Чехія на порозі неминучих змін: парламентські вибори-2025
На початку жовтня в дружній до України Чеській Республіці відбудуться вибори до нижньої палати законодавчого органу – Палати Депутатів, що налічує 200 представницьких місць. Ця подія обіцяє стати важливою віхою в політичному розвитку країни на тлі зростання популярності партії ANO 2011 («ТАК 2011») колишнього прем’єр-міністра країни (2017-2021), скандального олігарха та проросійського політичного діяча Андрея Бабіша.
Наслідки виборів стануть відчутними не лише для внутрішньої політики (рішення президента Чехії Петра Павела балотуватися на другий термін залежатиме від результатів виборів до парламенту), але й передусім для України. Політична стабільність у Чехії є життєво важливою на тлі російського вторгнення, оскільки країна є одним з найбільш рішучих і активних прихильників підтримки України, зокрема на політичному та військовому рівнях. Чехія вже надіслала Києву військову допомогу на сотні мільйонів євро, а в лютому 2024 року запустила так звану «Чеську ініціативу» з постачання боєприпасів, об’єднавши 16 країн-донорів. За цією програмою торік доставили 1,5 млн боєприпасів. Однак доля подальшої військової допомоги наразі знаходиться під питанням. Прага налаштована продовжити програму до 2026 року, але результати жовтневих виборів, безумовно, вплинуть на це рішення. Існує чималий ризик того, що на європейській карті може з’явитися ще одна країна, яка гальмуватиме ініціативи Європейського Союзу та НАТО, що в свою чергу поставить під загрозу геополітичну стабільність Центрально-Східної Європи в найближчі роки.
За Конституцією Чеської Республіки, прем’єр-міністра призначає президент, враховуючи результати виборів. Політична сила чи коаліція, яка здобула більшість у парламенті, висуває кандидата на пост глави уряду. Вибори до нижньої палати відбуваються раз на чотири роки, якщо вона не розпущена раніше.
Так, після попередніх голосувань у 2021 році попри майже однакову кількість набраних голосів і місць з партією «ТАК 2011» (72/200), коаліція SPOLU (71/200) («РАЗОМ») все ж таки формувала уряду, частково об’єднавшись із центрисько-ліберальною політичною коаліцією «Piráti a Starostové» (37 /200) («Пірати та старости», куди увійшли Піратська партія «Piráti» та Starostové a nezávislí «Старости та незалежні»). Однак п’ятипартійний урядовий союз майже затріщав після того, як глава Уряду Петр Фіала звільнив міністра розвитку від «Піратів» Івана Бартоша, що змусило останніх перейти до опозиції.
Це не призвело до хаосу чи до остаточного розвалу урядової коаліції, адже вона все одно зберігла свою більшість у 104 мандати, а глава МЗС Ян Ліпавський (який вже подавав у відставку) залишився на своїй посаді попри конфліктну ситуацію.
Хоч із «Піратами» блок «РАЗОМ» ймовірніше буде намагатися налагодити відносини, щоб спробувати знову сформувати попередню коаліцію, партія Бабіша також вже знайшла собі союзників. Серед них націоналістичний рух Svoboda a přímá demokracie («Свобода і пряма демократія» або «SPD»), з якими «ТАК 2011» перебувають в опозиції до Уряду Петра Фіала з 2021 року, та новостворена ліво-націоналістична політична група Stačilo!(«Досить!).
Електоральний ландшафт
Чеська Республіка поділена на 14 виборчих регіонів, що відповідають адміністративним краям. Кількість мандатів розподіляється пропорційно до числа виборців у регіоні. Найбільше мандатів отримують густонаселені регіони: Прага (23), Середньочеський край (26), Південноморавський (23) та Моравсько-Сілезький (22).
