Штучний інтелект як інструмент впливу у світовій безпеці: чи здатний Брюссель подолати технологічний розрив із глобальними лідерами?
Ухвалюючи Закон про штучний інтелект у 2024 році, Європейський Союз прагнув і очікував пройти вже второваною стежкою і покластися на дію “Брюссельського ефекту” – здатності нав’язувати власні регуляторні стандарти світові. Однак цього разу відпрацьований сценарій не справдився. Протягом наступних років ШІ перетворився на один із головних предметів суперництва наддержав: інвестиції в його розвиток набували безпекового характеру, поки ЄС груз і стагнував у власній зарегульованості.
У відповідь на виклики Європейська Комісія на початку червня представила “Пакет заходів технологічного суверенітету”, де інтеграція штучного інтелекту в економіку є одним із центральних предметів. Концептуальною рамкою служить виконання цілей курсу на набуття стратегічної автономії та зменшення залежностей від неєвропейських технологічних постачальників, зокрема від США та Китаю, які утримують пальму першості у сфері. Метою цього дослідження є аналіз чинників, що призвели до хронічного відставання від глобальних лідерів у сфері штучного інтелекту, оцінка ефективності Пакету, його сильних сторін та викликів і пошук відповіді на питання, чи зможе нова стратегія зміцнити позицію ЄС на світовій арені. Дослідження є релевантним, оскільки ШІ та технології подвійного призначення стали важелем впливу на геополітичній шахівниці.
Причини розриву й хронічного відставання ЄС
Європейський Союз поступається наддержавам, але не стільки через нестачу інноваційного потенціалу чи ресурсів, скільки через бажання одночасно збалансувати кілька стратегічних пріоритетів. Ключовою причиною розриву є його прагнення до еталонності в досягненні трьох цілей: набути цифрового суверенітету, гарантувати високий рівень захисту прав людини та підтримувати модель соціально орієнтованої ринкової економіки. Це уповільнює процес ухвалення рішень та підвищує регуляторне навантаження. США, Китай, один із провідних азійських тигрів — Південна Корея, — країни Перської затоки, беззаперечно, роблять інші політичні й економічні вибори на користь економічної ефективності й швидкості інновацій. Такий висновок перегукується з оцінкою Маріо Драгі – колишнього голови Європейського центрального банку , який у своїй доповіді “The future of European competitiveness” констатував, що європейська модель дедалі більше відстає від США та Китаю через низьку продуктивність, недостатній рівень інвестицій, повільне ухвалення рішень і фрагментованість внутрішнього ринку.
Як мовилося на початку, впроваджуючи Закон про ШІ, ЄС намагався піддати контролю розвиток ШІ та убезпечити громадян від загроз, які він у собі несе. Регламент має за основу ризикоорієнтований підхід і розроблений вдало для захисту прав громадян. Так, особливо доречними є, наприклад, створення низки норм для гарантування прозорости штучного інтелекту, які змушують маркувати будь-який ШІ-контент, чи повна заборона на системи неприйнятного ризику, як-от соціальний скоринг, що застосовується серед авторитарних практик КНР, маніпуляції підсвідомістю чи системи масової біометричної ідентифікації в реальному часі. Використання ШІ в медицині, критичній інфраструктурі, освіті чи рекрутингу класифікується як діяльність з високим ризиком, тому притягується до постійних аудитів та перевірок, а штраф за порушення становить 7% від річного обороту компанії. Тому малому та середньому бізнесу простіше й вигідніше відмовитися від використання ШІ, ніж витрачати обмежені ресурси на коштовний і тривалий юридичний комплаєнс. Так, за статистикою Eurostat 52,5% європейських компаній відмовилися від впровадження ШІ в промисловість та логістику через острах перед юридичними та фінансовими наслідками. Цей випадок красномовно демонструє внутрішню суперечність ЄС, який захистив себе одночасно і від ризиків ШІ, і від інновацій та промислової модернізації.
Іншим викликом для Брюсселю є інфраструктурна асиметрія та залежність від екосистеми Сполучених Штатів на базових рівнях. Розробка штучного інтелекту надзвичайно матеріаломістка й енергомістка, крім того, необхідні величезні ресурси людського капіталу й висококваліфікованих фахівців. Власник NVIDIA – найбільшого у світі розробника напівпровідників, – Дженсен Хуанг, запропонував концепцію моделі архітектури для розробки суверенного ШІ крізь метафору п’ятиповерхового торту, де перший поверх – це енергетичний контур та системи охолодження, яких потребують дата-центри; другий – напівпровідники обчислювальна потужність, що складаються з передових графічних процесорів; третій – дата-центри; четвертий – базові алгоритмічні моделі, що тренуються на базі накопиченого масиву даних; й останній – програмні додатки.
