Між Лулою та спадщиною Болсонару: Бразилія напередодні президентських виборів 2026 року

Бразилія наближається до виборів, на яких обом головним суперникам доведеться відповідати за політичний спадок останніх років. Для Лули да Сілви це підсумок його третього президентства. Для Флавіу Болсонару – перевірка того, чи зможе підтримка його батька стати основою власної перемоги.

Знайомі прізвища, однак, не означають повторення кампанії 2022 року. Тоді Лула обіцяв змінити курс країни після президентства Жаїра Болсонару. Тепер саме його уряд має пояснювати свої рішення та відповідати на невдоволення виборців. Флавіу належить переконати електорат у спроможності керувати країною, спираючись на впізнаване прізвище та підтримку прихильників болсонаризму. Питання фінансового становища, працевлаштування та безпеки змусять обох кандидатів говорити про те, що найбільше турбує бразильців у повсякденному житті. Переконливість їхніх обіцянок залежатиме й від того, як виборці оцінюють досвід правління Лули та Жаїра Болсонару і чи готові вони знову довіритися одній із цих політичних сил.

Що змінилося у співвідношенні сил між лівими та правими за останні чотири роки? Чи зможе Лула зберегти підтримку тих, хто забезпечив йому перемогу у 2022 році, а Флавіу Болсонару – залучити виборців за межами батькового електорату? Які питання визначатимуть боротьбу напередодні першого туру та як результат виборів може вплинути на міжнародний курс Бразилії?

Вибори 2022 року та політична спадщина: з чим Бразилія підійшла до нового голосування

30 жовтня 2022 року Лула да Сілва втретє здобув президентський мандат, отримавши 50,90 % дійсних голосів проти 49,10 % у Жаїра Болсонару. Різниця у близько 2,14 млн голосів засвідчила, наскільки обмеженою була перевага переможця. Понад 58 млн бразильців підтримали продовження президентства Болсонару, забезпечивши його політичному табору значну електоральну основу для повернення до влади.

Щоб перемогти, Лула вийшов за межі традиційної електоральної бази Робітничої партії (Partido dos Trabalhadores, PT) і залучив ширше коло прихильників. Найкраще це ілюструє вибір кандидатом у віцепрезиденти Жералду Алкміна, колись – його суперника на президентських виборах 2006 року та колишнього губернатора Сан-Паулу. До підтримки Лули долучилися помірковані політики й представники бізнесу, зацікавлені в припиненні конфронтації Болсонару з демократичними інституціями. Після перемоги Лулі довелося узгоджувати економічні та соціальні пріоритети союзників, яких об’єднувало передусім прагнення не допустити переобрання Болсонару. Обіцянки поліпшити становище малозабезпечених виборців тепер потрібно було втілювати з урахуванням інтересів поміркованих сил і бізнесу.

Лула да Сілва під час голосування у другому турі президентських виборів у Бразилії, 30 жовтня 2022 року. Фото: Edilson Dantas / Agência O Globo

Парламентські та губернаторські вибори ще виразніше продемонстрували межі перемоги лівих. Ліберальна партія (Partido Liberal, PL) Болсонару отримала 99 із 513 місць у Палаті депутатів, сформувавши найбільшу фракцію. Його колишній міністр інфраструктури Тарсізіу ді Фрейташ очолив штат Сан-Паулу. Праві зберегли партійні структури, регіональний вплив і можливості впливати на законодавчий порядок денний. Для Лули це означало залежність від домовленостей із силами поза власним ідеологічним табором, зокрема партіями неформального парламентського блоку Centrão (в перекладі буквально «великий центр»). Президентський мандат доводилося підкріплювати переговорами за голоси для ухвалення урядових ініціатив.

Зміна влади супроводжувалася кризою визнання результатів голосування. Після виборів радикальні прихильники Болсонару блокували дороги та вимагали військового втручання. 8 січня 2023 року, через тиждень після інавгурації Лули, вони захопили й розгромили будівлі Конгресу, Верховного федерального суду та президентського палацу. Події показали готовність частини болсонаристського руху домагатися перегляду результату силовими засобами. Новому уряду довелося починати каденцію із захисту конституційного порядку та відновлення контролю над безпековою ситуацією у столиці.

