Суверенний інтернет: нова російська забавка чи прихована загроза?

1 листопада 2019 року в Росії набрав чинності закон про «суверенний інтернет». Його зміст нагадує «Великий китайський файрвол» – найвідомішу систему обмежень в інтернеті. Проте співавторка російського закону Людмила Бокова стверджує, що в ньому не йдеться про аналог китайського проєкту й відключення Росії від світової мережі, а тільки про забезпечення роботи сегмента національного інтернету. Так у чому ж справжня роль сувернету? І чи може він становити небезпеку для інших країн?

«Великий російський файрвол»

Упродовж 2016 року Міністерство цифрового розвитку, зв'язку та масових комунікацій Російської Федерації розробляло проєкт закону про регулювання рунету. Тоді радник президента Росії Гєрман Клименко заявив, що країна має бути готова до відключення від світового інтернету. На розгляд депутатів Державної думи законопроєкт було внесено 14 грудня 2018 року. Загалом його підтримали Мінкомзв’язку, Роскомнадзор, Федеральна служба охорони, Росзв’язок і Федеральна служба з технічного й експортного контролю. Утім, ініціатива не знайшла позитивного відгуку Рахункової палати та російського народу. У березні 2019 року в Москві, Хабаровську та Воронежі відбулися мітинги проти ізоляції рунету. «Ми проти прийняття закону щодо ізоляції Росії від світової мережі та вимагаємо вільного інтернету», – зазначили у своїй заяві організатори акцій протесту.  

Попри невдоволення громадян, 1 травня законопроєкт був підписаний президентом РФ, а 1 листопада набрав чинності. Відповідно до закону про «суверенний інтернет», головним його завданням є забезпечення надійної роботи російського сегмента інтернету у випадках збоїв, цілеспрямованого масштабного зовнішнього впливу або відключення від світової мережі. Інтернет-провайдери мають встановити обладнання, яке надасть Федеральна служба з нагляду у сфері зв'язку, інформаційних технологій і масових комунікацій (Роскомнадзор). Із його допомогою федеральний орган зможе здійснювати централізоване управління мережею. Таким чином, Роскомнадзор матиме можливість відключити російський сегмент від світової мережі.

From Russia with love

Інформаційна та кібернетична складові є невіддільними частинами гібридних війн Російської Федерації. За допомогою кібератак, інформаційних операцій та фейкових новин Кремль намагається досягти максимуму своїх політичних цілей. Першою відомою жертвою російської кібератаки стала Естонія ще у 2007 році. У 2013-2014 роках російська агресія проти України почалася саме з інформаційної пропаганди. Наприклад, Революція Гідності зображувалася як «проплачений Заходом переворот, який загрожує російськомовному населенню».

У червні 2017 року російський вірус «NotPetya» знищив дані з комп’ютерів державних установ України, банків, енергетичних компаній, стратегічної інфраструктури. Після України Великобританія, Австралія та США також звинуватили РФ у кібератаках із використанням цього вірусу. Ще одним прикладом інформаційної операції Росії є дезінформація щодо катастрофи МН17. Тоді почала поширюватися інформація від так званого «диспетчера Карлоса» про те, що він працює в аеропорті «Бориспіль» та бачив поряд із боїнгом український військовий літак. Пізніше стало відомо, що за цю роль йому заплатили з Кремля.

Вас може зацікавити: Український кіберпростір: безпекові загрози, виклики та перспективи розвитку

Найбільш відомим випадком інформаційної агресії РФ стало втручання в президентські вибори 2016 року в США. Американська розвідка опублікувала доповідь про оцінку діяльності та намірів РФ на останніх виборах президента, де зазначається, що особисто Володимир Путін наказав впливати на американську виборчу кампанію. 15 березня 2018 року Міністерство внутрішньої безпеки та ФБР Сполучених Штатів опублікували спільну заяву, й якій звинуватили Росію в постійних хакерських атаках на критичну інфраструктуру держави.

