Шлях заступника міністра: карʼєрні траєкторії та доступні можливості
Автори – Ерік Кучеренко та Дарина Вареник в рамках рубрики "Думка на запрошення" для Аналітичного центру ADASTRA
Ця стаття продовжує серію досліджень, що народилися з простого питання: «Що треба зробити та який досвід треба мати, щоб мати можливість…» Вони побудовані на простій ідеї: створити збірний портрет представника певної професійної категорії, систематизувати їхній досвід, щоб зрозуміти, які очікування висуваються до них. Але чому заступники міністра?
Відповідь проста та водночас показова: на нашу думку, заступник міністра – це найвища (і вже політична) посада в системі публічної адміністрації України, яка все ще зберігає чіткий фокус на певній тематиці чи сфері, має змогу відносно детально заглиблюватися в технічні питання, використовує на практиці свою експертизу та досвід. Попросту сказати, це вершина карʼєри полісімейкера як експерта в певній технічній галузі.
Це підтверджує доповідь про стан публічної адміністрації в Україні, що її наприкінці 2023 року підготувала спостережна місія з питань покращення урядування та управління ЄС та Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) «SIGMA». У ній зазначається, що саме заступники міністрів виконують функцію формування політики. Профільним заступникам підпорядковуються відповідні департаменти міністерств. Тоді як ця система не зовсім відповідає провідним міжнародним і європейським практикам, де порівняно сильнішими та автономнішими є представники вищої ланки державної служби, що обіймають посади голів департаментів, саме заступники міністрів сьогодні несуть головну відповідальність за окремі технічні сфери розробки політик в Україні.
Методи та результати дослідження
Ми зібрали базу даних з 96 заступників 18 міністерств Кабінету Міністрів України станом на другу половину січня 2025 року. Звичайно, кадрові перестановки та зміни дуже швидко змушують робити корективи, тож просто під час аналізу наша вибірка зазнавала змін. Утім, окремі зміни не мають впливати на ідентифікацію загальних трендів і висновків дослідження.
Ми аналізували нашу вибірку за низкою категорій. Мабуть, найбільш суттєвою категорією для розуміння карʼєрних траєкторій, того, завдяки якому карʼєрному треку заступники отримали запрошення на свою чинну посаду, було визначення їхньої основної сфери діяльності до приходу на посаду. Ми використали такі аналітичні категорії:
<br>
Авторське дослідження
Варто одразу зазначити, що окремі карʼєрні траєкторії, які ми дослідили, демонструють дуже суттєве залучення в одразу декілька сфер, що дещо ускладнює чітку класифікацію. Утім, більшість траєкторій дозволяли виділити одну головну сферу, яка дозволила заступникові побудувати свій професійний і репутаційний капітал. Отже, вдалося отримати такі результати:
Авторське дослідження
Окрім карʼєрних траєкторій, ми проаналізували середній вік заступників міністрів. Для вирахування цього показника ми працювали з меншою вибіркою в 74 заступники, чий вік ми точно знали. Їхній середній вік складає 43 роки та 5 місяців.
Ми також дослідили академічний бекграунд заступників міністрів. Переважна більшість завершували українські заклади вищої освіти. Перелік закладів вищої освіти є вкрай різноманітним і не дозволяє зробити висновок, що навчання в одному з них підвищує шанси на отримання цієї посади. Натомість найпоширенішим фахом серед заступників міністрів є правознавство. Хоч і тут достатньо велике представництво випускників програм із менеджменту, фінансів, економіки, технічних спеціальностей.
Аналіз результатів
Отримані кількісні дані дозволяють зробити певні практичні висновки щодо карʼєрних траєкторій та акцентів, які можуть підвищити шанси на обіймання посади заступника міністра в майбутньому. У цьому розділі ми також додамо приклади, які дозволять краще зрозуміти та пояснити отримані цифри.
По-перше, здебільшого саме державний сектор дозволяє побудувати відповідну експертизу та репутацію в системі державної служби. 68.7 % заступників суттєву частину своєї карʼєри провели в державному секторі.