Окремим наслідком кампанії стало рішення Вищого виборчого суду від 30 червня 2023 року, яке позбавило Болсонару права балотуватися на вісім років, рахуючи від виборів 2022-го. Підставою стали зловживання політичною владою та неправомірне використання медіа під час зустрічі з іноземними послами, де він бездоказово дискредитував виборчу систему. Це рішення закрило йому шлях до участі у перегонах 2026 року та поставило перед його табором питання наступництва. Отже, спадщина виборів полягала у збереженні впливової правої опозиції за обмеженої свободи дій президента. Саме за таких умов обидва табори почали готуватися до наступного голосування.

Поляризація у Бразилії перед виборами 2026 року: що змінилося за чотири роки

Поразка на виборах та подальше ув’язнення Жаїра Болсонару не позбавили його впливу на праві сили. Наприкінці 2025 року експрезидент підтримав кандидатуру свого старшого сина Флавіу, зберігши за родиною провідну роль у боротьбі за повернення до влади. Це рішення викликало сумніви серед потенційних союзників, адже частина бізнесових кіл розраховувала на висування губернатора штату Сан-Паулу Тарсізіу ді Фрейтаса, який мав значний управлінський досвід. Підтримка батька забезпечила Флавіу доступ до відданого електорату, проте домовлятися з іншими правими силами йому довелося окремо. Передача політичного лідерства всередині родини не забезпечила автоматичного об’єднання опозиції.

Флавіу намагається послабити відторгнення прізвища Болсонару у суспільстві, представляючи себе стриманим політиком, здатним до переговорів. Показовим у цьому контексті є його ставлення до судового переслідування батька. Кандидат підтримує амністію для нього та засуджених учасників подій 8 січня 2023 року, а вирок експрезидентові називає політичним переслідуванням. За таких умов обережнішу риторику складно вважати свідченням перегляду політичного спадку батька.

Прихильники Жаїра Болсонару під час штурму комплексу Національного конгресу в Бразиліа, 8 січня 2023 року. Фото: Eraldo Peres / AP.

Після покарання організаторів спроби перевороту інституційний конфлікт отримав продовження: предметом боротьби стали наслідки судових рішень, повноваження Верховного федерального суду та можливість зміни його складу. Для родини Болсонару повернення до президентського палацу безпосередньо пов’язане з перспективою політичної реабілітації експрезидента.

Для Лули головна зміна полягає у втраті переваг опозиційного становища. У 2022 році невдоволення владою працювало на його користь. Однак тепер відповідати за матеріальне становище населення доводиться його уряду. Рекордно низьке безробіття, скорочення нерівності та уповільнення інфляції дають президентові аргументи для переобрання. 

Проте дедалі більше здорожчання продуктів і витрати на обслуговування боргів обмежують відчутний ефект цих змін для сімейного бюджету пересічних бразильців. Навіть за покращення загальних показників частина населення продовжує відчувати фінансовий тиск у повсякденному житті, зокрема через високі витрати на обслуговування боргів і дорогі кредити. Це дає правій опозиції можливість критикувати економічні результати третього президентства Лули й апелювати до виборців, для яких вартість повсякденного життя залишається ключовою проблемою. 

Цікавим є те, що стійкість протистояння має й соціальне підґрунтя. Бразильські виборці схильні перебільшувати однорідність прихильників і противників Робітничої партії, пов’язуючи політичні симпатії з певними рівнями доходів, расовими чи релігійними групами. Такі стереотипи корелюють із сильнішим відчуженням від опонентів. Це допомагає пояснити, чому зміна кандидата або окремі урядові досягнення можуть бути недостатніми для подолання усталеної недовіри. Залучення виборців за межами власного політичного середовища ускладнюється вже сформованими уявленнями про те, чиї інтереси представляє кожна зі сторін.

