Як цивілізований світ «скасовує» росію за її війну в Україні?

Раніше для більшості з нас термін «культура скасування» (cancel culture) існував винятково в медійному просторі, адже застосовувався здебільшого до діячів культури чи лідерів думок. Проте з плином часу це явище набуває все ширшого застосування і виходить у політичну площину, яскравим прикладом чого є російсько-українська війна, яка стала точкою неповернення для міжнародного образу та сприйняття російської федерації.

Зіткнувшись із несумісними для ХХІ століття масштабами воєнних злочинів, міжнародні компанії почали покидати російський ринок, а у світі дедалі все голосніше лунають заклики до бойкоту всього російського, у тому числі культури. Тоді ж у засобах масової інформації та політичних заявах дедалі частіше почав з’являтися термін cancel culture – що стосовно росії можна трактувати і як «культуру скасування», і як «скасування культури». У цьому матеріалі розбираємося, що таке культура скасування і чому вона є ще одним фонтом боротьби з агресією кремля.

Значення та походження терміну «культура скасування»

Словник Мерріам-Вебстер надає наступне визначення терміну «культура скасування»: участь у масовому скасуванні (скасовувати – публічно, зокрема в соціальних мережах, відмовлятися від підтримки когось, особливо зірок чи компаній) як способі висловити невдоволення та чинити соціальний тиск. Своїм корінням феномен сягає руху за громадянські права 1950-1960-х років, а також більш недавньої call-out culture, що стосувалася критики знаменитостей в соціальних мережах. Мерріам-Вебстер також пов’язує виникнення культури скасування зі збільшенням популярності #MeToo та інших рухів, що вимагають від публічних осіб брати більшу відповідальність за свої вчинки та висловлювання.

Дедалі ширше термін «культура скасування» почали застосовувати в 2018-2019 роках, і з тих пір він став цілком органічною частиною медіапростору, особливо американського. Із найбільш гучних кейсів можна згадати скасування актора Кевіна Спейсі, якого звинуватили в сексуальному насильстві. Попри те, що згодом обвинувачення з нього були зняті, кар’єрі актора було нанесено непоправної шкоди, зокрема його було усунено від знімань у відомому серіалі «Картковий будинок». Чи не найбільш відомим і контроверсійним випадком застосування кенселінгу стала спроба скасувати британську письменницю Джоан Роулінг за низку трансфобних, за словами критиків, дописів у соціальній мережі Твіттер. До постаті письменниці в контексті росії ми повернемося трохи згодом.

Письменниця Джоан Роулінг і наслідки культури скасування. The New York Post

Низка американських політиків також висловилися стосовно феномену культури скасування, що продовжує набувати популярності в мережі. Серед них, зокрема, колишні американські президенти Барак Обама, який розкритикував цей тренд за те, що «він не несе користі», та Дональд Трамп, котрий сказав, що культура скасування застосовується «як політична зброя, якій немає місця в Сполучених Штатах Америки». Із цього можна зробити висновок, що попри свою контроверсійність, культура скасування встигла стати не лише соціальною, але й політичною реалією. Тому не дивно, що у світлі російсько-української війни вона стає дедалі актуальнішою.

Вихід міжнародних компаній із ринку російської федерації – чому росіяни сумуватимуть за Макдональдс?

У перші дні повномасштабного вторгнення кремля в Україну міжнародні компанії почали стрімко покидати російський ринок. Це не перший випадок масового виходу корпорацій із певної країни: зокрема, наприкінці 1980-х років приблизно 200 американських компаній покинули Південну Африку, що стало формою протесту проти політики апартеїду. Масштаби бойкоту російського ринку значно більші: за даними Єльської школи менеджменту, понад 600 міжнародних компаній вже вийшло з країни, і цей список постійно збільшується.

Серед тих, хто покинув російський ринок, зокрема низка автомобільних виробників, як-от Ford, Volkswagen, Toyota, Honda, BMW, Rolls-Royce. Це спричинило зростання цін на російському автомобільному ринку на 40% та зменшення обсягів купівлі автівок на 60%. Банки та платіжні системи, як-от Visa, Mastercard чи American Express, також виходять із росії. Так само вчинила й так звана «Велика четвірка» аудиторських компаній (Deloitte, PwC, EY, KPMG). Безпрецедентною стала реакція світових енергетичних компаній на війну в Україні: British Petroleum, що володіла 20% акцій «Роснєфті», заявила про свій вихід з акціонерів компанії. Shell також оголосила про припинення співпраці з «Газпромом» і проєктом «Північний потік-2», чий оператор згодом оголосив про банкрутство.

