Нове обличчя (не)лібералізму: як Андрей Бабіш планує повернутися у чеську політику
Результати двох виборів – парламентських 2021 р. та президентських 2023 р. – засвідчили певне заспокоєння політичних пристрастей у Чехії та відданість електорату цінностям помірних сил. Колишній же глава уряду Андрей Бабіш пережив у них дві поразки: спочатку партійну, потім – і особисту. Про те, які висновки політик зробив з тих подій та чи планує він реванш, розмірковуємо у цьому матеріалі.
Складно сказати, що добрим помічником у політичній діяльності є максималізм. Звичайно, йдеться не про здорову жагу до досконалості, не про інтерес до здобутків як свідчення власного покращення; йдеться, у певному сенсі, навіть не про перфекціонізм, котрий є вираженням зазначеного у «корисних дозах», а про граничну концентрацію на результатах, яка на практиці виливається у хаотичний пошук винних у разі їхнього не-досягнення. Прикладом такого максималізму може слугувати друга президентська кампанія Дональда Трампа, котра, по невдалому завершенню, перетворилася на чистку лав нелояльних у Республіканській партії та істеричне завалювання судів штатів малообґрунтованими позовами.
Прикладами максималізму стали і кампанії на двох виборах – парламентських і президентських – ще одного мільярдера, однак по інший вже бік Атлантики: колишнього нині прем’єра Чехії Андрея Бабіша. Завалений адміністративними та кримінальними провадженнями, політичними контроверсіями та світськими скандалами, для частини чеського суспільства він видавався «своїм хлопцем», котрого (звичайно ж, марно!) намагається змішати з багном таємнича «еліта», для іншої ж частини – категорично неприйнятним.
«Тоді» більшість була на боці другої частини. Чи може усе змінитися «зараз»?
Хронологія падіння
Коротко нагадаймо, з чого усе почалося.
9 жовтня 2021 р. партія Андрея Бабіша ANO 2011 перемогла на чергових парламентських виборах, здобувши 72 з 200 місць у Палаті депутатів (нижній із двох, котрій, однак, належать основні повноваження). Президент країни Мілош Земан (котрий загалом співчутливо ставився до Бабіша через давні ділові контакти) пообіцяв, що у передбаченому законом порядкові вручить лідеру партії-переможця мандат на формування уряду. Втім, перед ANO 2011 постала «невелика» проблема, що полягала у бракові реальної можливості такого формування. Дві союзні коаліції, що складалися з 5 партій – ліберально-консервативна, християнсько-демократична «Разом» під керівництвом Петра Фіали та центристсько-регіоналістська «Пірати і Старости» Івана Бартоша – здобули загалом 108 мандатів, і їхній фактично безальтернативний намір сформувати коаліцію на той час вже давно не був таємницею. Намір цей вони скріпили відповідною угодою, підписаною вже після оголошення підсумків.
Бабіш, котрий висловлював готовність домовитися про коаліцію з «Разом», сподівався на підкріплення цього плану зазначеним вище президентським словом Земана, однак доля розпорядилася інакше: 10 жовтня, наступного ж по завершенню виборів дня, глава держави потрапив до лікарні через раптове погіршення стану здоров’я, причому ані громадяни, ані нові народні обранці не були в курсі стосовно дальших прогнозів. Втім, невдовзі президентові стало краще, і десь за три тижні він навіть зміг особисто прийняти Фіалу. У процесі перемовин щодо кандидатур міністрів Земан ще й захворів на COVID-19, тому затвердження уряду президентом в остаточному вигляді відбулося аж 17 грудня, а парламентом – вже після Нового року, 13 січня 2022 р. – приблизно за півтора місяця до того, як Європа і світ прокинулися у новій реальності внаслідок повномасштабного нападу рф на Україну.
