувати неефективні державні компанії та скоротити державний борг.
Так чи інакше, але Болсонаро мав намір та усі шанси принести справжні зміни. І такі зміни дійсно розпочалися. 20 лютого 2019 року була запропонована пенсійна реформа з метою подолання хронічного дефіциту пенсійної системи, зумовленого щедрими виплатами та старінням населення. Вона передбачала підвищення мінімального пенсійного віку до 65 років для чоловіків і 62 для жінок, посилення вимог до страхових внесків та частковий перехід до накопичувальної системи для державних службовців, що мало забезпечити економію близько 800 млрд реалів (1.55 млрд $) протягом десяти років. Попри суспільні протести та опір у Конгресі реформа була схвалена Палатою депутатів у липні того ж року і остаточно затверджена Сенатом у жовтні. Паралельно з тим у вересні уряд ухвалив Закон про економічну свободу, який скоротив регуляторні бар’єри для бізнесу, обмежив втручання держави в приватні контракти та модернізував правила інвестування, заклавши основу для лібералізації економіки, хоча його ефект згодом був частково нівельований пандемією COVID-19.
Іншою суттєвою зміною стало обіцяне падіння рівня злочинності. Ще під час своєї виборчої кампанії Болсонаро робив акцент на низькому рівні безпеки в країні та стверджував, що стрибок злочинності, що сколихнув Бразилію, став наслідком хибної політики лівого уряду щодо зброї (попередній уряд ввів мандати, що лишали громадян без легального доступу до зброї поки банди зберігали свою).
Болсонаро вдався до радикального вирішення проблеми. Він запровадив більш агресивну політику боротьби зі злочинністю, яку швидко почали наслідувати колишні військові, що входили до Національного конгресу та законодавчих асамблей штатів. Ефект від цього можна було простежити вже у першій половині 2019 року, коли кількість вбивств впала до 21 289 у порівнянні з 27 371, скоєними за рік до цього. Однак у цю статистику не увійшли вбивства, вчинені поліцією, хоча їх кількість і зросла на 22%, чим досягла історичного максимуму. Паралельно зросли випадки сексуального насильства, расових зловживань, зникнень людей та поширився обіг зброї. Як і в багатьох інших випадках застосування політики mano dura в країнах Латинської Америки, жорсткі поліцейські методи та суворі покарання змогли створити лише тимчасовий «охолоджувальний» ефект для насильницької злочинності, але не сильно наблизилися до вирішення проблеми.
Водночас зниження рівня злочинності в Бразилії не можна однозначно приписувати політиці Болсонаро, адже існували й інші вагомі чинники, що вплинули на ситуацію. На 2017 рік – коли стався рекордний сплеск насильства з майже 64 тисячами вбитих – припав розпад перемир’я між двома найбільшими наркокартелями (Primeiro Comando da Capital і Comando Vermelho), а також загострилась боротьба за контроль над наркотрафіком на тлі зростання виробництва кокаїну в Колумбії та Перу. Отже, спад убивств, що послідував у 2018-2019 роках, частково виглядав закономірним. Крім того, ще за уряду Мішела Темера були запроваджені заходи з координації роботи поліції та посилення слідчих спроможностей, що позитивно відобразилося на початку каденції Болсонаро.
З плином часу новизна правого президента почала втрачати свій позитивний вплив на бразильське суспільство. Натомість назовні повилазили перші гучні корупційні скандали, що тепер оберталися навколо самого Болсонаро.
6 грудня 2018 року звіт COAF (Conselho de Controle de Atividades Financeiras) виявив підозрілі фінансові операції на понад 1,2 млн реалів (240 000 $), здійснені Фабрісіу Кейрошем – колишнім водієм та близьким соратником Флавіу Болсонаро, старшого сина колишнього президента. Розслідування пов’язало ці транзакції зі схемою rachadinha – незаконним «розпилом» зарплат політичних помічників, у якій, за даними прокуратури, брали участь щонайменше 20 співробітників законодавчої асамблеї Ріо-де-Жанейро, а загальна сума підозрілих операцій сягнула 2,9 млн реалів (580 000 $). Частина коштів, за версією слідства, відмивалася через шоколадну крамницю, що належала Флавіу, а платежі отримувала перша леді. Попри арешт Кейроша в серпні 2020 року за спроби вплинути на розслідування, президентська родина тривалий час уникала юридичних наслідків, тоді як сам Болсонаро реагував на скандал агресивно, називаючи звинувачення політично мотивованою атакою. Скандал загострився у 2021 році, коли були оприлюднені записи, що вказували на особисту участь самого Болсонаро в цій схемі ще в період його депутатства.