Серед технологічних гігантів, що покинули країну, можна відзначити Apple, Samsung та HP, що формували значну частку поставок персональних комп’ютерів і телефонів до російської федерації. Так, на ринку комп’ютерів частка Apple становила 17%, а HP –15%. Одночасно корейська компанія Samsung займала друге місце за обсягом поставок смартфонів до росії (27%), лише трохи поступаючись китайській компанії Xiaomi (31%). Apple в цьому списку займає третє місце, відповідаючи за 11% завезених до рф телефонів. Google заблокував доступ до російських засобів масової інформації, YouTube перестав монетизувати державні канали, а Meta припинила співпрацю з російськими рекламодавцями. Про припинення роботи своїх сервісів на росії оголосили також Netflix i Spotify. Значного розголосу в медіа набуло закриття на російській федерації магазинів шведської компанії IKEA – мережу заповнили світлини того, як росіяни стояли в кілометрових чергах для того, аби востаннє придбати собі меблі чи предмети побуту.

Черги перед закриттям мережі IKEA. IKEA Росія

Для багатьох компаній питання виходу з ринку рф стало моральним вибором, у той час як інші наштовхнулися на труднощі у веденні бізнесу з країною, економіка якої дедалі більше потерпає від санкцій. Заступник міністра фінансів Сполучених Штатів Воллі Адеємо у своєму коментарі ВВС сказав: «компанії можуть або продовжити допомагати росії вести війну в Україні, або продовжити вести справи з 30 країнами, що ввели проти неї санкції». Такі компанії, як Nestle, що оголосила про припинення інвестицій на росію та зупинку постачання до країни продукції KitKat та Nesquik, та Auchan, що теж значно зменшує свої операції на території російської федерації, пішли на ці кроки тільки під тиском світової громадськості. У деяких бізнесів, наприклад, Burger King та Marks & Spencer, через франчайзинг виникли проблеми з виходом із російського ринку, однак попри це вони намагаються підтримувати Україну шляхом, наприклад, внесків до благодійних організацій.

Яке значення має для росії вихід міжнародних компаній з її ринку? Окрім того, що цей процес доповнює численні санкції, накладені міжнародними партнерами України, він має велике символічне значення. Для мільйонів росіян західні компанії стали символом лібералізації та демократизації країни, «кращого життя». Такі бренди, як Zara, Dior, Prada та багато інших були тим, що пов’язувало росію із Заходом. У Washington Post вийшов матеріал про «деглобалізацію Москви», де журналісти показують, наскільки закриття іноземних магазинів змінило російську столицю. У цьому контексті особливо символічним є закриття на рф мережі ресторанів швидкого харчування McDonalds, з якого для багатьох тоді громадян Радянського Союзу розпочалося знайомство зі світом за залізною завісою, що повертається в сучасних російських реаліях.

Відкриття першого в СРСР Макдональдсу. Vitaly Armand/AFP

Скасування культури російської федерації

Наразі, окрім обмеження економічного потенціалу росії, стоїть питання і про «скасування культури» цієї агресивної і злочинної держави. Російська федерація активно використовує наративи про величну та гуманістичну російську культуру, а також досягнення в спорті та науці як один з інструментів м’якого впливу на світову громадськість. До санкціонування російської культури активно закликає, зокрема, українське Міністерство культури та його очільник Олександр Ткаченко.

Міжнародний осуд та активна позиція української влади дають свої плоди. Вже зараз значна кількість галузевих спортивних федерацій обмежила участь російських спортсменів у міжнародних змаганнях. Зокрема, Міжнародний олімпійський комітет заборонив командам білорусі та росії брати участь у Параолімпійських іграх, що відбулися в березі цього року. Чи не найбільше постраждали російські футбольні клуби: FIFA заборонила їм брати участь у Чемпіонаті світу з футболу, а UEFA вирішила не проводити фінал Ліги чемпіонів у Санкт-Петербурзі та розірвала спонсорський контракт із «Газпромом». Міжнародний союз ковзанярів також заборонив російським і білоруським фігуристам брати участь у змаганнях, що стало неабияким ударом по країні-лідерці фігурного катання. Формула 1 також припинила свою діяльність на території рф.

Російський спортсмен під час Кубку світу з художньої гімнастики в Катарі виступав із рашистським символом Z на формі. Claro Sports

Російським науковцям також перекривають доступ до міжнародної співпраці. Зокрема, ALLEA припинила співробітництво з академіями наук білорусі та російської федерації. Крім того, західні партнери полишили співпрацю з москвою в рамках Арктичної ради, яка займається, серед іншого, науковими розробками в регіоні. Низка європейських держав, серед яких Німеччина, Нідерланди, Данія та інші, оголосила про припинення співпраці з російськими університетами.

Обмеження спіткали й російських діячів культури. Представники від держави більше не можуть брати участь у Євробаченні, Європейському кінопризі, Каннському кінофестивалі. Метрополітен-опера перестала співпрацювати з Большим театром та російською оперною співачкою Анною Нетребко, у той час як Карнегі-голл скасував виступи Маріїнського оркестру та диригента Валерія Гергієва, який публічно підтримував російський режим.

