Стратегічний ШІ-дайджест
Алгоритми домінування. Пілотний випуск
Штучний інтелект вийшов за межі стартап-екосистем і футурологічних прогнозів, перетворившись на фундаментальну інфраструктуру влади. ШІ перестає бути нейтральним інструментом. Він формує нову глобальну ієрархію, де доступ до обчислювальних потужностей, даних та енергії визначає межі політичної та стратегічної суб’єктності.
Глобальний ландшафт ШІ є вкрай асиметричним. Понад 80% світових інвестицій зосереджені лише у двох полюсах – CША та Китаї, що створює системну вразливість для решти світу, який опиняється в архітектурній залежності від зовнішніх центрів алгоритмічного виробництва. Контроль над обчислювальними хмарами, чипами та екосистемами кількох корпорацій фактично запроваджує новий технологічний дирижизм. Суверенітет у 2025 році дедалі менше пов’язаний із контролем над територією, і дедалі більше із можливістю самостійно розвивати та масштабувати інтелектуальні системи без зовнішнього впливу.
Мілітаризація ШІ змінює саму логіку прийняття рішень. За останній рік витрати провідних держав на інтеграцію алгоритмів у оборонний сектор зросли більш ніж на третину. Основний фокус це системи підтримки прийняття стратегічних рішень. Алгоритми радикально скорочують цикл між виявленням загрози та дією, у традиційних підходах процес обробки супутникових знімків, ідентифікації цілі та передачі координат артилерії міг займати від 30 до 60 хвилин. Систенти на базі ШІ (як-от американська Maven або українські розробки з аналізу відеопотоків) скорочують цей час до 1–2 хвилин, а в окремих випадках – до кількох секунд.
Це перетворює швидкість обробки даних на вирішальну бойову перевагу. Але контроль над ШІ неможливий без енергії. Навчання та підтримка великих моделей потребують потужностей, співмірних зі споживанням цілих міст, що перетворює дата-центри та енергомережі на критичні об’єкти стратегічного значення. Держава, яка не здатна забезпечити ШІ стабільною енергетичною базою, неминуче втратить право на майбутню стратегічну автономію.
https://www.spglobal.com/energy/en/news-research/latest-news/electric-power/101425-data-center-grid-power-demand-to-rise-22-in-2025-nearly-triple-by-2030#:~:text=Data%20center%20grid%2Dpower%20demand,EN
Цей дайджест не фіксує новини чи релізи: скоріше він націлений показати, як алгоритми перепрошивають війну, управління та економіку в єдину систему влади, де домінує не найбільший, а той, хто мислить і діє швидше за алгоритми опонента.
ШІ У ВІЙНІ: ХТО СКОРОЧУЄ ЧАС, ТОЙ ВИГРАЄ
Сучасна війна більше не визначається кількістю техніки, чисельністю підрозділів або навіть дальністю ураження. Ключовим параметром стає часовий проміжок між виявленням цілі та нанесенням удару.
Алгоритми вже виконують функції, які раніше вимагали багаторівневої вертикалі управління. Виявлення, класифікація, пріоритизація цілей і розподіл засобів ураження дедалі частіше здійснюються без прямої участі людини. Людський фактор поступово виводиться з тактичного контуру і залишається на рівні дозволу або заборони, тоді як обробка бойової інформації і підготовка рішення делегуються машині.
Цей зсув означає фактичний злам класичної OODA-логіки, у якій перевага досягалася через швидше проходження циклу спостереження, орієнтації, рішення і дії. У 2025 році застосування ШІ-систем цілевказання на полі бою дозволило скоротити цикл sensor-to-shooter з 20–30 хвилин до 40–60 секунд. Вона визначає, хто взагалі встигає воювати у реальному часі.
Цей процес вже має чітко вимірюваний економічний і технологічний вимір. Глобальний ринок мілітарного ШІ у 2025 році досяг приблизно 15,2 мільярда доларів, при цьому ключовим трендом став перехід від дистанційно керованих систем до автономних роїв. Один оператор більше не керує одним дроном. Він координує десятки одиниць, які самостійно обмінюються даними, розподіляють ролі і адаптуються до змін на полі бою.
