Молдова-2025: геополітичне роздоріжжя між Європою та Росією

28 вересня в сусідній до України Республіці Молдова відбудуться одинадцяті з часу проголошення Незалежності парламентські вибори та третє менше ніж за рік голосування. Ці вибори можуть стати одними з найважливіших в історії країни, оскільки визначатимуть її геополітичну орієнтацію щонайменше на найближчі 4 роки. Вибір стоїть між продовженням тернистого європейського курсу, або розворотом та поглибленою співпрацею з Росією, яка підтримує своїх кандидатів і політичні сили.

Торішній президентський виборчий процес продемонстрував сильну політичну поляризацію в суспільстві. Майя Санду, яка вдруге здобула перемогу у боротьбі за пост президента, отримала 55,35% голосів, у той час як її опонент Олександр Стояноглу – 44, 65%. Результати конституційного референдуму щодо членства Молдови в Європейському Союзі ще більш влучно підкреслюють цю розділеність: за європейський курс проголосувало 50,46% молдован, проти – 49,54%.Парламентські вибори можуть стати важливим етапом у політичному житті країни, "підкинувши дров у багаття" або поставивши "крапку" на важливому етапі розвитку. Це також створює серйозні виклики для України на тлі повномасштабної російської агресії, оскільки результат виборів може вплинути на стабільність і безпеку в регіоні.

Зліва направо: Президентка Молдови Майя Санду та Президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн (Брюссель, 10 грудня 2024 року) https://www.caleaeuropeana.ro/r-moldova-maia-sandu-si-ursula-von-der-leyen-au-discutat-la-bruxelles-despre-deschiderea-in-2025-a-primelor-capitole-de-negociere-pentru-aderarea-la-ue/

Слід нагадати, що попередні парламентські вибори в Республіці Молдова стали достроковими через невдалу спробу сформувати уряд після відставки тодішнього Прем’єр-міністра Іона Кіку. 

Головними політичними гравцями залишаються проєвропейська та проукраїнська партія «Партія дії та солідарності» (PAS),  яка має абсолютну більшість місць у парламенті – 61 зі 101. Вона намагатиметься зберегти більшість, аби знову мати можливість формувати уряд. Їй протистоятиме «Патріотичний блок»: альянс соціалістів і комуністів колишніх президентів Молдови Володимира Вороніна та Ігоря Додона,  «Серце Молдови» та «Майбутнє Молдови». Третью силою йде об’єднання «Альтернатива» на чолі з Олександром Стояноглою, чинним мером Кишинева Іоном Чебаном(Національний альтернативний рух), колишнім прем’єр-міністром Йоном Кіку(Партія розвитку та консолідації Молдови) та Марком Ткачуком(Партія спільних дій – Громадянський конгрес). 

Хоча «Альтернатива» позиціонує себе як проєвропейську силу, важливо враховувати політичне минуле кожного з її лідерів. Іон Чебан, якому Румунія заборонила в’їзд з міркувань національної безпеки, з 2004 по 2012 рік був членом «Партії комуністів», а з 2012 до 2019 року - членом «Партії соціалістів» Додона. У 2021 році він заснував нову політичну партію – «Рух національної альтернативи». Також політик засудив агресію Росії щодо України та стверджує, що “розірвав усі зв’язки з Москвою”, хоча партія PAS вказує на його проросійську позицію. Іон Кіку виступав проти конституційного референдуму про членство Молдови в ЄС. Марк Ткачук, який навчався в Російській академії наук після закінчення історичного факультету в Молдові, був пов’язаний з ультралівою Конфедерацією анархо-синдикалістів. Він також був членом «Партії комуністів» і радником Володимира Вороніна, активно виступаючи за розширену співпрацю з Росією.

Олександр Стояноглу, колишній генеральний прокурор Молдови, у 2021 році був заарештований за підозрою в корупції, однак через три роки суд у Кишиневі виправдав його. На президентських виборах 2024 року пройшов до другого туру, де змагався з Майєю Санду. Він виступав за збалансовану зовнішню політику, що включала співпрацю з Китаєм, США, ЄС і Росією, а також відновлення постачання дешевого газу з Росії. Під час президентських дебатів з його вуст лунали обіцянки продовжувати підтримувати Україну.

У цьому списку, донедавна, був ще блок «Перемога», створений у Москві молдовським олігархом Іланом Шором, який є колишнім головою забороненої з 2023 року партії «Шор». Однак, Центральна виборча комісія Молдови відхилила реєстрацію цього об’єднання на вибори. Крім того, через дії, що сприяли дестабілізації ситуації в країні, Рада Європейського Союзу запровадила санкції проти блоку «Перемога». Незабаром Центральна виборча комісія Молдови також оголосила, що  партію “Шанс”, яка входила до політичного до цього блоку, відсторонили від участі в парламентських виборах. 