Андрей Бабіш (ліворуч) і Петр Фіала дебатують у грудні 2023 р. ČTK
Бабіш спробував скористатися духом нового часу для того, аби утвердитися при владі на посаді свого колишнього патрона. Від самого свого оголошення про плани стати кандидатом на пост президента Чехії вже колишній прем'єр працював на те, аби мобілізувати навколо себе скептично налаштований стосовно підтримки Україні електорат і його силами здобути перемогу над своїм найбільш очевидним суперником – колишнім головою чеського Генштабу й Військового комітету НАТО генералом Петром Павелом. Втім, підтримка більшості потужних кандидатів, котрі не пройшли на президентських виборах 2023 р. до другого туру, дозволила Павелу перемогти з доволі комфортним відривом.
Команда
Так Бабіш опинився у позиції, котра, з одного боку, була далеко від бажаної, а з іншого – давала йому всі можливості для критики тих, на чиєму місці він прагнув би бути.
Своє життя у новій, тепер вже напевне опозиційній реальності, політик почав з того, що роздав кілька інтерв'ю та змінив свій статус в Х (тоді ще Twitter) на «Громадянин Чеської Республіки», прибравши звідтіля згадки про депутатський статус. На засідання парламенту Бабіш почав ходити рідше або ж дочасно їх покидати (хоча депутатом лишився). Громадськості він заявив, щоб та «спробувала жити без Бабіша (…) прокидатися вранці та лягати спати ввечері без ненависті до Бабіша». На запитання про дальші кроки майже по-діоклетіанівськи повідомляв, що прем'єром не хоче бути, а «їздитиме у регіони». Фракція на такі слова реагувала невпевнено, оскільки планів Бабіша достеменно не знав ніхто; лунали припущення, що він може лишитися очільником принаймні чогось.
Насамперед він зберіг посаду лідера ANO 2011, передавши, втім, більше повноважень колезі по уряду (міністрові промисловості та інфраструктури) Карелові Гавлічеку, якого почав позиціонувати як «майбутнього прем’єра».
Попри не найцікавішу, на перший погляд, посаду, Гавлічек був на своєму постові далеко не останнім членом кабінету, відповідаючи за низку важливих для уряду завдань – зокрема спорудження додаткового, п’ятого енергоблоку атомної електростанції «Дуковани». У тендері на добудову мали взяти участь російський Росатом (фаворит особисто президента Земана) та китайська група CGN, що з безпекової точки зору було доволі сумнівним. Тоді й інші міністерства, і Єврокомісія попереджали міністерство промисловості, що перспективи допуску цих компаній були б згубними для чеської енергетики. Гавлічек же наполягав, що недопуск підвищив би ціну спорудження енергоблоку – мовляв, підрядники з Південної Кореї, США та Франції просили б більше коштів – однак урядові фахівці з атомної енергетики самі ж спростували це твердження. Після цього Гавлічек почав умовляти уряд допустити китайців та росіян до участі хоча б як субпідрядників, однак експерти відзначили, що не бачать у цьому потреби в принципі. Під цим тиском протягом року CGN та Росатом (саме у такій послідовності) було виключено з участі у тендері, а перемогу у липні 2024 р. здобули південнокорейці.
Капличка на тлі градирень АЕС «Дуковани» у березні 2011 р. Reuters
Утім, навіть після вирішення цього питання Росатом Гавлічека не відпустив. Вже у вересні 2021 р. міністр узяв патронат над проведенням щорічних Ядерних днів – серії заходів Пльзеньського університету, присвячених АЕС та іншим способам мирного використання атомної енергії. Розвідка попередила, що партнерами заходу збираються виступити організації, пов’язані з Росатомом та іншими російськими компаніями – приміром, Škoda JS, котра до 2022 р. належала групі «Объединённые машиностроительные заводы», яку, у свою чергу, контролює Газпромбанк. «Шкоду» (не має безпосереднього стосунку до відомого автовиробника) на заході мав репрезентувати колишній директор АЕС «Темелін» та радник міністра енергетики Франтішек Гезуцький, який відверто підтримував президента Земана у його прагненні без тендера «здати» «Дуковани» Росатому. Щобільше, медійним партнером Ядерних днів мав виступити портал Atominfo.cz, засновники котрого є представниками Росатому у Чехії. Розвідка припускає, що росіяни могли б отримати доступ до конфіденційної інформації, впливати на публічні обговорення або вербувати студентів, які згодом займуть посади в державних органах, що регулюють енергетичний сектор.