Окремої уваги заслуговують місцеві вибори 2024 року, які продемонстрували обмеженість поділу країни на два політичні табори. Найбільше мерських посад здобули Соціал-демократична партія (Partido Social Democrático, PSD) та Бразильський демократичний рух (Movimento Democrático Brasileiro, MDB). Їхній успіх засвідчив слабший вплив протистояння лулізму та болсонаризму на місцевому рівні, де більше значення мають усталені партійні структури та результати роботи конкретних управлінців. 

Для обох головних кандидатів це створює практичну потребу підкріплювати мобілізацію своїх прихильників домовленостями з регіональними лідерами. Останні зберігають власні інтереси та простір для переговорів, тому підтримку на президентських виборах не варто ототожнювати з готовністю беззастережно виконувати політичну програму переможця.

Хто претендує на президентство та які проблеми визначають порядок денний виборів

Перший тур президентських виборів у Бразилії призначено на 4 жовтня. Якщо ніхто з кандидатів не набере понад половину голосів, другий тур відбудеться 25 числа того ж місяця.

Головними претендентами на президентство залишаються 80-річний Лула від Робітничої партії та 45-річний Флавіу Болсонару, який представляє Ліберальну партію свого ув'язненого батька – Жаїра Болсонару. Серед їхніх суперників – Роналду Каяду від Соціал-демократичної партії, Ромеу Зема від «Нової партії» (Partido Novo, NOVO), Ренан Сантус від «Місії» (Missão) та психіатр і письменник Аугусту Курі від партії «Вперед» (Avante). Каяду просуває посилення федеральної відповідальності за безпеку, Зема виступає за приватизацію державних підприємств і гнучкіші трудові відносини. Їхня участь розширює конкуренцію за виборців, незадоволених чинним урядом, яких Флавіу прагне об’єднати навколо себе.

Луїс Інасіу Лула да Сілва під час запуску президентської кампанії 2026 року на стадіоні 1º de Maio у Сан-Бернарду-ду-Кампу, штат Сан-Паулу, 16 серпня 2026 року. Фото: Reprodução / Instagram

У соціально-економічній політиці Лула пропонує скасувати графік із шістьма робочими днями та одним вихідним і перейти до 40-годинного робочого тижня без зниження зарплати. Його програма також передбачає розширення житлової підтримки (Minha Casa Minha Vida) та захист працівників цифрових платформ. Флавіу робить ставку на зниження податків, приватизацію й скорочення щонайменше десяти міністерств. 

Варто зазначити, що кандидат правих обіцяє зберегти чинні соціальні програми, посилити перевірки зловживань і надати їхнім реципієнтам пріоритет у професійній підготовці та працевлаштуванні. Така позиція дозволяє йому звертатися до малозабезпечених виборців, для яких перспектива втрати державної допомоги є неприйнятною.

Помітні відмінності простежуються у підходах до організованої злочинності. Лула пропонує створити окреме Міністерство громадської безпеки після ухвалення відповідної конституційної реформи та продовжити перекриття фінансових потоків кримінальних угруповань. Флавіу обіцяє знизити вік кримінальної відповідальності з 18 до 16 років і побудувати п’ять в’язниць максимального рівня безпеки за сальвадорським зразком. Його програма передбачає визнання найбільших злочинних угруповань наркотерористичними організаціями. Для правого кандидата ці пропозиції слугують конкретизацією обіцянки відновити державний контроль над територіями, на які посягають кримінальні структури.

Окремим питанням кампанії стало насильство проти жінок. У 2025 році в Бразилії зафіксували 1 470 феміцидів – найвищий річний показник від запровадження цієї правової категорії у 2015 році. Обидва кандидати підтримують суворіші покарання. Флавіу додатково пропонує хімічну кастрацію засуджених за сексуальне насильство, Лула – розширення захисних заходів, зокрема електронного моніторингу кривдників. Практична результативність таких обіцянок залежатиме від фінансування служб захисту та виконання вже чинних законів.

