Молодіжні протести покоління Z в Азії — нове чи добре забуте старе?
Наприкінці 2010‑х освітні, кліматичні та політичні протести сколихнули країни Південної та Південно‑Східної Азії. Ці події часто пояснювалися «накопиченням фрустрації», але у 2020‑х дедалі виразніше стає зрозуміло – причиною є трансформація поколінь. Покоління Z, яке виросло в епоху смартфонів, активно формує політичні дії через мережі, меми й попкультурні символи. Камбоджійська аналітична платформа Cambodianess зазначає, що молоді активісти Південної та Південно‑Східної Азії є «цифровими туземцями», для яких інформаційний обмін через соціальні мережі важливіший за традиційні медіа – саме тому їхні дії часто помилково сприймають як анархію, хоча вони вимагають функціональної демократії та справедливості
Масштабні протести в Бангладеші, Непалі, на Філіппінах, у Таїланді та Гонконзі складають каркас регіональної хвилі, де покоління Z прагне не просто реформ, а нового соціального договору. Вони шукають онтологічну безпеку – відчуття впевненості у майбутньому й власній гідності – і кинули виклик урядовим наративам, які обіцяють стабільність та зростання, але ігнорують соціальну справедливість. Нижче розглянуто п’ять ключових епізодів та спільні риси цієї «цифрової революції».
Бангладеш – від «квотної революції» до кризи легітимності
Студенти та шукачі роботи вигукують гасла під час протесту проти заборони квот на державні посади на площі Шахбагх у Дакці, Бангладеш, 3 липня 2024 року. REUTERS/Mohammad Ponir Hossain.
У липні 2024 року у Бангладеші вибухнули масові студентські протести. Вони почалися як кампанія проти рішення Верховного суду, який відновив систему, що резервувала третину державних посад для нащадків ветеранів війни за незалежність, жінок та представників відсталих районів. Для багатьох випускників це означало, що висока освіта не гарантує працевлаштування: приблизно один із п’яти молодих бангладешців не має роботи або освіти, а на понад 2 млн юнаків і дівчат, що щорічно виходять на ринок праці, припадає лише 18 000 державних вакансій.
Незабаром рух трансформувався у ширший протест проти уряду Шейх Хасіни. За даними Al Jazeera, під час придушення протестів загинуло понад сотню людей, а поранення отримали тисячі. Влада оголосила комендантську годину й мобілізувала армію, звинувачуючи демонстрантів у насильстві. Задля придушення координації уряд запровадив майже повне відключення Інтернету: повідомлення та міжнародні дзвінки були заблоковані, що залишило молодь без зв’язку та паралізувало цифрові платежі.
Протести мали чітку гендерну та класову складову. На вулиці масово вийшли студентки, для яких обіцянки «економічного чуда» не втілилися у працю. Вони вимагали, щоб державні посади розподілялися за заслугами, а не за квотами, й критикували патерналістський наратив уряду, який виправдовував квоти пам’яттю про війну. Покоління Z сміливо протиставило «актові пам’яті» свою онтологічну безпеку – тобто право на справедливу конкуренцію та вільний доступ до інформації.
Непал: цифровий референдум проти цензури
У вересні 2025 року в Непалі спалахнули протести після того, як уряд заборонив близько 26 соціальних мереж, звинувачуючи платформи в недотриманні вимог реєстрації та оподаткування. Це рішення зачепило молодих людей, для яких інтернет є не лише простором спілкування, а й джерелом доходу та громадського життя. Тисячі молодих протестувальників у шкільних і студентських формах заполонили вулиці Катманду, звинувачуючи уряд у корупції та нападках на свободу слова. Поліція відкрила вогонь, і, за повідомленнями Reuters, загинуло принаймні 72 людини, що спричинило відставку прем’єр‑міністра К.П. Шарми Олі.