Незадовго до повномасштабного вторгнення рф в Україну Гавлічек, котрий тоді вже втратив посаду міністра, пророкував Чехії «швидкий кінець» без російського газу. З погано прихованим вдоволенням політик розмірковував про те, що, мовляв, постачання з США та Катару можуть задовольнити у кращому разі третину потреб держави. Втім, після того, як вже взимку 2023 р. його наступник Йозеф Сікала повідомив, що лише 4% використовуваного Чехією блакитного палива походить з рф (раніше було 97%), а решту вдалося замістити за рахунок закупівель у Норвегії та інших партнерів, Гавлічек скупо похвалив уряд Фіали, не забувши, втім, відзначити, що точно склад газу визначити неможливо, оскільки, мовляв, «він змішується у трубах».
«Третьою особою» у партії стала Алена Шиллерова, котра була Бабішевою міністеркою фінансів, а нині є однією з віцеспікерів Палати депутатів. Разом із шефом Шиллерова потрапила до списку «Бактерії “русского мира”» українського видання «Тексти», що включає впливових, на думку дослідників, прихильників Кремля в Європі. Політикиня розкритикувала Петра Фіалу за те, що той назвав акції протесту проти його уряду (на яких лунали антиукраїнські та проросійські гасла) «організованими п’ятою колоною Москви». За цим винятком, особливих скандалів із Шиллеровою не пов’язували – за винятком хіба мов. У своїх автобіографіях міністерка вказувала, що володіє 3 іноземними мовами (англійською, німецькою та російською), однак жодного разу не посвідчила того, наскільки володіє першою (будучи, зауважимо, в уряді країни-члена ЄС!) Інтерв'ю CNN Prime, котре журналістка хотіла провести англійською, Шиллерова перервала і буквально сховалася від знімальної групи, а станом на середину травня 2020 р. з тієї ж причини не відвідала жодної онлайн-зустрічі міністрів фінансів країн ЄС, присвяченої наслідкам коронавірусу (до цього користувалася послугами перекладачів).
До списку «Текстів» потрапив ще один союзник Бабіша, колишній спікер Палати депутатів Радек Вондрачек. Хоча і не відверто проросійський, він вважається одним з найбільш прокитайських членів парламенту: неодноразово відвідував КНР особисто (не у складі офіційних делегацій), особисто ж зустрічався з китайськими дипломатами та навіть висловлював бажання зміцнювати взаємини ANO 2011 (котра декларувала прихильність ліберальним цінностям) з Компартією. Власне, про партію Бабіша і йтиметься далі.
У пошуках себе
Будь-яке «препарування» політичної партії з однієї з країн-членів ЄС неможливе без розгляду її взаємин із союзними рухами. В умовах абсолютно унікальної політично-правової реальності, яку собою являє Союз, європейська візія – хоч би то була візія федеральної Європи, статусу-кво або ж «Європи націй» - є одним з визначальних факторів.
Багатообіцяюче попервах членство ANO 2011 у ліберальній «родині» Альянсу лібералів і демократів за Європу (АЛДЄ), до якої вона вступила 2014 р., з плином часу почало набирати дедалі більш оксюморонного характеру. Партійна ідеологія, що значною мірою визначалася особистими уподобаннями та інтересами Андрея Бабіша, не дозволяла навіть досвідченим політологам віднести ANO 2011 ані до лівого, ані до правого табору з бодай якоюсь певністю, чому сприяли також її спорадичні опортуністські контакти із комуністами, соціал-демократами та праворадикалами. Економічна орієнтація руху викликає особливі питання: при тому, що сам Бабіш є, безспірно, представником великого бізнесу, збудованого завдяки вдалій приватизації у 1990-х рр. «цікавих» об’єктів, що колись перебували у державній власності, рух загалом виступає за вищі податки для багатших громадян.