Загроза Додона

Попри відсутність на виборах блоку «Перемога», ситуація не стає легшою для партії «ПАС», оскільки їхній електорат, ймовірно, перейде до «Блоку комуністів і соціалістів». Головною метою опозиційних молдовських сил буде здобуття якнайбільшої кількості місць у парламенті. Це дозволить унеможливити формування в повному складі проєвропейського уряду, тим самим зробити його зручнішим для кінцевого бенефіціара – Кремля. За опитуваннями, політична сила на чолі з Ігором Додоном і Володимиром Вороніним наразі займає друге місце після провладної партії Майї Санду та Ігоря Гросу.

Ігор Додон, проросійський політичний діяч, банкір і педагог за освітою, розпочинав кар'єру в комуністичній партії та на різних посадах в урядах Васіле Тарлева та Зінаїди Гречаної.  Цікаво, що свого часу Додон дотримувався проєвропейської риторики: у  2008-2009 роках – й це не дивно, адже тоді для всіх політичних партій була така тенденція.  У 2011 році, після політичних розбіжностей з Марком Ткачуком, він покинув свою попередню партію і очолив Партію соціалістів.

Найбільшим політичним досягненням Додона стало його перемога на президентських виборах 2016 році, які вперше з 1996 року обирали президента прямою процедурою. Його головною суперницею була Майя Санду, яка, незважаючи на сильну боротьбу, не змогла набрати достатньо голосів для перемоги. Одіозний новообраний президент мав суцільну підтримку в автономному окрузі Гагаузія (95%) та на півночі Країни(коливаючись у кожному місті від 60 до 70%), водночас Санду сміливо електорально забрала центр країни (від 60% до 70%) та, відповідно, столицю Кишинів (60%). Найбільше підтримки вона отримала в Яловенах, де її результат становив 80%.

Колишній президент Молдови Ігор Додон на заході з нагоди Дня Перемоги, присвяченого 78-й річниці перемоги над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні, у Кишиневі, Молдова, 9 травня 2023 року. REUTERS/Vladislav Culiomza https://www.reuters.com/world/europe/moldovas-pro-russian-parties-unite-press-september-election-win-2025-07-22/

Особлива близькість новообраного президента до Кремля була помітною майже на всіх щаблях політичної діяльності: зняттям європейського прапора на третій день після інавгурації, впровадженням обов’язкового викладання російської мови в школах і невдовзі відновленням статусу міжетнічного спілкування і поверненням російських телеканалів, чисельними прихильними заявами та лестощами в бік Москви та Путіна.Саме президентство Додона стало досить турбулентним, особливо наприкінці його терміну. Мало хто може цим «похизуватися» таким досвідом, але за час свого правління Додона кілька разів відстороняли від обов'язків президента Молдови. Це сталося у 2018 році через відмову підписувати закони та укази, прийняті парламентом і урядом, зокрема щодо призначення нових міністрів. Відсторонення були технічними та тимчасовими, відображаючи глибокий політичний конфлікт між проросійським президентом і прозахідним парламентом.

Не менш напружена ситуація виникла після парламентських виборів 2019 року, що стало початком політичної кризи. Тоді партія соціалістів Додона та проєвропейський блок ACUM( Об’єднання PAS з Андрієм Нестасе) сформували коаліційний уряд на чолі Майєю Санду. Однак Конституційний суд, що перебував під впливом Демократичної партії та олігарха Влада Плахотнюка, визнав новий уряд неконституційним через сплив терміну на формування коаліції. Внаслідок цього Додона відсторонили від обов’язків і передали їх Павлу Філіпу, який оголосив дострокові вибори. Згодом суд все ж таки скасував усі рішення, які попередньо призвели до кризи. 

Додон бачив Молдову позаблоковою або навіть поза ЄС,  а свої поїздки до Росії робив значно частіше, ніж відвідував свою резиденцію в селі Кодріца. Після закінчення президентського терміну, Додон отримував фінансування з Росії та був підозрюваний за чотирма статтями: "Отримання фінансування політичної партії від злочинної організації", "Незаконне збагачення" та "Державна зрада". Згодом суд ухвалив рішення про домашній арешт через отримання хабаря в “чорному пакеті” від олігарха Плахотнюка. Так він став першим за всю історію Молдови, кому було винесено такий вирок.

