Таїланд на порозі змін чи нового військового перевороту?

Протягом останнього року, відколи у Таїланді стих протестний антиурядовий рух 2020-2021 років, в країні панує відносне затишшя. Суспільство, після невдачі демонстрацій, очікує шансу дати свою оцінку владі на травневих виборах, в той час як лідери військового режиму готуються змагатися за вирішальну владу в країні,  використавши при цьому  народне волевиявлення.

У 2021 році ми вже писали про розвиток протестів у Таїланді. Тоді ситуація в цій країні була вкрай напруженою, а перспективи мирного вирішення протистояння між протестувальниками та владою – вкрай туманними. Головною рушійною силою демонстрацій тоді виступило молоде покоління – учні, студенти, молодші спеціалісти та працівники. Незважаючи на масовість протестів, військовий режим не впав. Проте не можна вважати, що протест повністю провалився. Саме молоде покоління змогло сформулювати та висловити кілька важливих ідей, які, схоже, уже почали визрівати в суспільстві. Але про все по порядку.

Що з протестами?

Від протестів 2020 року в Таїланді практично не залишилося сліду. Момент, коли протестувальники мали об’єднатися, знайти єдиних лідерів руху і пред’явити виразні чіткі вимоги, не відбувся.

Ядром протесту були зовсім молоді люди, багатьом із яких треба було повертатися на навчання чи влаштовуватися на роботу. Таїландці старшого віку виступали більш консервативно й не «скріплювали» протест, не підтримували його рішучими діями. Із часом розбіжності між вуличними групами посилювалися. Єдиний протест розсипався, різні групи висували різні вимоги, вони не слухали один одного й виступали хоч порівняно численною, але розрізненою масою.

Дізнавайтеся, як усе починалося: Протести в Таїланді: чи вдасться тайцям змусити владу стати на шлях демократизації?

Їхні сукупні вимоги не виглядали раціонально – вони радше перебували в стані «за все гарне, проти всього поганого». Наприклад, вони вимагали запровадити нову конституцію, розпустити парламент, припинити репресії та скасувати статтю 112 Кримінального кодексу Таїланду, яка передбачає до 15 років позбавлення волі за наклеп або образу членів королівської сім’ї. А коли влада ввела ковідні обмеження й заборонила громадські збори – то виступили і проти цих правил. У сухому залишку це було схоже на пубертатний бунт – молодь намагалася знайти своє місце в суспільстві, яке, на їхню думку, надто консервативне й потребує змін.

Зрештою, влада застосувала силу й розігнала протестантів. Станом на осінь 2022 року було відкрито 661 справу проти протестувальників. Серед них 87 завершено, причому багато проваджень було закрито без винесення обвинувачення або обвинувачених було виправдано судом, а 574 справи перебувають на різних етапах реалізації.

За іншими даними політичного переслідування зазнали 1890 осіб у 1169 справах. Окремо слід звернути увагу на переслідування дітей – відомі випадки, коли страждали діти 12, 13, 14 чи 15 років. Загалом у Таїланді близько 300 осіб молодше 18 років було притягнуто до кримінальної відповідальності.

Антиурядові демонстрації в Таїланді. AnaMarco/acleddata.com

Основні звинувачення – підбурювання до заколоту, образа монархії, порушення декрету про надзвичайний стан, який запроваджував особливі правила масових зборів (фактично забороняв ці збори). Причому переслідування неповнолітніх продовжилося й після того, як декрет про надзвичайний стан було скасовано. У результаті найбільш радикальні активісти опинилися в ізоляції або під арештом, деякі лідери були втягнуті в діалог із владою, а вся інша маса повернулася до навчання та пошуків роботи.

Падіння економіки після ковідних обмежень також вплинуло на завершення протестів. Тайські сім’ї тривалий час перебували в складних економічних умовах, тому активній опозиції просто не вистачило сил і коштів. Банально багато енергії було витрачено на те, щоби якось пережити пов’язані з карантином обмеження.

Не останню роль зіграло те, що увага світових ЗМІ перемкнулася на війну росії проти України. Таїландським активістам стало складніше привертати увагу світової громадськості до своїх політичних в’язнів.

Що відбувається з лідерами протестів зараз, невже вони здалися ?

Влада країни не стала робити з них «героїв» і застосовувати жорстокі репресії. Навпаки, активісти все ще перебувають під слідством, багатьох із них випустили під заставу із забороною займатися політичною активністю. Інакше – реальний тюремний термін на пару десятків років. І цей підхід спрацював. Частина лідерів протесту вимушено замовкла, інші, хто не прийняв цих умов, залишили країну й тим самим втратили свій вплив. Врешті вуличний протест замовк. Але це зовсім не означає, що найактивніша частина молодих представників цього протесту відмовилася від своїх ідей.

Один із лідерів протесту Паріт Чіварак, був заарештований у 2021 році, але в лютому 2022 його звільнили під заставу понад 60 тисяч доларів США із забороною участі в політичній діяльності. Опозиціонеру також заборонили залишати країну й зобов’язали носити електронний браслет контролю переміщень. У лютому 2023 року після численних скарг цей браслет було знято – про це заявив сам Паріт на своїй фейсбук-сторінці. Крім того, такі браслети за рішенням суду було знято ще з кількох протестувальників.