Показовим є розвиток систем типу оновленого проєкту Gorgon Stare, де ШІ використовується для аналізу відеопотоків з тисяч сенсорів одночасно. Алгоритми автоматично маркують аномальну поведінку, включно з підготовкою диверсій або мінуванням, без участі людини-оператора. Те, що раніше вимагало перегляду тисяч годин записів, тепер відбувається у режимі безперервного моніторингу.
Держава, яка не має власних ШІ-контурів у системі оборони, стає вразливою навіть перед противником із меншими ресурсами. Перевага більше не формується кількістю, вона формується здатністю швидко діяти.
ШІ У ДЕРЖАВІ: АЛГОРИТМ ЯК ЧИНОВНИК
Другий, менш помітний, але стратегічно не менш важливий вимір впливу штучного інтелекту лежить у площині державного управління. Якщо у війні ШІ змінює темп і характер бойових дій, то у державі він змінює саму логіку ухвалення рішень. Йдеться про поступове перетворення алгоритмів на повноцінний елемент управлінського апарату.
Держави з розвиненими ШІ-системами переходять від реактивного управління до прогнозного. Алгоритми використовуються для аналізу транспортних потоків, навантаження на енергосистеми, бюджетних дисбалансів, соціальної напруги та ризиків масових протестів. У цій моделі ШІ не формує політичну волю, але визначає поле можливих рішень, структурує альтернативи і задає пріоритети. Фактично алгоритм стає першим фільтром, через який проходить інформація до того, як вона потрапляє до людини.
Рівень такої інтеграції вже піддається кількісному вимірюванню. Оцінки урядової готовності до ШІ за 2025 рік демонструють, що провідні держави вбудовують нові системи безпосередньо у роботу міністерств, регуляторів і муніципальних органів. ШІ виконує функцію внутрішнього координатора, який працює без політичних циклів, емоцій і адміністративних пауз.
Показовою у цьому сенсі є модель Сінгапуру, де в межах стратегії Smart Nation 2.0 штучний інтелект використовується для предиктивного управління міськими та національними процесами. Алгоритми прогнозують перевантаження інфраструктури, енергетичні збої і соціальні ризики ще до того, як вони переходять у фазу кризи. У результаті держава зміщує акцент з реагування на події до їхнього попередження.
Ключовий ефект цієї трансформації полягає у концентрації влади. Рішення ухвалюються швидше, але відповідальність дедалі частіше розмивається між посадовою особою і системою, яка сформувала аналітичну основу для вибору. Для демократичних режимів це створює виклик легітимності і підзвітності, оскільки стає складніше відокремити політичне рішення від алгоритмічної рекомендації. Для авторитарних режимів, навпаки, ШІ стає інструментом стабілізації і превентивного контролю.
Навіть держави з обмеженими ресурсами адаптують ШІ до своїх управлінських потреб. У 2025 році Україна використовує алгоритмічні системи для оцінки масштабів руйнувань, планування відновлення і процесів розмінування, інтегруючи ШІ у воєнно-цивільний контур управління. Це демонструє, що вирішальним фактором інституційна здатність вбудувати систему у процеси прийняття рішень.
ШІ В ЕКОНОМІЦІ ТА САНКЦІЯХ: ВІЙНА ЗА ЛАНЦЮГИ
Економічний вимір штучного інтелекту залишається найменш помітним для публічної дискусії, але саме тут розгортається тиха форма сучасного протистояння. ШІ змінює датність держав і корпорацій бачити, передбачати та контролювати ланцюги постачання, фінансові потоки і критичні вузли виробництва. У цій логіці економіка дедалі більше перетворюється на керований у реальному часі простір.
Фінансовий сектор став однією з перших зон цієї трансформації. У 2025 році фінансові установи, які інтегрували ШІ в системи комплаєнсу та моніторингу транзакцій, скоротили кількість хибнопозитивних спрацювань на 40–60 відсотків. Це дозволило перерозподілити ресурси з механічної перевірки на роботу з реальними загрозами. Використання ШІ-агентів додатково зменшило часовий розрив між виявленням підозрілої операції та реакцією, скоротивши його з днів до секунд.