Виборчі уподобання відрізняються, але регіональна приналежність не є ключовим фактором. У Празі успіх має «РАЗОМ», «STAN» і «Пірати», тоді як у Моравсько-Сілезькому краї домінує рух ANO. Підтримку для «Досить!» помітно в Південночеському, Оломоуцькому, Злінському та Карловарському регіонах.
На попередніх виборах партія Бабіша «ТАК 2011» перемогла у Пльзенському, Карловарському, Устецькому, Ліберецькому, Оломоуцькому та Моравсько-Сілезькому регіонах. Водночас «РАЗОМ» здобули успіх у Празі, Середньочеському, Південночеському, Південноморавському, Злинському, Пардубицькому, Краловоградецькому та Моравсько-Сілезькому краях.
«РАЗОМ» і причини падіння рейтингів
«РАЗОМ» – правоцентристський блок партій, створений у 2020 році для участі у парламентських виборах 2021 року. Лідером блоку є чинний прем’єр-міністр Петр Фіала, представник партії ODS. Об'єднання заявляє про свої ключові цінності: підтримку низьких податків, розширення громадянських свобод, збереження євроатлантичної орієнтації, модернізацію армії, забезпечення доступного житла та покращення сучасної освіти. Блок виступає проти легалізації одностатевих шлюбів і ратифікації Стамбульської конвенції. Партія через уряд Фіали виступає за максимальну підтримку України та не погоджується з позицією Бабіша.
Відкриття передвиборчого роуд-шоу коаліції Spolu під назвою «Тепер головне — все!», 13 травня 2025 року, Прага. На фото прем'єр-міністр Петр Фіала (ODS). ČTK/Říhová Michaela
Ідея створення блоку виникла після невдалих для його учасників виборів 2017 року, коли прем’єр-міністром став Андрей Бабіш. Після регіональних виборів 2020 року партії ODS, “Народники” та TOP 09 розпочали переговори про формування альянсу. На виборах до Європарламенту 2024 року блок «РАЗОМ» здобув друге місце з результатом 22,27%, отримавши шість місць. Попри цей успіх не всі депутати коаліції підтримують ідею об'єднання, адже частина критиків вважає, що особливі інтереси партій розчинилися в масштабному проєкті. Серед найбільш затятих опонентів із середовища ODS виділяються колишній депутат Європарламенту Ян Заграділ, який залишив партію у березні 2025 року й відкрито висловлює прокитайські та проросійські погляди, губернатор Південночеського краю Мартін Куба, сенатор Володимира Лудкова, а також колишня очільниця KDU-ČSL Циріл Свобода та ТОП 09 Мірослав Калоусек.
Громадянсько-демократичний союз (ODS) – правоцентристська ліберально-консервативна партія, заснована першим прем'єр-міністром та другим президентом Чехії Вацлавом Клаусом у 1991 році. ODS брала участь у формуванні урядів понад 15 років: 1992–1997, 2006–2009, 2010–2013 та з 2021 року дотепер. У 1996 році партія перемогла соціалістів із невеликим відривом, здобувши 29,62% голосів. Проте другий уряд Вацлава Клауса достроково закінчив свою діяльність через скандали з фінансуванням та звинувачення в корупції. Внаслідок внутрішнього конфлікту, відомого як справа Лайоша Бача й Раджива М. Синха, в партії стався розкол. За період правління Клауса Чехія та Німеччина підписали декларацію про партнерство.
Складнощі для ODS продовжилися й далі. У 2009 році другому уряду Мірека Тополанека було оголошено вотум недовіри, після чого тимчасова влада перейшла до Яна Фішера до моменту проведення чергових виборів. Ситуація погіршилася у 2013 році – після масових протестів та ще одного масштабного корупційного скандалу прем’єр-міністр Петро Нечас подав у відставку.
У 2022 році в Празі на Вацлавській площі близько 70 000 осіб взяли участь в антиурядовому протесті «Чехія на 1-му місці». Організаторами стали політичні партії, організації та громадяни, які критикують владу і вимагали її відставки. Уряд заявив, що захід скликали «проросійські сили».