Однак найбільшою катастрофою президентства Болсонаро стала його реакція на пандемію COVID-19. Політика адміністрації щодо світової загрози виявилася настільки провальною, що, навіть незважаючи на значну парламентську більшість, яка підтримувала президента, Федеральний сенат був змушений за рішенням суду відкрити парламентську слідчу комісію після того, як понад третина законодавців подали відповідну вимогу.
By: Aimara Pujadas / GICJ
Як засвідчив 1 100-сторінковий звіт спеціального комітету Сенату Бразилії, президент свідомо обрав політику мінімізації загрози пандемії: поширював дезінформацію, виступав проти соціального дистанціювання і маскового режиму, блокував виконання рекомендацій ВООЗ та фактично робив ставку на масове зараження населення задля досягнення «колективного імунітету». Наслідком цього стали понад 600 тисяч смертей, значну частину яких, за висновками комітету, можна було уникнути. Особливо показовою стала трагедія в штаті Амазонас у січні 2021 року, де через бездіяльність федеральної влади та ігнорування попереджень про нестачу кисню десятки пацієнтів померли, тоді як уряд розсилав препарати, що не мали доведеної ефективності. Адміністрація Болсонару також зволікала з вакцинацією, проігнорувала пропозиції вакцин від інституту Бутантан і не відреагувала належним чином на сигнали про можливу корупцію під час закупівель.
В момент, коли ще було невідомо, чи зможе Болсонаро витримати шквал критики, що посипався на нього після провалу, яким стала пандемія, на його репутацію прийшовся ще один удар. Розразився скандал навколо так званого секретного бюджету Orçamento Secreto. За розслідуванням газети Estado de S.Paulo, наприкінці 2020 року Болсонару створив паралельний, непрозорий фонд обсягом близько 3 млрд реалів (600 млн $) для забезпечення політичної підтримки з боку консервативного блоку «centrão» у парламенті. Кошти розподілялися через неофіційні домовленості, без публічного контролю та з грубими порушеннями бюджетного законодавства, зокрема шляхом закупівель техніки й обладнання за цінами, що в рази перевищували ринкові. Документи свідчать, що окремі сенатори отримували сотні мільйонів реалів, що було неможливо в межах легальних процедур, а розподіл коштів мав вибірковий характер і відповідав електоральним інтересам уряду.
Побудувавши передвиборчу кампанію на протиставленні себе попередньому корупційному уряду, Болсонару, по суті, сам загнав себе в глухий кут. Секретний бюджет, що мав стати щитом проти запитів імпічменту президента, лише ще більше урізав шанси на переобрання Болсонаро як президента.
Вибори 2022 року та невдалий переворот
Президентські перегони 2022 року розпочалися не надто сприятливо для Болсонаро. Народ був розлючений, а репутація президента все більше погіршувалася в світі невтихаючих скандалів навколо його урядування та звинувачень у корупції. Одночасно з тим політичне життя його головного супротивника Лули почало значно покращуватися. Ще в 2019 році він вийшов з тюрми, а в 2021 році з нього були зняті звинувачення. Суддя погодився з аргументами захисту Лули про те, що суд, який виносив вирок, не підпадав під правильну юрисдикцію для розгляду його справи. Чотири корупційні справи проти Лули були анульовані, що відкрило йому шлях до участі у виборах.
Незважаючи на все, шанси Болсонаро на переобрання залишалися досить реальними. Його підтримка серед населення дещо нагадувала американський політичний рух MAGA, що очолюється Дональдом Трампом, з ким бразильського президента нерідко порівнювали. Наскільки палко його ненавиділа одна половина країни, настільки ж завзято захищала його інша. Такий градус напруги призвів до різкої поляризації суспільства, що майже ідентично віддзеркалювала ту, що розразилася в США під час виборів 2020 та 2024 років. Навіть у питанні дезінформації Болсонаро вдався до характерної для Трампа тактики і почав звинувачувати членів Вищого виборчого трибуналу (TSE) у фальсифікації та маніпуляції виборчим процесом. Хоча такі твердження не були підтверджені, наративи швидко розповсюджувалися через соціальні мережі та месенджери, ще більше загострювати ситуацію. Сам Болсонаро заявляв, що не збирається приймати поразку.
За результатами першого туру Лула здобув 48,4% дійсних голосів, не досягнувши абсолютної більшості, тоді як Жаїр Болсонару набрав 43,2%, суттєво перевищивши прогнози опитувань. Попри відставання від Лули на 6,1 млн голосів, Болсонару забезпечив сильні позиції правих сил у парламенті. Його Ліберальна партія стала найбільшою в Сенаті, а союзники отримали більшість із 27 сенаторських мандатів. Причому одне з сенаторських місць зайняв Серхіо Моро, колишній суддя, який в свій час ув’язнив Лулу та був міністром юстиції в уряді Болсонаро.
