Перед Аляскою: коментарі аналітиків напередодні «історичних перемовин»

Аляску в США часто називають «останнім фронтиром» за віддаленість та відносну незаселеність. У певному сенсі зустріч очільника Кремля Путіна та президента США Дональда Трампа символізує собою «крайній рубіж» в зусиллях останнього врегулювати російсько-українську війну.

Наші аналітики надали свої коментарі напередодні саміту, в яких вони поділились власними поглядами та описали можливий розвиток подій.

Володимир Кухар, O. D., аналітик ADASTRA

Велика пастка

Новина про зустріч Путіна та Трампа на Алясці вже наробила шуму, але фокус не в самому факті переговорів, а в тому, як і де вони відбуватимуться: віддалена, стратегічна, з воєнною базою і власною історією «обміну» між Росією та Америкою Аляска. Тут кожна деталь грає на психологію - і Трамп, і Путін розуміють, що ця локація говорить мовою сигналів. Для Трампа - це демонстрація впевненості: він готовий зустрічати російського лідера на американській землі, але не в Білому домі, щоб не виглядало, ніби він запрошує «небажаного гостя» додому. Для Путіна - це шанс з’явитися на території США без пониження статусу, навіть попри ордер МКС. Символізм місця дає змогу обом показати, що вони ведуть гру «на рівних». І саме в цій грі головний ризик - те, що Україна залишена за дверима першої розмови.

Трамп не з тих політиків, хто захоплюється довгими дипломатичними процесами. Йому потрібен швидкий і гучний результат, який можна буде продати американським виборцям як власне досягнення. Але саме це і робить його вразливим для тактики Путіна. Кремль майстерно грає у повільні шахи: він готовий дати красиву, але поверхневу поступку - наприклад, паузу на удари по цивільних містах або т.зв. «загальну домовленість про тишу» - аби потім розтягнути справжні політичні рішення на роки. Путін прекрасно розуміє, що для Трампа важливіше фото з рукостисканням і гучний заголовок, ніж складна юридична угода. І це відкриває простір для маневру, в якому «мир» на словах може перетворитися на заморожування конфлікту на російських умовах.

Прес-конференція Путіна та Трампа в 2018 році. Chris McGrath/Getty Images

Мир у кредит

Росія вже давно перейшла до свого modus operandi у вигляді часткових напівпоступок. Суть проста: спершу обмежена і, на перший погляд, позитивна поступка — наприклад, мораторій на удари в глиб території України чи зменшення активності авіації. Це можна подати як гуманітарний жест, але на практиці це лише фіксує фронт там, де він вигідний Москві, і знімає з неї частину військового тиску. Далі в гру входять робочі групи і довгі переговори, де конкретні рішення відкладаються під приводом необхідності узгодити деталі. Паралельно Кремль вкидає економічну приманку - розмови про т.зв. «великі спільні проекти», відновлення авіасполучення чи доступ до ресурсів в Арктиці. Ці пряники не супроводжуються жодними жорсткими гарантіями, а через їхню поступовість - легко відміняються, щойно Росія отримає бажаний політичний ефект.

Однак і такі невиликі та символічні жести можуть цілком стати предметом торгу. Як на полі бою, так і в дипломатичній грі, Путін постійно нагадує - “погоджуйтесь зараз, наступні пропозиції будуть гіршими”, ніби апелюючи до лудоманів, що не можуть зупинитись в своєму пекельному азарті. Не здивуюсь, якщо такий дипломатичний трюк буде зроблений і на Алясці - “погоджуйтесь зараз і тільки зараз”.

Для Трампа ж, будь-яка зовнішньополітична перемога - це насамперед інструмент внутрішньої політики. Йому потрібно показати виборцям, що він здатен зробити те, чого не зробили його попередники: зупинити війну. Не обов’язково назавжди і не обов’язково на вигідних для України умовах - головне, щоб можна було сказати: «Я добився тиші». Ідеально для нього виглядає сценарій, у якому після однієї зустрічі з Путіним він виходить до преси і оголошує про історичний прорив. Але проблема в тому, що такий прорив цілком може виявитися пустим жестом: домовленість без чітких механізмів виконання, без юридичних зобов’язань і з можливістю для Росії будь-коли її зірвати. Трамп мислить категоріями угоди, але угода з Кремлем - це завжди гра з мінним полем під столом.

Хто сьогодні у меню?

Відсутність України за столом у перший, найважливіший момент переговорів - це пряма загроза. Історія знає чимало прикладів, коли долю держав вирішували без їхньої участі - і жоден із них не завершився добре для відсутньої сторони. Якщо США та Росія домовляться про якісь загальні принципи чи етапи врегулювання, це автоматично обмежить простір для маневру Києва. Кремль отримає змогу нав’язувати свій формат, а Україна - перспективу затяжного замороженого конфлікту з усіма наслідками для економіки, безпеки та міжнародної позиції.

Час і місце цієї зустрічі теж не випадкові. Аляска - це територія США, але максимально віддалена від вашингтонських кулуарів і європейського тиску. Це створює для Трампа картинку його улюбленної «прямої дипломатії» без посередників (думаю, якби в Росії не заборонили дзвінки у WhatsApp, зідзвонились б там), а для Путіна - комфортний простір, де можна говорити без постійних нагадувань про Україну чи європейські санкції. Вибір формату тет-а-тет із перекладачами підсилює цей ефект: без свідків, без протоколів, без коментарів про наявні\відсутні карти - лише двоє лідерів і їхня особиста гра. А головне - жодних українських чи європейських голосів, які могли б одразу сказати чітке «ні» небезпечним ідеям. Це саме той момент, коли Москва спробує проштовхнути свої формули під гаслом «спільних рішень двох великих держав.

