Кремнієвий щит – роль TSMC у безпеці Тайваню

ХХІ століття ознаменувалося кардинальними змінами в геополітиці світу, де право сильнішого знову почало ставати звичною справою, а міжнародні гегемони почали бачити можливості для реалізації своїх амбітних планів. Всього за 26 років ХХІ століття людство встигло забути яскраве уявлення про ліберальний порядок світу Френсіса Фукуями та повернутися до похмурих застережень Джона Міршаймера щодо трагедії політики великих держав, де боротьба за владу ніколи не закінчується. Тож у цьому ключі варто розглянути й невелику острівну країну – Тайвань, яка знаходиться біля берегів КНР (Китайської Народної Республіки) та виступає одним із найкритичніших “chokepoints” (центральних вузлів) у світі.

Важливість Тайваню

Критичність цієї острівної країни полягає передусім у її домінантній позиції на ринку напівпровідників, а саме в монополії на виробництво. Тайвань (насамперед найбільший виробник на острові, компанія Taiwan Semiconductor Manufacturing Company (TSMC), виробляє переважну частку, а саме 60% світового обсягу напівпровідників та 90% найсучасніших напівпровідників у світі. Така, здавалося б, крихітна деталь насправді є критичним ресурсом для всієї техніки від смартфонів та електромобілів до штучного інтелекту та застосувань квантових обчислень. Більше того, TSMC виробляє 99 % чипів, які використовуються для навчання передових моделей штучного інтелекту. За останні роки вони стали незамінним атрибутом життя багатьох людей. Завдяки таким потужностям острів перетворюється на важливий chokepoint світу, де будь-яка зупинка виробництва цих критичних компонентів може паралізувати світову економіку. “Економічний шок, який може бути спричинений серйозними порушеннями [виробництва напівпровідників] на Тайвані, затьмарить усе, що ми бачили у повоєнний період”, – заявив Ейк Фрейманн, стипендіат програми Гувера у Стенфордському університеті. Ця монополія на виробництво і створює для Тайваню концепт “кремнієвого щита”, який і виступає як можливість стримування військових амбіцій КНР. Проте ця концепція також має свої прогалини, які можуть нейтралізувати спроможність стримувати Китай і, навпаки, викликати бажання останнього контролювати такі потужності. Тож виникає питання: чи є напівпровідникова домінація Тайваню фактором стримування КНР?

Взаємозалежність світових економік та “Кремнієвий Щит”

Світ після холодної війни опинився в певній взаємозалежності через тісну співпрацю національних економік. Особливо у ХХІ столітті вплив глобалізації на світ набрав темпу: обсяг світової торгівлі товарами й послугами сягнув близько 68% глобального ВВП (дані за 2025 рік), транскордонні виробничі ланцюги охопили практично всі галузі, а цифрові технології стиснули простір і час до масштабів, які ще кілька десятиліть тому годі було уявити. Проте в часи взаємозалежності існують певні центральні вузли. Важливість таких вузлів полягає в тому, що держави, які їх контролюють, отримують структурну владу над рештою держав. Тобто ці держави (якщо це протоки, як Ормузька протока чи Суецький канал) мають можливість збирати інформацію, відстежувати, хто з ким взаємодіє, і контролювати потік торгових суден. Постійний нагляд глобальних гравців за процесами в світі з використанням технологій називають ефектом паноптикону (“Panopticon effect”). Також ці країни можуть обмежити або перекрити доступ до вузла, використовуючи його як зброю проти супротивника, що отримала назву ефекту вузького місця (“Chokepoint effect”). У цьому контексті острів Тайвань, а саме компанія TSMC, – класичний “chokepoint” глобальної напівпровідникової мережі завдяки своїй монополії на виробництво. Тож через володіння таким стратегічним “chokepoint” і з’явився термін “Кремнієвий Щит”, який започаткував австралійський журналіст Крейг Аддісон у книзі “Silicon Shield: Taiwan's Protection Against Chinese Attack” (2001), де автор презентував незамінність Тайваню через важливість виробництва напівпровідників, що у 2001 році було стримувальним фактором для Китаю. Однак Аддісон писав про реальність 2001 року, і відтоді масштаб тайванської монополії, а також ставки навколо неї зросли на порядок. Тому логічно поставити питання: чи зберігає “Кремнієвий щит” свою силу через чверть століття – і на чому саме тримається його стримувальний ефект сьогодні?

“Кремнієвий щит” через чверть століття

 У 2026 році TSMC, “кремнієвий щит” Тайваню, досі залишається важливим стримувальним фактором щодо агресії проти острова з боку Китаю. Знищення чи призупинення потужностей TSMC могло б безпосередньо вплинути на потужності Китаю через його залежність від них. За оцінкою Bloomberg Economics, блокада коштувала б світовій економіці, включно з Китаєм, близько $5 трлн лише за перший рік, оскільки світова економіка (передусім США) критично залежить від тайванських мікросхем, тож запобігання будь-якому нападу з боку Китаю – стратегічний пріоритет для США та їхніх союзників. Більше того, автори Джаред Маккінні та Пітер Гарріс у своїй роботі “Broken Nest: Deterring China from Invading Taiwan” запропонували ідею, що Тайвань може пригрозити знищити об’єкти компанії TSMC в межах стратегії “випаленої землі” з метою стримування вторгнення, чого КНР найбільше не потрібно. 

