“Слуга народу” по-корейськи, або як О Се Хун вп’яте зайняв крісло мера Сеула

3 червня 2026 року в Південній Кореї відбулися загальнонаціональні місцеві вибори на посади мерів міст, губернаторів провінцій та інших кандидатів до місцевих органів влади. Дві конкуруючі партії – Демократична партія та партія влади народу, – кожна намагається досягти свого. Демократична партія (далі – ліберальна) – зберегти абсолютну більшість на всіх рівнях влади задля усунення перешкод у політиці чинного президента Лі Дже Мьона, їхні ж опоненти, партія влади народу (далі – консервативна) – реабілітуватися після оголошення колишнім президентом і за сумісництвом висуванця від консерваторів Юн Сок Йолем надзвичайного воєнного стану 3 грудня 2024 року. Задача кожного – зайняти якомога більше ключових посад на нижчих щаблях, але одне із найбільш пильно спостережуваних змагань на виборах, це, безперечно, боротьба за крісло мера Сеула. Оскільки виборці в Кореї по більшості поділені за регіональним принципом, саме столиця та декілька приміських її районів визначають, хто ж буде впливати на корейську політику наступні чотири роки, оскільки ця посада є єдиною посадою міністерського рівня серед мерів та губернаторів столичних міст і часто в політичних колах розглядається як трамплін для президентських амбіцій (хоча поки що крісло мера відразу на президентське змінив тільки Лі Мьон Бак у 2008 році)

Незважаючи на те, що правляча ліберальна партія зайняла 12 з 16 місць на посадах мерів міст та губернаторів провінцій, битву за Сеул вона програла. Вже вп’яте за свою кар’єру у липні цього року інавгураційну промову зачитає консерватор О Се Хун, який переміг свого опонента Чон Вон О від Демократичної партії з рахунком 49,07% проти 48,21%.

«Жителі Сеула знову міцно утвердили фундаментальний принцип демократії: систему стримувань і противаг», – заявив четвертого червня О у своєму зверненні до містян. «Ви зберегли Сеул як останній бастіон демократії, гарантуючи, що Південна Корея не схилиться повністю на один бік». «Ці вибори – перемога здорового глузду», – сказав О у своєму передвиборчому штабі. 

Кандидат у мери Сеула О Се Хун від головної опозиційної Партії народної сили святкує свою перемогу у своєму передвиборчому офісі в Сеулі, Південна Корея, у четвер, 4 червня 2026 року. (AP Photo/Ahn Young-joon) 

Чи ця фраза є просто емоційною маніпуляцією, орієнтованою на популізм, чи за нею містяться набагато більші та серйозніші соціальні проблеми? Відповідь на це нам дає доволі виразний контингент виборців, які прийшли третього червня на дільниці віддати свої голоси саме за цю людину. Раніше за консервативну партію, яка традиційно виступає за фіскальний консерватизм (видатки держави не мають перевищувати її надходження в бюджет, і має постійно контролювати свій борг), традиційні сімейні цінності та проти фемінізму і LGBTQ+ спільноти віддавали свої голоси виборці віком за 70. Проте вибори в середу показали, що ліберали стикаються з серйозними викликами, оскільки виборці, колись вірні їм, особливо ті, кому 20 і 30 років, масово залишають її і переходять на сторону правих. 

Насправді, така тенденція вже помітна давно. Для прикладу, коли О Се Хун балотувався в мери Сеула у 2021 році і виграв вибори,  більше ніж 70% голосів йому поступило від молодих людей (точніше, молодих чоловіків) віком від 20 років, згідно з результатами спільного екзит-полу, проведеного трьома основними південнокорейськими мовниками – KBS, MBC та SBS.

«Я не пам’ятаю, коли востаннє наша партія проводила кампанію, мобілізуючи на передовій двадцятирічних людей», – сказав О під час своєї передвиборчої промови того дня. «Я не впевнений, чи це сон, чи реальність», – додав він.

Чому серед корейської молоді зростають праві настрої? 

Задля того, щоб зрозуміти, що штовхає молодих корейців (розглядатиметься конкретно Сеульський кейс) все більше голосувати за консервативні сили, слід говорити як і про їхні нагальні проблеми під час конкретно місцевих виборів 2026, так і про попередню політику Демократичної партії, результати якої мали негативний вплив на виборців. 

