Парламентські вибори-2026: Угорщина без Орбана?
Віктор Орбан – досвідчений політичний діяч, який обіймає посаду прем’єр-міністра Угорщини вже понад 20 років (1998-2002, 2010-2025). Під час його другої каденції Угорщина пройшла значний шлях трансформацій від зміцнення авторитарних тенденцій та поступового віддалення від європейських демократичних стандартів до загравання з РФ і перетворення на п’яту колону всередині ЄС на тлі російсько-української війни.
Однак перед країною відкривається вікно можливостей: на фоні посилення внутрішньої та зовнішньої кризи, політичної нестабільності та змін в європейському геополітичному ландшафті, питання про можливу зміну влади набуває особливої актуальності. Зокрема після стрімкого зростання популярності партії «Тиса» на чолі з Петером Мадяром.
Нещодавно в Будапешті, попри заборону з боку влади, відбувся прайд, що ще більше ускладнило ситуацію для правлячої партії «Фідес». На вулиці вийшло понад 100 тисяч людей, що є фантастичною кількістю, як для достатньо консервативної країни. Торік на виборах мера столиці вдруге з мінімальним відривом переміг член опозиційної партії «Діалог» Гергель Корачонь, який підтримує Україну. Це ще раз доводить, що Будапешт був і все ще залишається антиорбанівським, про що зокрема свідчать численні антиурядові демонстрації.
Протести проти Віктора Орбана. Фото: Rudolf Karancsi/Copyright 2025 The AP
За формою правління Угорщина – парламентська республіка. Головним представницьким і законодавчим органом країни є Національна асамблея, яка має чимало повноважень і до складу якої входить 199 депутатів. Проте найголовніша функція – це можливість обирати главу держави та главу уряду за поданням президента. За угорською конституцією, якщо Національна асамблея не підтримала кандидатуру прем’єр-міністра, впродовж 15 днів президент має подати нову. Крім того, президент може розпустити парламент і призначити дату нових позачергових виборів, якщо главу уряду не буде обрано. Вибори проводяться кожні чотири роки навесні за змішаною мажоритарною системою, а їх результати визначають, яка політична сила отримає більшість або можливість для створення майбутньої коаліції. Зазвичай президент подає кандидатуру, запропоновану політичною силою, що отримала парламентську більшість або здатна сформувати коаліцію. Таким чином, прем’єр-міністр є політичним лідером, якого підтримує більшість депутатів парламенту.
Особливістю угорської моделі є значна концентрація повноважень в руках прем’єра, особливо в умовах стабільної парламентської більшості. Це дає змогу прем’єр-міністру проводити послідовну політику, контролювати призначення вищих посадових осіб і формувати стратегічний курс країни з урахуванням партійної програми.
Парламентські вибори 2026 року в Угорщині – історичний момент як для країни, так і для Європи загалом, а їхні результати стануть безсумнівно поворотним моментом. Проте ключове питання: в яку сторону? З одного боку, вони можуть стати моментом історичних змін для країни, яка вже понад десятиліття знаходиться під владою Віктора Орбана, та сприятимуть потеплінню у відносинах з Україною та ЄС. З іншого боку, ці вибори можуть сприяти посиленню влади партії «Фідес», з її мріями щодо «Великої Угорщини» та продовженням антизахідного курсу на зближення з Росією та Китаєм (з якими, до речі, вже підписано чимало економічних і стратегічних угод). Другий варіант передбачає низку ризиків як для України, так і для ЄС, адже як мінімум ще 4 роки Орбан зможе вставляти палки в колеса європейським ініціативам щодо допомоги Києву. Це, в свою чергу, безумовно грає на руку Путіну у війні проти України.
Згадати все
Слід почати з того, що політична риторика Віктора Орбана не завжди була такою агресивною та радикальною. На момент приходу Орбана до влади в кінці 1990-х років в Угорщині вже відбулись масштабні зміни, оскільки країна проходила процес трансформації з комуністичної до демократичної держави. Угорщина стала членом НАТО в 1999 році та готувалася до вступу в Європейський Союз, що було важливою частиною зовнішньої політики та реформ. «Фідес», яку Орбан очолював, була на той час ліберальною і прогресивною партією. Це дозволило Орбану залучити більшу частину угорського електорату, який прагнув сильного, незалежного уряду, здатного боротися з економічними проблемами. У 1998 році на парламентських виборах «Фідес» здобула 42,5% голосів, що дозволило Орбану сформувати уряд. Проте його перше прем'єрство було коротким: він залишався при владі лише до 2002 року, коли його партія зазнала невдачі на чергових парламентських виборах.
