Перша прем'єрка Японії: Санае Такаїчі успадковує хитку посаду глави уряду та лідера ЛДП
Голова Ліберально-демократичної партії Японії, Санае Такаїчі, стала першою жінкою-прем'єр-міністеркою в історії Японії. Пройшовши тернистий шлях до чільної позиції, двічі поступившись кріслом голови партії, Такаїчі замінила на посаді лідера партії Шіґеру Ішібу, який був змушений піти з посади після провальних результатів на липневих виборах до Верхньої палати парламенту та тиску з боку членів власної партії. Новій консервативній лідерці ЛДП вдалося забезпечити перемогу в першому турі голосування до Нижньої палати парламенту завдяки голосам нового коаліційного партнера.
Висхідну прем'єр-міністерку очікує завдання реформувати партію, що за останній рік втратила більшість в обох палатах парламенту, а також розв’язати й інші проблеми, як-от: погіршення рівня життя, зростання цін, зовнішньополітичні виклики з боку дедалі вимогливішого Китаю й непередбачуваність президента Сполучених Штатів Дональда Трампа, який вимагає від Токіо поділу більшого тягаря всередині альянсу.
Перспектива приходу нового лідера в Японії не завжди викликає міжнародний ажіотаж. Однак перемога першої жінки на виборах лідера Ліберально-демократичної партії, ще й доволі консервативних поглядів, дещо пожвавила інтерес до японської політики серед глядачів із нейтральними поглядами. Рік правління колишнього прем'єр-міністра від ЛДП Шіґеру Ішіби обірвався після кількамісячного внутрішньопартійного тиску з боку соратників, які наполягали, що він має взяти відповідальність за поразку на других поспіль виборах. Тиск посилився демонстративними відставками в керівництві партії. Зрештою, 7 вересня Ішіба таки заявив, що йде з посади голови партії та поста прем'єр-міністра. Його відставка автоматично означала, що вся партія дружно йде на позачергові вибори голови.
Попри те, що спочатку експерти стверджували про перевагу центриста Коїдзумі, слабка підтримка його кандидатури серед рядових членів ЛДП у префектурах (фактично – спонсорів ЛДП), ймовірно, вирішила результат голосування. Упевнений результат Такаїчі серед законодавців ЛДП у другому турі – 149 голосів проти 145 у Коїдзумі – попри її несприйняття частиною партії, можливо, пояснюється острахом ЛДП розгнівати й відштовхнути ще більше рядових членів, кількість яких після скандалу 2023 року й без того скоротилася приблизно на 10%, серед яких перевага Такаїчі була абсолютною: 40% рядових членів ЛДП проголосували за Такаїчі проти 28.6% за Коїдзумі.
Страх законодавців перед імовірністю не переобратися у своїй префектурі, якщо вони не вторитимуть виборцям, особливо на тлі зростання правопопулістської партії «Сансейто», ймовірно, також був стимулом підтримати більш правого кандидата. Наперед можна зауважити, що обрання Такаїчі справді обвалило рейтинг «Сансейто», яка протягом усього літа 2025 року була найдинамічніше зростаючою партією.
«Окремі законодавці оцінювали ситуацію у своїх округах. Ймовірно, вони вважали, що у разі обрання Такаїчі головою партії, це допоможе зупинити поширення підтримки “Сансейто” у їхніх округах та повернути підтримку ЛДП на наступних виборах», — прокоментував вибір партійних функціонерів політолог Масато Камікубо з Університету Ріцумейкан.
В ідеологічному плані Такаїчі є соціальною консерваторкою, хоча перед виборами вона дещо пом'якшила свою позицію. Нова прем'єрка – противниця соціально-прогресивних ініціатив, таких як одностатеві шлюби та дозвіл подружнім парам використовувати різні прізвища, які, за її словами, «можуть підірвати традиційні сімейні цінності».
У цьому контексті Такаїчі любить порівнювати себе з колишньою прем'єр-міністеркою Великої Британії Маргарет Тетчер, яка є її давнім зразком для наслідування. Саме порівняння з Меггі, за словами самої Такаїчі, їй дуже лестить.