Також варто розібратися, чому саме чипи TSMC такі важливі. Перш за все, компанія виробляє найпросунутіші чипи у світі за технологією 2-нанометрових вузлів. Важливо зазначити, що у виробництві напівпровідників менші розміри в нанометрах означають більшу щільність транзисторів, що, у свою чергу, підвищує швидкість обробки даних і покращує енергоефективність. Наприклад, завод TSMC в Аризоні лише нещодавно розпочав виробництво сучасних 4-нанометрових мікросхем для американських замовників і планує виробляти ті самі 2-нанометрові чипи та вузли A16 ближче до 2030 року. Проте вже влітку 2026 року TSMC оголосило, що додатково інвестує 100 млрд доларів США в Аризону, що загалом складе 265 млрд доларів США. За оцінками інституційних інвесторів, до 2030 року розподіл потужностей sub-2nm може становити приблизно 70% у Тайвані та 30% у США. Іншими словами, такі ініціативи вказують на те, що розрив між виробництвами на острові та закордонними виробництвами TSMC може скорочуватися значно швидше, ніж передбачали ще на початку року.

У Китаї HiSilicon, дочірня компанія Huawei, що займається розробкою мікросхем, у співпраці з виробником мікросхем SMIC досягла прориву на технологічному вузлі всього 7 нанометрів. Тож TSMC залишається головним у своїй ніші – виробництві найпросунутіших чіпів у світі. Як заявляє Сраван Кундоджала, аналітик компанії SemiAnalysis, “Кремнієвий щит” Тайваню залишатиметься міцним до кінця цього десятиліття, оскільки на острові зосереджені найважливіші у світі потужності з виробництва передової електроніки. Більше того, для усунення ерозії “кремнієвого щита” Тайвань запровадив правило N-2, що передбачає заборону для закордонних виробничих підприємств TSMC використовувати новітні технології, розроблені в країні, щонайменше на два покоління. 

Водночас TSMC заявила про намір спрямувати 165 мільярдів доларів на будівництво в США потужностей з виробництва й обробки чипів, а також дослідницької лабораторії, серед клієнтів якої будуть Nvidia та Apple. Такі дії спрямовані на поліпшення співпраці, стосунків і залежності інших країн від Тайбея. Тобто, що тісніше Тайвань вплетений у технологічні ланцюги інших країн, тим дорожчою для будь-кого стає спроба ізолювати його або захопити. Тайванська дипломатія в останні роки цілеспрямовано розвиває цей підхід. Міністр закордонних справ Лінь Цзялун описує стратегію як перетворення світу на “акціонерів Тайваню”: якщо Тайвань процвітає, то виграють партнери, а якщо його “поглинуть”, то програють усі. Цікавий момент, що Тайвань також підписує міжурядові меморандуми з країнами Центральної та Східної Європи й реалізує проєкти навіть в Україні, зокрема у сфері розумної медицини у Львові та 5G-рішень у Бучі.

Ерозія щита

Хоча тайванський “кремнієвий щит” досі є атрибутом захисту острова, як і всі щити, з часом він схильний до ерозії, спричиненої тим самим фактором, який і допоміг його створити – глобалізацією. Тайванська ініціатива щодо зближення з союзниками та інвестицій у виробництво чіпів має дві сторони. Одна з них виступає за підтримку щита за допомогою тісних стосунків із союзниками, а інша – за зменшення залежності світу від острова у виробництві мікросхем. Наприклад, тайванські чипові й технологічні компанії інвестують щонайменше $250 млрд у виробничі потужності в США, а уряд Тайваню гарантує ще $250 млрд кредитів. Натомість США знижують “взаємні” тарифи з 20% до 15%. Міністр торгівлі Говард Латнік прямо каже, що мета уряду – взагалі перенести 40% тайванського виробництва напівпровідників до США, а компанії, які не будують в Америці, ймовірно, отримають 100% тариф. 

Окрім інвестицій TSMC у будівництво заводу в Аризоні, США, компанія й надалі розширює свою присутність. Наприклад, у японському місті Кумамото спільне підприємство JASM (TSMC разом із Sony, Denso і Toyota) уже запустило перший завод і будує другий із можливостями виробництва 3-нанометрових чіпів. Також компанія будує завод у Європі вартістю понад 10 мільярдів євро, підтриманий німецькими субсидіями на 5 мільярдів євро з проєкту European Chips Act. 

