Як бюджет 2026 став каталізатором масових протестів і політичної кризи у Болгарії
Наприкінці 2025 року Болгарію сколихнули масові протести. Приводом став проєкт бюджету на 2026 рік, що уперше складений у євро напередодні вступу країни до єврозони. Проєкт передбачав збільшення видатків за рахунок росту податків для певних груп населення, що і викликало хвилю невдоволення. Сприяла масштабам протестів і багаторічна недовіра до влади, втома від корупції, політичної нестабільності та відсутності системних рішень. Протести обʼєднали різні соціальні групи і в результаті привели уряд Росена Желязкова до відставки, а країну - до дострокових парламентських виборів.
Контекст
Протести листопада-грудня 2025 року - вже не перший випадок невдоволення населення політикою влади. Ще у 2020 році тисячі болгар виходили на вулиці з вимогою викорінення корупції. Уряд премʼєра Бойка Борисова зустрів спротив населення країни олігархічному впливу на важливі рішення та ігнорування корупції. У майбутньому на Болгарію чекав період політичної нестабільності: за чотири роки Болгарія провела сім загальнонаціональних виборів, що довело неспроможність політичних партій створити сильну та стабільну коаліцію. Кожна наступна урядова каденція була нетривалою, а повноваження виконували тимчасові уряди, призначені президентом.
Протести у Софії проти державного бюджету. 26 листопада 2025. Ivan Shishiev/etiuditenasofia/Facebook
Наприклад, у 2021-2023 роках Болгарія провела три поспіль парламентські вибори: у 2021 році, а потім – дострокові у 2022 і 2023, які теж не забезпечили країну стабільним урядом. Тоді на політичній арені з’явилися нові гравці: партія “Продовжуємо зміни - Демократична Болгарія” (болг. Продължаваме промяната), яка позиціонувала себе проєвропейською і готовою до боротьби з корупцією. З іншого боку знаходились більш традиційні сили - консервативна партія ГЕРБ на чолі з Бойком Борисовим, соціалісти (БСП), а також проросійська партія «Відродження» (болг. Възраждане). У нових коаліцій були короткочасні успіхи. Наприклад, Болгарія провела експеримент з ротаційним премʼєрством між партіями ГЕРБ і реформаторською "Продовжуємо зміни”, але через ідеологічні розбіжності єдність стрімко зруйнувалась. У 2024 році відбулися чергові дострокові вибори, за підсумками яких партія ГЕРБ Борисова знову набрала найбільше мандатів. У січні 2025 року була сформована коаліція трьох партій, яка контролювала лише 102 із 240 місць, що означало відсутність більшості. Прем’єр-міністром став Росен Желязков - колишній міністр транспорту і соратник Борисова. До складу парламентської більшості увійшли представники руху ДПС (Рух за права і свободи) на чолі з Деляном Пеєвським.
Пеєвський відомий багаторічними звинуваченнями у корупції та олігархічних впливах, знаходиться під санкціями США і Великої Британії, а також сприймається болгарами як символ тіньового правління олігархів. Сам Пеєвський звинувачення у розкраданні і хабарництві заперечує. У підсумку, впродовж 2025 року уряд Желязкова регулярно стикався з протестними настроями і пережив кілька голосувань про недовіру. Не дивно, що низька довіра громадян до інституцій і непопулярні рішення створили передумови для невдоволення такого масштабу та протестів кінця 2025 року.
Бюджет 2026
Приводом до спалаху протесту став проєкт бюджету на 2026 рік, котрий вперше був складений у євро як демонстрація незворотності вступу країни до єврозони з 1 січня 2026 року. Проте причиною був радше зміст проєкту; цей документ передбачав збільшення видатків за рахунок підвищення податкового навантаження (підвищення соціального внеску для працівників та роботодавців, оподаткування окремих видів бізнесу). Таке рішення тягне за собою зростання дефіциту державного бюджету, яке шляхом нарощення податків влада збиралась стримати, поклавши тягар на найманих працівників. Не було також запропоновано жодних можливостей для підвищення ефективності роботи державних інституцій чи шляхів боротьби з корупцією.