Санае Такаїчі позує з Маргарет Тетчер. (Фото надано Санае Такаічі)
Такаїчі називає себе патріоткою Японії та японського народу. Її статус “протеже” покійного прем'єр-міністра Сіндзо Абе лише посилює сприйняття її як націоналістки, що поділяє його ревізіоністські погляди на поведінку Японії під час Другої світової війни. Такаічі критикувала офіційні вибачення за військові злочини Японії, ініційовані покійним прем'єр-міністром Томіїті Мураямою, а також є частою паломницею у храм Ясукуні – синтоїстському святилищі, де поклоняються душам воїнів, що загинули за Японію та імператора, серед яких є військові злочинці, засуджені Токійським процесом.
Дії та погляди Такаїчі викликали занепокоєння щодо її здатності налагодити відносини з Південною Кореєю та Китаєм: стосовно останнього, вона дотримувалася доволі «яструбиного» підходу, посилюючи напруженість своєю виразною протайванською позицією. Китай, у відповідь на обрання Такаїчі, уже встиг висловити своє «Фі!», відмовившись від стандартної процедури привітання нової прем’єр-міністерки зі вступом на посаду від імені Голови КНР Сі Цзіньпіна, переклавши це на свого прем’єр-міністра Лі Цяна. Утім, враховуючи свої прагнення до прем’єрства, перед виборами Такаїчі дещо пом’якшила свою позицію, назвавши Китай «важливим сусідом», однак незрозуміло, наскільки послідовно вона дотримуватиметься цієї риторики надалі.
«Фіскальний голуб» Такаїчі має схожість із Сіндзо Абе й у плані економічної політики, яку часто нарікають абеномікою. Вона підтримує ініціативи зі збільшення державних видатків та зниження податкових ставок з метою стимулювання економічного зростання, зокрема запровадження відшкодовуваних податкових кредитів та підвищення базового податкового вирахування з доходу. Це вирізняє її від адміністрацій Кішіди та Ішіби, які насамперед зосереджувалися на підвищенні мінімальної заробітної плати. Філософія Такаїчі, навпаки, більше тяжіє до принципу «винагороди тих, хто сумлінно працює», а не до «захисту вразливих».
Проактивні фіскальні заходи на суму 92 мільярдів доларів у поєднанні з державним боргом Японії, що становить 237% до ВВП, викликають занепокоєння серед економістів, адже такі фіскальні інтервенції та зростання державних видатків можуть вплинути на боргову спроможність Японії. Окрім того, за умов настільки хиткої більшісті в обох палатах парламенту залишається відкритим питання: «Як Такаїчі планує реалізувати свої фіскальні заходи?», що ставить під сумнів саме твердження, що ми побачимо абеноміку 2.0.
Асо рветься до влади
Перемога Такаїчі стала квитком для поверненням до великої політики для колишнього консервативного прем’єр-міністра Таро Асо та його фракції. Вісімдесятип’ятирічний Асо, який уперше потрапив до парламенту ще у 1979 році, став єдиним, кому дозволили зберегти фракцію з 43 депутатів після політичного скандалу 2023 року. Саме їхні голоси значною мірою визначили результат другого туру виборів лідера ЛДП на користь Такаїчі. Цим фактом нова прем'єр-міністерка багато в чому зобов'язана Асо – це вже видно з внутрішньопартійних призначень: три ключові посади тепер обіймають сам Асо та його найближчі соратники.
Колишній прем'єр-міністр Таро Асо після зустрічі з президентом ЛДП Санае Такаїчі. JIJI
Крім того, п’ятеро людей з оточення Мотегі, іншого впливового функціонера ЛДП, отримали посади в Кабінеті міністрів, а ще двоє – у партійному апараті. Причина проста: Такаїчі, імовірно, також багато в чому зобов'язана Мотегі за те, що той переконав свою фракцію яка після скандалу майже не змінилася – підтримати її у другому турі.