Попри це, на Заході все ще немає консенсусу стосовно того, чи потрібно повністю відмовлятися від здобутків російської культури. Так, Філармонію в Кардіффі, яка вирішила вилучити зі своєї концертної програми твори Чайковського, за цей крок розкритикували. Крім того, у виданні The Washington Post вийшов матеріал про те, що скасування російської культури лише гратиме на руку путіну, тому варто утриматися від таких засобів. На думку Саймона Моррісона, автора статті та професора Прінстонського університету, ставлення до російський митців як культурних амбасадорів «русского мира» та їхні всілякі обмеження лише підсилюватимуть на росії враження, що проти неї виступає весь світ, що посилить політичну прірву між рф і західними державами.

Реакція російської федерації на культуру скасування

Якою ж була реакція російського істеблішменту на те, що міжнародні компанії продовжують стрімко покидати російський ринок, а у світі дедалі активніше відбувається бойкот російської культури, спорту та науки? Президент російської федерації владімір путін виступив із заявою, в якій стверджує, що російська культура стала жертвою культури скасування. Він сказав, що західне суспільство вирішило відмовитися від надбань російської літератури та музики, порівнявши цей крок зі спаленням книжок нацистами в 1930-х роках. Окрім того, путін порівняв російську культуру з Джоан Роулінг, про яку ми вже згадували в цій статті, котру «скасували через те, що вона не погоджується з так званими «гендерними свободами». До того ж, у минулому російський диктатор доволі часто звертався до питання культури скасування, порівнюючи його з коронавірусом.

Білборд в одному з російських міст: «У деяких країнах вирішили не грати Шостаковича. Ми вирішили, що музика Вівальді прекрасна завжди. Культуру не скасувати». Комсомольская правда

Наратив про скасування російської культури у світі став активно використовуватися російською пропагандою. Вони поширюють у суспільстві меседжі про те, що Захід оголосив «війну» російській культурі, у той час як росія плекає надбання світової культури.

У відповідь на заяву російського президента письменниця Джоан Роулінг у своєму твіттері написала наступне: «Критикувати західну культуру скасування слід точно не тим, хто наразі вбиває мирне населення за те, що воно чинить опір, чи тим, хто труїть і ув’язнює своїх критиків». І це дуже точна оцінка ситуації. Якщо на словах росія шанує світову культуру, то злочинні дії її армії свідчать про зовсім інше. Із початку повномасштабного вторгнення російської федерації до України безліч пам’яток культури, релігії та наукових установ були цілеспрямовано зруйновані окупантами, за що Міністерство культури та інформаційної політики України справедливо запропонувало виключити москву з ЮНЕСКО.

Обгорілі Біблії, знайдені на вулицях звільненого від окупантів Ірпеня. Facebook

Серед зруйнованих та пошкоджених українських культурних пам’яток можна назвати музей у Київській області, де зберігалися полотна Марії Примаченко, харківський будинок «Слово», де проживали репресовані митці Розстріляного відродження, музей Архипа Куїнджі (якого, до слова, росія вважає своїм художником), Драматичний театр у Маріуполі, котрий уже став символом звірств «руского міра» в Україні через цинічні авіаудари окупантів. Окрім цього, російська армія обстрілює українські храми, серед яких, зокрема Святогірська лавра та храм Різдва Богородиці на Житомирщині.

Усі ці факти доводять очевидне для всього світу варварство російського народу, який, прикриваючись своєю «вєлікою культурою», всю свою історію вів загарбницькі війни й продовжує у ХХІ столітті вторгатися до суверенних держав, вбивати й катувати цивільних людей та руйнувати паралельно культурні надбання всієї цивілізації.

Висновки: яка вона – культура скасування росії?

Термін культура скасування продовжує розширювати свої політичні рамки, особливо в контексті російсько-української війни. Бойкот усього російського став закономірною реакцією на звірства російської армії на території України. Способів, якими здійснюється культура скасування росії, є декілька. По-перше, це вихід міжнародних компаній із російського ринку, що не тільки підсилюватиме ефект від накладених на країну санкцій, але й матиме символічний характер, адже для поколінь росіян закордонна продукція асоціювалася зі свободами, що вони отримали після падіння Радянського Союзу.

По-друге, це бойкот російської культури, науки та спорту, через які російська пропагандистська машина має можливість поширювати свої наративи в усьому світі та формувати сприятливий для себе імідж. Попри те, що держави світу досі не мають чіткого розуміння того, в яких межах потрібно відмовлятися від російської культури, уже пророблених заходів було достатньо для того, аби спричинити реакцію з боку російського уряду. Заяви путіна та кремлівського істеблішменту стосовно скасування всього російського на міжнародному рівні свідчать про те, що їх все ж таки бентежить можлива втрата важелів для м’якого впливу на Європу та світ.

Культура скасування в комплексі з іншими заходами політичного й економічного тиску на росію має на меті якщо не змусити її якомога швидше взяти відповідальність за свої дії на території України, то хоча б стати частиною нової «залізної завіси» між цивілізованим світом і підсанкційною державою-терористом.

Авторка – Анастасія Ковач, експертка з публічної дипломатії Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте нашу роботу на Патреоні. Разом зможемо більше!