2023 р. колишній прем'єр взагалі взяв участь у європейській конференції СРАС, організатори якої репрезентують дуже прихильні до Дональда Трампа кола. У цій ситуації таким само «неприкаяним» «братом по нещастю» для Бабіша став очільник грузинського уряду Іраклій Гарібашвілі, рух якого, «Грузинська Мрія», взагалі мав партнерство з європейськими соціал-демократами (ті, у свою чергу, зреагували дуже оперативно і припинили з «Мрією» будь-які контакти).
На скільки вистачило б терпіння лібералів щодо Бабіша – сказати складно. За підсумками виборів до Європарламенту, де ANO 2011 набрала найбільше місць, ресурси АЛДЄ навіть привітали її з досягненням – тим паче, на тлі не найкращого результату для лібералів (фактичний розгром вкрай правими президентського руху у Франції, втрата всіх 8 депутатів від Іспанії, втрата першого місця в Естонії, невпевнений виступ у Румунії) це справді було важливим досягненням.
Андрей Бабіш, Герберт Кікль та Віктор Орбан засновують рух «Патріоти за Європу» 30 червня 2024 р. Tobias Steinmaurer / AFP
Однак на Бабіша це, схоже, жодного ефекту не справило, і 30 червня 2024 р., він оголосив про вихід своєї партії з «родини» АЛДЄ та фракції лібералів у Європарламенті та заснування нового руху «Патріоти за Європу». Партнерами Бабіша у цьому починанні стали лідер Австрійської партії свободи (і колишній міністр внутрішніх справ Австрії) Герберт Кікль (про котрого ми вже писали) та прем'єр Угорщини Віктор Орбан, що вже три роки знаходився у пошуках нової політичної родини для свого руху «Фідес», що ще 2021 р. залишив християнсько-демократичну Європейську народну партію.
Загалом три партії мали у Європарламенті 23 депутатів, до яких поступово додавалося дедалі більше – аж до розчинення фракції «Ідентичність та демократія» (але не розпуску однойменної партії). Через внутрішні суперечності лави «Ай-Ді» покинули і заснували конкурентну фракцію «Європа Суверенних Націй» популярні у своїх державах «Альтернатива для Німеччини» (взяла на євровиборах 15 мандатів, котрі не пішли у скарбничку «Ідентичності та демократії») та болгарське «Відродження» (3 з 17 мандатів своєї держави); крім того, до лав «сувереністів» долучився також і угорський рух «Наша Батьківщина», що наразі має у Європарламенті 1 мандат, але гіпотетично може відтягнути певну частину електорату «Фідес» на тлі поступового падіння популярності останньої в Угорщині.
Нова надія
25 червня президент Павел напередодні саміту НАТО запросив у свою резиденцію на Празькому Граді прем’єра Фіалу, а з ним – Бабіша і Гавлічека як фактичних лідерів опозиції. Зустріч не висвітлювалася широко в українських ЗМІ, а водночас тема подій у нашій державі була там однією з чільних: політики обговорювали зовнішньополітичний курс держави.
Конкретний хід і тон дискусій невідомий, однак за їх підсумками глава держави повідомив, що влада та опозиція «в цілому єдині» та поділяють візію Чехії як держави-члена ЄС і НАТО, котра підтримує Україну у її протидії російській агресії. Павел підтвердив, втім, що його візаві бажав би домагатися врегулювання війни переважно дипломатичним шляхом; при цьому, на думку Бабіша, «несилові методи» могли б бути більш далекосяжними. Крім того, опозиціонери розкритикували ініціативу Чехії з закупівлі для ЗСУ боєприпасів з держав поза межами НАТО, назвавши її «непрозорою», а також не погодилися з твердженнями Павела та Фіали про вагому роль КНР у досягненні врегулювання кризи.
Подібна зустріч відбулася і минулого року – втім, нині, коли війна в Україні, схоже, вступила у вирішальну фазу, її висліди можуть мати особливе значення і для чеського внутрішньополітичного контексту.