30 жовтня, у другому турі президентських виборів, Лулі таки вдалося вирвати перемогу, перевершивши свого супротивника лише на 1%. Болсонаро відмовився приймати поразку та продовжив наполягати на тому, що фальсифікація мала місце під час перерахунку голосів. Така безкомпромісність уже колишнього президента стала іскрою, що розпалила пожежу й у без того розрізненому суспільстві.
Supporters of Brazil’s former President Jair Bolsonaro outside Brazil’s National Congress in Brasília on January 8, 2023.Credit...Adriano Machado/Reuters
8 січня 2023 року, усього через сім днів після інавгурації Лули, прихильники Болсонаро спробували штурмувати будівлі Національного конгресу, Верховного федерального суду та президентського палацу. На момент нападу Лули не було в президентському палаці, а Конгрес Бразилії не перебував у сесії. Втім, атака спричинила збитки на мільйони доларів, а десятки співробітників правоохоронних органів і протестувальників зазнали поранень. Хоча спроба державного перевороту не здобула успіху, подія сколихнула країну, а також провела чергову паралель із політичним становищем США, а саме нападом на Білий дім 6 січня 2021 року. Іронічно, але на момент розгортання подій Болсонаро якраз перебував у Флориді, штаті, де розташована резиденція Трампа.
Болсонаро спробував дистанціюватися від дій своїх виборців, наголосивши, що «не заохочував нікого до конфронтації». Однак згодом розслідування федеральної поліції Бразилії виявило існування серйозного змовницького плану, спрямованого на зрив інавгурації Лули. Група, до якої входили військові спецпідрозділів і співробітник поліції, готувала державний переворот шляхом фізичної ліквідації Лули та його соратників. Ймовірно, план не вдалося втілити в життя через відсутність повної підтримки з боку вищого командування армії.
Суд та арешт
У червні 2023 року суд постановив, що Болсонару не зможе балотуватися на державні посади до 2030 року як покарання за використання державних ресурсів з метою посіяти недовіру до виборчої системи. Для, на той момент, 68-річного політика це стало великим ударом та знищило будь-які його сподівання на переобрання на президентських виборах 2026 року.
Півтора року потому Болсонару, а також кільком його міністрам і помічникам, були офіційно висунуті обвинувачення у причетності до спроби державного перевороту після поразки ультраправого лідера на виборах 2022 року. У серпні 2025 року колишній президент був поміщений під домашній арешт в очікуванні розгляду судової справи, що розпочалася 2 вересня. Болсонару вперто продовжував заперечувати будь-які правопорушення зі свого боку, однак цього разу це вже мало на що могло вплинути. Його популярність танула: мітинги на його підтримку збирали приблизно по дві тисячі людей, що зовсім не йшло в порівняння з натовпами, які колишній президент мобілізував на піку своєї політичної сили. Навіть тиск з боку США, які запровадили персональні санкції проти верховного судді Александра де Мораєса, не зміг кардинально змінити ситуацію. 12 вересня Болсонару було засуджено до 27 років позбавлення волі, а заборону обіймати державні посади продовжено до 2060 року.
До листопада Болсонару перебував під домашнім арештом, але був узятий під варту після того, як спробував вивести з ладу свій електронний браслет. Суд країни високо оцінив ризик втечі колишнього президента. Суддя Мораєс закликав звернути увагу на близькість будинку Болсонару до посольства Сполучених Штатів, що за його словами підвищувало ризик його звернення по політичний притулок. На свій захист Болсонару заявив, що використав паяльник на своєму браслеті виключно «з цікавості».
На початку грудня консервативні депутати нижньої палати Конгресу спробували проштовхнути законопроєкт, що теоретично може зменшити термін ув’язнення Болсонаро до трьох років. Це викликало сильне невдоволення серед населення змусивши десятки тисяч людей у найбільших містах Бразилії вийти на протести. У відповідь чинний президент Лула ветувати цей законопроєкт.
Історія Жаїра Болсонару у порівнянні з його американським політичним каунтерпартом виявилася значно менш тріумфальною. Можливо, цей арешт стане фінальною крапкою в його політичній кар’єрі, охоча робити остаточні висновки ще зарано. Болсонару досі зберігає ядро прихильників, а в грудні 2025 року він підтримав кандидатуру свого старшого сина, Флавіо Болсонаро, на наступних президентських виборах.
Попереду на Бразилію чекає новий виборчий цикл, який знову поставить країну перед питанням її майбутнього та чітко окреслить реальний баланс між лівими й правими силами.
Авторка – Анфіса Діхтяренко, керівниця дослідницької програми "Латиноамериканські студії" аналітичного центру ADASTRA
Якщо Вам сподобалась стаття і Ви хочете підтримати розвиток нашого центру, долучіться до нашого Mono. Ваша допомога сприяє розвитку незалежної української аналітики!