Протестувальники вдалися до інноваційних цифрових стратегій. За допомогою Discord вони організували «цифровий референдум», у якому понад мільйон молодих користувачів обрали колишню голову Верховного суду Сушилу Каркі тимчасовою лідеркою країни. Цей випадок показує, як покоління Z використовує технології не лише для координації протестів, але й для вироблення політичних рішень, тим самим кидаючи виклик традиційним структурам влади. Заборона соцмереж сприймалася як атака на їхню ідентичність, тому опір був також боротьбою за онтологічну безпеку – впевненість у тому, що їхні голоси будуть почуті.
Філіппіни: протести проти корупції та кліматичної несправедливості
У вересні 2025 року тисячі філіппінців, значною мірою молодь покоління Z, заполонили Манілу, протестуючи проти корупції в програмах контролю паводків. The Guardian повідомляє, що уряд оцінив втрати від неіснуючих або неякісних проектів у приблизно £1,48 млрд, тоді як екологічна організація Greenpeace стверджувала, що понад £13 млрд було вкрадено. Протести відбулися під час чергового сезону тайфунів, коли затоплені вулиці стали очевидним символом невиконаних обіцянок.
Демонстранти вимагали повернення вкрадених грошей та притягнення чиновників до відповідальності. Незважаючи на загалом мирний характер акції, поліція затримала 72 людей і застосувала силу проти неповнолітніх. Президент Фердінанд Маркос молодший публічно підтримав вимоги протестувальників і заявив, що «він би сам приєднався до акції, якби не був президентом»; водночас кілька високопосадовців парламенту подали у відставку.
Соціальні мережі відіграли ключову роль у мобілізації. Філіппінські активісти створювали вірусні TikTok‑ролики про затоплені міста, інфлюенсери поширювали хештеги на кшталт #FloodedByCorruption, а масштабні «каруселі» в Instagram пояснювали механізми привласнення коштів. Це дозволило активістам обійти контрольовані медіа і з’єднатися з однодумцями в інших країнах, що також протистояли кліматичній несправедливості.
Таїланд: боротьба за демократію і культурна війна
Хоча піковий період тайських протестів припав на 2020 рік, до сьогодні молодіжний рух не зник. Перший вибух спричинили вимоги до реформ Конституції та обмеження влади короля Маха Вачіралонгкорна. Уряд Прайюта Чан‑Оча відповів залякуванням університетів: Міністерство освіти надсилало деканам листи з вимогою «не допускати студентів до протестів» і погрожувало юридичними наслідками за «наклеп на монархію». Активістка Панусая Сіттіджіраватанакул відзначала, що ці листи є спробою залякати молодь і перешкодити їм говорити правдy.
Незважаючи на репресії та застосування водометів і гумових куль, десятки тисяч людей виходили на вулиці Бангкока у жовтні 2020 року, вимагаючи відставки прем’єра та обмеження влади монарха. Поліція заарештувала понад 50 людей і заборонила зібрання, що лише посилило мобілізацію населення. Креативність протестувальників була вражаючою – фанати K‑pop, здебільшого молоді жінки, організували онлайн збір коштів на захист протестів, швидко зібравши понад 4 млн бат для закупівлі захисного спорядження та юридичної підтримки. Вони використовували мову хештегів і гумор зі світу K‑pop щоб дискредитувати про‑монархічні повідомлення, а знання корейської історії надихало їх на вимоги демократизації.
Хоча влада запровадила нові закони проти «образи монархії» і відправила до в’язниць ключових лідерів, рух покоління Z у Таїланді мав довгострокові наслідки: наприкінці 2023 року опозиційна партія Move Forward виграла парламентські вибори, хоча її лідерам не дозволили сформувати уряд. Це змінило політичний ландшафт та показало, що вимоги молоді вже не можна ігнорувати.
Гонконг: боротьба, що триває попри репресії
Протести у парку Вікторія в Гонконзі у 2019 році. Фото користувача Wikimedia Commons Baycrest / CC-BY-SA-2.5.
