USMCA – гра з нерівними ставками

1 липня 2026 року угода між США, Мексикою та Канадою (USMCA) пройшла через подію, яку сам текст документа передбачав ще з моменту набуття нею чинності у 2020 році, перший обов’язковий спільний перегляд за статтею 34.7. Того ж дня Вашингтон офіційно відмовився автоматично продовжити угоду на новий 16-річний термін: представник USTR Джеймісон Ґрієр після зустрічі з торговими міністрами Мексики й Канади заявив, що адміністрація не готова “поставити штамп” на угоді в її нинішньому вигляді через “суттєві проблеми” із початковим текстом. Це запускає цикл щорічних переглядів, який може тривати аж до 2036 року, тобто моменту, коли угоду буде оновлено, або коли її термін дії закінчиться.

В цій статті ми намагаємось розібрати перегляд USMCA як стратегічну гру трьох гравців із дуже нерівними стартовими позиціями. Ми свідомо застосовуємо теорію ігор, оскільки перегляд цієї угоди є не переговорами рівних, а послідовною грою з лідером: США роблять перший хід, визначаючи формат, графік і тарифні умови, тоді як Мексика й Канада мають реагувати в межах заданої конфігурації.

Окрім гри між трьома урядами, у статті ми звертаємо увагу ще на один момент: Мексику й Канаду, попри всі відмінності в їхніх стратегіях, об'єднує одне й те саме – тиск з боку США, і обидві залежать від американського ринку набагато сильніше, ніж США залежать від них. Тому виникає логічне запитання: чи не вигідніше було б їм діяти спільно, а не кожній самій за себе? Але на практиці такого об'єднання ми не бачимо – жодного разу Мексика й Канада не виступили єдиним фронтом на перемовинах, кожна веде свою гру окремо. Саме тому далі в статті ми звертаємо увагу не лише на те, що робить кожна країна, а й на те, чому вони, маючи спільного "суперника" й спільний інтерес, так і не об'єднали зусилля. 

Головна теза статті полягає в тому, що перегляд USMCA 2026 року – це передусім демонстрація того, наскільки США здатні односторонньо тиснути на двох партнерів, чия залежність від ринку США структурно вища за залежність США від них. У цьому сенсі Мексика й Канада опиняються по один бік столу переговорів як два молодші гравці перед спільною проблемою координації. У фінальному розділі статті ми показуємо, чому саме стійкість або крихкість координації між Мексикою й Канадою, а не сила позиції США як така, і визначить, яким вийде фінальний результат перегляду.

Стаття 34.7

Три варіанти перегляду

Стаття 34.7 USMCA вимагає, щоб на шосту річницю набуття угодою чинності (1 липня 2026 року) усі три уряди підтвердили намір продовжити її дію ще на 16 років. В ній передбачено 3 варіанти.. Перший варіант це повне продовження – усі три сторони підтверджують намір продовжити угоду. Вона діє до 2042 року, а наступний перегляд відбудеться у 2032-му. Другий – продовження зі змінами – сторони узгоджують поправки, після чого угода продовжується. І третій це просто відмова від продовження – якщо хоча б одна сторона відмовляється, угода залишається чинною до 2036 року, а перемовини переходять у режим щорічних оглядів. 

Механізм статті 34.7 не вимагає консенсусу для продовження щорічного цик­лу перегляду, тут досить відмови лише однієї сторони аби угода перейшла в режим постійного перегляду. Це і дає США значну перевагу, оскільки їм не потрібно домовлятися про зміни, а достатньо просто не підтверджувати автоматичне продовження, щоб тримати партнерів у стані невизначеності.

Вибір США

США обрали саме третій шлях, і саме такий вибір визначає чим цей перегляд відрізняється від попередніх формальностей. Формально угода житиме ще щонайменше десять років, але зміст цих десяти років відрізняється від попереднього. Замість визначеності, яку давало б повне продовження, регіон отримує десять років перманентних перемовин, і це дуже важлива різниця.

Щорічний перегляд означає, що будь-яке інвестиційне рішення з горизонтом довше одного року, таке як будівництво заводу, перенесення виробничого ланцюга, довгостроковий контракт з постачальником,  тепер ухвалюється під загрозою того, що правила гри можуть змінитися вже наступного літа. А оскільки окупність інвестицій в автопромі чи напівпровідниковій галузі зазвичай розтягнута на 5-10 років, саме відсутність горизонту планування стає бар'єром не меншим, ніж конкретні тарифи.