Тим часом, у жовтні 2019 році Російську Федерацію звинуватили у втручанні в африканські вибори. Соціальна мережа Facebook опублікувала заяву про те, що нею були заблоковані десятки акаунтів та груп, які пов’язані з Росією й зосереджені на Мадагаскарі, у Центральноафриканській Республіці, Мозамбіку, Демократичній Республіці Конго, Кот-д'Івуарі та Камеруні. Вони робили публікації щодо політики Росії в Африці, критики французької та американської політики на континенті. Розслідування Facebook знайшло зв'язок цих акаунтів із російським фінансистом Євгєнієм Прігожиним. Водночас США звинуватили РФ у розпалі напруженості в Чилі, де зараз відбуваються протести та заворушення.

Справжнє значення російського суверенного інтернету

Росія постійно нарощує та вдосконалює свій потенціал у кібернетичній та інформаційній сферах. Очевидно, що авторитарній державі було б складно відмовитися від зазначених вище механізмів забезпечення політичних інтересів. Саме тому в неї виникає страх бути відімкнутою від світової мережі. Автори закону про «суверенний інтернет» зазначили, що документ підготовлено з урахуванням «Стратегії національної кібербезпеки США», яка була прийнята у 2018 році. На їхню думку, у ній міститься принцип «збереження миру силою», а Росія постійно звинувачується в хакерських атаках. Радник президента РФ Клименко також заявляв, що через погіршення відносин із ЄС та Сполученими Штатами вірогідність відключення російського сегмента інтернету є дуже високою.

Вам млже сподобатися: Сполучені Штати напередодні виборів: кібератаки набирають обертів

Усі ці фактори й стали визначальними для створення національної системи маршрутизації інтернет-трафіку. У наступному році в Сполучених Штатах Америки відбудуться вибори, тому можна передбачити, що схожих історій про російських хакерів та їхнє втручання варто очікувати й надалі. Якщо гіпотетично Росію вирішать відключити від світової мережі, то тут Кремлю й знадобиться закон про «суверенний інтернет». Тобто РФ бачить у сувернеті лазівку та можливість посилення свого впливу, щоб без остраху діяти. Росія вважає, що так можна проводити більш рішучі інформаційні кампанії, бо в разі будь-якої загрози вона матиме свій власний автономний рунет. Але насправді сувернет – це прихована загроза для самої Росії. Обмежуючи себе, вона обмежує і свій вплив на інші країни. Проаналізувавши технічний бік механізму роботи суверенного інтернету ми можемо зробити висновок, що РФ не тільки не посилить свій вплив, а стане більш уразливою.

Як працюватиме система й чого очікувати росіянам?

Роскомнадзор завдяки серверам зможе відстежувати трафік або, іншими словами, обсяг інформації, що передається через комп'ютерну мережу, і перенаправляти його в межах самого сувернету чи у світову мережу. Тим самим він зменшить кількість каналів зв'язку, за якими здійснюється доступ до інтернету, та за допомогою яких Росія пов’язана із зовнішнім світом. З одного боку, Роскомнадзор отримає повний контроль над користувачами суверенного інтернету й зможе протидіяти зовнішнім впливам, таким як хакерські атаки. Проте сувернет – палиця з двома кінцями. Зменшуючи кількість каналів, РФ сама надає можливість іншим державам контролювати себе. Тобто стане відомо, через які саме канали зв'язку будуть отримувати інформацію російські користувачі, хакери чи навіть спецслужби. Провайдери будуть користуватися тільки російськими серверами й оскільки це загальновідомо, дізнатися про те, що кібератака була здійснена з території Російської Федерації, іншим державам стане значно легше.

Дізнавайтеся більше: Кіберагресія як інструмент політичного впливу Російської Федерації

У зв’язку зі спробами контролювати процес визначення маршруту прямування інформації між мережами, разом із трафіком суттєво буде зрізатися потік даних. Завдяки системі національної маршрутизації, з великої кількості шляхів отримання даних залишаться тільки ті, що будуть під керівництвом Роскомнадзора. Взагалі сувернет нагадує загальновідомий ефект «Bottleneck»: Роскомнадзор буде обмежувати трафік, і наслідки цього нагадуватимуть аналогію з горловиною пляшки, вузькість якої не дозволяє вилити або висипати весь її вміст відразу, навіть якщо її перевернути.