Регіон Гонконгу пережив одну з найтриваліших хвиль протестів покоління Z, але і найбільш жорстку відповідь держави. Після запровадження у 2020 році Закону про національну безпеку понад 332 активістів було арештовано, а опозиційні партії та меморіальні заходи фактично заборонені. Видання Index on Censorship описує це як «смерть від тисячі порізів»: влада послідовно ухвалювала все нові закони (стаття 23 – про державну зраду), запровадила телефонну гарячу лінію, яка зібрала понад 890 000 доносів, переписала підручники історії так, щоб заперечити колоніальне минуле, та організовує обов’язкові «червоні навчальні поїздки» до Китаю.
Влітку 2025 року влада оголосила про анулювання паспортів 12 активістів діаспори та криміналізувала фінансову підтримку цих осіб з-за кордону. Репресивна політика призвела до того, що частина молодих лідерів виїхала за кордон, а всередині міста протести перетворилися на дрібні символічні акції – наприклад, одиночні пікети біля кінотеатрів із демонстрацією «три‑пальцевого салюту» (жест із фільму «Голодні ігри»). Попри це, діаспора зберігає пам’ять про протест: гонконгські художники й активісти проводять виставки у Лондоні та Тайвані, а цифрові архіви, створені на платформах Discord і Mastodon, дозволяють молоді обмінюватися досвідом і планувати майбутні кампанії.
Транснаціональне натхнення – прапор One Piece, три пальці та Гаррі Поттер
Новизна протестів покоління Z полягає у тому, що локальні конфлікти надихаються глобальними символами. Як пише The Guardian, прапор з Jolly Roger популярного аніме «One Piece» став символом протестів у Філіпінах, Непалі та Індонезії; організатори кажуть, що цей прапор «поєднує молодь із різних країн проти пригноблення». Таїландські протестувальники використовували «три‑пальцевий салют» із «Голодних ігор», а гонконгці та м’янмці цитували «Гаррі Поттера» та історії про Фенікса, щоб говорити про відродження свободи.
Соціальні мережі дозволяють миттєво поширювати ці образи, і вони стають інструментом транснаціональної солідарності. TikTok‑відео з тайськими студентами, що складають три пальці, переглядають у Катманду, а непальські меми про Discord‑референдум адаптуються філіппінськими підлітками. Така «медіа‑екологія» показує, що протести покоління Z – не ізольовані події, а частина регіональної мережі натхнення.
Нові горизонти чи нові барикади?
Досвід Бангладешу, Непалу, Філіппін, Таїланду та Гонконгу свідчить, що покоління Z в Азії є центральним актором політичних змін. Вони не задовольняються традиційними наративами стабільності та «економічного дива», натомість вимагають справедливих можливостей, участі та свободи висловлювань. Їхня боротьба відбувається одночасно онлайново й офлайново: Instagram‑сторі стикаються з водометами, а Discord‑голосування перетворюється на революції.
На цьому тлі уряди стикаються з дилемою. Репресії, як показують приклади Бангладешу та Гонконгу, можуть тимчасово зупинити протести, але лише підсилюють відчуження молоді. Натомість відкритий діалог і реформи, як поступки непальської влади чи заяви філіппінського президента, – можуть зменшити напруження. Ще одна важлива тенденція – прозорість і відповідальність, без яких молодь продовжуватиме шукати натхнення в уявних світах аніме та фантастики, щоб описувати свою реальність.
Молодіжні протести покоління Z не завершилися у 2025 році. Вони лише набирають обертів, і тому уряди, медіа й старші покоління мусять переосмислити свою відповідь – від авторитарних заборон до справжньої участі молоді в ухваленні рішень. Тоді онтологічна безпека, яку шукає це покоління, може стати основою більш справедливого майбутнього.
Авторка – Марія Гірняк, дослідниця програми “Азія” Аналітичного центру ADASTRA
Сподобалась стаття? Підтримай вихід якісної української аналітики, ставши патроном ADASTRA. Ми цінуємо вашу підтримку!
Фото на прев’ю: A flag featuring a grinning jolly roger with a straw hat from the popular Japanese manga One Piece has become a symbol of resistance at youth protests around the world, including this rally denouncing police violence in Jakarta, Indonesia, on Sept. 3. Dita Alangkara/The Associated Press