Позиція США

Вимоги на переговорах

Претензії адміністрації Трампа до чинної угоди зводяться до кількох речей: перевезення китайських товарів через Мексику для обходу американських тарифів, недостатнє зростання автомобільного виробництва в самих США, торговельний дефіцит із Канадою та Мексикою, обмежений доступ американських молочних експортерів до канадського ринку.

На перемовинах з Мексикою, які відбувалися в три раунди: 28-29 травня, 15-17 червня і 20 липня 2026 року, США домагаються підняття порогу північноамериканського вмісту в автомобілях із 75% до 82%, причому щонайменше половина цього обсягу має походити саме зі США, без урахування канадських комплектуючих. Паралельно обговорюються вищі вимоги до вмісту для важких вантажівок і посилення контролю за походженням сталі й алюмінію.

Тарифний тиск

З погляду теорії ігор ключове тут не зміст вимог, а порядок ходів. Саме США вирішили не продовжувати угоду автоматично, визначили формат перших раундів (двосторонньо з Мексикою) і тримають у руках інструмент паралельного тиску – тарифи. Але замість того, щоб відступити, Вашингтон того ж дня запустив два запасні інструменти, яких рішення суду не стосувалося. Це тимчасовий тариф у розімірі 10% на товари з усіх країн, який діє не довше 150 днів, а товари з Мексики та Канади, що відповідають правилам USMCA, здебільшого від нього звільнені. Другий  – це тариф 50% на сталь і алюміній, введений під приводом національної безпеки, який не має терміну дії і, на відміну від першого, не робить винятку для товарів, які відповідають USMCA. Незважаючи на те, що товари, які відповідають правилам походження USMCA, здебільшого звільнені від нового загального тарифу, частина товарів, які відповідають угоді, усе одно підпадає під тарифи розділу 232.

Це і є гра з лідером на практиці. США роблять перший хід і встановлюють правила. Мексика й Канада можуть тільки реагувати, і важелів у них менше, бо їхня залежність від ринку США набагато вища, ніж залежність США від них.

Мексика

Президентка Мексики Клаудія Шейнбаум обрала стратегію дипломатичної деескалації без відкритої конфронтації. Вона домоглася безпрецедентного рівня безпекової співпраці з Вашингтоном, включно з ліквідацією лідера картелю Халіско нової генерації “Ель Менчо” 22 лютого 2026 року. Але, за оцінкою аналітиків CSIS, у Вашингтоні ці кроки сприймають не як виконане зобов'язання, після якого питання закрито, а як новий мінімальний рівень очікувань. Тобто те, що сьогодні виглядає як поступка Мексики, завтра просто стає новою нормою, яка тяне за собою наступну вимогу і так далі.

Ба більше, торговельні й безпекові питання для Мексики варто розглядати разом, оскільки, щоб отримати передбачувані умови торгівлі, Мексика тепер повинна спершу виконати вимоги США щодо безпекової співпраці. Додаткову вразливість Мексиці створюють і внутрішні чинники, такі як судова реформа, закриття енергетичного сектору для приватної конкуренції та непередбачуване застосування податкового законодавства, на що прямо вказував і сам Офіс торговоо представника США  у звіті Конгресу. 

Це послаблює переговорну позицію Мексики. Кожна поступка тут  створює нову вимогу в наступному раунді, замість того щоб закрити це питання. Тобто стратегія деескалації не наближає Мексику до фіксованих умов, а лише продовжує процес. 

Внаслідок цього інвестиції в Мексику впали на 10% у 2025 році, а бізнес у промисловому штаті Пуебла повідомляє про заморожені рішення щодо розширення виробництв в очікуванні ясності щодо майбутніх правил USMCA.

Через це Шейнбаум веде перемовини з дедалі слабшої позиції. Чим довше триває невизначеність, тим сильніший тиск всередині країни якнайшвидше завершити перемовини, навіть якщо це означає нові поступки.

Канада

Публічна позиція Канади жорсткіша за позицію Мексики. Прем’єр Канади Марк Карні на форумі в Давосі заявив, що заснований на правилах міжнародний порядок пережив “розрив, а не перехід”, і окреслив стратегію швидкої диверсифікації торгівлі. У результаті за кілька місяців Канада підписала 12 торговельних угод на чотирьох континентах. Одночасно Канада взяла на себе зобов’язання наростити оборонні витрати до 5% ВВП у межах політики НАТО.