Особливо відчутним цей ефект є у військово-промисловому секторі. Інтеграція ШІ в логістичне управління дозволяє скоротити час доставки приблизно на 11–12 відсотків, зменшити витрати на зберігання запасів більш ніж на 16 відсотків і знизити споживання палива майже на 10 відсотків. Водночас предиктивна аналітика дає змогу прогнозувати дефіцит критичних компонентів, зокрема чипів або спеціалізованої хімії, за 24–48 годин до виникнення кризи, що дозволяє завчасно змінювати закупівельні та виробничі маршрути. У середовищі санкцій і обмежених ресурсів це стає прямою умовою збереження виробничої стійкості.
Саме тут проявляється феномен технологічної залежності і так званої санкційної сліпоти. Країни, позбавлені доступу до сучасних ШІ-оптимізованих рішень, змушені працювати на застарілих потужностях, що веде до падіння загальної енергоефективності економіки і зниження її конкурентоспроможності. Санкції, які блокують доступ до сучасного обладнання, мають кумулятивний ефект: вони не лише обмежують виробництво, а й позбавляють можливості оптимізувати саме використання наявних ресурсів.
У результаті санкційна політика без ШІ стає грубим і малоефективним інструментом. Санкційна політика, підкріплена алгоритмами, перетворюється на механізм точкового ураження найбільш чутливих вузлів економіки. Саме цим пояснюється критична залежність таких держав, як Росія, від зовнішніх технологічних центрів навіть за умов формального контролю над власними ресурсами. Війна за ланцюги дедалі більше стає війною за алгоритми, які ці ланцюги бачать і керують ними.
ГЕОПОЛІТИЧНІ МОДЕЛІ: ХТО І ЯК ВИКОРИСТОВУЄ ШІ
Сьогодні ШІ вбудовується в силу держав не як окремий сектор, а як спосіб організувати військове планування, економічний контроль і технологічну автономію. У цій гонці немає єдиної траєкторії, є різні архітектури. Одні країни перетворюють ШІ на мультиплікатор союзницьких мереж, інші на інструмент внутрішнього контролю, треті на полігон для бойової адаптації. Розрив між ними вимірюється не риторикою, а моделями, капіталом, науковою базою і доступом до обчислень.
Американська модель тримається на приватному секторі та мережевому масштабуванні. За даними Stanford AI Index 2025, США у 2024 році залишалися провідним джерелом «notable AI models», із 40 моделями проти 15 у Китаю та 3 у Європи.
В тій самій логіці США лідирують у приватних інвестиціях у ШІ, близько $109 млрд у 2024 році. SCSP прямо описує американську перевагу як екосистемну: кілька великих компаній продукують більшість foundation models, а державна політика працює не як централізатор, а як прискорювач розгортання, зокрема через безпекові та інфраструктурні рішення.
На внутрішньому контурі це доповнюється нормотворчою щільністю. У США кількість запроваджених на федеральному рівні AI-регуляцій більше ніж подвоїлася, 59 регуляцій від 42 агентств, що переводить ШІ з ринкового феномену в керовану державну сферу.
Китайська модель інша: стратегічна автономія і алгоритмічний контроль як інфраструктура режиму. Конкуренція з боку Китаю посилюється не лише через інвестиції та індустрію, а через наукову масу: Китай лідирує за загальним обсягом AI-публікацій, із часткою 23,2% глобальних публікацій і 22,6% глобальних цитувань у ШІ-дослідженнях. Китай намагається витискати ефективність із відкритих моделей та оптимізацій у відповідь на обмеження доступу до апаратного забезпечення, тобто вибудовує автономність у конфліктних умовах, а не в комфортному доступі до західних чипів
Ізраїль діє як бойова лабораторія: його перевага в швидкості тестування і впровадження ШІ в реальних операціях. Розслідування +972 Magazine описало використання системи Lavender як механізму генерації «десятків тисяч» потенційних цілей, створюючи високошвидкісну, частково автоматизовану «фабрику цілей».