Прем’єр-міністр Петр Фіала, професор, політолог і ексректор Університету Масарика, раніше був радником Нечаса, а його репутація постраждала через біткоїн-скандал. Міністерство юстиції прийняло майже 1 млрд крон у криптовалюті від засудженого наркоторговця Томаша Їрживського. Хоча Павло Блажек подав у відставку, питання щодо коштів залишаються. Дружні зв’язки Блажека з Фіалою вплинули на рейтинги ODS та коаліційних партнерів.
ODS співпрацює з партіями KDU-ČSL та ТОП 09. Партія “народників” (голова – Марек Виборний), заснована у 1919 році, захищає традиційний сімейний уклад, підтримує соціальну ринкову економіку, християнські цінності, європейську співпрацю й парламентську демократію. З 1925 року й до 1992-го знаходилась в урядових коаліціях. На попередніх виборах партія здобула місця у Палаті депутатів (21), Сенаті (12 зі 81) та Європарламенті (1).
ТОП 09 (голова – Маркета Пекарова Адамова), правоцентристська партія, робить акцент на традиції, фінансовій стабільності та боротьбі зі зміною клімату. Вона підтримує спрощене управління, вільний ринок і членство Чехії в НАТО та ЄС. На останніх виборах до Палати депутатів отримала 14 мандатів, а найкращий результат мала у 2010 році – 41 місце.
«ТАК 2011» та Бабіш
За результатами попередніх опитувань фаворитом є правоцентристська популістична партія мільярдера та колишнього прем’єр-міністра Андрея Бабіша, яка позиціонує себе як "рух для всіх". Рівень її підтримки становить близько 30%, що потенційно забезпечує партії повернення до влади.
Заснована у 2011 році, як і випливає з назви, ця політична сила пропонує програму, орієнтовану на ефективне управління, боротьбу з корупцією, підвищення доходів без збільшення податків через інвестиції, модернізацію армії та збереження національної валюти – чеської крони, відмовляючи в прийнятті євро. Також у її порядку денному – реформування Євросоюзу з акцентом на суверенітет національних держав, спротив міграційним пактам та активна співпраця у рамках Вишеградської четвірки. Сам Бабіш відкидає збільшення оборонних витрат до 5% ВВП (які є обов'язковими для Чехії як для члена НАТО) та виступає проти "зеленої угоди".
Більше за темою: Нове обличчя (не)лібералізму: як Андрей Бабіш планує повернутись у чеську політику
«ТАК 2011» досить вдало розпочала свою кар’єру, отримавши на парламентських виборах 2013 року 47 мандатів, долучившись до уряду Богуслава Соботки (коаліція разом з соціалістами та КДУ-ЧСЛ). Через підозри в ухиленні від сплати податків і скандал, пов’язаний з облігаціями (які він придбав через концерн Agrofert, власником якого він був, на суму 1,5 мільярда крон з процентною ставкою 6%, що дозволило йому отримувати 90 мільйонів чеських крон на рік), Бабіша згодом звільнили з посади міністра фінансів.
Зліва направо: Карел Гавлічек, Андрей Бабіш, Алена Шиллерова. 2025/Profimedia
У 2017 році рух «ТАК 2011» здобув 30% голосів на виборах до Палати депутатів, отримавши 78 мандатів. Андрей Бабіш сформував уряд лише з другої спроби, у коаліції з соціалістами та за підтримки комуністів, після проваленого вотуму довіри. За час його каденції кілька міністрів втратили посади через скандали, серед них Тетяна Мала, Петр Крчал (міністр праці), Дан Ток (міністр транспорту), Антонін Станек (міністр культури), Адам Войтех, Роман Примул, Петр Аренберг (МОЗ), Томаш Петршичек (МЗС). Опозиція неодноразово скликала голосування вотуму недовіри через справу про субсидії для будівництва комплексу «Гніздо лелеки» та ймовірне викрадення Андрея Бабіша-молодшого до Криму.
