Make Japan Nervous Again. Як Токіо реагує на обрання 47-го президента Сполучених Штатів?
Обрання 47-го президента Сполучених Штатів Дональда Трампа знаменує собою початок чотирьох років невизначеності для всього світу. Японія, незважаючи на статус одного з найближчих союзників Вашингтона, не є винятком. Раніше непорозуміння між двома країнами дуже вміло нівелювали взаємини між Дональдом Трампом і колишнім премʼєр-міністром Японії Сіндзо Абе, але, на жаль, його більше нема з нами, а новий очільник Кантею Ішіба Шіґеру, схоже, менш майстерний у налагодженні особистих стосунків. Як було до Дональда Трампа, що сторони вже встигли зробити за майже 3 місяці та які проміжні результати може підкреслити для себе світ та Україна?
Неоднозначна спадщина Джо Байдена
Прихід Джозефа Байдена в Білий дім в Японії зустріли з легким острахом. Причиною було побоювання Токіо можливого потеплішання у відносинах між Пекіном і Вашингтоном та, як результат, зменшення пріоритетності американо-японського союзу для нової адміністрації. Крім того, склалося враження, що саме за президентства Трампа Японії вдавалося знаходити дієвий підхід до Сполучених Штатів, незважаючи на більшу передбачуваність демократів. У підсумку результат перевершив усі очікування.
Можна довго сперечатися про те, чи була каденція Джо Байдена вдалою, але для американо-японського альянсу відповідь однозначна – так. За час 46-го президента відносини між США і Японією вийшли на новий рівень довіри.
Можливо, найважливішим результатом політики адміністрації Байдена в Індо-Тихоокеанському регіоні був поступовий відхід від звичної схему альянсу “маточина і спиці” (англ. “hub-and-spoke”), де Сполученні Штати відігравали роль центру, у той час як союзники були з ними у двосторонньому альянсі, майже ніяк не пов’язані між собою. Натомість нова система регіональних альянсів відрізняється більш горизонтальним устроєм та залучає союзників США до багатосторонньої кооперації.
Нова архітектура Індо-Тихоокеанського партнерства при Байдені. Nikkei Asia research
Саме Байден наполягав на більш рівномірній трилатеральній співпраці США-Японія-Південна Корея, сприяючи поліпшенню непростих відносин Сеула й Токіо. Окрім альянсової кооперації в Індо-Тихоокеанському регіоні, Фуміо Кішіда став першим премʼєр-міністром Японії, який у 2022 році відвідав саміт НАТО.
Напевно, найголовніше, що президентство Байдена принесло у відносини США і Японії, це повернення надії на те, що в разі агресії Сполученні Штати прийдуть на допомогу своєму союзникові – те, що було під питанням за часів першого терміну Дональда Трампа. Таким чином, під час останнього візиту премʼєр-міністра Японії Фуміо Кішіди до Білого дому у квітні 2024 року обидві сторони підписали близько 70 угод із наголосом на військовий та безпековий сектори.
Не в останню чергу це стало можливим завдяки зусиллям японського керівництва, особливо після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. На відміну від Сіндзо Абе, який після російської анексії Криму в 2014 році відповів символічними санкціями, Кішіда проявив повну солідарність із Сполученими Штатами та Україною, запровадивши серйозні санкції та велику фінансову підтримку України, зробивши Японію другою за обсягами двосторонньої допомоги після США.
Фото: @POTUS46Archive / Х
Однак президентство Байдена не обійшлося без ексцесів, головним з яких стало блокування угоди US Steel-Nippon Steel, що передбачала придбання японським металургійним конгломератом “Nippon Steel” третьої за величиною сталеливарної компанії США за $14,9 млрд. Рішення президента було розцінено як спроба отримати голоси виборців у штаті Пенсильванія, а також як “ляпас” найближчому союзнику Сполучених Штатів, які у свою чергу пов’язували угоду з “ризиками для національної безпеки”.
Після чотирьох років президентства Байдена найбільш виділяється загальний перегляд природи альянсу, який базувався виключно на двосторонній співпраці з непропорційно великою часткою Сполучених Штатів. Він усе ще має асиметричний характер, але перехід до багатосторонності робить розподіл обовʼязків більш рівномірним. Коротко можна констатувати, що співпраця у сфері безпеки процвітала, але зірвана угода залишила неприємний осад.
New Trump, new me. Туманні очікування від Трампа 2.0
Як і під час першого терміну Дональда Трампа, найбільше японську сторону бентежила невідомість. Повʼязано це не тільки з його “непередбачуваністю”, але і з мовчанням: ні у своїй інавгураційній промові, ні у виступах на інших мітингах він не згадав жодного рішення щодо Японії.