Критики проєкту бюджету стверджували, що він принесе більше шкоди для громадян та економіки країни загалом: податкові нововведення призвели б до інфляції та здорожчання життя. Також, на їхню думку, могли б бути неефективно розподілені чи незаконно привласнені кошти особами з негативною репутацією (варто зазначити, що Болгарія посідає останнє місце серед країн ЄС за рівнем сприйняття корупції згідно з рейтингом Transparency International). На протестах люди тримали портрети вже згаданого Деляна Пеєвського як символу замаскованого олігархічного впливу.
Делян Пеєвський. БГНЕС/Архів
Уряд, своєю чергою стверджував, що проєкт бюджету був продиктований обʼєктивними обставинами:підвищення певних податків є необхідним кроком, щоб вкластися у обмеження державного дефіциту не більше 3% ВВП, що є вимогою для країн єврозони. Урядовці також намагались переконати населення, що метою збільшення видатків є забезпечення соціально вразливих груп населення, збільшення заробітних плат у держсекторі, пенсії та розвиток інфраструктури. Проте, враховуючи історію корупційних скандалів і вже сталий низький рівень довіри суспільства, це не стало переконливим аргументом.
Спроба виправити ситуацію після перших протестів не мала успіху, а навпаки – здавалась хаотичною: уряд спочатку пообіцяв переробити бюджетну пропозицію, але пізніше взагалі відкликав скандальний законопроєкт, чим і спровокував нову хвилю масових протестів у Софії. Демонстранти вимагали від уряду переглянути документ або піти у відставку.
Протестувальники біля парламенту під час антиурядового мітингу в Софії, Болгарія, 10 грудня 2025 року. REUTERS/Spasiyana Sergieva
Протестувальники - які вони?
Склад учасників останнього протесту засвідчив, що невдоволення урядом об’єднало різні верстви болгарського суспільства. У натовпах можна було побачити студентів із університетів, фахівців ІТ-сфери, підприємців, працівників магазинів, пенсіонерів. «Ми хочемо бути європейською країною, а не державою, якою правлять корупція і мафія», – заявила 21-річна студентка Венцислава Василєва, пояснюючи мотиви молоді долучитися до демонстрацій. В той же час, на протестах були також присутні і люди старшого покоління. Для них зростання цін та відчуття соціальної несправедливості теж є важливими проблемами. Бажання мати чесний та справедливий уряд, котрий перейматиметься інтересами громадян задля яких служить - один із головних об’єднавчих факторів.
Важливо зазначити, що організатори протестів закликали людей дотримуватись порядку і поводитись мирно. Все ж, хоч це і вважалось винятком, часом напруга іноді брала гору і відбувались сутички - група молодих людей почала кидати каміння і петарди у поліцію, яка, у свою чергу, застосувала перцевий газ. У результаті декілька людей отримали поранення, ще декілька було затримано. Загалом, протестувальники діяли в руслі мирної демонстрації, використовуючи для спротиву радше прапори, шаржі на політиків та креативні написи на плакатах, на кшталт "Йде покоління Z”, “Мафія геть”, “За чесні вибори”.
Опозиційні групи, демократичні спільноти та громадські організації також відігравали важливу роль у протестах, як от партія “Продовжуємо зміни”. Ба більше, навіть президент Румен Радев став на бік протестувальників, хоч і є представником проросійських поглядів. У зверненні до законодавців на своїй сторінці у Facebook Радев, звернувшись до депутатів, написав: “Між голосом народу та страхом перед мафією - прислухайтеся до громадських площ!”
Таким чином, ми бачимо, що протести кінця 2025 року в Болгарії змогли охопити різні верстви населення у їх прагненні до змін після років політичної кризи та невиконаних обіцянок з боку влади.
Єврозона 2026
Останні протести несуть ще більшу важливість і заслуговують уваги через те, що з 1 січня 2026 року Болгарія вступає до єврозони. На початку 2000х болгарський лев став привʼязаним до євро фіксованим курсом, у 2023 році країна приєдналась до Європейського банківського союзу, а з 2025 було схвалено членство у Шенгенській зоні. Запровадження євро є логічним продовженням євроінтеграції країни і прагнення Болгарії до економічної стабільності. Цим уряд Желязкова і аргументував свої останні непопулярні рішення і бюджетну стратегію.
Звісно, болгарське суспільство не одностайно підтримує вступ до єврозони. Євроскептики бояться втрати фінансової незалежності після прощання з національною валютою, а також росту цін після введення євро. Не варто забувати, що частина населення - прибічники проросійських сил, які вбачають у євроінтеграції і західному впливі небезпеку. На їхньому боці знаходяться політики з партії “Відродження”, котрі відкрито виступають проти відмови від національної валюти.