Для ЄС вже перший рівень характеризується труднощами як через сучасну енергетичну кризу, так і через екологічні обмеження “Європейського зеленого курсу”, зокрема через ліміти на викиди вуглецю та пріоритет декарбонізації економіки до 2030 року. Щодо другого рівня, згадана вже найбільша компанія-розробник напівпровідників NVIDIA є американською, а прагнення Брюсселю зменшити залежність від імпорту чипів й впровадження European Chips Act орієнтовані на автомобільний та промисловий сектори, а не на виготовлення графічних процесорів для ШІ-моделей. Додатково варто зазначити й те, що їхнє виробництво потребує значних ресурсів рідкоземельних металів, на ринку яких монопольно домінує Китай, тому досягнення повного суверенітету не є поставленою метою.
Щодо третього рівня нашого “торту”, то Союз покладається наразі на дата-центри та хмарну інфраструктуру неєвропейських провайдерів на 80%, і де-факто це позбавляє Брюссель правового суверенітету над власними даними: інформація європейських міністерств, оборонних структур, бізнесів обробляється та зберігається на залізі трьох американських корпорацій-гіперскейлерів – Amazon Web Services, Microsoft Azure й Google Cloud, і вже зараз стурбованість стосовно ризику можливого відключення в разі ескалації в трансатлантичних відносинах, однієї із санкцій як заходу торговельних воєн чи експортних обмежень теперішньої адміністрації Білого дому посилюється. Так, суспільство, за даними опитування, проведеними Secure Web Gateway та Polling Europe для Європейського Парламенту, оцінює загрозу цифровій безпеці з безумовним скепсисом: 59% опитаних європейців вважають ризик відключення від цифрових сервісів та серверів “реальним і конкретним”, а ще 86% висловлюють занепокоєння такою залежністю від США. Навіть нейромережі європейського походження – французька Mistral AI та німецька Aleph Alpha, розроблені за допомогою відкритого коду, – на рівні хмарного та інфраструктурного софту належать екосистемі Сполучених Штатів. У контексті цього дослідження варто зважати саме на те, що суверенного ШІ ЄС не зможе мати, поки не покладатиметься на хмарну інфраструктуру США принаймні менше, бо охолодження у відносинах чи хвиля технонаціоналізму ладні призвести до паралізації як і будь-яких ШІ-стартапів, так і всього державного сектору та промисловості.
Тим паче, що прецедент подібного втручання і прояв політики цифрового автаркізму сталися зовсім нещодавно: 12 червня 2026 року уряд США видав директиву про експортний контроль, яка зобов’язала Anthropic обмежити доступ до двох своїх новітніх моделей – Clade Fable 5 та Claude Mythos 5 – для іноземних громадян, включно з іноземними співробітниками компанії, обгрунтовуючи цей крок інтересами національної безпеки. Компанія пояснила такий крок виявленням дослідниками Amazon способу обходу захисних механізмів Fable 5, який дозволяв отримувати від моделі код із демонстрацією вразливостей у програмному забезпеченні. Хоч уже з 1 липня доступ до нейромережі почав відновлюватись, європейські дослідники переосмислили ризики використання монопольних вендорів та почали більшою увагою наділяти відкриті моделі.
Проте Вашингтон впроваджує багаторівневий доступ до технологій, перетворивши монополію на фронтирні моделі на інструмент національної безпеки США, і цей випадок можна вважати квінтесенцією цього процесу. Де-факто США поділяють світ на три зони доступу до передового ШІ: безлімітний доступ для найближчих союзників, проміжний - із затримками та обмеженнями для більшості та заборону для конкурентів. Пекін відповідає дзеркально, наповнюючи при цьому країни Глобального Півдня власними дешевими моделями та узалежнюючи їх від китайського коду. ЄС у цій градації займає позицію між першим та другим рівнями, однак події на політичній арені можуть сколихнути його становище.