Більш усього лякали обіцяні Трампом “драконівські мита”, зокрема на найбільший експорт Японії до Сполучених Штатів: машини/механічні пристрої (39%) та транспортне обладнання (30%), особливо на тлі заяв про готовність підняти мита на авто до 25%, які таки вступили в дію 2 квітня. У такий спосіб Трамп планує стимулювати будівництво заводів міжнародних компаній саме в США, які не оподатковуються митами, однак Японія вже й так виробляє в Америці автомобілів більше, ніж експортує: 3.3 млн. проти 1.5 млн. одиниць відповідно. Надії японського керівництва були покладенні на статус “основного союзника США поза НАТО”, але міністр торгівлі США відхилив пропозицію про винятки для союзників.
Альянс також опинився під вогнем. Трансакційний підхід Трампа “плати або йди” означав, що Японія або зробить перебування армії США в регіоні менш вартісним шляхом несення більшого фінансового та військового тягаря, або США всупереч домовленостям скоротять, а то й взагалі виведуть американський контингент з регіону. Заява заступника міністра оборони в Пентагоні Елбриджа Колбі, що Японія має швидко збільшити витрати на оборону приблизно до 3% ВВП, пролунала як грім, якщо враховувати, що Японія не змогла досягти навіть 2% ВВП, запланованих на 2027 рік. Після усвідомлення про невідворотність Трампа 2.0 в Токіо почали з ностальгією згадувати прем’єрство Абе.
Жоден іноземний лідер не мав більш тісних звʼязків із президентом Дональдом Трампом, ніж премʼєр-міністр Сіндзо Абе. Після президентських виборів 2016 року два лідери зустрічалися 20 разів, зіграли 5 раундів у гольф і мали 32 телефонні розмови, іноді розмовляючи двічі на тиждень. Таким чином, у 2019 році завдяки майстерності Абе в досягненні домовленостей Японії вдалося уникнути “кошмарних” автомобільних тарифів у 25%. Премʼєр Ішіба ж, який навіть у своїй партії є білою вороною, є занадто розсудливим для палкого президента США. Тому не дивно, що офісу премʼєр-міністра навіть довелося викликати колишнього перекладача Абе, який працював із ним під час перемовин та приватних розмов із Трампом, для консультацій та безпосередньо роботи.
Селфі президента Дональда Трампа та Сіндзо Абе. Prime Ministerʼs Office, Japan / Reuters
Окрім цього, головний радник з національної безпеки спочатку Кішіди, а згодом Ішіби – Такео Акіба – “змінив прописку”, передавши цю посаду Масатакі Окано, дипломату з досвідом роботи як у Вашингтоні, так і в Пекіні, а також колишньому очільнику російського відділу МЗС Японії. Саме йому доведеться працювати з радником президента США з національної безпеки Майклом Волцем. Власне, Японія серйозно готувалася до 47-го президента Сполучених Штатів, добре усвідомлюючи, якою може виявитися ціна недооцінки “фактору Трампа”.
Курс молодого бійця: підготовка Ішіби до саміту у Вашингтоні
Початок виглядав непогано: Ішіба був одним із перших, хто привітав Трампа з перемогою, побажав вдалого другого терміну та висловив надію на якнайшвидшу зустріч. Сторони погодились на візит Ішіби до Білого дому 7 лютого, але перед цим Ішіба мав виконати “домашнє завдання”.
Окрім вже згаданого перекладача Абе, Ішіба спілкувався з радниками й дипломатами, які працювали за попереднього Кабінету, та безпосередньо із самим Кішідою. Йому також допомагала вдова покійного Сіндзо Абе, якого Ішіба, що цікаво, при житті послідовно критикував і, за словами деяких експертів, “зробив на цьому всю політичну карʼєру”. За 2 тижні до саміту Ішібі потрібно було добре підготуватися.
А готуватися було до чого. Усередині країни він зазнає великих складнощів. Ішіба, обраний лідером Ліберально-демократичної партії (ЛДП) у самому кінці вересня 2024 року, уже через місяць зіткнувся з першою за 15 років втратою більшості своєї партії у Нижній палаті Парламенту. Інфляція, яка трохи спала після його обрання, знову підскочила, сягнувши у січні 2025 року 4%, майже повторивши історичний антирекорд січня 2023 року – 4.3%. Уряд Ішіби, не встигнувши оговтатися від скандалу з фінансуванням партій, “вляпався” у новий – із подарунковими сертифікатами, а через конфлікт із підвищенням ліміту на високі медичні витрати уряду довелося повторно ухвалювати бюджет. Ризикуючи взагалі залишитися без офіційного бюджету на наступний рік, партії змогли домовитися тільки 31 березня, в останній день фіскального року, що є безпрецедентним в історії сучасної Японії. Рейтинг же самого премʼєра досяг найнижчої ланки з моменту обрання, сягнувши 27.6%.