Ця жорсткість не лише риторика для перемовин, оскільки ставки для Канади зросли. Це сталося після серії заяв Вашингтона, таких як погроз заблокувати новий канадський міст через річку Детройт, пропозиції ввести 100-відсотковий тариф, якщо Канада укладе торговельну угоду з Китаєм, і повторюваних заяв про Канаду як “51-й штат”. Станом на 1 липня формального спільного перегляду з Канадою США ще не запустили, а заступник Офісу торгового представника США Рік Світцер публічно звинуватив прем’єра Канади Марка Карні у “політичній безграмотності” на перемовинах.

При цьому Канада не йде від американського ринку — вона диверсифікується поряд із ним, прагнучи, щоб торгівля з іншими партнерами зростала швидше за торгівлю зі США. Вже видно ціну невизначеності: у перші два місяці 2026 року Канада втратила понад 100 тисяч повних робочих місць, а до червня економіка увійшла в технічну рецесію, найгостріше в Онтаріо й Квебеку, найбільш залежних від сталі, алюмінію та автопрому.

Показово, що Мексика й Канада зараз роблять протилежні ставки. Мексика поглиблює інтеграцію з ринком США, водночас дистанціюючись від Китаю. Канада не залишає ринок США, але активно шукає альтернативи. 

Ця жорсткість дає Канаді те, чого немає в Мексики, а саме альтернативу американському ринку, а отже й аргумент на перемовинах. Але ця альтернатива вже коштує втрачених робочих місць і рецесії зараз, тоді як результат диверсифікації з'явиться лише за кілька років. Тобто Канада платить ціну диверсифікації вже сьогодні, а віддачу від неї у вигляді реальної переговорної незалежності від США отримає, якщо взагалі отримає, значно пізніше. Це також створює ризик для прем'єра Канади. Тобто якщо рецесія затягнеться, а очікуваної віддачі ще не буде видно, внутрішній тиск може змусити його пом'якшити позицію ще до того, як стратегія встигне спрацювати. 

Це видно на прикладі двостороннього треку США-Мексика від 18 березня, запущеного в обхід Канади. Він показує, що обом країнам вигідніше домовлятися окремо й швидше за іншу, ніж чекати спільної позиції. Партнерство двох країн навколо економічної безпеки існує на словах, але цей прецедент показує, що на практиці кожна країна готова домовлятися сама за себе, щойно з'являється така можливість. 

Тобто Мексика веде перемовини так, ніби хоче зберегти чинні умови. Канада веде перемовини так, ніби готова від них відмовитися. Ця різниця і пояснює, чому жодна з країн не бачить сенсу узгоджувати свою стратегію зі стратегією іншої.

Ключові точки суперечок

Перш за все найконфліктнішою темою перемовин є автопром і правила походження. У NAFTA поріг регіонального вмісту становив 62,5%, USMCA підняла його до 75%, а зараз США домагаються ще вищого порогу – 82%, з окремою квотою саме на американський вміст. Комплектуючі одного автомобіля можуть перетинати кордон до восьми разів, перш ніж потрапити на кінцеву збірку, тобто підвищення порогів б’є по всій виробничій мережі, а не лише по фінальному продукту.

Наступне це питання сталі та алюмінію. 50-відсоткові тарифи за розділом 232 діють практично незалежно від результату перегляду USMCA і зачіпають навіть товари, що формально відповідають правилам походження угоди.

Також гострою проблемою виступає сільське господарство, а саме канадські квоти на молочний імпорт. Тут американська сторона скаржиться, що Канада практично ніколи не виконує ці квоти повністю, і вимагає кращого доступу до ринку. З мексиканського боку – тиск щодо сезонних тарифних квот для американських виробників плодо-овочевої продукції, проти чого Мексика публічно виступає.

І так само важливим тут є китайський фактор. USMCA вже містить положення, що дозволяє будь-якій стороні розірвати угоду, якщо інша укладе торговельну угоду з “неринковою економікою”, але контроль за китайськими інвестиціями та перевезенням товарів через Мексику залишається слабким місцем, яке, ймовірно, намагатимуться закрити саме на цьооічному перегляді угоди.