Щорічно Брюссель витрачає понад 264 мільярди євро на закупівлю ІТ-продуктів та послуг, які в основному складає пропрієтарне (закрите) програмне забезпечення, придбане в неєвропейських вендорів. Зрештою, Європейська Комісія констатувала той факт, що домінування іноземного приватного софту є не стільки проявом ринкової неефективності, яку можна виправити субсидіями на розвиток європейських стартапів, скільки ознакою структурної залежности. Тому, говорячи про два останні рівні, варто зауважити те, що будь-яка європейська модель - Mistral 7B чи Large - пишеться та тренується на інструментарії, походженням якого є Кремнієва долина.
Вагомим фактором є попит. Американські технологічні корпорації залишаються найбільш значними замовниками й інтеграторами штучного інтелекту та забезпечують стартапам перспективи масштабування й поглинання. Європейський ринок не має альтернатив для “big tech” на кшталт Google, Microsoft, Meta, які є й інвесторами та покупцями перспективних стартапів, і це стає перешкодою для комерціалізації розробок і причиною відтоку капіталу.
Особливістю цієї системи є те, що кожен наступний рівень залежить від попереднього, тому відсутність суверенітету щонайменше на одному з них призводить до залежності всієї екосистеми.
Крім відсутності необхідної архітектури, розвитку суверенного ШІ та наближенню до набуття цифрового суверенітету загалом заважають й численні проблеми Єдиного ринку 27 держав-членів, такі як його фрагментованість, відтік мізків та відповідно дефіцит висококваліфікованих кадрів, слабкість венчурного капіталу та явище, яке в публіцистиці називають “європейським інноваційним парадоксом” або ж просто “європейським парадоксом”.
Сегментованість ринку Європейського Союзу та регуляторна неоднорідність стають на заваді розбудові спільної інноваційної екосистеми. Компаніям складно модернізуватися в таких умовах й розширювати операції на весь Єдиний ринок через відмінності в національних законодавствах держав-членів стосовно діджиталізації та розвитку ШІ й податкових розбіжностей. Ця фрагментація фіксується також у географічному розколі інноваційного потенціалу всередині Союзу, адже провідні ШІ-потужності, як і R&D-капітал зосереджуються у вузькому колі західних та північних держав-членів, залишаючи решту регіонів на периферії технологічного прогресу. Ексголова Google Ерік Шмідт влучно описав природу ШІ й розкрив проблему Брюсселю, висловивши думку, що для його успіху необхідна велетенська країна, багата на ресурси, гроші, комп’ютерне залізо, софт, креативність. Крім того, потрібна власна авдиторія та спосіб ефективно її монетизувати. Китай володіє повним переліком. Якби Європа коли-небудь діяла як єдина міцна країна, то теж могла б досягти такого рівня, але вона цього не робить.
Інноваційна екосистема потерпає від хронічного недофінансування. Малий за обсягами, порівняно з глобальними конкурентами, ринок венчурного капіталу створює перепону для фінансування високотехнологічних компаній з високим потенціалом зростання й стримує приплив інвестицій. У Сполучених Штатах, наприклад, більшість колишніх ШІ-стартапів, як-от OpenAI, Anthropic або Perplexity, виросли до своїх колосальних розмірів саме з венчурного капіталу. Труднощі в залученні транскордонного фінансування через розбіжності в податкових системах та регуляторних середовищах 27 держав-членів змушують ініціативи європейських фірм зазнавати фіаско на капіталомістких етапах навчання моделей, а це призводить до відтоку капіталу. До цієї проблеми апелює у своєму Звіті й Маріо Драгі, мовляв, незавершеність Союзу ринків капіталу є однією з найбільш руйнівних причин недостатности залучення приватних інвестицій у високотехнологічні сектори.
Додатковий стримувальний чинник - різниця в підходах до оподаткування інвестиційного капіталу. Податкова система США традиційно орієнтована на стимулювання ризикованих довготермінових інвестицій й створює сприятливі умови для фінансування стартапів на ранніх стадіях розвитку, тоді коли фрагментованість податкових режимів ЄС та відсутність стимулів для венчурних інвесторів зменшують готовність приватного капіталу інвестувати в ризиковані ШІ-проєкти.