Попри це, слід наголосити, що головні політичні сили Болгарії єдині щодо євроінтеграції як стратегічного рішення. Підтримують це рішення і протестувальники, адже їхні вимоги полягали в іншому. Після побоювань премʼєра Борисова про можливий зрив приєднання до єврозони через протести, співголова партії “Продовжуємо зміни” та один з ініціаторів протестів Асен Василєв, заявив що “ми увійдемо в єврозону, навіть якщо для цього уряд доведеться відправити у відставку”. Після відставки уряду процес запровадження євро буде продовжувати тимчасовий уряд.
Поява непопулярного проєкту бюджету як прагнення виконати вимоги вступу до єврозони стало приводом до протестів. В той же час, ці протести та відставка уряду відбуваються під час підготовки до переходу на євро, що є великим викликом і непокоїть Брюссель. Незважаючи на кризу і довгі роки очікування Болгарії, країна розпочне 2026 рік як 21-й член єврозони і з можливими змінами у майбутньому.
Що далі?
Офіційна відставка уряду Росена Желязкова 11 грудня 2025 року стала логічною розв’язкою протистояння між владою та суспільством. Уряд Желязкова з самого початку був урядом меншості, в якому існували ідеологічні розбіжності і який залежав від підтримки інших фракцій - це робило його вразливим і нестійким. Протести стали головним тригером, що призвів до остаточного розпаду. Аби уникнути відставки через вотум недовіри, Желязков випередив голосування і добровільно залишив пост. Парламент Болгарії одностайно прийняв відставку уряду.
Росен Желязков: “Люди різного віку, етнічного походження та релігій висловилися на підтримку відставки [уряду]”. Stoyan Nenov/Reuters
Далі Болгарію чекають вже восьмі за останні чотири роки парламентські вибори, а основним завданням на зараз для влади є призначення тимчасового уряду, що вже не вперше для президента Радева. Проте, цього разу перед ним стоїть подвійна відповідальність: не поглибити хаос всередині країни та забезпечити успішний вхід країни до єврозони.
Що може чекати Болгарію вже у наступному році? За оптимістичним сценарієм, більшість голосів отримають проєвропейські сили, які брали участь у протестах. В такому разі вони зосередять свою увагу на виконанні вимог протестувальників (боротьба з корупцією, судова реформа, чистка влади). Поступово довіра населення до державних інституцій буде підвищуватись. Покращаться й відносини з ЄС, який завжди підтримує реформи та позитивні зміни; за сприятливих умов надає фінансову та експертну допомогу.
За менш оптимістичним сценарієм дострокові вибори знову не визначать явного переможця і парламент знову не матиме стійкого фундаменту, а матиме умовну єдність з метою уникнути нових виборів. Такий уряд буде намагатись втілювати реформи і забезпечувати економічну стабільність, щоб заспокоїти суспільство, але від нього не слід очікувати глобальних змін, адже суперечок у коаліції, які гальмуватимуть процеси, не уникнути. В такому випадку відносини між ЄС і Болгарією не покращаться суттєво - Болгарія продовжуватиме виконувати необхідні вимоги як член єврозони без відчутного прогресу, а ЄС продовжуватиме засуджувати країну за повільні темпи реформ.
Не варто також відкидати ймовірність посилення ролі партії “Відродження” та їй подібних євроскептиків, які здатні підживлювати свій рейтинг за рахунок низької довіри громадян до влади через черговий провал. У разі повернення їх до влади Болгарія ризикує схилитись у бік Росії та гальмувати процеси євроінтеграції. Проте слід зауважити, що суспільство, як показала практика, має проєвропейське спрямування й у будь-який момент буде готове до спротиву.
У підсумку: Болгарія знову стоїть перед вибором між тим, щоб стати повноцінною європейською державою із сильними інституціями й оновленою політичною верхівкою, або повторювати ті самі помилки й не дослухатися до голосу народу. Протести кінця 2025 року стали поштовхом до змін і необхідністю для уряду бути проактивним і обʼєднаним заради європейського майбутнього й добробуту громадян.
Авторка: Олена Дмитренко, дослідниця аналітичного центру ADASTRA
Сподобалась стаття? Підтримайте нас на Patreon! Долучаймось до розвитку української експертизи разом!