Колишній аутсайдер в уряді Ішіби, покараний за підтримку Такаїчі – прямої суперниці Ішіби на попередніх виборах Асо – тепер має значно більший вплив на рішення партії. Як і Такаїчі, він відомий жорсткими консервативними та «яструбиними» поглядами, тож його рішення підтримати її під час виборів виглядає цілком логічним. Ба більше, Асо, схоже, ще й доклав руку до її обрання прем'єр-міністеркою, домовившись із невеликою групою незалежних законодавців Yūshi no Kai проголосувати за першу жінку на посаді прем'єр-міністра, забезпечивши голоси, яких бракувало в Нижній палаті.
"Не цього разу": Перший удар по прем'єрству Такаїчі
Однак історична подія могла й не відбутися. Після обрання на пост президента ЛДП над прем’єрськими амбіціями Такаїчі, мов Дамоклів меч, нависла загроза розпаду коаліції. Партія «Комейто», яка перебувала в союзі з ЛДП з 1999 року, ще до офіційного обрання Такаїчі лідеркою партії погрозила виходом із коаліційної угоди, не поділяючи її вкрай правих поглядів. У разі виходу «Комейто» з коаліційної угоди ЛДП втратила б 11 % і 21 % своїх місць у Нижній та Верхній палатах відповідно, остаточно поховавши шанси на формування уряду за участі третьої партії. Після кількох днів переговорів 10 жовтня «розлучення» було остаточно оформлене – партія «Комейто» вийшла з коаліції з ЛДП після більш ніж чверті століття спільного перебування. Офіційна причина – ЛДП відмовилася прийняти їхні останні вимоги щодо врегулювання так званого «питання грошей у політиці».
Ба більше, «Комейто» офіційно підтвердила, що в разі виходу з коаліції вони не збиратимуться голосувати за кандидатуру Такаїчі в парламенті. Перспектива заповнення ключових посад у ЛДП людьми з фракції Таро Асо, який свого часу називав «Комейто» "раковою пухлиною" тільки погіршила становище Такаїчі. У спробах врятувати коаліцію керівництво ЛДП звернулося до колишнього прем’єр-міністра Японії Йосіхіде Суґи, який мав добрі зв’язки з керівництвом «Комейто». Його відповідь «не цього разу» поставила хрест на можливості зберегти коаліцію.
Нова коаліція. Партія "анти-істеблішменту" з Осаки стає частиною істеблішменту
Ситуація для Такаїчі ставала дедалі більш критичною: вихід «Комейто» з коаліції змінив політичний ландшафт країни, зробивши розклад сил абсолютно непередбачуваним. Після розпаду коаліції та новин про можливе висунення єдиного кандидата від опозиції вже не було очевидним, чи стане Такаїчі першою жінкою-прем’єр-міністеркою.
Розв’язка, однак, виявилася набагато цікавішою: увесь цей час одна з опозиційних партій – «Ішін но Кай» – вела подвійну гру. Партія одночасно вела переговори як із КДП та НДП щодо формування коаліції та висунення єдиного опозиційного кандидата на посаду прем’єр-міністра – імовірно, лідера НДП Тамаки, – так і з ЛДП щодо формування урядової коаліції в ролі третьої партії. Вихід «Комейто» з коаліції виявився для «Ішіна» більш доречним: це зробило коаліцію з «Ішіном» незамінною та посилило переговорну позицію партії. Сам Тамаки висловив розчарування діями «Ішіна», але заявив, що НДП готова обговорювати співпрацю з ЛДП «з окремих питань», хоча ще до підписання коаліційної угоди з «Ішін» саме НДП називали найбільш імовірним новим партнером з коаліції.
Попри репутаційні ризики, «Ішін» таки погодився увійти до коаліції з ЛДП, підтримавши кандидатуру Такаїчі на посаду прем’єр-міністерки Японії та підсилюючи фракцію ЛДП 35 мандатами в Нижній палаті, що майже забезпечило конституційну більшість. У штаб-квартирі угоду загалом сприйняли позитивно, хоча ще місяць тому реакція була не такою однозначною: це навіть призвело до виключеннякерівництвом партії трьох депутатів Палати представників через розбіжності щодо співпраці з ЛДП.
Нижня палата парламенту на момент обрання Санае Такаїчі прем'єр-міністром. Створено за допомогою Flourish Studio.