Згідно зі звинуваченнями, концерн Agrofert використовував субсидію ЄС в розмірі 50 млн крон, призначену для малих та середніх підприємств для будівництва комплексу «Гніздо лелеки» через фіктивну малу компанію. У справі фігурують Андрей Бабіш, його син, євродепутатка й соратниця по партії Яна Надьова та перший заступник голови «ТАК 2011» Ярослав Фалтінек. Наразі Верховний суд Чехії знову розглядає цю справу. Також Бабіш використав офшорні компанії для переказу майже 400 мільйонів крон, за які пізніше купив нерухомість на Французькій Рив'єрі. Суспільство неодноразово демонструвало своє невдоволення Бабішем і міністром юстиції Марією Бенешовою, яка була радником президента Мілоша Земана з юридичних питань. Це були найбільші демонстрації з 1989 року. До того ж чеський суд підтвердив, що Бабіш у 1980-1982 роках був штатним агентом комуністичної служби безпеки під кодовим ім’ям "Буреш" і міг співпрацювати з радянським КДБ. Бабіш програв президентські вибори 2023 року Петру Павелу, але у 2024 році його партія досягла успіху: перемога на місцевих виборах принесла 292 мандати у регіонах, а також 8 місць у Сенаті та 7 – до Європарламенту.
Партія прагне домінування після виборів 2025 року, потенційно через союз із SPD чи «Досить!». Його цільовою аудиторією є молодь, люди з нижчого та середнього класу, а також старші виборці. Нещодавній напад на Бабіша під час мітингу може консолідувати невизначених виборців. Однак проєкт, створений під гаслом боротьби з корупцією, демонструє значну вразливість до неї. Рух ANO користується більшою підтримкою серед жінок — його підтримують 31,6% виборчинь, тоді як серед чоловіків цей показник становить 29,1%. Бабіш прагне до одноколірного уряду або принаймні кабінету, в якому він матиме панівне становище. ANO має напружені стосунки з «Піратами», тому союз з SPD, «Досить!» є одним із ймовірних варіантів.
«SPD» («Свобода і пряма демократія»)
Націоналістичний євроскептичний рух «SPD» під керівництвом чеського бізнесмена японського походження Томіо Окамури має суперечливу репутацію. Партія виступає проти нелегальної міграції, ісламу, ЛГБТ та пропагує пряму демократію, включаючи референдуми з важливих питань, зокрема про вихід з ЄС чи НАТО. Обіцяє доступне житло, медичну допомогу та гідні пенсії для громадян. Має 20 депутатських мандатів і перебуває в опозиції до уряду Фіали. На виборах співпрацюватиме з Trikolora, PRO 2022 та Svobodní та Přísaha. Представники цих партій балотуватимуться в складі «SPD».
Партія відзначається радикальними гаслами, що викликають критику. У звіті МВС Чехії за 2022 рік її назвали загрозою через поширення ксенофобії та ненависті. Після вторгнення Росії в Україну голова «SPD» закликав скасувати санкції проти Москви й купувати дешевий газ, а в разі приходу до влади планує вилучити українські прапори з державних установ. Також партійці виступають за перегляд дозволу на проживання усіх українців у Чехії. Рух з альянсом “Досить!” також використовує тези російської пропаганди. Планує коаліцію з ANO, але стикається з перешкодами через розбіжності щодо референдуму про вихід Чехії з ЄС і НАТО. Найбільшу підтримку «SPD» отримує серед виборців віком 45–59 років.
«Досить!»
Stačilo! (Досить!) – це виборчий рух лівих партій на чолі з комуністами. Обличчям та лідером альянсу є Катерина Конечна, яка не є частиною керівництва «Досить!». Головою руху є Даніель Штерзік.