Варто також звернути увагу на фактор зацікавленості США. Під час державного візиту Дональда Трампа до Пекіна тайванське питання, за його власними словами, стало центральним у переговорах із Сі Цзіньпіном, а рекордний пакет озброєнь для Тайбея вартістю $14 млрд американський президент публічно назвав “переговорною картою”, рішення щодо якої він ще не ухвалив. Продаж було призупинено. Формальною причиною стали війна з Іраном і дефіцит боєприпасів.

Іншою причиною розвитку ерозії є Китай. Частка Китаю та Гонконгу в загальному експорті Тайваню впала з 43,9% у 2020 році до 31,7% у 2024 році, тобто на 12,2 відсоткового пункту. Вже у 2025 році, за даними Міністерства фінансів Тайваню, на Китай і Гонконг припадало 26,6% тайванського експорту. Причиною такого падіння є кілька факторів, пояснює Міністерство фінансів Тайваню, зокрема, слабкість китайської економіки, торговельне протистояння між Пекіном і Вашингтоном та політика імпортозаміщення Made in China 2025. За допомогою політики Made in China 2025 (2015 року) КНР прагнула досягти самозабезпечення напівпровідниками на 40 відсотків до 2020 року та 70 відсотків до 2025 року. Хоча ці цілі не було досягнуто, Китай, за оцінкою Information Technology and Innovation Foundation, практично щороку з 2014-го інвестує в галузь напівпровідників, що еквівалентно всьому американському CHIPS Act ($52,7 млрд). Більше того, Китай досяг значного прогресу у виробництві 28-нанометрових чіпів, які становлять основу для автомобілів та побутової техніки, а також флагманська китайська фабрика SMIC змогла налагодити виробництво 7-нанометрових і 5-нанометрових чіпів. Проте виробництво флагманських напівпровідників досі є дорогим і недорозвиненим через заборону на експорт EUV-літографії ASML (Нідерланди) до Китаю через американські санкції. Хоча аналітики оцінюють, що Китай навряд чи досягне передових позицій у виробництві чипів у найближчі 5-10 років, його розвиток все одно впливає на стратегічний баланс у регіоні. 

Також варто зазначити про липневий анонс 2026 року процесорів Huawei для персональних комп'ютерів Kirin X90 Plus і XE90, які досі залишилися на 7-нанометровому процесі SMIC, що свідчить про те, що китайський прогрес має чітку верхню межу. Проте травневий анонс LogicFolding заслуговує на увагу. Сам LogicFolding – це спроба КНР в обличі компанії Huawei отримувати приріст продуктивності через дворівневе укладання логіки та скорочення затримок сигналу замість зменшення техпроцесу. Тобто, замість зменшення кількості транзисторів, складати їх у два поверхи. Компанія заявила про щільність 238 млн транзисторів на квадратний міліметр, приблизно на рівні 3-нанометрового процесу TSMC, і про намір досягти еквівалента 1,4 нанометра до 2031 року без EUV-літографії ASML. Перший такий чип вийде у флагманських смартфонах восени 2026 року. Чи спрацює ця ставка, невідомо. Але Пекіну для послаблення “кремнієвого щита” й не потрібен паритет – достатньо перестати залежати від тайванського експорту.

Висновки

Тож чи є напівпровідникова домінація Тайваню одним із факторів стримування КНР?  Коротка відповідь – так, проте “кремнієвий щит” все одно має свої слабкі місця. Сьогодні він тримається на трьох стовпах: технологічна монополія TSMC у виробництві флагманських напівпровідників; критична залежність світової економіки; та зацікавленість США й їхніх союзників у недопущенні перебоїв у постачанні. 

Однак парадокс полягає в тому, що ерозія щита – прямий наслідок тих самих процесів, що й змінюють його. Експансія TSMC перетворює партнерів на так званих “акціонерів Тайваню”, проте залежність від самого острова зменшується. Навіть такий союзник, як США, зі своїм наміром щодо 40-відсоткового перенесення потужностей на свою територію, що слугує власним ризик-менеджментом, створює ту саму ерозію щита, яким Тайвань намагається захищатися. Китай, зі свого боку, намагається зменшити свою залежність і скоротити торгівлю з островом, що дає змогу знизити ризик можливого конфлікту.

Підсумовуючи, концепт “кремнієвого щита” не є однозначною гарантією безпеки, а радше характеризується часом, оскільки технологічна перевага TSMC відкриває вікно можливостей для Тайваню до кінця десятиліття, щоб він знайшов шлях, який захистить його від амбіцій Китаю. Доля острова залежатиме від того, чи встигне Тайбей за цей час конвертувати свою технологічну незамінність у мережу партнерств і взаємозалежностей, надто міцну й надто цінну, щоб її розірвати.

Автор — Максим Сафронов, інтерн дослідницької програми "МБПЛ" аналітичного центру ADASTRA

Якщо Вам сподобалась стаття і Ви хочете підтримати розвиток нашого центру, долучіться до нашого Mono. Ваша допомога сприяє розвитку незалежної української аналітики!