Проте ЄС демонструє видатний ШІ-талант серед дослідників, інженерів та стартап-засновників. Попри це, регіон продовжує потерпати від відтоку спеціалістів найвищого рівня до США, Сполученого Королівства або ж країн Перської затоки в пошуках кращих можливостей й простору для реалізації власного потенціалу. Згідно з одним із досліджень глобального розподілу кадрів у сфері ШІ, Європа має приблизно на 30% більше фахівців зі штучного інтелекту на душу населення, ніж Сполучені Штати, і майже втричі більше, ніж Китай. Рівень фінансової винагороди і є основним імпульсом для відтоку кадрів, оскільки європейським компаніям складно конкурувати за розмірами оплати праці з американськими технологічними гігантами й ШІ-лабораторіями, де заробітні плати на 30-70% вищі.
Тут же й розкривається сутність європейського інноваційного парадоксу, адже Союз є провідним центром досліджень і підготовки кадрів, але реалізація знань, технологій і талантів комерціалізується вже поза його межами.
Відповідь ЄС на виклики
До 2024-2025 років політика Брюсселя зосереджувалася переважно на нормотворчості для регулювання цифрового ринку й захисті прав користувачів, однак набуття штучним інтелектом ролі геополітичного важеля останніми роками та потреба в стратегічній автономії змінили вектор політики ЄС на користь більш протекціоністської політики, центром якої є створення власної технологічної бази.
На початку червня цього року Європейська Комісія оприлюднила проєкт “Пакету заходів з технологічного суверенітету”, який складається з чотирьох компонентів, покликаного стимулювати власне виробництво напівпровідників усередині ЄС, зміцнити європейську хмарну інфраструктуру та архітектуру, необхідну для розробки ШІ, інтегрувати ШІ в енергетику, сприяти впровадженню компаніями програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом. Такі цілі нової стратегії сформували підґрунтя для проєктів відповідних законодавчих та стратегічних ініціатив: Закон про чипи 2.0 (Chips Act 2.0), Акт про розвиток хмарних технологій і штучного інтелекту (Cloud and AI Development Act), Стратегія ЄС щодо програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом (EU Open Source Strategy), Дорожня карта цифровізації та штучного інтелекту в енергетиці (Strategic Roadmap for Digitalisation and AI in Energy).
Акт про розвиток хмарних технологій ШІ спрямований, зокрема, на розширення потужностей європейських дата-центрів. На думку Комісії, нинішній стан справ призводить до ризику зменшення привабливості ЄС для технологічних інвестицій. Пропонують запровадити загальноєвропейські правила цифрового суверенітету, щоб спростити рівномірне розгортання обчислювальної інфраструктури, зокрема через створення зон прискореного розгортання дата-центрів, що нині гальмується неоднорідністю регуляторних режимів. Передбачається, що це дозволить утричі збільшити потужності протягом 5-7 років. Амбіції розвитку ШІ також узгоджуються із “зеленим переходом”, що може мати відбиток на швидкості імплементації нової стратегії, якщо її ухвалять. Акт також покликаний зміцнити стратегію Apply AI задля прискорення впровадження ШІ, зокрема серед МСП, а практична координація проводитиметься Центрами досвіду та прискорення для ШІ.
Нова стратегія для ЄС таки є значущим кроком в умовах глобальної конкуренції, однак швидкість її імплементації може стати каменем спотикання для Брюсселя. Тим паче, впровадження ініціатив у межах старішої стратегії Invest AI, таких як розгортання AI Gigafactories як частину обчислювальної інфраструктури, затягується через недофінансування, поки американські компанії-гіперскейлери вже розгортають аналогічну за призначенням і масштабом інфраструктуру в Португалії чи Німеччині. Тобто перші такі об’єкти, найімовірніше, не будуть контрольовані ЄС через інституційно вбудоване обмеження темпу, оскільки повноцінно виділити кошти вдасться тільки з ухваленням нового бюджетного плану у 2028 році.
Якщо впровадження першого Акту про чипи було пов’язано з кризою ланцюгів постачання, то Акт про чипи 2.0 повністю служить меті набуття технологічного суверенітету. У цьому контексті варто зазначити, що ЄС має бодай одну конкурентну перевагу – виробництво обладнання для напівпровідникової промисловості, що підсилюється його амбіціями інвестувати у видобуток та переробку рідкоземельних металів у третіх країнах. Зокрема потенціал володіти повним циклом переробки має Бразилія, тому торгова угода з МЕРКОСУР, укладена в січні 2026 року, має потенціал набути більшого геополітичного значення та дещо змінити порядок денний у їхніх відносинах.