На цьогорічних виборах Додон продовжує активно обіцяти для покращення економічних і політичних відносин між Молдовою і Росією: відновлення газопостачання від свого «союзника» (це улюблена його тема, яку він системно веде як мінімум з 2022 року), участь молдовських військ у майбутніх парадах «перемоги» тощо. Політика «союзник мого союзника» також працює для Додона, тому він розглядає Білорусь як стратегічного партнера.

Російське втручання

Важливий фактор, що впливатиме на результати парламентських виборів, є чергове російське втручання у внутрішню політику Молдови. За досвідом останніх десятиліть, Росія цим займається системно, довготривало, багатовекторно та гібридно з метою зупинити європейську інтеграцію, дестабілізувати країну зсередини й тим самим повернути Молдову в сферу Росії, яку розглядає як частину «русского мира» та буферну зону між ЄС і НАТО. Цей вплив проявляється як у підтримці проросійських політичних сил: Ігоря Додона, Володимира Вороніна, «новостворених» свого часу структур, як «Шор» тощо; так і в проведенні різноманітних інформаційних кампаній Кремлем. За «молдовський напрям» збоку РФ відповідає Сєрґєй Кірієнко. У січні 2022 року проти Башкана(назва посади) Гагаузії Євгенії Гуцул, проросійської діячки, відкрили кримінальну справу за «незаконне зовнішнє фінансування». Через три роки правоохоронці затримали її в аеропорту Кишинева, а пізніше засудили до 7 років ув’язнення. Ймовірно, політичні консультанти використовуватимуть перебіг цього судового процесу для створення Гуцул іміджу “жертви”, щоб підбадьорити електорат до активної підтримки Башкана Гагаузії. Особливу увагу Росія приділяє східному сепаратистському  регіону на лівобережжі Дністра та проросійському автономному округу Гагаузія. 

Вона використовує місцеві адміністрації, церковні структури, соціальні мережі, Телеграм-канали та інші для досягнення своїх цілей.

У випадках, коли Росії не вдається напряму вплинути на вибори, вона переходить до тактик дестабілізації. Це може включати кібератаки, організацію протестів, фінансування провокацій під час виборчих кампаній, або спроби дискредитації результатів, як це сталося після президентських виборів та референдуму 2024 року.

Люди марширують під час протесту молдавської групи «Рух за народ» за підтримки дружньої до Росії партії «Шор» у Кишиневі, 17 лютого 2023 року. AP Photo/Aurel Obreja https://www.euronews.com/2023/03/08/moldova-is-resisting-moscows-maskirovka-can-the-western-security-shield-protect-it

Молдова неодноразово фіксувала спроби підкупу виборців, нелегальне перевезення громадян на виборчі дільниці, використання кур’єрів готівки, акти вандалізму, створення штучних черг на дільницях у Росії та загрози терористичних актів на минулорічних виборів. Для підтримки цих диверсійних зусиль Росія витратила 100 мільйонів євро та залучила 130 000 громадян Молдови.

Паралельно Москва активно використовує інформаційний простір для розпалювання страху. Вона поширює тему щодо «НАТО», «зовнішнього управління», «втрати суверенітету», культурної ідентичності, яку протиставляє румунізації (аби «вбити клин» між двома країнами) та інтеграції із Заходом. До того ж, «антиукраїнська риторика» та маніпуляція залученістю певних країн до російсько-української війни стають дедалі звичнішими на європейських виборах.

Напередодні парламентських виборів 2025 року Молдова разом з Європейським Союзом активізувала системну протидію російським інформаційним атакам. Молдовські спецслужби змогли нейтралізувати більшість дезінформаційних кампаній. Завдяки підтримці ЄС і Великій Британії у сфері кібербезпеки, фактчекінгу та накладання санкцій проти осіб, пов'язаних з російською дезінформацією, Молдова зміцнює інформаційну стійкість і гарантує прозорість демократичного процесу.

Водночас, крім інформаційних атак, Росія використовує повний арсенал політичного та економічного тиску, щоб мати якомога більший інструментарій впливу: Європейці, зокрема українці добре знають таку практику з історії. Нещодавно  Кремль продемонстрував її знову, припинивши постачання газу до Молдови щоб тиснути на місцеву владу та дискредитовувати правлячі сили напередодні парламентських виборів.

