Ілюзія невинності: як Росія узаконює окупацію Криму

Уже понад п’ять років із початку російської агресії питання окупації Криму залишається особливо складним і досі має лише примарні шанси на швидке врегулювання. З плином часу незаконна анексія півострова стає причиною подальших загострень, про що свідчить захоплення українських кораблів у листопаді 2018 р.. Складність ситуації зростає ще більше, з огляду на невизначеність перспектив врегулювання збройного конфлікту на Донбасі, який навіть у випадку завершення не є гарантією повернення Криму до складу України. У таких умовах постає закономірне питання: як Росія намагається створити ілюзію невинності навколо окупації?

ГАРВАРД ЧИ КЛАУЗЕВІЦ?

У сприйнятті зовнішньополітичної стратегії Російської Федерації домінує уявлення про силове втручання: чи у вигляді воєнної інтервенції, чи інформаційної операції. У такий спосіб, ми стаємо свідками класичної логіки часів Клаузевіца, який вважав бій єдиним засобом для досягнення цілей протистояння. Саме тому, увага, зокрема, так часто акцентується на проблемі мілітаризації Криму. Однак у підході Кремля до міжнародної політики можна вирізнити й ознаки, характерні для менеджерського бачення ситуації. Більш конкретно, мова йде про так званий трикутник Ентоні – модель, запропоновану гарвардським професором Робертом Ентоні, згідно з якою ієрархія завдань вибудовується на трьох рівнях: оперативному, тактичному і стратегічному. Дана модель і слугує засобом для більш цілісного уявлення про зовнішню політику Росії в контексті питання Криму. 

ОПЕРАТИВНИЙ РІВЕНЬ: IN AQUA SANITAS

У короткостроковому розрахунку Росія вдається до активного використання своїх урядових структур для управління проблемами півострова. Мова йде про незаконну діяльністьРосійського морського регістра судноплавства й Російського річкового регістра в Криму. Зокрема, негативні аспекти роботи цих структур полягають у веденні господарської діяльності в закритих портах півострова, наданні послуг конвенційної сертифікації суднам для їхньої реєстрації під прапором РФ, а також сюрвеєрських послуг закордонним суднам для заходу в закриті порти АРК. Попри формально автономний статус обох регістрів, згідно з розпорядженням уряду РФ №1080-р від 30 червня 2010 р. вони перебувають у віданні Міністерства торгівлі Росії, а, отже, виконують вказівки безпосередньо від вищого керівництва країни. У такий спосіб Кремль намагатиметься нейтралізувати міжнародні санкції й поступово змінити правовий статус Криму. Варто також врахувати, що представництва цих регістрів діють не лише на території РФ, а й у багатьох інших країнах, що робить їхню міжнародну діяльність проблемною для України.

ТАКТИЧНИЙ РІВЕНЬ: ПАКЕТНИЙ ПІДХІД

З огляду на зростання напруження на Близькому Сході, є вірогідність, що в умовах браку інструментів реального впливу на ситуацію, Росія намагатиметься активно підіймати питання Криму, як і питання своєї підтримки Ірану, на перемовинах зі США. Наростання протистояння Тегерана з Вашингтоном змушуватиме останнього вдатися до посередництва РФ для зменшення впливу Ірану на Сирію. Існує ймовірність того, що у відповідь Москва застосує пакетний підхід: тиск на Іран в обмін на пом’якшення риторики США щодо Криму та врегулювання конфлікту на Донбасі загалом. Фактично, може відбутися повтор ситуації травня-серпня 2015 р., коли у форматі Нуланд-Карасін велася активна робота щодо «розміну» іранського врегулювання та тиску на Асада на зростання тиску США на Київ для прийняття вигідних для Росії змін до Конституції України. Нещодавні переговори в тристоронньому форматі між радниками з питань національної безпеки США, Ізраїлю та РФ дають Росії простір для застосування подібних інструментів.

СТРАТЕГІЧНИЙ РІВЕНЬ: ТОРГІВЛЯ І ЛОГІСТИКА

З точки зору найбільш довгострокових завдань, мова може йти про включення Криму до міжнародних транспортно-логістичних маршрутів під егідою РФ. Уперше подібні задуми були озвучені в серпні 2018 р., коли голова ради міністрів так званої Республіки Крим і її постійний представник при президенті РФ Георгій Мурадов заявив про зацікавленість Ірану в розвитку торгівлі з Росією через Волго-Донський канал. Існує вірогідність, що в перспективі цей проєкт може стати частиною Міжнародного транспортного коридору Північ-Південь (INSTC) – логістичного проєкту, засновниками якого виступили Росія, Індія, Іран (2002 р.) та Азербайджан (2005 р.). Відновлення актуальності INSTC уможливлюється такими чинниками:

1.      зростанням конкуренції між Індією та Китаєм;

2.      санкційним тиском на Іран, який змушує його брати активнішу участь в альтернативних торговельних потоках;

3.      побудовою залізниці Баку-Тбілісі-Карс, яка становить загрозу для Росії, оскільки залишає її поза межами торговельних маршрутів зі Сходу на Захід.

У даній ситуації участь Криму в цьому проєкті відкриває для Росії можливість заходу іноземного капіталу держав-партнерів на півострів, що стане важелем для поступового визнання АРК частиною РФ. У зв’язку з цим варто звернути увагу на останні заяви Мурадова про пріоритетність партнерства Криму із Сирією та Іраном, підготовку першого Каспійського економічного форуму в Ашгабаті за ініціативою РФ у серпні цього року, де тема INSTC може обговорюватися, а також на переговори Кремля з Азербайджаном і Туреччиною щодо участі першого у використанні залізничної лінії Баку-Тбілісі-Карс.

Вищенаведене вкотре доводить, що в умовах зростання конфліктогенності у світі і кризи міжнародних режимів у питанні реінтеграції Криму час грає проти України. У зв’язку з цим перед новим урядом постануть не лише питання повернення полонених моряків, а й проблеми іншого порядку – зокрема, ставлення до вільної економічної зони «Крим» і Договору про співробітництво у використанні Азовського моря й Керченської протоки 2003 р. Якщо представлений підхід РФ справдиться, він ще більше актуалізує потребу в чіткій стратегії відновлення територіальної цілісності України й припиненні невизначеності у відносинах із Москвою.

Автор – Сильвестр Носенко, для Аналітичного центру ADASTRA