Водночас військово-професійна дискусія всередині західних інституцій наполягає на коректнішій рамці: ці системи радше «decision-support» інструменти, які підсилюють людський відбір і пріоритизацію, а не повністю замінюють людину у визначенні цілей. Ізраїль показав, що ШІ здатен різко підвищувати темп розвідувально-ударного контуру, змінюючи масштаб і частоту рішень на рівні тактики й оперативного планування.
Росія у свою чергу демонструє, що без доступу до чипів, кадрів і екосистем ШІ не масштабується, а розпадається на фрагменти. Фіксується загальна картина деградації здатності російського ВПК знайти інноації під тиском санкцій і війни, із залежністю від спадщини радянських систем та проблемами модернізації. На технологічному рівні варто підкреслити роль обмеження доступу до критичних електронних компонентів як важеля, без якого сучасні військові й обчислювальні можливості не розгортаються. ШІ упирається в обчислення, сенсори, постачання компонентів і людський капітал.
Україна використовує ШІ як асиметрію, компенсуючи нестачу інфраструктури швидким циклом адаптації та інтеграції рішень у тактичний контур. Важлива наявність організаційного механізму, який зшиває інженерів, військових і державу. У цьому сенсі Brave1 виконує роль каталізатора: на платформі зареєстровано понад 3 500 розробок, кодифіковано понад 260 виробів за стандартами НАТО, видано понад 470 грантів на суму більш ніж ₴1,3 млрд. Це про інституційну здатність переводити ідеї в придатні для війська рішення. Війна в Україні постає як лабораторію технологічної адаптації, де дешеві й масові системи, сенсори та автономізація змінюють практику поля бою і задають уроки для інших театрів.
Висновок
ШІ вже не додається до державної сили, він перекроює її внутрішню механіку. Війна, управління і економіка починають працювати як зв’язані контури, де перевага формується не стільки у володінні платформами, скільки у здатності перетворювати дані на дію без втрат на бюрократію, фрагментацію і запізнілу реакцію. У цьому сенсі ШІ створює нову нерівність між державами, не ідеологічну, а інфраструктурну. Держави верхнього рівня володіють моделями, обчисленнями, енергетикою та екосистемами, держави другого рівня орендують доступ, держави під санкціями живуть у режимі деградації оптимізації, коли ресурси є, але керувати ними дедалі важче.
Геополітичні моделі показують, що “перемога в ШІ” не є єдиним сценарієм. США перетворюють ШІ на елемент союзницького масштабу і стандартизації, Китай на інструмент автономії та внутрішнього контролю, Ізраїль на механізм бойового прискорення, Україна на практику швидкого тактичного впровадження, Росія на приклад того, що декларації не замінюють обчислення, компонентів і людського капіталу. Це означає, що майбутня архітектура сили буде складатися з різних типів цифрової держави, але спільний знаменник у них один. Вирішальним стає те, хто здатний підтримувати повний цикл, від даних і енергії до інтеграції в рішення.
Відтак головний ризик для більшості країн полягає не у відставанні в інноваціях, а у втраті керованості. Коли обчислення, моделі і критичні сервіси живуть поза національним контуром, держава поступово переходить у режим залежного управління, де чужі правила доступу і обмеження стають частиною внутрішньої політики. А головний критерій стійкості зміщується в інший бік. Хто здатний будувати суверенні контури обчислень, енергії, даних і впровадження, той зберігає свободу маневру. Хто ні, той входить у новий світ як користувач, а не як суб’єкт.
Цей дайджест далі буде відслідковувати не новини про моделі, а ознаки того, як змінюється інфраструктура сили. Де з’являються нові обчислювальні вузли, які держави перетворюють ШІ на державний апарат, хто контролює ланцюги постачання чипів та енергії, і які практики війни та санкцій підтверджують, що алгоритмічна епоха вже перейшла з теорії в режим щоденної політики.
Автор – Олександр Колесніченко, молодший аналітик аналітичного центру ADASTRA.
Підтримайте аналітичний центр ADASTRA – інвестуйте в незалежну аналітику майбутнього!