Однак після декількох років перебування в опозиції, критикуючи економічну ситуацію та соціальні проблеми в країні, «Фідес» змінила свою стратегію, змістившись в бік консерватизму та націоналізму. Віктор Орбан зрозумів, що саме потрібно виборцю, які цінності він повинен сповідувати, щоб отримати підтримку електорату. Як не дивно, але на той час одним із головних зовнішньополітичних пріоритетів Орбана було просування Угорщини на шляху до членства в Європейському Союзі. Це відбулось в 2004 році. Він активно працював для інтеграції країни в європейські структури, сприяючи економічним та політичним реформам, які відповідали стандартам ЄС. Перша каденція Віктора Орбана – це важливий розділ в історії Угорщини, який визначив основи його політичної стратегії і сформував образ лідера, здатного впливати на країну та її майбутнє. Хоча його перший термін був коротким і супроводжувався економічними та політичними труднощами, він став важливим кроком на шляху до більш тривалої політичної кар'єри.
Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Фото: REUTERS/Toby Melvill
Порівнюючи дві
діаметрально протилежні політичні позиції, може виникнути хибне припущення, що
мова йде про дві різні людини, про двох різних Вікторів. Згадаймо, як один із
співзасновників партії «Фідес» і людина з найближчого оточення Орбана, Йожев
Саєр, опинився в центрі скандалу в розпал карантину через COVID-19. Найкомічнішим в цій ситуації є те, що саме Саєра вважають одним з
авторів «гомофобських норм».
Попри це, останнім часом Віктор Орбан почав
проводити ще агресивнішу політику щодо ЛГБТ-спільноти. У квітні цього року його
партія знову ініціювала зміни до Конституції, що встановили «захист дітей від
ЛГБТ»: буцімто ця мета може виправдати обмеження свободи зібрань. Йдеться якраз
таки про заходи, які організовують представники
ЛГБТК+, зокрема щорічний прайд у Будапешті (який проводиться вже понад 30
років). Згодом угорські законодавці в
прискореній формі ухвалили закон, який
так само забороняє публічні заходи, що проводяться вищезгаданими спільнотами.
Результат помітно неозброєним оком: зросла не лише кількість учасників
протестів проти влади і прайдів, а й рейтинги головних опозиційних партій.
Найімовірніше, забороняючи провести марш у Будапешті, Віктор Орбан намагався посилити свою політичну позицію напередодні виборів, однак це зіграло з ним злий жарт і призвело до іміджевої кризи: його погрозам ніхто не вірить, його не бояться. Попри попередження про тюремні терміни для організаторів прайду та великі штрафи для учасників, народ все рівно вийшов на вулиці. За кілька днів до запланованої ходи, вулиці, де вона мала пройти, були оснащені камерами з системою розпізнавання обличчя.
Що ми маємо на виході?
Орбан втратив частку підтримки на правому фланзі, серед своїх найбільш відданих прихильників, які сподівалися, що уряд зможе зупинити прайд. Однак цього не відбулося. Ліберали та ліві, які брали участь у прайді, продемонстрували, що залишаються активними і здатні мобілізувати тисячі людей, навіть якщо не всі з них підтримають їх на виборах. Петер Мадяр і його партія "Тиса" змогли уникнути радикалізації і переконали широкі верстви угорців, що Орбана більше не варто боятися. Єдиним, хто дійсно зазнав поразки після суботнього прайду, став Орбан. І ця поразка для уряду може стати переломним моментом у подальшому розвитку політичної ситуації в Угорщині.
Чорний Лебідь
Петер Мадяр, якого Орбан намагався найбільше "вколоти", виявився єдиним серед опозиційних лідерів, хто вирішив не брати участь у прайді. Він прекрасно розумів, що його присутність там стала б чудовим приводом для атаки з боку влади. Мадяр останнім часом вельми вміло уникає політичних пасток, які розставляє уряд, і на кожній важливій події чи темі в Угорщині він лише набирає популярності. І цього разу його стратегія спрацювала.