Як би успішно Чехія не впоралася з заміщенням постачання російського газу, однак агресія рф не минулася для економіки країни безслідно. За оцінками МВФ, не повністю відновлене після пандемії COVID-19 національне господарство (a центральноєвропейська республіка була однією з найбільш постраждалих від хвороби країн світу), вимушене адаптуватися до енергетичного переходу та зміщення ланцюжків постачання, пережило певний негативний вплив, що відбилося (особливо попервах) на купівельній спроможності та споживчих настроях населення.
Палата депутатів Парламенту Чеської Республіки. Kateřina Šulová, ČTK
Приблизно з осені 2022 р. періодично - а надалі – відносно стабільно – ANO 2011 встановлює перевагу над керівною коаліцією, причому, залежно від соцопитування, вона складала від 1-2 до 7-8%, а нині виражається і в двозначних числах. Щобільше, з опитувань із визначенням кількості місць випливає, що теоретично партія Бабіша самотужки може набрати майже стільки само місць, скільки й вся опозиція – і це навіть без підтримки менших і радикальніших популістських рухів (зокрема комуністів, котрим деякі опитування пророкують повернення до парламенту) – хоча й не досі, аби самотужки сформувати кабінет.
Вчергове про похмуру реальність партіям коаліції нагадали результати виборів до крайових рад 2024 р. З 675 депутатських крісел ANO 2011 самостійно здобула 292 (тобто понад третину) при загалом 285 у всіх урядових партій та підтриманих ними місцевих і незалежних депутатів. Рекордно поганий результат показала Піратська партія, котра із 99 мандатів у регіонах змогла захистити лише 3 (три).
Найімовірніше, причиною цього є доволі банальне розчарування у «класичних» політичних силах та нерозуміння того, як вони можуть змінити ситуацію у державі на краще. Як зауважують соціологи, більш позитивно стан справ оцінюють молодші та більш освічені виборці – та електоральна група, на яку завжди роблять ставки помірні сили – група, звичайно ж, завжди чисельно менша.
Для осіб, що гірш здатні перевіряти сумнівну інформацію та відділяти політичні гасла від реальності, популістам знайти «наживку» завжди простіше: приміром, попри те, що мігранти з країн Африки та Близького Сходу осідають у Чехії рідко і частіше використовують її як транзитний пункт дорогою на Захід Європи, Бабіш страхає довірливий електорат розповідями про те, як, опинившись чомусь у якомусь туалеті на трасі, знайшов «купу сирійців, котрі мили ноги в рукомийниках».
Усвідомлюючи, що тема міграції є поживним ґрунтом для популістів (зокрема більш виразно правій та проросійській партії «Свобода і пряма демократія», варіанту співпраці з котрою Бабіш не відкидав), уряд Фіали «виторгував» дозвіл на більш суворі правила стосовно прийому переміщених осіб та тимчасове звільнення від надання фінансової допомоги південноєвропейським державам, які опинилися на передовій нелегальних міграційних потоків, пояснивши це Брюсселеві тим, що Чехія прийняла багато громадян України, що рятувалися від повномасштабної російської агресії.
Водночас наближення до осінніх виборів коаліція зустрічає не у найкращому стані. Внаслідок вражаючого провалу керівник Піратської партії Іван Бартош покинув лідерський пост, а згодом, на пропозицію прем’єра Фіали, - і посаду міністра регіонального розвитку. Відсутність між партнерами порозуміння призвела до того, що новий глава «Піратів» Зденек Гржиб, ексмер Праги, вирішив вивести рух із коаліції, однак не без втрат: міністр закордонних справ Ян Ліпавський, котрий на момент виборів перебував у відрядженні, вирішив не відмовлятися від посади і вийшов з лав «Піратів», зберігши портфель як безпартійний. Цілком очевидно, що чвари у проєвропейському таборі грають на руку популістам та роблять перший очевидною мішенню критики з боку останніх.