Крапка

У підсумку найбільш реалістичний сценарій - це спільна заява про наміри та «готовність до миру» - можливо, з фантазіями щодо мораторію по чомусь, що більше шкодить Росії. Менш імовірно, але все ж можливо - підписання рамкової угоди з мінімальними зобов’язаннями, яку Трамп зможе подати як історичний крок, а Путін - як визнання його ролі у світовій політиці. Для Кремля навіть сама зустріч на американській землі - це вже перемога: сигнал, що він знову у великій грі, що з ним рахуються, і що санкційний тиск можна починати розмивати. Для України ж така «перемога» може означати втрату важелів впливу й перспективу опинитися в позиції прохача у власному питанні.

Програма максимум для Росії - легитимація власних загарбань. Можливо, не юридичне визнання, до цього можна прийти з часом - як з Голанськими Висотами, а фактичне - “з реаліями на землі”. З точки зору Трампа - така певна форма визнання легітимності зовнішньополітичних вимог Росії теоретично могла б вивести Путіна зі стану війни, хоч і зменшивши кількість поступок саме з боку України. Тут все одно не вдасться уникнути ситуації винагороди агресора, про яку регулярно нагадують ЗМІ - тільки винагородь агресора, так післязавтра Таліби захоплять світ. Але, хоча б можна втішити себе порятунком жертви та тим, що початкові агресивні плани були значно ширшими.

Однак, незважаючи на те, що сам факт зустрічи є безпрецедентним та історичним - це ще не гарантує їхній результат. Під час свого першого терміну Дональд Трамп тричі зустрічався з Кім Чен Ином, сподіваючись обміняти визнання на припинення атомної програми, але так і не зміг досягнути результату.

Проукраїнська демонстрація в Анкориджу, Аляска, США, 14 серпня 2025 року. Hasan Akbas/Anadolu via Getty Images

Марко Копил, Гамбіт Трампа, експерт з тематики США аналітичного центру ADASTRA:

Після зустрічі Путіна і Трампа на Алясці Кремль може використати момент, щоб просунути ідею виборів в Україні в обмін на часткове «повітряне перемир’я». Такий крок росіяни подали б як велику поступку Москви, але насправді він відкриває для Путіна шлях до заміни українських еліт, а для Трампа — шанс працювати з новим, потенційно більш поступливим керівництвом. Прецедент уже був: у лютому Трамп згадував «4% Зеленського» і натякав на потребу виборів.

Росія могла б «щедро» запропонувати навіть кілька днів повного припинення вогню, щоб українські військові змогли проголосувати, і послатися на «позитивний досвід» минулого «перемир’я» у Великдень.

Для Трампа на тлі занижених очікувань від саміту навіть часткове перемир’я виглядало б як велика дипломатична перемога. Особливо якщо вдасться зупинити обстріли в тилу та показати, що страждання цивільних зменшилися.

Такий сценарій був би черговим раундом тиску на Україну, щоб змусити її піти на внутрішньополітичні поступки в обмін на тимчасове зменшення агресії. Водночас нинішні позиції України значно сильніші, ніж під час попередніх криз у відносинах із США, і хоча психологічний тиск може бути значним, країна має досвід протистояти подібним маневрам.

Денис Сігай, експерт з США аналітичного центру ADASTRA

«Говорячи про зустріч президента Трампа і російського лідера на Алясці та усвідомлюючи ризики результатів такої зустрічі, варто розуміти, що дипломатичні позиції України набагато кращі, ніж напередодні зустрічі президента Зеленського з президентом Трампом в Овальному офісі наприкінці лютого 2025 року.

Відтоді плідна та спільна дипломатична робота в Європі «зацементувала» підтримку європейськими країнами рішень українського уряду. Така уніфікована позиція дозволила нормалізувати відносини Києва та Вашингтона впродовж напружених місяців, що в підсумку кристалізувалося в рішеннях саміту НАТО в Гаазі, коли країни-члени альянсу включили допомогу Україні у відсоток ВВП, що витрачається на оборону.

Важливу роль відіграє також домовленість між європейцями та американцями про закупівлю американської зброї для України за рахунок європейських членів НАТО, яку генеральний секретар альянсу Марк Рютте та президент Трамп разом презентували під час спільної пресконференції в Білому домі в липні.

Дональд Трамп та Марк Рютте під час саміту в Гаазі, 2025. The Associated Press.

Така вихідна позиція перед перемовинами Трампа і Путіна є важливим фактором для української безпеки та здатності продовжувати війну, якщо дипломатичні зусилля американської адміністрації зазнають невдач.

Важливим фактором можливого всеосяжного припинення вогню або навіть мораторію на удари вглиб території України є питання проведення виборів на підконтрольній Києву території. Росія активно спекулює темою виборів та ставить під сумнів легітимність української влади на чолі з президентом Зеленським. Варто враховувати, що американська адміністрація може погодитися з необхідністю проведення виборів як умови припинення вогню. Тому українській владі слід підготувати логічні аргументи, чому проведення виборів без сталого миру є небезпечним, і головне — заручитися непохитною підтримкою європейських партнерів.

Редакція аналітичного центру виконує роль платформи та не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації. Точка зору редакції аналітичного центру "ADASTRA" може не збігатися з точкою зору автора публікації.

Сподобалась стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів від ADASTRA. Ми безмежно вдячні за ваш внесок у розвиток вітчизняної аналітики!

Фото на прев'ю: President Donald Trump arrives Tuesday in Davos, Switzerland. Getty Images