З огляду на це Ішібі був вкрай необхідний позитивний результат зустрічі з Трампом. Стає в нагоді коментар досліджувача Японії Кріса Гʼюза, що якщо Трамп визнає свого японського колегу таким, що не виправдовує його очікувань, це може створити Ішібі багато проблем усередині країни. Премʼєр-міністру Японії було необхідно чітко та швидко пояснити американському президенту всі переваги американо-японської співпраці, що доволі складно, якщо брати до уваги довгий і монотонний стиль спілкування Ішіби.
Фото: Katayama Satsuki office
Уселяло надію те, що, незважаючи на ізоляціоністську риторику Трампа, ключові посади Раді національної безпеки та Державному департаменті США зайняли політики з яструбиною позицією щодо Китаю і водночас традиційною щодо Японії та Південної Кореї, як-от Майкл Волц, Марко Рубіо, Алекс Вонг, Іван Канапаті та ін., які прагнуть підтримувати альянси з вищезгаданими країнами. Сам Рубіо свою першу зустріч у статусі державного секретаря США провів із представниками стратегічного діалогу QUAD, учасником якого є Японія.
Основний фокус було вирішено зробити на економічній співпраці, а саме на тому, щоб Японія посіла перше місце за інвестиціями в американську економіку, на збільшенні імпорту американського СПГ, а також на зобов’язанні подальшого розширення ролі Японії в американо-японському військовому альянсі. Поклавши усі нотатки в дипломат, Ішіба вирушив до Вашингтону.
Не сперечайся з “обранцем Господа”
Про саміт Ішіби й Трампа навіть нема чого розповісти. За винятком того, коли Дональд Трамп випадково переплутав “Nippon Steel“ з “Nissan”, зустріч пройшла дуже стримано, особливо на тлі скандалу в Овальному кабінеті за участі Володимира Зеленського. Зустріч виявилася доволі обнадійливою: Трамп поводився дуже спокійно та був обережний у висловах, що дало змогу японцям зітхнути з полегшенням.
Головне, що зробив Ішіба, це не сперечався з Трампом. Після саміту Ішіба сказав: “Якби я сказав йому ні, то все було б зіпсовано. Кажуть, він ненавидить, коли з ним сперечаються, тож я цього не робив”. Намагаючись запобігти конфліктній ситуації, Ішіба майже нічого не сказав про бажання перегляду безпекової угоди з США та зовсім трохи торкнувся угоди US Steel-Nippon Steel, домовившись про те, що “Nippon Steel“ інвестуватиме значні кошти в “US Steel“, але не отримає повного контролю. Це фактично поховало надії на остаточне злиття двох компаній. Окрім цього, Ішіба намагався усіляко здобути прихильність Трампа, явно наслідуючи Сіндзо Абе. У такий спосіб він потішив президента США, сказавши, що той “був обраний Господом”, посилаючись на невдалий замах на Трампа під час президентської кампанії.
Незважаючи на зауваження ЗМІ перед самітом на незграбність, нетовариськість і що “Трамп зʼїсть його за обідом”, якщо той дістанеться Вашингтону, Ішіба виконав своє завдання на відмінно: він зміг закласти фундамент для подальшої співпраці, підтвердив відданість США своєму альянсу у сфері безпеки з Японією, витягнувши з Трампа такі жадані слова, що Сполучені Штати “повністю віддані безпеці Японії”, включаючи спірні острови Сенкаку, а також уникнув непомірних вимог до Токіо платити більше за свою оборону та помʼякшив зацикленість Трампа на торговому дисбалансі. Та й сам лідер США виглядав задоволеним зустріччю, на радощах заявивши про початок “золотої ери американо-японських відносин”. І все ж Трамп це людина, з якою ніколи не можна розслаблятися.
Кінець “золотої ери”
“Золота ера” протривала рівно місяць. На тлі погроз усьому світові “взаємними митами” 7 березня Трамп, відповідаючи на запитання журналістів у Білому домі, раптово поскаржився на умови американо-японського союзу: “Я люблю Японію. У нас чудові відносини з Японією, але ми маємо цікаву угоду з Японією, згідно з якою ми повинні захищати їх, але вони не повинні захищати нас”.
Гірше того, США і Японія мають почати перемовини, які визначать, скільки остання заплатить за розміщення американських військ наступного року, що сильно збільшує вірогідність конфліктних ситуацій. Це занадто погіршує ситуацію для Ішіби, який із самого початку робив ставку на уникнення конфліктів із Сполученими Штатами.
Проте, можливо, це вже буде не його турбота – на фоні наближення виборів у Верхню палату, рейтингу Ішіби, що знижується, та непорозумінь зі США, члени ЛДП розглядають можливість відсторонення Ішіби та проведення дострокових партійних виборів.