У перспективі коаліційна угода вимагатиме врегулювання питання координації в одномандатних округах. Втім, враховуючи основну географію підтримки «Ішіна» в Осаці та регіоні Кансай, а також слабкі позиції ЛДП там, це питання навряд чи стане вирішальним: ЛДП, найімовірніше, погодиться не висувати своїх кандидатів в округах Осаки в обмін на підтримку «Ішіна» кандидатів ЛДП за пропорційною системою. З іншого боку, регіональний характер «Ішіна» може створити проблеми для ЛДП на наступних виборах, адже без Комейто ЛДП ризикує втратити близько 20% голосів в одномандатних округах.
Серед ключових пунктів оприлюдненої коаліційної угоди – тимчасове скасування податку на бензин (на що ЛДП довго не погоджувалася, але змушена була піти через поразку на липневих виборах), безоплатне навчання у старшій школі та скорочення кількості депутатів парламенту на 10%.
Питання безпеки були відображені в обіцянках створити комітет з перегляду 9-ї статті Конституції, оновити три ключові оборонні документи Японії, реформувати розвідувальну структуру, а також продовжити нарощування оборонного потенціалу країни з акцентом на розвиток програм далекобійних ракет і підводних човнів для їх розміщення. Окремо розглядається можливість перегляду заборони на експорт летального озброєння.
Виключення "голубів миру" Комейто з коаліції – сили, яка певною мірою стримувала реформаторський запал ЛДП у сфері безпеки, – очевидно розв’язало руки правлячій партії, особливо напередодні майбутньої зустрічі Такаїчі з Дональдом Трампом.
Про що каже новий Кабінет?
Новий Кабінет Такаїчі, схоже, відображає прагнення новообраної прем’єр-міністерки до партійної єдності. Так, міністрами оборони та внутрішніх справ і комунікацій стали її прямі конкуренти на виборах лідера ЛДП – Сіндзіро Коїдзумі та Йошімаса Хаясі відповідно. Міністром закордонних справ призначено ветерана та опонента Такаїчі з консервативного крила – Тосіміцу Мотегі, який вже обіймав цю посаду в Кабінеті Абе. Мотегі може стати особливо корисним для Такаїчі під час перемовин з адміністрацією Трампа, який у 2019 році примирливо називав його «жорстким переговорником» після торговельних переговорів зі США. Ще однією особливістю нового Кабінету стала велика кількість міністрів без попереднього досвіду керування міністерствами (9 осіб).
Фото членів першого кабінету Такаічі, зібраних на сходах у Кантеї, офісі прем'єр-міністра. Cabinet Public Affairs Office
В офіційних інструкціях для членів уряду, зокрема до нового міністра закордонних справ, уже знайомого нам Тосіміцу Мотегі, Такаїчі наголошує на необхідності збереження, зміцнення та підтримки міжнародного порядку, заснованого на верховенстві права, розвитку вільного й відкритого Індо-Тихоокеанського регіону, сприянні співпраці з союзниками; при цьому союз Японії та США називається наріжним каменем. Відносини з Китаєм у документі визначені як «взаємовигідно стратегічні» із закликом до побудови «конструктивних і стабільних відносин». Позиція щодо України продовжує курс попередніх адміністрацій і передбачає «просування санкцій проти Росії та рішучу підтримку України й сусідніх країн».
Окрему увагу медіа привернула кандидатура «правої руки прем’єр-міністерки» – Мінору Кіхари – на посаді генерального секретаря Кабінету міністрів. Його досвід роботи як міністра оборони, голови комісії ЛДП з питань безпеки та ідеологічна близькість до Такаїчі можуть свідчити про пріоритетність питань безпеки та оборони для нового уряду. Крім того, Кіхара є одним із найактивніших прихильників Тайваню, що також зближує його ідеологічно з прем’єркою.
Bon Voyage, пані прем’єрко!