Третій компонент Пакету позиціонує відкритий код як один із важелів технологічного суверенітету. Стратегією передбачено виділення 2 мільярдів євро протягом семи років, впровадження принципу пріоритету для відкритого європейського софту для державних закупівель хмарних та ШІ-послуг, також була поставлена мета набрати 30 мільйонів користувачів інструментів співпраці з відкритим кодом до 2030 року. Цю ініціативу можна тлумачити як логічне продовження підходу “купуй європейське”. Однак тут варто повернутись до метафори Хуанга, адже Mistral AI та Aleph Alpha є квінтесенціями суверенного ШІ Європейського Союзу, розробленими на відкритому коді, проте вони навчаються та обслуговуються на хмарній інфраструктурі американських гіперскейлерів.
Слабким місцем стратегії резонно визначити попит, оскільки ефективність курсу на набуття стратегічної автономії в ідеалі була б менш декларативною, якби Брюссель покладався не на заохочення до надання переваги європейському продукту, а зробив це вимогою. Утім саме ця теза є “яблуком розбрату” всередині Союзу, адже поки Франція виступає рушійною силою принципу й намагається схилити Брюссель на користь європейського “raison d’etat”, Німеччина, спираючись на напруження у трансатлантичних відносинах й попередніх заяв США стосовно “європейського протекціонізму” та “ізоляціонізму”, закликає разом із 8 іншими країнами до обережного застосування принципу та обмеження його державним сектором.
Тим не менш, такий підхід ЄС й намагання паралельно розгорнути власну обчислювальну архітектуру та забезпечити просування в межах останніх поверхів “торту” демонструє комплексність та багаторівневість, без яких подолання розриву лишалося б недосяжною ілюзією, навіть крізь призму часу.
Таким чином, у межах “Пакету із заходів технологічного суверенітету” присутні методи боротьби з інфраструктурною асиметрією та загалом охоплено “поверхи” з метафори Хуанга, проте подолання проблем на рівні “інгредієнтів”, таких як відтік мізків чи ризик нестачі інвестицій для європейських стартапів стратегією не передбачено. Крім того, документ не містить заходів щодо подолання фрагментації Єдиного ринку та формування Єдиного ринку капіталу 27 держав-членів, тому існують ризики для недофінансування або нерівномірного впровадження “Пакету” після його погодження. Проте найбільшим ризиком для Європейського Союзу завжди залишається його швидкість, і поки суперників на світовій арені з кращим рівнем нормотворення чи захисту прав користувачів годі й шукати, ЄС ризикує прописувати єдині у світі регуляції для розвитку ШІ, поки наддержави продовжуватимуть розробляти нові й нові моделі, впроваджувати агентний ШІ в оборону та промисловість і закривати від світу найсучасніші версії - прецедент уже стався.
ШІ в обороні
Російсько-українська війна стала першим повномасштабним збройним конфліктом, технологічність якої, зокрема використання ШІ, безпілотних систем та цифрових технологій, переписала уявлення світу про конвенційне протистояння. Використання штучного інтелекту обома сторонами на різних тактичних напрямках – від геопросторової розвідки до автономних систем та кібератак – зробило поле бою, яке перетворилось на полігон для інновацій та розробок, значно більш прозорим, поставило під сумнів традиційні уявлення про перевагу чисельності особового складу, пришвидшило розпізнавання цілей. Бойові дії набули позиційного характеру, а російська агресія проти України - найменувань “війни технологій” або “війни дронів”.
Саме російсько-українська війна остаточно продемонструвала, що штучний інтелект тепер є наріжним каменем військової могутності держав. Вона стала каталізатором для переосмислення його ролі в міжнародній безпеці. Тому колишній гендиректор Google Ерік Шмідт зазначає, що конкуренція між сполученими Штатами та Китаєм у сфері ШІ фактично зводиться до перегонів за військово-технологічну перевагу. Показовою є й динаміка цієї оцінки: відрив США від КНР наразі складає лише близько шести місяців, коли попередньо – 1-2 роки.