З них можна виділити дві майже рівні підгрупи: ті, хто зосередили свою карʼєру на одному відомстві (32 заступники) і ті, хто отримали досвід роботи у різних відомствах та прийшли на посаду після нещодавньої зміни місця роботи (34 заступників).
Кожен з цих шляхів має свої переваги та механізми, що описують розвиток професіонала у їхніх рамках. Зростання карʼєрною драбиною одного міністерства (або підпорядкованих йому відомств) дозволяє створити вузьку, але вкрай глибоку спеціалізацію у певній сфері. Ця спеціалізація, розуміння процесів сфери та міністерства роблять спеціаліста природним кандидатом на посаду заступника міністра, який зможе взяти відповідальність за одну зі сфер політики та закрити це питання для міністра.
Натомість суттєвий досвід у різних органах влади дозволяє розширити мережу та посилити репутацію, краще зрозуміти глобальну картинку роботи уряду та дотичних політичних процесів.
Імовірно, оптимальною стратегією є поєднання двох варіантів: зміна місць роботи в межах системи є корисним кроком, але за таких переходів цілком можливо зберегти свій фокус і отримати можливість застосовувати свою експертизу. Ми бачимо такі приклади у нашій вибірці: заступники переходили зі своїх міністерств на посади в Секретаріаті Кабміну, де продовжували вести свої технічні напрями (Наталія Козловська з Мінрозвитку громад і територій, Ольга Юхимчук із Мінзахисту довкілля). Інші приклади – Андрій Телюпа, що переходив між Мінекономіки, НБУ та державними підприємствами; Денис Улютін, що переходив між Державною податковою службою, Апаратом Премʼєр-міністра, Секретаріатом Кабміну та Мінфіном. Богдан Драпʼятий, заступник Міністра внутрішніх справ, визначальну частину карʼєри провів у Комітеті ВРУ з правоохоронної діяльності, що дало йому можливість побудувати унікальну юридичну експертизу у сфері його міністерства. Гарним прикладом є й Альона Шкрум, яка після 10 років роботи народним депутатом, спеціалізуючись на місцевому самоврядуванні, в грудні 2024 року перейшла на посаду першого заступника міністра розвитку громад і територій.
По-друге, цікаво детальніше розглянути механіку переходу з трьох інших секторів (бізнес, громадське та наукове середовища), із яких прийшли 30 заступників (31 %). Фактично можна виділити три шляхи.
Перший – це прямий перехід з попереднього сектора на посаду заступника міністра. Механізмом є сильна професійна репутація майбутнього заступника, про яку відомо профільному міністру та у якій міністр вбачає особливу цінність для своєї команди. Яскравими прикладами цього механізму є долучення Валерії Іонан та Олександра Борнякова, засновників бізнесів у сфері IT та цифрового маркетингу, до команди Михайла Федорова у Міністерстві цифрової трансформації, Тетяни Бережної, радниці юридичної компанії «Василь Кісіль і Партнери», до команди Юлії Свириденко в Міністерстві економіки, Анни Гвоздяр, директорки Фонду Сергія Притули, до команди Германа Сметаніна в Міністерстві стратегічних галузей промисловості.
Другий – подання заявок на відкриті конкурси. На жаль, конкурси на посади заступника міністра не є частою практикою, але ми можемо лише відзначити ті міністерства, які вдаються до цієї практики, і закликати запроваджувати їх в інших відомствах. Зокрема, активно такі конкурси оголошує Міністерство економіки. Саме за результатами відкритого конкурсу, на який подалися 1000 кандидатів, у вересні 2024 року на посаду заступника міністра економіки з цифровізації було призначено Олександра Циборта, який до цього розвивав свій цифровий бізнес. У грудні 2024 року було оголошено інший конкурс – на посаду заступника міністра економіки, відповідального за залучення інвестицій. Варто відзначити і конкурси від Міністерства цифрової трансформації на високі посади: наприклад, на посаду Chief AI Officer. На наше переконання, більше міністерств мають відкриватися та проводити такі конкурси.