Першочергова проблема – це, звісно, вартість і доступність житла, а також оподаткування та права власності. Сеул – це найбільш густонаселене місто Південної Кореї. На кінець 2025 року кількість населення (не дивлячись на те що з 2014 року воно потроху знижується) становила 9,58 мільйона жителів. За щільністю людей на один квадратний метр Сеул випереджає Токіо, Лондон і Нью-Йорк. Тому не дивно, що проблема доступності житлової площі (як купівлі, так і оренди) постає тут надзвичайно гостро, і погіршується з огляду на ринкові махінації з підвищення цін, корупційні схеми чиновників і погано влаштовану забудовницьку політику. 

Сеул – це місто кар’єрних можливостей, престижних університетів та символ кращого життя, але житлова система стрімко деградує і не в змозі забезпечити молодих спеціалістів дахом над головою. Молода людина з провінції просто змушена переїжджати до столиці, щоб знайти роботу та будувати кар'єру. Вона не може взяти із собою батьків чи родичів, тому оселяється в Сеулі сама. Навіть якщо це дорого, варіант залишитися в рідному місті без перспектив працевлаштування є ще гіршим через тиск зі сторони суспільства та близьких. Тому молодь зазвичай жертвує половиною свого доходу, але принаймні перебуває в спокої (середня зарплата молодого спеціаліста (випускника без досвіду) у Сеулі становить приблизно від  3 960 000  південнокорейських вон на місяць, або близько 3000$, а оренда житла за системою Чонсе станом на 2025 рік зросла до  близько 590,4 мільйони вон. Порівняно з 537,1 мільйона вон у 2022 році, вона зросла на 53,3 мільйона вон.

Девід Лейден, співробітник SGS Economics & Planning, який нещодавно побував в Південній Кореї, зауважує, що станом на 2021 рік таке домогосподарство, що складається з однієї особи (one-person household), з витрачало третину свого доходу на оренду, на відміну від сім’ї, де зазвичай працюють принаймні дві людини, забезпечуючи дитину. Але одружуватися (щоб за рахунок кількості зменшити фінансовий тягар) молодь теж не хоче, якраз-таки таки через відсутність спроможності в перспективі мати власне житло. Виходить замкнуте коло. І ця група домогосподарств лише зростає. Між 2010 і 2017 роками кількість домогосподарств, що складаються з однієї особи, зросла майже вдвічі. Очікується, що до 2045 року вони становитимуть понад третину країни. 

Змінюваний статус одноосібного домогосподарства в Сеулі. Ресурс: JKPA (Journal of Korea Planning Association).

Раніше з подібної скрути можна було вийти за допомогою орендної системи Чонсе. Для Чонсе характерно те, що перед тим як заїхати, орендар платить за квартиру величезний депозит (70-80% від вартості квартири), і потім наступні два роки платить тільки за комунальні послуги. Під час виїзду, орендар отримує весь свій депозит назад. Як від цього вигравав орендодавець? Раніше корейські банки надавали високі відсоткові ставки,  10-15% річних. Тому, вклавши гроші орендаря в банк і проінвестувавши кудись, орендодавець дуже збагачувався саме за рахунок відсоткових виплат. Зараз же корейські відсоткові ставки низькі, тому Чонсе досить скоро втратила свою актуальність. 

Ще проблем додають правила реконструкції міст та коефіцієнт площі забудови в Кореї (число, за яким визначають, скільки кв.м загальної площі будівлі вам дозволено побудувати на кожен кв.м вашої земельної ділянки. Далі – КПЗ). Справа в тому, що коефіцієнт забудови в Кореї в районах поблизу міст нижчий, ніж в самих містах, що суперечить логіці розвитку сучасних мегаполісів, де біля станцій метро в центрі міста логічно будувати хмарочоси з високим КПЗ, щоб розселити якнайбільше людей.

У Сеулі ж уряд довгі роки штучно занижував КПЗ для житлових кварталів у центрі (іноді обмежуючи будівлі всього 15–35 поверхами залежно від зони). Через це забудовники фізично не могли побудувати високі житлові комплекси там, де люди найбільше хочуть жити — поблизу робочих місць та університетів. Замість цього високий коефіцієнт дозволяли в передмістях (провінція Кьонгі). Скоріше за все, причиною цього є небажання ламати голову над проблемами планування, адже Сеул має дуже обмежену кількість плоского, рівного суходолу через скелястий рельєф (місто повністю оточене вісьмома великими горами).