Тенденція тим більш тривожна для керівної коаліції, що АNO 2011 може розраховувати на підтримку з боку альянсу споріднених рухів «Присяга» та «Автомобілісти для себе», з котрими бабішівці товаришують по групі «Патріотів». Це відносно типові правопопулістські партії, які тією чи іншою мірою негативно ставляться до ЄС, «лівих лібералів» та екологічної політики (особливо «Автомобілісти», котрі від початку позиціонували себе як партію захисту прав автолюбителів).
Лідер партії «Автомобілісти для себе» Філіп Турек «зігує» з машини у Карлових Варах у 2013 р. На тлі загострення політичних пристрастей у Чехії урядові рухи часто пригадують йому цей епізод. X
Аналітики сходяться на думці, що утворення виграло від прямолінійності й анитисистемності своєї платформи - практично повністю зосередженої на критиці електромобілів та захист прав власників авто з двигунами внутрішнього згоряння в усьому ЄС - і особи лідера Філіпа Турека, харизматичного 39-річного колишнього гонщика, інтернет-знаменитості та самоназваного бізнесмена. Аналітики відзначають його імідж мачо і позірний «постіронічний» стиль спілкування із вживанням просторічної лексики, але водночас і оригінальне хобі – колекціонування пов’язаних із німецькими нацистами речей. Водночас критики закидають йому грубе спілкування в соцмережах, приниження політичних опонентів та неонацистські витівки типу використання «римського салюту» й погроз із словами «Хайль Гітлер».
У 2015 р. Турек самостійно видав книгу про альтернативні методи лікування «Паразити всередині нас» («Paraziti v nás»), написану його матір'ю Еленою. Під час пандемії COVID-19 компанія Zapper-Club s.r.o., в якій він був спершу одним з двох керівників, а згодом – єдиним керівником, продавала несертифіковані «антивірусні» домашні засоби для людей похилого віку. Державна інспекція з питань сільського господарства та продовольства зробила компанії попередження, однак сам Турек заперечує свою причетність до цієї діяльності.
Політик, який від літа засідає в Європарламенті, виявився ключовим фактором для залучення виборців-чоловіків, особливо віком до 40 років та з нижчим рівнем освіти, для котрих у політиці цінні простота та відвертість. Цілком імовірно, що цей фактор може зіграти свою роль і восени 2025 р. – втім, як двопартійний блок «Присяга й Автомобілісти» повинні будуть рахуватися із підвищеним прохідним порогом, котрий складатиме вісім відсотків замість звичних п’яти.
Куди дутиме вітер
Постать Андрея Бабіша надзвичайно контроверсійна: з одного боку він – бізнесмен-геній приватизації, з іншого – апологет «соціалки» й високих податків; з одного боку він – прихильник компромісів з Москвою, з іншого – прем'єр, за часів якого з Чехії було вислано додому чи не найбільше російських дипломатів; з одного боку він – прихильник так званих традиційних цінностей, з іншого – використовував свого психічно нездорового сина для прикриття «темних справ».
Аналогічно позиціонує – чи, краще було б сказати – ніяк не позиціонує – себе його ANO 2011. Від помірного ліберального руху до претендента на електорат комуністів і праворадикалів – схоже, Бабіш будує свій «пам’ятник неруктоворний» на ідеї протестної антиліберальної Європи, відносно дружньої до рф та Сходу. І хоча така широта та певна змазаність мали би, за правилами здорового глузду, бути перепоною для набирання політичних балів, насправді це просто віддзеркалення ситуації, що мала місце у Чехії 2021 р., коли доволі строката «банда» – від «Піратів» до консерваторів – перемогла на виборах, об’єднана ідеєю вірності європейській ідеї (та й то різною мірою).
Нині рейтинги уряду низькі – але, схоже, електорат лишається вірним тому самому принципу.
Автор – Богдан Мироненко, експерт із Центральної Європи та Балкан Аналітичного центру ADASTRA
Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Цим ви робите свій внесок у розвиток вітчизняної аналітики!