Однак варто підкреслити, що можливості реалізації програм обмежує стан державних фінансів. За даними, оприлюдненими 30 вересня, валовий державний борг у серпні сягнув 82,9 % ВВП. Команда Лули орієнтується на поступове досягнення первинного профіциту, тобто перевищення доходів над видатками без урахування відсотків за боргом, на рівні 1,3 % ВВП до 2030 року. Радники Флавіу обіцяють бюджетне коригування обсягом близько 1,5 % ВВП уже за перші 18 місяців. Проте обидві сторони уникають докладного пояснення політично непопулярних змін у структурі обов’язкових видатків. Саме ця невизначеність ускладнює оцінку реалістичності їхніх обіцянок.

Напередодні першого туру: електоральна підтримка кандидатів і боротьба за голоси тих, хто ще не визначився

Станом на 30 вересня опитування фіксують невеликий розрив між головними суперниками. Оприлюднене цього дня дослідження Meio/Ideia, проведене 25-28 вересня серед 2000 респондентів, дає Лулі 39,4%, Флавіу Болсонару – 38,4% за заявленої похибки ±2,2 відсоткового пункта. AtlasIntel/Bloomberg за результатами опитування 23-28 вересня оцінює їхню підтримку у 45,3% і 42,2% відповідно. Різниця між оцінками двох інститутів застерігає від надмірної впевненості у конкретних цифрах. Обидва дослідження показують чисельну перевагу чинного президента, проте її масштаб суттєво відрізняється.

Географічний розподіл підтримки залишається виразним. За даними Datafolha, зібраними 22-23 вересня, на Північному Сході Лула випереджає суперника з результатом 55% проти 25%. На Півдні перевагу має Флавіу – 47% проти 31%. Президент також сильніший серед виборців із нижчими доходами, його опонент – серед євангельських християн. Ці відмінності вказують на значення явки. Навіть за відносно сталих симпатій нерівномірна участь прихильників двох кандидатів може змінити загальнонаціональний відрив.

Варто зазначити, що масштаби остаточно не сформованого вибору залежать від способу постановки запитання. У Meio/Ideia 17,5% опитаних не назвали кандидата без підказки. Після ознайомлення зі списком претендентів таких залишилося 1,5%. Отже, перший показник не можна трактувати як частку виборців, які взагалі не мають політичних уподобань. Частина вже схиляється до певної кандидатури, хоча спонтанно її не називає. Так само намір подати порожній або недійсний бюлетень потрібно відокремлювати від відсутності рішення.

Виборець знайомиться з процедурою електронного голосування під час інформаційної акції Вищого виборчого суду в Бразиліа, 7 серпня 2026 року. Фото: Luiz Roberto / TSE.

Окреме питання – стійкість уже заявленої підтримки. Опитування BTG/Nexus, проведене 25-27 вересня, показує, що серед респондентів, які обрали кандидата, 12% ще допускають зміну рішення. У прихильників Лули та Флавіу остаточно визначилися відповідно 92% і 91%. Це дозволяє припустити, що масовий перехід між їхніми основними електоральними групами малоймовірний. Більший простір для перерозподілу голосів залишається серед прихильників інших претендентів. Августу Курі, Роналду Каяду та Ренан Сантус разом отримують у цьому дослідженні 14%, однак зараховувати весь цей електорат до майбутніх прихильників одного з фаворитів було б передчасно.

У можливому другому турі AtlasIntel/Bloomberg фіксує 47,7% у Флавіу та 47,6% у Лули за похибки ±1 відсоткового пункта. Така різниця не дає підстав визначати лідера. Розширення підтримки ускладнює високий рівень неприйняття обох політиків. За Meio/Ideia, категорично не готові голосувати за Лулу 47,1% респондентів, за Флавіу – 46,1%. За таких умов навіть перше місце 4 жовтня залишатиме відкритим питання остаточної перемоги. Якщо голосування перейде у другий тур, особливого значення набуде вибір людей, чий початковий кандидат вибуде з перегонів, та їхня готовність знову прийти на дільниці.

Перебіг виборчих кампаній

Ще до початку передвиборчої кампанії з'явилися сюжети, які визначили тон перегонів. Одразу після старту кампанії Лули де Сілви поліцейська операція в Ріо забрала 121 життя, і, за повідомленнями преси, президент використав її, щоб показати себе жорстким лідером у питаннях безпеки. Одночасно з тим Флавіу вніс невизначеність щодо кампанії: у грудні він натякнув, що може зійти з дистанції в обмін на певні поступки, але згодом відкликав свої слова.