По причині обмеженого вільного місця під забудову було прийнято рішення про реконструкцію – тобто знесення старих 5-поверхових будинків 1970–80-х років і будівництво на їхньому місці сучасних 40-поверхових комплексів. Проте корейський ліберальний уряд на чолі з президентом Мун Чже Іном натомість ввів “протекціоністські заходи”, а саме обмеження дозволів на ту саму реконструкцію (боялися, що якщо оголосять зніс старих будівель, люди почнуть масово скупляти старі квартири, щоб потім отримати таку саму, але в новобудові). Також держава запровадила жорсткі фінансові стягнення з кооперативів мешканців, якщо вартість їхнього майна після реконструкції зростала надто сильно, а забудовників зобов'язувала віддавати велику частку нових площ під безкоштовне чи соціальне житло, що робило проєкти економічно невигідними.

Вплив скандалу щодо земельних спекуляцій на втрату довіри до Демократичної партії

Ще одним вагомим фактором зниження прихильності мешканців Сеула до лібералів став гучний скандал із спекуляціями на ринку нерухомості, який вибухнув за каденції Мун Чже Іна (2017 – 2022 рр) буквально за рік до початку наступних виборів. В результаті, це призвело до того, що в Блакитний дім впевнено зайшла адміністрація на чолі із сумнозвісним Юн Сок Йолем, кандидатом від консервативної партії. 

Суть полягає в тому, що наприкінці 2020 - на початку 2021 року уряд оголосив про масштабний план побудови нових міст-супутників навколо Сеула, щоб збільшити пропозицію на ринку нерухомості та збити шалені ціни на житло.  Як згодом виявилося, співробітники LH (Korea Land and Housing Corp) – державної компанії, яка відповідає за розвиток міських територій та будівництво доступного житла,  у незаконному привласненні земельних ділянок.  

Знаючи, де саме держава викуповуватиме землю під майбутні квартали, посадовці LH та їхні родичі масово скуповували там дешеві сільськогосподарські угіддя ще до офіційного оголошення плану, адже тоді вийшло б придбати ділянки у місцевих жителів за досить низьку ціну. 

Також, скориставшись державною політикою про надання “постраждалому” землевласнику нової квартири в будинку, на ділянці якого буде невдовзі збудований цей самий будинок (зазвичай така політика стосувалася ділянок обсягом від 1000 квадратних метрів), чиновники вдалися до доволі нахабної корупційної схеми.  

Вони ділили ділянки на дрібніші частини – для прикладу, якщо одна ділянка складає 3000 квадратів, її ділили на 1000 по три, і записували на трьох різних людей, які частіше за все були один одному родичами. Плюс до всього, за законом, коли держава викупає у землевласника землю, вона має компенсувати вартість усього, що на ній росте чи збудовано (при цьому сума компенсації залежить від кількості та цінності вирощуваних культур).

Чиновники з LH буквально за вихідні пригнали на свої щойно куплені порожні поля вантажівки та висадили там тисячі маленьких саджанців верби Матсудана (це декоративне дерево з густими гілками), щоб отримати грошову компенсацію буцімто ще й за них.  

Звинувачення в інсайдерській торгівлі з'явилися після того, як громадські групи звинуватили понад десяток тоді чинних і колишніх співробітників Korea Land and Housing у спекуляціях землею у двох містах-супутниках Кванмен та Сіхин у провінції Кьонгі, менш ніж за 20 кілометрів на південний захід від Сеула. Одна з груп, колектив адвокатів з прав людини «Мінбюн», заявила, що з квітня 2018 року по червень 2020 року працівники земельної корпорації та їхні подружжя придбали 10 ділянок на загальну суму близько 10 мільярдів вон (8,8 мільйона доларів). Згідно з документом, наданим депутату від правлячої партії, державна корпорація згодом підтвердила придбання 12 ділянок 13 співробітниками протягом трьох років.