Тобто сама мережа може працювати швидко, але для того, щоб її контролювати, обсяг інформації, що передається через мережу, буде скорочуватися, а кількість каналів, за якими здійснюється доступ до інтернету стане меншою. Контролюючи, Росія буде вимушена «звузити» канали – тоді швидкість передачі даних знизиться. У перспективі російські інтернет-користувачі можуть очікувати більших витрат, повільніших швидкостей та меншої кількості варіантів вибору провайдера.

Кремль боїться відключення від світової мережі, але варто зазначити, що подібних прецедентів історія ще не знає. Хоча технічно це можливо завдяки блокуванню IP-адрес, через які Росія підключена до світової мережі Інтернет. Тобто ймовірність того, що хвилювання та перестраховка РФ із приводу її відключення не є марними, усе ж таки існує.  

Місія: залишитися на волі після сказаних слів

Офіційно автори закону про сувернет кажуть, що ні про який аналог китайського «Золотого щита» й обмеження свободи слова не йдеться. Безсумнівно, Росія відстає від своєрідної «першості» Китаю в міжнародному рейтингу свободи інтернету. Лише якщо не брати до уваги те, що Китай – останній. Тим не менш, заява авторів закону про «суверенний інтернет» викликає сумніви. Так, наприклад, 12 листопада 2019 року Асоціація підприємців із розвитку бізнес-патріотизму «Аванті» направила до Державної думи РФ пропозицію про введення обов'язкової реєстрації громадян за паспортом при доступі до інтернету. Метою заходу є персоніфікація кожної дії громадянина в мережі. Також це має допомогти в запобіганні неправомірним діям. Тим часом, у КНР аунтентифікація користувачів уже давно проводиться за паспортом.

Детальніше про проблему: Цензура китайського інтернету: як це працює?

Завдяки системі національної маршрутизації інтернет-трафіку влада Росії зможе блокувати будь-які інтернет-ресурси під приводом екстремізму або загрози державній безпеці. Доцільно згадати події в Ірані. З 15 листопада країну сколихнула хвиля масових протестів. Проте, дізнатися, що саме відбувається неможливо, бо з 17 листопада влада Ірану блокує інтернет по всій країні, дозволяючи користуватися тільки ресурсами, які фізично знаходяться в Ірані. Тобто, завдяки сувернету, про наступні протести на проспекті Сахарова світ може й не дізнатися.

Очевидно, що ще однією метою закону є придушення політичного інакомислення. Так, у 2017 році набрав чинності так званий «закон Ярової», який зобов'язує телекомунікаційні компанії зберігати всі призначені для користувача дані протягом шести місяців і надавати ФСБ необмежений доступ до них. Роскомнадзор також більше року намагався блокувати популярний додаток Telegram, який відмовився надати свої ключі шифрування ФСБ. У той самий час правоохоронці переслідували сотні людей за публікації в інтернеті та інші дії, які вважаються «екстремістськими» або «образливими». Раніше в цьому році Росія прийняла суперечливий закон про накладання штрафів за використання електронних засобів масової інформації для висловлення «неповаги» до чиновників, суспільства або державних символів.

Цензура в Росії вже охопила телебачення, кіно, театр, літературу тощо. Тепер влада намагається підім’яти під себе інтернет та соціальні мережі. Проте, намагаючись тримати в покорі народ і зміцнити внутрішній режим, російська влада ставить себе під удар на міжнародній арені. Суверенний інтернет зменшить вплив Кремля на інші країни, бо російські інформаційні та кібернетичні атаки й спроби впливу стане значно легше відслідкувати.

Авторка – Анастасія Гаценко, Аналітичний центтр ADASTRA