Інвестиції, виробництво та енергетичне співробітництво

Інвестиції та виробництво

За межами тарифної риторики USMCA це передусім інфраструктура спільного виробництва й капіталу, і саме тому щорічний цикл переглядів діє як прихований податок на інвестиційні рішення. Відколи угода набула чинності, прямі іноземні інвестиції в Північній Америці зросли приблизно на 16%. Сукупні іноземні інвестиції в Мексику також зросли рік до року у 2025-му, причому левова частка цього обсягу саме американський капітал. Це та сама логіка, яка робить перегляд загрозою не лише для торгівлі товарами, а й для капітальних рішень на майбутні 5-15 років  у автопромі, напівпровідниках, критичних мінералах і логістиці.

USMCA тримає на собі не лише капітал, а й робочі місця. За оцінками угода підтримує від 13 до 17 мільйонів робочих місць у регіоні, а автопром має найбільшу частку серед галузей у взаємній торгівлі. У напівпровідниковій галузі американські компанії роблять дизайн і мають науково-дослідні та дослідно-конструкторські  (R&D) потужності в Канаді, а кінцеву збірку, тестування й пакування у Мексиці, тобто виробничий ланцюг у буквальному сенсі перетинає всі три кордони.

Енергетика й ресурси

Енергетичне й ресурсне співробітництво тут виступають як окрема лінія напруги і водночас окрема лінія залежності. Канада залишається постачальником енергоресурсів і критичних мінералів, на яких значною мірою тримається американська оборонно-промислова база. Континентальну інтеграцію в цій сфері у Вашингтоні й Оттаві дедалі частіше описують саме мовою економічної безпеки, а не вільної торгівлі. Водночас закриття мексиканського енергетичного сектору для приватної конкуренції USTR прямо називає одним із факторів, що підривають довіру інвесторів до Мексики, попри всі здобутки в безпековій співпраці.

Цифрова торгівля

Важливо те, що конкурентоспроможність регіону тримається не лише на товарних потоках, а й на цифровій торгівлі. Розділ 19 USMCA підтверджує заборону примусової локалізації даних і захищає вихідний код, що особливо важливо для американських технологічних компаній і канадського цифрового сектору. Через ці правила у 2025 році Канада відмовилась від власного податку на цифрові послуги після торговельного виклику з боку USTR. Будь-яке послаблення цієї архітектури під час перегляду вдарить не лише по автопрому, а й по секторах, які взагалі не фігурують у публічних дебатах навколо тарифів.

Чому фрагментація невигідна всім трьом?

Як саме USMCA впливає на позицію регіону щодо Китаю? Без угоди розрив у частці глобального виробництва в десяти стратегічних галузях (від фармацевтики до електроніки) між США та Китаєм становив би 3,1 відсоткового пункту не на користь США; з урахуванням об’єднаного північноамериканського виробництва цей розрив звужується до 0,3 пункту. Кожний долар, витрачений на мексиканський імпорт, повертає в економіку США близько 40 центів вартості, проти лише 4 центи для китайського імпорту.

Це саме та логіка, яка перетворює перегляд USMCA на щось більше за суто двосторонні торги. Якщо регіон рухається до фрагментації – окремих двосторонніх угод США-Мексика та США-Канада з різними правилами – програють не тільки Мексика та Канада, а і Північна Америка як конкурент з китайської державно-капіталістичної моделі виробництва. Через це постає взаємозалежність: США самостійно не здатні закрити технологічний розрив із Китаєм, Мексика не може конвертувати ніршоринг у зростання без інституційної довіри й тісніших зв’язків із партнерами, а Канада не може “втекти” від географії.

Ціна невизначеності

Повне скасування винятків USMCA з-під тарифів коштувало б економіці США близько 466 млрд доларів додаткового податкового навантаження за 2027-2036 роки. Наразі угода підтримує торгівлю обсягом приблизно 1,9-2 трлн доларів на рік.Сам факт переходу на щорічний цикл переглядів, навіть без жодних змін у тексті угоди, уже діє як прихований податок на довгострокові інвестиційні рішення в автопромі, напівпровідниках, критичних мінералах і логістиці: галузях, де капітал вкладається на період 5-15 років. Це підриває стабільність у регіоні, через що інвестори будуть з більшою обережністю надавати кошти країнам договору.

Три сценарії

Перегляд USMCA у 2026 році — це не питання, чи виживе угода формально, тому що, найімовірніше, вона діятиме принаймні до 2036 року.

Питання в тому, на яких умовах вона працюватиме, і чи зможе Північна Америка й надалі функціонувати як єдиний виробничий блок. З цього випливає три реалістичні сценарії.