Найбільше постраждало Придністров’я та прилеглі села, які залишалися з’єднаними з Кучурганською електростанцією в регіоні. Після двотижневої енергетичної кризи (яку можна кваліфікувати як гуманітарну) Росія запропонувала допомогу Тирасполю, що лише підтвердило сплановану операцію проти Кишинева. Невдовзі Молдова, отримавши 20 мільйонів євро допомоги від ЄС, почала постачати газ до Придністров'я. Спроба дистанціюватися від російського газу розпочалася 1 серпня 2025 року, коли функцію постачання газу населенню та малим підприємствам перейняла державна компанія "Energocom" після позбавлення ліцензії «Молдовагаз», дочірньої компанії «Газпрому». 

Перспективи для України

Дипломатичні відносини між Україною та Республікою Молдова були встановлені 10 березня 1992 року, однак особливо міцними вони стали після приходу до влади Майї Санду. Після 24 лютого 2022 року Молдова на найвищому рівні неодноразово засуджувала російське вторгнення. Вона постійно підтверджує свою підтримку територіальної цілісності та суверенітету України в її міжнародно визнаних кордонах і підтримує західні санкції проти Росії.

Не менш важливим є тристоронній спільний формат між Україною, Молдовою та Румунією, який отримав назву “Одеський трикутник” після його створення в Одесі у 2022 році. Очільники МЗС цих країн виступили зі спільною заявою 8 серпня на зустрічі в Чернівцях щодо взаємній співпраці. Також важливим фактором є наявність української діаспори в Молдові, яка бере участь у виборах. Налічується понад 300 тисяч українців. 

У разі перемоги проєвропейських сил на чолі з партією «Дія і солідарність» (PAS) та президенткою Майєю Санду Молдова продовжить курс на євроінтеграцію. Це дозволить зміцнити стратегічне партнерство з Україною, яка також отримала статус кандидата ЄС. Такий розвиток подій дозволить посилити безпеку на південному заході нашої країни, знизить ризики загроз використання провокацій російськими військами на Придністров’ї. Додон свого часу виступав проти виведення цих військ.

Проте у разі перемоги проросійських сил ситуація зміниться радикально. Вони можуть почати лобіювати курс на федералізацію з правом вето для Придністров’я, що створить новий гіпотетичний фронт для України, зокрема через можливість розширення російської військової присутності в регіоні. Крім того, така ситуація може призвести до послаблення підтримки України з боку ЄС та інших західних партнерів.

Висновки

Є великий ризик, що Молдову чекає російський реванш, завдяки відтягненню голосів блоком «Альтернатива». Це може призвести до політичної кризи через відсутності ймовірного компромісу між проєвропейськими та проросійськими силами для формування уряду. Для партії «PAS» це точно не буде легкою ходою, враховуючи, як минули попередні президентські вибори та референдум, а також потенційні загрози, які безсумнівно виникнуть.

По-перше, Росія все ж має «успішний результат» в інформаційній війні. І це не дивно, адже  російська пропаганда працювала як не роками, так десятиліттями, через канали, що згодом були заборонені, або через потурання Додона під час його президентської каденції.

По-друге, перебої з постачанням призвели до катастрофічної ситуації для 450 000 мешканців Придністров'я та сусідніх регіонів, залишивши їх без опалення та гарячої води. Для Молдови з населенням 2,8 мільйона і стабільною явкою на виборах 50%, це серйозні цифри. Враховуючи електоральні симпатії цього регіону, це неприємні новини для «PAS».

По-третє, розчарування монопольною владою «PAS» стало серйозною проблемою. Вони прийшли до влади з чітким проєвропейським і реформаторським мандатом, однак після кількох років управління громадяни не побачили очікуваних змін. Темпи реформ виявилися повільними, що створює враження погіршення добробуту. 

Водночас ключову роль повинна знову зіграти діаспора, яка врятувала європейський шлях у двох попередніх голосуваннях. За кордоном проголосувало понад 330 тисяч виборців з 231 дільниці: найбільше з Італії, Франції, Румунії та Росії. Однак Москва вже активізувала зусилля, щоб зменшити залученість молдован за кордоном у парламентські вибори.

Незалежно від того, яким буде результат, успіх російського впливу не завжди вимірюється перемогою конкретної партії або блоку. Радше це проявляється дестабілізацією проєвропейського курсу, руйнуванням інституційної довіри й тривалим утриманням країни у стані політичної вразливості.

Автор – Владислав Мошківський, молодший дослідник програми "Європа" аналітичного центру ADASTRA

Підтримайте аналітичний центр ADASTRA – інвестуйте в незалежну аналітику майбутнього!

Фото на прев'ю: A pro-EU demonstation in Chișinău on May 21st. Photo: Lalandrew / Shutterstock