У висновку, після проведення розслідування, прем'єр-міністр Кім Бу Гюм, публічно вибачившись, заявив, що 20 осіб було заарештовано, а 529 справ, включаючи 90 членів парламенту та високопосадовців і посадовців місцевих органів влади, передано до прокуратури в рамках внутрішньовідомчого розслідування. А наступного дня правляча партія заявила, що державний наглядовий орган виявив підозру 12 її депутатів або членів їхніх сімей у незаконних операціях з майном, і порадив їм вийти з лав партії. 

Шестеро погодилися піти, заявивши, що повернуться після того, як очищать свої імена, тоді як троє відхилили прохання, стверджуючи про невинуватість. Інші троє заявили, що співпрацюватимуть зі слідством, не вдаючись до подробиць.

Багато простих корейців висловили обурення скандалом, глузливо повторюючи приказку «Naeronambul» (내로남불), яка за цей час вже стала неологізмом, що перекладається як: «Якщо я це зроблю, це роман. Якщо ти це зробиш, це перелюб», натякаючи на подвійні стандарти чинної влади.

О Се Хун обіцяє виправити ситуацію

О Се Хун, член консервативної партії але з центристськими поглядами), юрист за освітою та справжня людина “з народу” (сам він народився і все життя прожив у Сеулі. Коли будівельна фірма, де працював його батько, збанкрутіла, сім’ї О довелося переїхати у “трущоби” міста. Іноді грошей не вистачало навіть на базові потреби, тому О Се Хун вже тоді на власному досвіді засвоїв всю жорстоку економічну реальність столиці) у своїй переможній промові виголосив: «Це перемога молодих людей, які, навіть у відчаї через те, що сходи соціальної мобільності перервано, знову наважуються мріяти про справедливе та сповнене надій майбутнє. Це перемога пересічних громадян, які прагнуть кінця пекельним випробуванням стрімкого зростання цін на житло, для працюючих пар, які шукають безпечне місце, де можна довірити своїх дітей… Це перемога цих пересічних, старанних громадян». 

Варто зазначити, що проблема вартості та доступності житла (і загалом нерухомості) в столиці фігурувала у політичних риториках ще з 2002 року. Як не дивно, всі свої п’ять термінів О вигравав, акцентуючи свою увагу саме на ній.

У 2006 році О отримав свою першу перемогу на виборах, ставши наймолодшим мером в історії міста (йому тоді було 45 років). Під час кампанії він активно агітував за продовження і розширення ініціативи “Нове місто Канбук”, яку розпочав його попередник від консерваторів Лі Мьон Бак. Як вже згадувалося вище, вільні землі, придатні для будівництва великих житлових комплексів у місті, закінчувалися, тож як альтернативи постали реконструкція та перепланування (зніс та відбудова старих міських районів). У Канбуку (район на півночі Сеула), який був відносно слаборозвиненим, умови проживання постійно погіршувалися.

Мер Сеула О Се Хун у молодому віці під час своєї роботи юристом (ліворуч) та ведучим телепередач. Джерело: Офіс мера О.

На додаткових виборах 2011 року, спричинених відставкою О Се Хуна з посади мера (пішов у відставку у зв’язку низької явки виборців на голосування референдуму щодо безкоштовних дитячих обідів), було обрано «стратегію виходу з Нового міста» Пак Вон Суна, тодішнього кандидата від об’єднаної опозиції. Замість того, щоб продовжувати проекти в Новому місті, він наголосив на забезпеченні державного орендного житла, такого як квартири в Чонсе та з щомісячною орендою, а також державні однокімнатні квартири для сімей з однією особою. Це значною мірою було пов’язано з різким заморожуванням ринку нерухомості після світової фінансової кризи 2008 року. Ціни на квартири впали, особливо в трьох районах Каннам і так званих районах «Сімки бульбашок», які призвели до попереднього зростання цін.

На додаткових виборах 2021 року, О Се Хун зробив своєю головною обіцянкою «швидке постачання житла» шляхом пом'якшення правил щодо співвідношення площі та висотності будівель. В основі Швидкого інтегрованого планування (планування Шінтонг), яке повністю оформилося після його обрання, була закладена логіка, що нове житло не було надано вчасно, оскільки колишній мер від ліберальної Пак Вон Сун штучно обмежував реконструкцію та перепланування. Він вважав, що якщо дозволити масово будувати хмарочоси та масштабні будівлі, на цьому збагатяться великі забудовники, а Сеул перетвориться на місто “коробок”. У Сеулі було суворо заборонено будувати житлові будинки вище 35 поверхів, і якщо старий район хотів знести і побудувати новий сучасний квартал, погодження документів у мерії могло тривати по 5–10 років. О Се Хун, натомість, запровадив політику швидкого інтегрованого планування,  де держава допомагала забудовникам швидше проходити бюрократичні обмеження. 