Він не став підтримувати ЛГБТ-спільноту настільки, щоб це негативно позначилось на підтримці його консервативних виборцях. Замість цього він розкритикував Орбана за те, що той ослаблює країну, наголошуючи на ворожнечі між різними групами угорців. Це, до речі, правда: саме така стратегія завжди була в основі політики Орбана. Мадяр стверджує, що опозиція об'єднує людей навколо спільної мети – боротьби з одним ворогом. І ця демонстрація, що почалася як прайд, зрештою перетворилася на протест проти уряду.
Окрім прайда в Угорщині за останні роки все частіше відбуваються мітинги проти політики Віктора Орбана. Наприклад, минулого року у місті Дебрецен, що на сході країни, вийшло понад 10 тисяч протестувальників. Цьогоріч у березні на антиурядову акцію в Будапешті, попри дощову погоду, з гаслами «Покладемо край Орбану» зібралось приблизно 50 тисяч учасників. Організатором цих заходів був той самий Петер Мадяр. За останнє десятиліття нікому не вдавалось нав’язати такої конкуренції Віктору Орбану, як йому. Численні опитування громадської думки свідчать про зростання підтримки його партії «Тиса».
Петер Мадяр на мітингу в Будапешті, 15 березня 2025. Фото: Marton Monus / Reuters
Колись він був частиною системи Орбана, членом правлячої партії «Фідес». Цей факт, як було вищезгадано, грає тільки на користь опозиціонеру, який виступає в ролі «консервативної альтернативи». Про нього заговорили після скандалу в лютому 2024 р., коли він, як високопосадовець у державних органах, різко розкритикував уряд і оголосив про свою відставку. Після того, як партія «Фідес» прийшла до влади на парламентських виборах 2010 року, Мадяр був призначений на посаду в Міністерстві закордонних справ. Через рік, коли Угорщина головувала в ЄС, він став членом Постійного представництва Угорщини при Європейському Союзі. У 2015 році він перейшов до офісу прем'єр-міністра, а у вересні 2018 року очолив юридичний директорат ЄС у державному банку MBH. З 2019 по 2022 рік Мадяр очолював Центр студентських позик. Він багато років був одружений з Юдіт Варгою, колишньою міністеркою юстиції Угорщини, яка мала очолити список партії «Фідес» на європейських виборах у червні.
Цю пару, що разом виховувала троє дітей, часто представляли як ідеальну, зразкову та консервативну, але у 2023 році вони розлучились. Коли Мадяр вирішив активно вийти на політичну сцену, це спричинило проблеми і для матері його дітей. Наприкінці березня він оприлюднив аудіозапис, який нібито доводить змову високопосадовців, метою якої було приховування випадків корупції, в тому числі за участі Варги. У відповідь на це, жінка опублікувала два дописи у Facebook, в яких заявила, що Мадяр неодноразово словесно та фізично знущався над нею протягом всього їхнього шлюбу.
15 березня 2024 року Мадяр оголосив про намір створити нову політичну платформу для громадян, які не задоволені ні урядом, ні опозицією, проте невдовзі став лідером раніше маловідомої партії «Повага і свобода» (Tisztelet és Szabadság, TISZA). Минулий рік можна назвати дуже вдалим у його самостійній політичній кар’єрі: на виборах до Європейського парламенту в Угорщині його партія отримала 7 місць та майже 30% голосів. Водночас на місцевих виборах Будапештської асамблеї, «Тиса» отримала всього 10 місць (27% підтримки).
На самому початку «Тиса» визначала себе «вільною від ідеологій», проте з приходом Мадяра вона стала більш правоцентристською та увійшла до групи Європейської народної партії. Партія обіцяє наполегливо боротися з корупцією, провести судову реформу та розсекретити архіви агентів комуністичних часів для виявлення зловживань під час приватизації в 1990-х роках. Мадяр також закликає до прямого вибору президента Угорщини та обіцяє скасувати пільги для колишніх президентів. Одним із головних політичних напрямків партії є введення обмежень термінів на виборних посадах. Для цього вони пропонують провести референдум, щоб обмежити повноваження прем'єр-міністра двома термінами (8 років). Щодо міграційної політики, « Тиса» підтримує суворі міграційні правила, схожі на ті, що застосовує уряд «Фідес», але критикує існуючу політику щодо трудових мігрантів з країн не членів ЄС.