Програма коаліції зосереджена на протидії підтримці України, опозиції до «Зеленої угоди» та на забезпеченні максимального національного суверенітету й самодостатності. Виступають за повалення капіталізму та повернення соціалізму, який панував у Чехії до 1989 року. За прогнозами можуть пройти 5% бар’єр і долучитися до однієї з коаліцій.
Чеська піратська партія
Політична партія, створена у 2009 році, позиціонує себе як лівоцентристське об'єднання з ліберальною ідеологією. Рухом керує Зденек Гржиб. На парламентських виборах 2017 року партія вперше увійшла до складу Палати депутатів, здобувши 22 з 200 мандатів, що дозволило їй стати третьою найбільшою політичною силою. Під лідерством Івана Бартоша партія зайняла опозиційну позицію щодо другого уряду Андрея Бабіша. У 2020 році Піратська партія спільно з політичною силою «STAN» сформувала виборчу коаліцію, яка на виборах 2021 року отримала 37 депутатських місць.
Щодо міжнародної політики, то у 2017 році Бартош закликав до мирного розв'язання російсько-української війни шляхом застосування санкцій проти Росії. Партія підтримала Україну після російського повномасштабного вторгнення у 2022 році. На виборах до Європарламенту у 2024 році Пірати здобули один мандат і приєдналися до фракції «Зелені – Європейський вільний альянс». У програмі передбачено модернізацію державних структур, впровадження екологічно безпечних технологій та посилення обороноздатності Чехії через активну участь в НАТО.
Висновки
Цілком очевидно, що партія Андрея Бабіша «АНО 2011» на цьогорічних парламентських виборах здобуде значну кількість мандатів. Проте самотужки сформувати уряд їй не вдасться. Для цього знадобиться коаліція щонайменше з двома іншими політичними силами. Серед потенційних партнерів – партія «Свобода і пряма демократія» Томіо Окамури, рух «Досить!» і новачок перегонів «Автомобілісти за себе». Всіх чотирьох об’єднує євроскептицизм: якщо «АНО» схилиться до вимог «SPD» щодо референдуму про членство Чехії в ЄС, це може зблизити країну з Угорщиною та Словаччиною, утворивши потужну центральноєвропейську вісь, яка водночас здатна створити труднощі для альянсу, а також для України.
Чехію чекає тривала політична криза, адже президент вже заявляв у подкасті, що не включатиме до складу уряду політиків, які ставлять під сумнів членство країни в ЄС і НАТО. Критика провладних політиків на адресу Андрея Бабіша, які називають його "маріонеткою Путіна", виключає будь-яку можливість формування коаліції з партією ANO. До того ж ймовірна багатопартійна урядова коаліція, особливо якщо в ній будуть ліві та ультраправі, несе за собою додатковий ризик дестабілізації. Хоча рух ANO і його лідер Андрей Бабіш залишаються популярними, передчасно виключати можливості коаліції «РАЗОМ» на виборах 2025 року було б необачно. Досить схожа ситуація спостерігалася у 2021 році: за кілька місяців до голосування ANO домінувала в рейтингах, тоді як «РАЗОМ» мала відставання. Проте саме остання, зрештою, зібрала найбільшу кількість голосів і сформувала уряд. Цей випадок показує, що в Чехії електоральна динаміка може швидко змінюватися, а кінцевий результат часто залежить не лише від рейтингів, але й від ефективності мобілізації виборців та здатності формувати коаліцію. І хоча шанси на збереження проєвропейського та проукраїнського уряду все ще є, вони виглядають доволі низькими.
Автор – Владислав Мошківський, дослідник програми "Європа" аналітичного центру ADASTRA
Сподобався матеріал? Підтримайте вихід нових аналітичних статей. Ваш внесок для нас важливий!
Фото на прев'ю: Андрей Бабіш, засновник і лідер популістської партії ANO, позує в кепці з написом «Сильна Чехія» після виборів до Європейського парламенту 26 травня 2019 року. MICHAL CIZEK/AF