На виборах 2026 пан О мав схожу стратегію – якщо попит є, а пропозиції немає, треба збільшувати пропозицію всіма можливими способами. Ще 17 травня О Се Хун у своєму передвиборчому офісі представив ініціативу “Seoul My Home”, яка спрямована на сприяння наданню житла переважно для небагатих молодих самотніх людей та молодих сімей.

Кандидат у мери Сеула від Партії народної сили О Се Хун оголошує про свою обіцянку щодо нерухомості «Сеул, мій дім», у своєму передвиборчому офісі в Чонно-гу, Сеул. Yonhap News 

Згідно з планом, вищезгадана категорія мешканців віком від 19 до 39 років може обрати собі житло вартістю до 1,2 мільярда вон (середньостатистична ціна житла в Сеулі станом на 2026 рік) та подати заявку, після чого Сеульська житлово-комунальна корпорація (SH) безпосередньо придбає нерухомість, заплативши 80% від вартості, беручи гроші зі спеціально створеного для цього  «Фонду прибутку від розвитку молоді», створеного за рахунок державних внесків, отриманих під час прийняття рішень щодо містобудування. У той же час молодь платитиме 20%. За такими самими пропорціями буде відбуватися і володіння. Згідно з обіцянкою, рішення про купівлю чи продаж житла, придбаного через програму, залишаються за молодим мешканцем. Під час виїзду та продажу житла мешканець отримує 20% виручки від ринкової ціни (якщо ж ринкова ціна збільшується, то покупець заробляє більше), що відповідає його частці в капіталі. Програма також забороняє здавати цю квартиру в оренду (через систему Чонсе або помісячну). Примітно, що гроші до фонду не надходитимуть за рахунок платників податків, а платитимуться з внесків великих (зазвичай приватних) забудовників, які всі питання щодо спорудження нової (по більшій частині комерційної) інфраструктури вирішують через уряд міста.

Комбіноване фото з архіву передвиборчих дебатів Чон Вон-о (ліворуч) від Демократичної партії, та чинного мера Сеула О Се-хун у Сеулі 2 червня 2026 року. Yonhap.

Важливо проговорити, що насправді програми обох кандидатів, і О Се Хуна від консерваторів, і Чон Вон О від лібералів, були досить схожими. Обидва пропонували побудувати понад 300 000 житлових одиниць впродовж свого терміну, сприяти збільшенню коефіцієнта площі забудови та скороченню термінів розгляду проєктів в контексті політики реконструкції. Проблема криється в самому факті приналежності Чон Вон О до Демократичної партії і власне, політиці регулювання нерухомості адміністрації Лі Дже Мьона. Через введення дуже великого податку на власників двох і більше квартир, в перспективі забудови за адміністріції Чона могли постраждати приватні фірми та власники, яка здавали б новобудову в аренду, адже для них ставка податку на придбання нерухомості (Acquisition Tax) була піднята до 12% від вартості квартири (для порівняння, звичайна людина платить 1-3%).

Отже, у висновку можемо зазначити, що перемозі О Се Хуна на внутрішніх виборах Кореї сприяло два головних фактори: провальна минула політика його супротивників у вигляді Демократичної партії, та перманентна проблема доступності житла для широкого прошарку населення, що, у свою чергу, спонукало молодих корейців, які мешкають в Сеулі, віддати за нього свій голос, сподіваючись на позитивні зміни у далекому майбутньому. Поки що невідомо, до якого самого результату призведе вже окреслена політика пана О, чи виконає він всі свої передвиборчі обіцянки, і чи стане на це коштів (за що його неодноразово критикували опоненти), подивимося згодом.

Авторка – Ірина Халова, молодша дослідниця програми "Азійські студії" аналітичного центру ADASTRA.

Якщо Вам сподобалася стаття і Ви хочете підтримати розвиток нашого центру, долучіться до нашого Mono. Ваша допомога сприяє розвитку незалежної української аналітики!