На позитивний рейтинг Петера Мадяра також впливають численні корупційні скандали, пов’язані з прем’єр-міністром Віктором Орбаном і його найближчим оточенням. За роки правління Орбана в Угорщині склалася система влади, в якій політичний контроль поєднується з розгалуженою мережею особистої та партійної економічної вигоди. Це викликає системні підозри з боку Євросоюзу, США та громадянського суспільства всередині країни. Наприклад, один з найгучніших шахрайських скандалів з моменту приходу Віктора Орбана до влади у 2010 році пов’язаний зі зникненням 500 мільярдів угорських форинтів з рахунків Угорського національного банку. Дьордь Матолчі, який обіймав посади міністра економіки та голови Національного банку, потрапив у немилість до Орбана через критику деяких економічних рішень уряду.
Після завершення його повноважень на посаді голови нацбанку у березні 2025 року, Рахункова палата Угорщини розпочала розслідування щодо зникнення значних коштів. Хоча ця палата контролюється урядом Орбана і зазвичай не проводить розслідувань проти його союзників, навіть ця інституція заявила про зникнення 500 мільярдів форинтів. Це стало фактичним визнанням того, що деякі представники партії "Фідес" та олігархи з оточення Орбана (Лорінц Месарош – шкільний друг Орбана, Іштван Тіборч – зять прем’єр-міністра Угорщини) безсоромно збагачуються через незаконні схеми.
Отже, падіння рейтингу Орбана та партії “Фідес” є результатом поєднання економічних труднощів, внутрішньополітичних обмежень, конфліктної зовнішньої політики і зміни соціокультурних пріоритетів населення, що призвело до втрати частини електоральної підтримки і послаблення позицій партії на політичній арені Угорщини.
Шанс для України
Мало хто буде сперечатись, що нинішні двосторонні відносини між Україною та Угорщиною значно погіршились, особливо після повномасштабного вторгнення. Погіршились настільки, що загрожують національній безпеці Києва. Причиною всьому цьому є відкрита антиукраїнська позиція Віктора Орбана. Одним із найбільш конфліктних аспектів стало регулярне блокування Угорщиною санкційних пакетів Європейського Союзу проти РФ. З 2022-го року Будапешт неодноразово загрожував використати вето або затягував ухвалення рішень, які мали на меті посилення санкційного тиску на Кремль. Наприклад, у червні 2025 року Угорщина разом зі Словаччиною відмовилася схвалити 18-й пакет санкцій ЄС, у тому числі обмеження на поставки енергоресурсів, пояснюючи це захистом власних енергетичних інтересів (про що, до речі, очільник МЗС Угорщини попереджав заздалегідь). Це створює додаткові політичні напруження в Брюсселі, де позицію Будапешта дедалі частіше розглядають як інструмент політичного шантажу в інтересах Росії.
Президент Росії Володимир Путін тисне руку прем'єр-міністру Угорщини Віктору Орбану під час зустрічі напередодні форуму «Один пояс, один шлях» у Пекіні, Китай, 17 жовтня 2023 року/ Reuters
Не менш серйозне ускладнення виникло в контексті євроінтеграційних прагнень України: маніпулюючи темами про національні меншини, відстоюванням власних інтересів, аудіовізуальним пропагандистським контентом(інколи навіть з використанням штучного інтелекту) та статистичними даними уряд Угорщини свідомо формує негативне ставлення до України. Наприкінці червня Віктор Орбан оголосив результати "референдуму" Voks 2025 щодо ставлення угорців до вступу України в ЄС – 95% опитаних висловились «проти» цієї ініціативи. А на офіційній сторінці прем’єра та його поплічників неодноразово публікували маніпулятивні відео проти інтеграції України в ЄС.
Скептична позиція щодо українського європейського майбутнього не нова та тягнеться ще з 2014 року. У далекому 2017-му році, після підписанням українським президентом нового закону «Про освіту», міністр закордонних справ Петер Сійярто озвучив позицію угорського уряду про наміри використовувати право вето для блокування будь-яких ініціатив Єврокомісії щодо зближення України з ЄС. З того часу мало що змінилось в позиції Угорщини.
Варто також звернути увагу на чинного очільника МЗС Угорщини, який вибудовує мости з Росією і Китаєм. Сійярто чимало разів закликав до розв’язання російсько-української війни на основі китайського мирного плану та уникав відкритої підтримки однієї зі сторін. Іронічно, але одну з таких заяв він зробив у Москві на зустрічі зі своїм колегою Лавровим. Щодо Пекіна, то угорський дипломат схвально відреагував на підписання двосторонніх угод, які поглиблюють економічне та стратегічне партнерство Угорщини та КНР.