(а) Повне продовження на новий термін, що є найменш імовірним варіантом найближчим часом. Сам факт, що США вже відмовились від автоматичного продовження й запустили щорічний цикл, відкладає цей сценарій щонайменше до моменту, коли одна зі сторін, найімовірніше США, отримає бажані поступки і побачить сенс повертатись до довгої співпраці.

(б) Болісне продовження зі змінами або серія щорічних переглядів без остаточного розриву. Це сценарій, який уже реалізується через затягування перемовин на кінець 2026 року й далі, зосередження на автопромі, енергетиці, китайському факторі та механізмах виконання угоди. Мексика й Канада йдуть на часткові поступки заради зниження тарифного тиску. Для Вашингтона щорічні перегляди також можуть виявитися зручними в тому сенсі, що вони тримають угоду чинною, зберігаючи важіль тиску на майбутнє.

(в) Сценарій часткової білатералізації. Цей сценарій також вже реалізується практично через двосторонній трек США-Мексика, запущений 18 березня в обхід Канади, перший конкретний крок у цьому напрямку. Якщо координація між Мексикою й Канадою продовжить давати тріщини, а мексиканська інтеграція проти канадської диверсифікації на це натякають, повна білатералізація стає дедалі реалістичнішим фіналом, навіть якщо формально угода залишиться тристоронньою на папері.

Висновки та майбутній розвиток стосунків між партнерами

Перегляд USMCA 2026 року остаточно підтвердив трансформацію цієї угоди з формату вільної торгівлі у стратегічну гру з домінантним лідером. Сполучені Штати успішно використали статтю 34.7 не для простого оновлення домовленостей, а як інструмент перманентного тиску на своїх партнерів. Головним феноменом цього процесу є те, що спільна загроза не призвела до консолідації: Мексика та Канада, маючи спільний інтерес і високу залежність від американського ринку, поки не змогли об'єднати переговорні зусилля. Натомість вони обрали протилежні стратегічні ставки: Мексика поглиблює інтеграцію та йде на політичні поступки, тоді як Канада намагається дистанціюватися і диверсифікувати свою торгівлю. Відсутність спільного тиску на США не допоможе наблизити ясність у відносини в середині USMCA, проте буде тільки більше розколювати найбільший торгівельний альянс Північної Америки.

Фрагментація торговельного блоку невигідна нікому, оскільки спільне інтегроване виробництво – це єдиний спосіб для Північної Америки ефективно конкурувати з Китаєм. Крім того, сама невизначеність щодо майбутнього USMCA вже сьогодні діє як чинник, що стримує довгострокові інвестиції в автопром, напівпровідники, критичні мінерали та інші стратегічні галузі, де горизонт планування становить 5-15 років і відлякує потенційних інвесторів. Якщо ж угода зазнає краху або будуть скасовані тарифні винятки для автопрому та супутніх товарів, це може коштувати тільки економіці США втрати 95 тисяч робочих місць, зниження ВВП на 0,1% та створення 466 млрд доларів додаткового податкового навантаження до 2036 року. 

Отже, вирішальним фактором у найближчі роки стане не стільки сила позиції США, скільки стійкість або крихкість координації між Мексикою й Канадою. Чим більше вони намагатимуться домовитися з Вашингтоном поодинці, тим глибшою буде фрагментація регіону, що в підсумку послабить позиції всієї Північної Америки на світовій арені. 

Важливим фактором є також політика адміністрації Дональда Трампа.. Стратегія здобути “чергову перемогу” задля підтримання певного іміджу Дональда Трампа теж може мати певний вплив на розвиток відносин між членами USMCA. Якщо буде досягнуто компромісів, які влаштують адміністрацію 47 президента США, то угоду буде продовжено на 16 років. Ми вважаємо, що трапиться це скоріш за все ближче до кінця 2028 року, оскільки для того щоб внести правки в угоду треба час і політичні дивіденди напередодні президентських виборів у США. До того ж, торговельні, і не тільки, відносини між США, Канадою та Мексикою будуються уже протягом багатьох десятиліть. Навряд чи перегляд кількох пунктів, які не влаштовують нинішню владу у США сколихнуть добро партнерські стосунки між країнами настільки, що угоду USMCA не буде продовжено або розірвано взагалі.

Автор — Марія Пожарська та Владислав Карпович, інтерни дослідницької програми "Північна Америка" аналітичного центру ADASTRA

Якщо Вам сподобалась стаття і Ви хочете підтримати розвиток нашого центру, долучіться до нашого Mono. Ваша допомога сприяє розвитку незалежної української аналітики!