У нової прем’єр-міністерки не було часу довго смакувати перемогу: уже за кілька днів на Такаїчі чекав напружений графік дипломатичних візитів, одним із яких став приїзд Дональда Трампа до Токіо. Складнішого “бойового хрещення” важко уявити. У відносинах із Трампом Такаїчі, очевидно, прагне – і надалі прагнутиме – підкреслити свою спадковість від політичного курсу покійного прем’єра Сіндзо Абе, з яким у 47-го президента США склалися особливо теплі стосунки. Випадковість це чи ні, але в день зустрічі лідерів підозрюваний у вбивстві Абе визнав свою провину.
Напередодні зустрічі Такаїчі намагалася «задобрити» Трампа, пообіцявши підвищити оборонні видатки до 2% ВВП уже до кінця поточного фінансового року (березень 2026-го), хоча раніше йшлося про 2027 рік. У своїй першій промові після вступу на посаду вона офіційно підтвердила цю ціль. Чи задовольнить це Трампа, було незрозуміло, адже раніше його адміністрація вимагала, щоб союзники США, зокрема Японія, прагнули до "світового стандарту" у 5% ВВП. Утім, судячи з зустрічі 28 жовтня в Токіо, американський президент залишився задоволеним.
Уже традиційно з попереднього Кабінету до нового перейшов і особистий перекладач Абе – Сунао Такао, який працював із ним під час переговорів із усіма американськими лідерами, зокрема на 14 самітах, 36 телефонних розмовах і 5 партіях у гольф із Трампом. На початку 2025 року стало відомо, що Сунао було повторно залучено до Кабінету Ішіби для консультування його перед зустріччю з Дональдом Трампом, а згодом – і безпосередньо роботи як перекладача. Вже під час саміту в Токіо 28 жовтня Сунао був помічений у супроводі Такаїчі, новій прем'єр-міністерці під час переговорів із Трампом.
Президент США Дональд Трамп та прем'єр-міністерка Японії Санае Такаїчі розмовляють під час перегляду гри Світової серії. Праворуч від Такаїчі знаходиться Такао Сунао, який виконує роль перекладача. White House
Перше знайомство лідерів можна вважати успішним – якщо навіть не дипломатичною перемогою Такаїчі. Трамп привітав її з обранням першою жінкою-прем’єркою Японії, пригадавши, як високо відгукувався про неї Абе, і висловив радість, що співпрацюватиме з "продовжувачкою його справи".
Під час зустрічі було підписано кілька домовленостей. Рамкова «угода про забезпечення поставок» критично важливих мінералів і рідкоземельних металів шляхом видобутку та переробки має допомогти обом країнам посилити стійкість ланцюгів постачання – особливо на тлі домінування Китаю у цій сфері. Нещодавнє запровадження Пекіну жорсткішого експортного контролю лише підсилило ці побоювання.
Найбільш туманною залишається економічна частина домовленостей. Трамп заявив, що Японія інвестує 550 мільярдів доларів, якими США зможуть «розпоряджатися на власний розсуд», а 90% прибутку отримає Вашингтон. Попередній прем’єр Ішіба пояснив, що йдеться про комплекс інвестицій, кредитів і гарантій. Такаїчі вигідно не конкретизуватизмісти угоди, тим більше, що вже є прецедент подібних рамкових домовленостей із Таїландом, Камбоджею, В'єтнамом і Малайзією, які також не містили деталей. І, схоже, їй вдалося – після саміту вона заявила, що «жодних конкретних цифр» американська сторона не називала.
Схоже, «карта Абе» спрацювала: піднесений Трамп у властивій йому манері пообіцяв «нову золоту епоху» для японсько-американського альянсу – мабуть забувши, що те саме він обіцяві попередньому голові Японії. Водночас ключовою відмінністю Такаїчі від Ішіби стала її більша невимушеність – імовірно, це і підкупило Трампа. Під час спільного візиту на авіаносець «Джордж Вашингтон» Такаїчі, на відміну від зазвичай манірних і скутих японських номенклатурників, у відповідь ледве не пританцьовувала й махала кулаком у повітрі, чим викликала захват журналістів. Трамп же назвав її «переможницею, чудовою» та «великою політикинею».