На тлі геополітичного протистояння загострилась також тема безпеки в прикордонній Закарпатській області. У травні 2025 року Служба безпеки України повідомила про викриття агентурної мережі, що діяла на користь угорської військової розвідки. Агентура збирала інформацію про інфраструктурні об’єкти, позиції систем ППО та морально-психологічний стан місцевого населення. Українські спецслужби кваліфікували діяльність цих осіб як частину гібридного впливу, який Будапешт здійснює під прикриттям захисту національної меншини. Ці дії поглибили недовіру між двома державами й активізували дискусії про межі допустимої автономії нацменшин та ризики етнополітичного сепаратизму в умовах воєнного стану.
Докладніше за темою: Проблема закордонних угорців у зовнішній політиці Будапешта
Водночас зовнішня політика партії Мадяра є проєвропейською, хоча Орбан намагався зобразити «Тису» як «маріонетковий уряд» Європейської комісії. Опозиція поділяє позицію уряду щодо України, виступаючи проти відправки зброї чи військ на підтримку України після російського вторгнення, а також проти прискореного вступу України до ЄС, проте робить це не з такою відкритою агресією, що можна розглядати як потенційну можливість до «потепління» у відносинах між Україною та Угорщиною. Петер Мадяр приїжджав до Києва під час російського повномасштабного вторгнення минулого літа - тоді він відвідав зруйновану росіянами лікарню «Охматдит» і передав гуманітарну допомогу.
Попри зростання популярності нових політичних гравців, зокрема партії "Тиса" на чолі з Петером Мадяром, Віктор Орбан і його партія «Фідес» залишаються вагомою силою угорської політики, яку не слід недооцінювати у перспективі парламентських виборів 2026 року. Аналіз останніх років свідчить, що у Орбана є чіткий і перевірений механізм мобілізації електорату, який ґрунтується не лише на пропаганді чи адміністративному ресурсі, а й на глибокому розумінні угорського виборця, вмілому використанні політичного наративу про «зовнішню загрозу» та сильному апараті управління в регіонах.
Успіх партії «Тиса», незважаючи на вдалий старт у 2024 році, залежить від того, наскільки вона зможе втримати мобілізаційний потенціал, медійну присутність та стійкість до інформаційних атак. На противагу цьому Віктор Орбан має те, чого немає жоден інший політик в Угорщині –роками побудовану вертикаль влади, контроль над більшістю місцевих адміністрацій, медіа-інфраструктуру, яку фактично не може ігнорувати жоден громадянин країни.
Крім того, Орбан неодноразово доводив, що здатен вчасно адаптуватися до нових викликів: за необхідності він перехоплює чужі меседжі, змінює тактику, реконструює урядові обличчя. Він повертав собі впевнену більшість, особливо на тлі страхів, які сам же створював. Вибори 2026 року не стануть винятком: він уже зараз працює над політичною рамкою, де позиціонує себе не як «старого лідера», а як єдину силу, здатну захистити Угорщину від зовнішнього диктату і внутрішньої нестабільності.
Також прогнозовано, що Орбан посилить свою риторику про «західну заангажованість Мадяра» та продовжить маніпулювати темами безпеки і війни в Україні (обидва кандидати використовуватимуть цю тему у власних кампаніях, як це вже було в Румунії, Польщі та Молдові). Він не полишить політичної арени без боротьби, попри невдалу кампанію проти прайду.
З огляду на це, списувати Орбана з рахунків було б політично недалекоглядно. Він досі контролює чималу частину політичного простору країни й має реальні шанси не лише на гідний результат, але й на перемогу, особливо якщо нова опозиція не зможе запропонувати чітку альтернативу. Угорщина у 2026 році опиниться перед вибором між умовною модернізацією, яку символізує Мадяр, і знайомим, хоч і авторитарним стилем управління Орбана. Проте сам Віктор Орбан залишається гравцем із найкращим політичним інстинктом і, попри незадоволення частини суспільства, його політичний кінець зовсім не вирішене питання.
Автор – Владислав Мошківський, дослідник програми "Європа" аналітичного центру ADASTRA
Підтримайте розвиток української
аналітики, ставши патроном ADASTRA!
Фото на прев'ю: Philippe BUISSIN/EP