Звичайно, трансформації на полі бою позначилися на воєнних доктринах та стратегіях глобальних лідерів. Коли ШІ почав набувати обрисів інструменту геополітичного впливу, змін зазнали й оборонні стратегії Пекіну та Вашингтону. Стратегіями національної безпеки США 2018 та 2022 років штучний інтелект визнано обов’язковою складовою для збереження військової переваги. Державна Рада КНР, у свою чергу, ще в 2017 році ухвалила “План розвитку штучного інтелекту нового покоління”, який визначив досягнення лідерства у сфері ШІ пріоритетним інструментом модернізації Народно-визвольної армії до 2049 року - столітнього ювілею КНР.
Продовження такої політики Вашингтону проявилося в поглибленні співпраці з приватним технологічним сектором. Міністерство оборони США уклало багатомільярдні контракти з сімома провідними гігантами Кремнієвої долини щодо інтеграції інструментів генеративного ШІ в секретні мережі, системи підтримки прийняття рішень, розвідку та управління бойовими операціями. Китай натомість розвиває військовий штучний інтелект у межах концепції військово-цивільної інтеграції, яка передбачає залучення технологічних компаній, університетів, наукових установ до модернізації оборонного комплексу. Таким чином, якщо у США держава виступає переважно замовником інновацій, то для КНР вона є координатором всієї інноваційної екосистеми.
На цьому тлі масштаб залучення ЄС має разюче інший вигляд. Союз витрачає лише 13-17 мільярдів євро на рік на оборонні дослідження та розробки - майже вдесятеро менше за 130 мільярдів доларів США, і навіть видатки Google на дослідження й розробки перевищують оборонний R&D-бюджет 27 держав-членів.
Брюссель також адаптував свою безпекову політику у відповідь на вимоги сучасності. Ще до 2022 року цифровий суверенітет для ЄС асоціювався переважно з розбудовою власної інфраструктури та захистом даних, однак російська агресія закцентувала увагу на оборонному вимірі. Як зазначила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, принцип пріоритетності ШІ має бути впроваджений у всі ключові сектори економіки, включно з оборонною сферою. У 2023 році Європейською Комісією було започатковано Інноваційну схему оборони ЄС (EUDIS), покликану нівелювати перешкоди для входження малих та середніх бізнесів та стартапів для оборонного сектору. Програма охоплює проведення хакатонів, конкурсів spin-in, спрямованих на пристосування цивільних технологій для військових потреб, а також проєкт “Defence Equity Facility”, який слугує підтримкою для перспективних оборонних ініціатив. У 2025 році Програмою було започатковано технологічний конкурс, присвячений розробкам у сфері ШІ, та розширено підтримку досліджень і розробок для технологій подвійного призначення.
На рівні окремих держав цей курс має одночасно більш виразний і нерівномірний вигляд: в березні 2024 Франція виділила 2 мільярди євро оборонного бюджету на розвиток ШІ, заснувала Міністерське агентство ШІ в обороні, а Mistral AI уклав стратегічне партнерство німецьким Helsing для розробки військових ШІ-рішень. Однак фрагментованість Союзу не дає можливості іншим державам-членам просуватися в цій галузі так само ефективно.
Показово, що попри вже згадану регуляторну жорсткість Закону про штучний інтелект, він не передбачає численних перевірок системи ШІ, які розробляються для безпекових, військових, оборонних цілей. Такий неординарний крок для ризикоорієнтованого підходу Брюсселю й політичний компроміс пролобіював саме Париж.
Складність ситуації також посилює те, що власний акселератор НАТО DIANA та Інноваційний фонд Альянсу залучають компанії з-поза меж ЄС, зокрема й американські. Це дає підґрунтя Вашингтону додатко апелювати до неприпустимості протекціоністської політики Брюсселю.
Таким чином, оборонний вимір штучного інтелекту вкотре викриває глибоку внутрішню суперечність ЄС, оскільки існування цього вектору, як і всієї політики до набуття стратегічної автономії покривається спроможностями кількох держав-членів, проте досягнення технологічного суверенітету стане можливим завдяки подолонню цієї фрагментації всередині. Брюссель вкотре ухвалює амбітні рішення, і виконання поставленого завдання справді може зміцнити його геополітичну позицію, однак йому необхідно спорядитися політичною єдністю та швидкістю, з якою штучний інтелект переозброїв його суперників.
Автор — Анастасія Брус, молодша дослідниця програми "Європа" аналітичного центру ADASTRA.
Якщо Вам сподобалась стаття і Ви хочете підтримати розвиток нашого центру, долучіться до нашого Mono. Ваша допомога сприяє розвитку незалежної української аналітики!