Головні теми кампанії опинилися в тіні двох розслідувань. Перше стосується банку Banco Master: у ньому фігурують контакти з колишнім банкіром Даніелом Воркаро як Флавіу Болсонару, так і людей із найближчого оточення влади, зокрема сенатора від лівого табору Жакіса Вагнера та судді Верховного суду Алешандрі ді Мораїса. Флавіу заперечує будь-які порушення. Наприкінці серпня повідомили про новий платіж Воркаро на користь кандидата. Друге розслідування – щодо махінацій із пенсійними відрахуваннями – зачепило сина Лули та керівника його апарату. Крім того, 1 вересня спалахнула інституційна криза у Верховному суді через переписку Мораїса з Воркаро, а 9 вересня голова суду мусив розв'язати конфліктні рішення двох суддів і забрати в Мораїса справу про фейкові новини. Агітація кандидатів переважно зводилася до взаємних викриттів якими вони намагалися дискредитувати одне одного.

Дебати були показовими і відображали градус конфлікту. На перших дебатах 23 серпня не було ні Лули, ні Флавіу, оскільки обидва проігнорували захід. Дебати SBT/CNN 14 вересня скасували через те, що лідери не підтвердили свою участь, а дискусія 18 вересня у форматі подкасту також пройшла без їх присутності. Дебати Globo було заплановано на 1 жовтня, проте й вони були скасовані.

Суспільні настрої в Бразилії

Conversation описує кампанію як стриману, зауважуючи, що політична втома охоплює виборців усього політичного спектра, а активності на вулицях мало. Видання також додає, що агітація дедалі більше в інтернеті, і виборці вже сумніваються, чи бачать вони реальність, чи лише віртуальну добірку алгоритмів.

Бразильська  електоральна кампанія проходить як в телеефірі, так і в інтернеті. Horário Eleitoral Gratuito – це безкоштовний час передвиборчої агітації, регульований законом, коли кандидати та партії показують свою кампанію на телебаченні та радіо.  В ефірі все вирішує розмір коаліції: у кожному блоці Лула отримує 5 хвилин 32 секунди, Флавіу – 4 хвилини 20 секунд, Каядо – 2 хвилини 2 секунди, а Курі – лише 36 секунд. Малі кандидати компенсують це в мережі. Зокрема, Курі «підскочив» у рейтингах після того, як набрав понад 2 мільйони підписників, а Ренан Сантос нарощує підтримку серед молоді завдяки спеціалізованій стратегії в соціальних мережах. Правила також формують поведінку. Виборчий суд заборонив платформам показувати контент кандидатів людям, які на них не підписані, тому кампанії обмежуються власною аудиторією. Окрім того, діють заборони на рекламні дзвінки та масові розсилки без згоди отримувача, а кандидати можуть вимагати права на відповідь у разі поширення неправдивої інформації про них.

Позиції кандидатів на виборах

Лула да Сілва:

Реформаторський тон Лули довго був показово обережним. Радники розповіли ЗМІ, що це одна з найобережніших президентських кампаній за останні роки: міністрам радили видаляти дописи, а державне телебачення перестало транслювати президентські заходи, щоб не порушити виборче законодавство. Причини названо прямо: побоювання щодо дезінформації, штучного інтелекту та іноземного втручання.

Останніми тижнями штаб змінив ритм. Кампанія почала знімати «реакційні» відео з Лулою, збільшила кількість прямих ефірів і створює контент спеціально під Instagram, TikTok та YouTube, а не просто викладає телевізійний контент онлайн. Юристи штабу подали до Виборчого суду скаргу на «колаби» Флавіу: за їхніми підрахунками, зафіксовано 1826 спільних публікацій із 492 профілями. Паралельно діє волонтерська мережа «Речники Лули» – запроваджена Лулою з метою агітації «через комп'ютер і телефон».