Врешті, третій шлях – це поступовий перехід до публічного сектора та здобуття державницького досвіду через дотичні посади. Наприклад, Ольга Зикова, заступниця міністра фінансів, провела суттєву частину своєї карʼєри в компаніях з управління активами та інвестицій. Щоб розпочати плавний перехід до публічного сектора, вона почала виконувати ролі радниці заступника міністра фінансів з європейської інтеграції та міжнародної політики, радниці голови Патронатної служби Міністерства фінансів, радниці в ДУ «UkraineInvest». Згодом вона долучилася до Міністерства як директор департаменту міжнародних звʼязків та аналітичної роботи і після 3 років на цій посаді стала заступницею міністра.
Інший гарний приклад – Сергій Боєв. Завершивши MBA у престижній Вортонській школі Університету Пенсильванії, він мав тривалу карʼєру в інвестиційних банках JP Morgan Chase та CreditSuisse, згодом керував проєктами в міжнародній консалтинговій компанії BCG. Його перехід із такого суто приватного бекграунду стався за допомогою роботи в державних підприємствах: спочатку він очолив напрям розвитку бізнесу в ПАТ «Укргазвидобування», а згодом вів напрям розробки стратегій, бізнес-аналітики, управління інвестиціями та розвитку бізнесу в АТ НАК «Нафтогаз Україна». Звідти його було призначено заступником міністра з питань стратегічних галузей промисловості України, а через рік – заступником міністра оборони України.
Врешті, варто розуміти, ще деякі міністерства мають свою специфіку щодо карʼєрних треків. Наприклад, 3 з 5 заступників, що прийшли на посаду з наукового середовища, працюють у Міністерстві освіти та науки. У Міністерстві ж закордонних справ усі заступники, окрім заступника з питань цифровізації, - кадрові дипломати, що працювали майже всю свою карʼєру на дипслужбі. Схожа ситуація й у Міністерстві внутрішніх справ. До речі, цікаво, що в рядах заступників в інших міністерствах достатньо вихідців з дипломатичної служби: наприклад, у Міністерстві енергетики та Міністерстві культури та стратегічних комунікацій. Це лише підкреслює користь від можливості здобути унікальну галузеву експертизу, яку потім можна застосувати одразу в низці різних відомств.
Дані щодо середнього віку (близько 43 років) в цілому підтверджують, що від заступника очікується суттєвий досвід, підтверджений багатьма роками роботи. Утім, у нашій вибірці є низка яскравих заступників міністрів, яким близько 35 років. Наймолодшій заступниці міністра наразі 29 (Вікторія Рясна у Мінмолодьспорту).
Наступні кроки
Ми сподіваємося, що цей огляд стане корисним підґрунтям для подальшої рефлексії та заохоченням проактивно та креативно планувати свою професійну діяльність, широко дивитися на доступні можливості та фокусуватися на тому, що в подальшому може принести найбільшу користь.
Посада заступника міністра – це дійсно унікальна можливість взяти на себе відповідальність за формування політики щодо конкретної сфери в масштабах країни. Це величезний виклик, що вимагає тяжкої праці, управлінського досвіду та галузевої експертизи. Але найголовніше – ця посада вимагає наявності стійкої системи цінностей та орієнтирів, чіткої відповіді на запитання, для чого людина йде на цю посаду та що вона хоче змінити в країні.
Ми написали цю статтю, щоб люди, що мають відповіді на ці запитання, розуміли всі можливі шляхи до своєї цілі та практичні механізми її досягнення.
А далі – справа за всіма нами.
Текст у статті опубліковано з дозволу авторів.
Текст публікації у рамках рубрики "Думка на запрошення" не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція аналітичного центру виконує роль платформи та не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації. Точка зору редакції аналітичного центру "ADASTRA" може не збігатися з точкою зору автора публікації.