Окрім цього, Трамп почав “стару пісню” про мита. Через кілька днів після американо-японського саміту, а саме 10 лютого президент Трамп оголосив про запровадження 25% мит на весь імпорт сталі та алюмінію на додаток до існуючих мит “без винятків”. Це може слугувати важелем впливу на“NipponSteel“, змусивши її прийняти умови нової угоди, оскільки компанії, які виробляють товари в США, не підпадають під дію мит. Це все доповнилося звинуваченнями в “кричущих” митах, які стягують зі США їхні торгові партнери, наприклад,700% митана імпорт американського рису до Японії, а також погрозами “взаємністю”.
Фото: AFP-JIJI
Новий поворот сюжету стався наприкінці березня, коли газета “The Washington Post” опублікувала секретний меморандум Пентагону щодо Китаю. У документі в широких, а іноді й пристрасних деталях, описано реалізацію бачення президента Дональда Трампа щодо підготовки та перемоги в потенційній війні проти Пекіна, що свідчить про пріоритетність Індо-Тихоокеанського регіону для Пентагону. Головною ціллю зовнішньої політики США зазначається “стримування захоплення Китаєм Тайваню”. Китай вже відповів початком військових навчань у Тайванській протоці. План також закликає до покращення оборони місць дислокації військ США в Індо-Тихоокеанському регіоні, що безпосередньо зачіпає Японію.
Уже через декілька днів голова Пентагону Піт Гегсет прибув з робочим візитом до Японії. Візит зміг обнадіяти японське керівництво – не було жодних погроз кинути їх напризволяще, якщо вони не збільшать свій оборонний бюджет або підтримку країни, що приймає. Зустріч навпаки пройшла достатньо типово. Голова Пентагону підтвердив стратегічний пріоритет Сполучених Штатів щодо стримування Китаю, яке спиратиметься на створення штучних дилем та хибних сигналів, що викликатимуть у Пекіні тактичну невизначеність, на посилення військового потенціалу уздовж першого ланцюга островів, а також запевнив у важливості союзу для Вашингтону, сказавши, що Америка понад усе не означає Америка на самоті.
На запитання про готовність Японії відправити свої війська в разі спроби нападу Китаю на Тайвань міністр оборони Японії Ген Накатані обережно відповів: “У будь-якому випадку ми розглядатимемо цю конкретну відповідь на основі Конституції, міжнародного права та нашого національного законодавства.”
Фото: Kiyoshi Ota / AFP-JIJI
Однак уже через декілька днів ідилію завершили “взаємні мита”, обіцяні президентом Трампом. Із 2 квітня усі товари які були виготовлені в Японії та ввезені до США, оподатковуються 24% тарифами. Удар був болісним: під кінець “Дня визволення” Nikkei 225 (фондовий індекс цін акцій 225 найбільших японських компаній на Токійській фондовій біржі) впав на 4.6%, у той час як експерти вже пророкують, що мита можуть уповільнити щорічне економічне зростання Японії приблизно на 2% в найближчі роки.
Вуличний монітор в токійському районі Акіхабара. Kyodo
Однак мита виявили набагато більшу проблему японського уряду – брак уяви. Коментуючи аргументацію Трампа щодо мит, Ішіба відповів: “Я насправді не розумію, про що він говорить”. Ішіба вже пообіцяв “сміливу та швидку” відповідь, але схоже він і сам не розуміє, що з цим робити. Та для Ішіби є і гарна новина – схоже, що шок від трампівських мит виявився настільки сильним, що він зміг згуртувати як ЛДП, так й опозицію. Наприклад, депутат від опозиційної Конституційно-демократичної партії (КДП) Масато Імаї надав повну підтримку заклику Ішіби до спільної відповіді як правлячої, так й опозиційної партій щодо мит.
Висновок
Наступні чотири роки американо-японському союзу доведеться пройти перевірку на міцність. Слова Катерини Шульман, що Трамп 2.0 може бути ще більш трансакційним за принципом “ти – мені, я – тобі”, схожі на правду. Навіть давні союзники США, такі як Японія, не святі. Якщо вигідніше на них натиснути – Трамп це зробить. Або ще страшніше – покине зовсім. Запитання Шарля де Голля часів “холодної війни” щодо того, чи Сполучені Штати справді готові обміняти Нью-Йорк на Париж, залишається актуальним, особливо за президенства Дональда Трампа та його вкрай специфічної політики щодо України та Європи. Саме тому японцям знадобиться високий рівень самоорганізації та відповідальності за власну безпеку в геополітичному середовищі, що стрімко змінюється, і невизначеності, яку сіє лідер США.
Автор – Ян Шот, Research Fellow Аналітичного центру ADASTRA
Сподобався матеріал? Підтримайте подальший вихід статей, ставши патроном ADASTRA