Прем'єр-міністр Японії Санае Такаїчі та президент США Дональд Трамп виголошують свою промову під час візиту на авіаносець USS George Washington. Eugene Hoshiko/AP
«Союз Японії та США є наріжним камінням дипломатії та безпеки нашої країни», – заявила Такаїчі. – «Я вважаю, що Японія є незамінним партнером для Сполучених Штатів як з огляду на їхні стратегії США щодо Китаю, так і з їх Індо-Тихоокеанської стратегії».
По-китайськи вити. Перша зустріч Такаїчі та Сі на саміті АТЕС.
Теза щодо побоювання можливих труднощів Такаїчі у відносинах із Китаєм ще має пройти перевірку часом, проте проміжні підсумки залишають почуття стриманого оптимізму. Переговори прем’єр-міністерки Японії з Головою КНР Сі Цзіньпіном на полях саміту АТЕС продемонстрували загалом стриманий тон, хоча обидві сторони не приховували розбіжностей щодо ключових аспектів двосторонніх відносин. Водночас Такаїчі, на полегшення багатьох, не зробила жодних різких кроків, наголосивши на необхідності сприяти розвитку взаємовигідних відносин, заснованих на «спільних стратегічних інтересах» – формулюванні, яке вперше використав її наставник Сіндзо Абе у спільній заяві з Головою КНР Ху Цзіньтао у 2006 році. Сі Цзіньпін у відповідь закликав вирішувати розбіжності, «ставлячись одне до одного як до партнерів, а не загроз, засвоюючи уроки з історії та дивлячись у майбутнє». Перша зустріч не стала новим «перезавантаженням», однак, із огляду на попередню риторику Такаїчі щодо Китаю, сценарій міг би бути значно гіршим.
У самій Японії оцінки дипломатичного дебюту Такаїчі були переважно позитивними, особливо зважаючи на те, що перша в історії жінка-прем’єрка обійняла посаду менш ніж за тиждень до свого першого великого випробування – саміту АСЕАН у Куала-Лумпурі та зустрічі з 47-м президентом США. Спілкування з лідерами Південної Кореї та Китаю на саміті АТЕС також пройшло у спокійній атмосфері, а на початку насторожений президент Республіки Корея Лі Чже Мьон навіть похвалив нову прем’єрку за «реалістичний підхід». Наразі Такаїчі демонструє високий професіоналізм у взаємодії з іноземними лідерами, не даючи волю сентиментальності.
Висновок
Попри бажання здобути славу свого колишнього політичного наставника, запитань до прем’єрського майбутнього Такаїчі значно більше, ніж відповідей. Головна відмінність між Такаїчі та Абе полягає в тому, що Абе очолював партію у відносно спокійний з електоральної точки зору період: після повернення ЛДП на політичний п’єдестал у 2012-му після трьох років в опозиції, його партія протягом 12 років мала абсолютну більшість в обох палатах парламенту. Такаїчі ж успадковує ЛДП з украй хиткою перевагою в парламенті та в набагато більш конкурентному середовищі.
Цю проблему можна було б вирішити достроковими виборами до Нижньої палати, особливо на тлі високої початкової підтримки Такаїчі на посаді. Проте сама прем’єрка запевнила, що не має наміру розпускати парламент. Тому на особистому рівні головне питання залишається таким: чи зможе Такаїчі заволодіти політичним чуттям Абе й застосувати його в набагато складніших для партії умовах?
Іншим відкритим питанням є навіть не можливість, а бажання Такаїчі реформувати ЛДП. Чи захоче консервативна прем’єрка піти на внутрішні зміни, які в застарілій ЛДП проводитимуться зі скрипом і явним невдоволенням, чи ж високий стартовий рейтинг спокусить її заплющити очі на проблему? Враховуючи засилля людей із консервативного крила Асо та небажання самої Такаїчі відмовлятися від політичних пожертв, що вже призвело до розриву з колишнім коаліційним партнером – це питання радше риторичне. Але любов минає, а проблеми – ні: кому, як не Абе наприкінці свого терміну у 2020 році, це знати.
Автор – Ян Шот, дослідник програми "Азія" аналітичного центру ADASTRA
Сподобався матеріал? Підтримай вихід якісної української аналітики, ставши патроном ADASTRA. Підтримайте незалежні дослідження міжнародних відносин!