Ілюзія невинності: як Росія узаконює окупацію Криму

Ілюзія невинності: як Росія узаконює окупацію Криму

Уже понад п’ять років з початку російської агресії питання окупації Криму залишається особливо складним і досі має лише примарні шанси на швидке врегулювання. З плином часу незаконна анексія півострова стає причиною подальших загострень, про що свідчить захоплення українських кораблів у листопаді 2018 р. Складність ситуації зростає ще більше,враховуючи невизначеність перспектив врегулювання збройного конфлікту на Донбасі, який навіть у випадку завершення не є гарантією повернення Криму до складу України. У таких умовах постає закономірне питання: яким чином Росія намагається створити ілюзію невинності навколо окупації?

ГАРВАРД ЧИ КЛАУЗЕВІЦ?

У сприйнятті зовнішньополітичної стратегії Російської Федерації домінує уявлення про силове втручання: чи у вигляді воєнної інтервенції, чи інформаційної операції. Таким чином, ми стаємо свідками класичної логіки часів Клаузевіца, який вважав бій єдиним засобом для досягнення цілей протистояння. Саме тому, увага, зокрема, так часто акцентується на проблемі мілітаризації Криму. Однак у підході Кремля до міжнародної політики можна вирізнити й ознаки, характерні для менеджерського бачення ситуації. Більш конкретно, мова йде про такзваний трикутник Ентоні – модель, запропоновану гарвардським професором Робертом Ентоні, згідно з якою ієрархія завдань вибудовується на трьох рівнях: оперативному, тактичному і стратегічному. Дана модель і слугує засобом для більш цілісного уявлення про зовнішню політику Росії в контексті питання Криму. 

ОПЕРАТИВНИЙ РІВЕНЬ: IN AQUA SANITAS

У короткостроковому розрахунку Росія вдається до активного використання своїх урядових структур для управління проблемами півострова. Мова йде про незаконну діяльністьРосійського морського регістра судноплавства і Російського річкового регістра у Криму.Зокрема, негативні аспекти роботи цих структур полягають у веденні господарської діяльності в закритих портах півострова, наданні послуг конвенційної сертифікації суднам для їхньої реєстрації під прапором РФ, а також сюрвеєрських послуг закордонним суднам для заходу в закриті порти АРК. Попри формально автономний статус обох регістрів, згідно з розпорядженням уряду РФ №1080-р від 30 червня 2010 р. вони перебувають у віданні Міністерства торгівлі Росії, а, отже, виконують вказівки безпосередньо від вищого керівництва країни. У такий спосіб Кремль намагатиметься нейтралізувати міжнародні санкції і поступово змінити правовий статус Криму. Слід також врахувати, що представництва даних регістрів діють не лише на території РФ, а й у багатьох інших країнах, що робить їхню міжнародну діяльність проблемною для України.

ТАКТИЧНИЙ РІВЕНЬ: ПАКЕТНИЙ ПІДХІД

З огляду на зростання напруження на Близькому Сході, є вірогідність, що в умовах браку інструментів реального впливу на ситуацію, Росія намагатиметься активно підіймати питання Криму, як і питання своєї підтримки Ірану, на перемовинах зі США. Наростання протистояння Тегерана з Вашингтоном змушуватиме останнього вдатися до посередництва РФ для зменшення впливу Ірану на Сирію. Існує ймовірність того, що у відповідь Москва застосує пакетний підхід: тиск на Іран в обмін на пом’якшення риторики США щодо Криму та врегулювання конфлікту на Донбасі в цілому. Фактично, може відбутися повтор ситуації травня-серпня 2015 р., коли у форматі Нуланд-Карасін велася активна робота щодо «розміну» іранського врегулювання та тиску на Асада на зростання тиску США на Київ для прийняття вигідних для Росії змін до Конституції України. Нещодавні переговори у тристоронньому форматі між радниками з питань національної безпеки США, Ізраїлю та РФ дають Росії простір для застосування подібних інструментів.

СТРАТЕГІЧНИЙ РІВЕНЬ: ТОРГІВЛЯ І ЛОГІСТИКА

З точки зору найбільш довгострокових завдань, мова може йти про включення Криму до міжнародних транспортно-логістичних маршрутів під егідою РФ. Вперше подібні задуми були озвучені в серпні 2018 р., коли голова ради міністрів так званої Республіки Крим і її постійний представник при президенті РФ Георгій Мурадов заявив про зацікавленість Ірану в розвитку торгівлі з Росією через Волго-Донський канал. Існує вірогідність, що в перспективі даний проект може стати частиною Міжнародного транспортного коридору Північ-Південь (INSTC) – логістичного проекту, засновниками якого виступили Росія, Індія, Іран (2002 р.) та Азербайджан (2005 р.). Відновлення актуальності INSTC уможливлюється такими чинниками:

1.      зростанням конкуренції між Індією і Китаєм;

2.      санкційним тиском на Іран, який змушує його брати активнішу участь в альтернативних торговельних потоках;

3.      побудовою залізниці Баку-Тбілісі-Карс, яка становить загрозу для Росії, оскільки залишає її поза межами торговельних маршрутів зі Сходу на Захід.

У даній ситуації участь Криму в цьому проекті відкриває для Росії можливість заходу іноземного капіталу держав-партнерів на півострів, що стане важелем для поступового визнання АРК частиною РФ. У зв’язку з цим слід звернути увагу на останні заяви Мурадова про пріоритетність партнерства Криму з Сирією та Іраном, підготовку першого Каспійського економічного форуму в Ашгабаті за ініціативою РФ у серпні цього року, де тема INSTC може обговорюватися, а також на переговори Кремля з Азербайджаном і Туреччиною щодо участі першого у використанні залізничної лінії Баку-Тбілісі-Карс.

Вищенаведене вкотре доводить, що в умовах зростання конфліктогенності у світі і кризи міжнародних режимів у питанні реінтеграції Криму час грає проти України. У зв’язку з цим перед новим урядом постануть не лише питання повернення полонених моряків, а й проблеми іншого порядку – зокрема, ставлення до вільної економічної зони «Крим» і Договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки 2003 р. Якщо представлений підхід РФ справдиться, він ще більше актуалізує потребу в чіткій стратегії відновлення територіальної цілісності України і припиненні невизначеності у відносинах із Москвою.

Автор - Сильвестр Носенко, "Ad Astra"