Флавіу Болсонару:

Стратегія Флавіу ґрунтується на активності його прихильників в інтернеті. Платформа «Direita Já», складається з сайту та групи у WhatsApp, де його прихильники щодня отримують готові матеріали для власних сторінок, щоб займатися передвиборчою агітацією. Найбільша категорія (близько 200 позицій) – це критика PT (Партії трудящих), зокрема щодо безпеки, цін на їжу та корупції. За даними самої платформи, вона зібрала понад 50 мільйонів взаємодій. Його активність в інтернеті загалом вища ніж у Лули. Водночас вимірювання, наведене пресою, показує, що залученість до сторінки Флавіу впала на 7,35% за останній час, проте все ще залишається більшою.

Флавіу Болсонару під час передвиборчого заходу в Жоїнвілі, штат Санта-Катаріна, 19 вересня 2026 року. Фото: CNN Brasil

Головний ресурс Флавіу – це належність до роду Болсонару і відсутність його батька в бюлетені. Жаїр Болсонару усунений від участі у виборах до 2030 року, засуджений і ув'язнений, але публічно підтримав сина. Головна вразливість – згадані вище фінансові зв'язки з Воркаро. Через це, як і у випадку з Лулою, відмова від ризикованих дебатів виглядає раціональним кроком.

Інші кандидати:

Решта кандидатів грають на іншому полі. Каядо та Зема борються за консервативний електорат як «помірковані» політики. Ще влітку Каядо та Ренан Сантос ініціювали «паралельні дебати», але захід скасували. Інфлюенсер Пабло Марсал, який мав шанси на підтримку в інтернеті, був знятий з перегонів: 11 вересня Вищий виборчий суд визнав його реєстрацію недійсною через недотримання партійних термінів і попередні вироки. Його випадок демонструє, що суд стежить за усіма кандидатами.

США, Китай і бачення місця Бразилії у світі:

Головна різниця між підходами полягає не стільки у виборі конкретного союзника, скільки у різному розумінні міжнародної ролі Бразилії. Для Лули Бразилія має зберігати стратегічну автономію у зовнішній політиці, він критикує підвищення тарифів, запроваджене адміністрацією Дональда Трампа, виступає за зменшення залежності у стратегічних секторах, за диверсифікацію торговельних партнерів, активно використовуючи для цього БРІКС і за поглиблення співпраці з країнами Глобального Півдня. Для Флавіу основою зовнішньополітичного курсу має стати тісніша співпраця зі США, особливо у питаннях безпеки, технологій та стратегічних ресурсів.

Водночас суспільні настрої обмежують можливість радикального розвороту в будь-який бік. У 2026 році ставлення бразильців до США і Китаю майже однакове, а тому чіткий вибір на користь однієї держави не має очевидної підтримки в усьому суспільстві. Крім того, економічна взаємозалежність із Китаєм створює для бразильського уряду практичні обмеження щодо стратегічної автономності в економіці. У січні–серпні 2026 року частка Китаю в бразильському експорті становила 30,7%. Тому навіть за політичної критики Пекіна уряд Жаїра Болсонару зберігав і розвивав економічну співпрацю з Китаєм.

Вибори 2026 року демонструють дві різні моделі зовнішньої політики Бразилії. Лула виступає за продовження курсу на стратегічну автономію, багатосторонність і зміцнення ролі Бразилії в БРІКС та Глобальному Півдні. Флавіу пропонує посилити зв'язки зі США та західними партнерами, особливо у сфері безпеки й стратегічних технологій, але при цьому не відмовляється від економічної взаємодії з Китаєм. Тому його потенційний курс можна розглядати не як повне відтворення політики Жаїра Болсонару, а як її адаптацію: сильніший американський вектор поєднується з прагматичним збереженням ключових економічних відносин із Китаєм. Саме співвідношення між цими двома напрямами значною мірою визначатиме, чи збереже Бразилія модель «балансування» між центрами сили, чи поступово зміститься до тіснішого партнерства зі США.

Автори – Максим Волік та Катерина Лозовенко, дослідники програми “Латинська Америка” аналітичного центру ADASTRA

Якщо Вам сподобалась стаття і Ви хочете підтримати розвиток нашого центру, долучіться до нашого Mono. Ваша допомога сприяє розвитку незалежної української аналітики!