Вуличний протест перетворився, дав імпульс багатьом змінам у суспільстві. Загалом значна частина колишніх протестувальників та громадян  зосередилася на проведенні майбутніх виборів та веденні вже не вуличного, а демократичного протистояння цивілізованим способом – без очікування політичних репресій.

Зрозуміло, що говорити про скасування статті 112 ще зарано. Однак відома в Таїланді Чонтіча Джейнграу, яка також була серед активних організаторів протесту, наразі стала кандидатом від однієї з партій і відкрито заявляє про те, що використовуватиме простір парламенту для просування реформи монархії.

Запит на зміну почутий

Разом з тим протест не пройшов безслідно. Схоже, що влада винесла кілька важливих уроків із цього протистояння. За всієї консервативності правлячого кола складається відчуття, що режим вловив головний, хоч і невимовний меседж своєї авдиторії, таких же консервативних робітників, основу середнього класу – «нам потрібен економічний розвиток». Добробут людей сильно підкосив COVID-19, а зростання, що намітилося, було сильно підірвано вторгненням росії в Україну.

У листопаді 2022 року в Бангкоку відбулася щорічна зустріч країн Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), де були присутні представники 21 країни, зокрема США, Японії, Південної Кореї, Малайзії, Китаю, Нової Зеландії та інших країн.

Прем’єр-міністр Австралії Ентоні Альбанезе, прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо, прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда, віцепрезидентка США Камала Гарріс, прем’єр-міністр Південної Кореї Хан Дак Су, прем’єр-міністрка Нової Зеландії Джасінда Ардерн на саміті АТЕС 2022. Thomas Manch/Stuff

За кілька днів до цього на острові Балі, Індонезія, відбувся саміт G20, а ще раніше – 40-й та 41-й саміти АСЕАН у Пномпені, Камбоджа. Таїланд знову збирав світових лідерів втретє поспіль за короткий термін, і це було справді нетривіальне завдання. З огляду на те, що склад ключових учасників залишився багато в чому схожим, чинній владі довелося розробити новий порядок денний регіональних та світових проблем для розгляду. Проте Таїланд заявив, що досяг ключових результатів за запропонованим планом – у сфері розвитку зони вільної торгівлі в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (FTAAP) у контексті постковідного відновлення економіки, підвищення стійкості транспортної інфраструктури та стабільного розвитку регіону.

Інший важливий напрямок зовнішньополітичної діяльності – пошук активного балансу між США і Китаєм. Таїланд звинувачують у «бамбуковій дипломатії», яка гнеться під дією будь-якого вітру. Бангкок, вірний союзник США в азійському регіоні, став лояльніше ставитися до Китаю. А той зі свого боку стає дедалі наполегливішим у просуванні своїх інтересів, зокрема в рамках реалізації ініціативи «Один пояс, один шлях». І хоча Таїланд поки що чинить опір завершенню проєкту залізничного сполучення між країнами через Лаос, є інші важливі напрями співпраці, як-от закупівля китайського озброєння. Загалом, Бангкок стає прагматичнішим і вибудовує відносини не тільки з союзниками.

Також Таїланд прагне вивести на новий рівень діалог з іншим великим регіональним гравцем – Індією. У серпні 2022 року Субраманіям Джайшанкар, міністр закордонних справ Індії, відвідав Бангкок і підписав низку важливих документів щодо розвитку співробітництва в галузі медицини, телекомунікацій та науки.

Вас може зацікавити: Націоналістичний поворот Моді: чому в Індії дискримінують мусульман?

Отже, поки «діти» бунтували, «дорослі» вирішували глобальні проблеми. Однак питання, поставлені протестувальниками, виявилися не такими вже й дитячими, щоб їх можна було просто проігнорувати. Тому «дорослі» у владі зрозуміли (чи хоча б показали, що зрозуміли) новий суспільний запит – вистачить боротьби за владу, займіться розвитком.

Крім того, відбулися зміни й у галузі захисту прав людини, а для Таїланду – це значний крок уперед. Так, у серпні 2022 року парламент країни ухвалив «Закон про запобігання та припинення тортур». Цей акт був особливо важливий у контексті політики країни щодо біженців. Раніше в Таїланді не було різниці між нелегальними мігрантами та біженцями. Усіх їх поміщали в спеціальні ізоляційні табори, де тримали під вартою абсолютно без прав, били, піддавали тортурам і, зрештою, відправляли назад до країни, звідки вони прибули. У багатьох випадках це призводило навіть до смерті біженців. У новій редакції закону є пряма заборона на таке повернення. З огляду на тяжке становище біженців із М’янми цей закон допоможе таким людям отримати законний захист.

Напередодні виборів

Колишній головком армії, генерал, який здійснив переворот у Таїланді у 2014 році, і чинний прем’єр-міністр Прают Чан-Оча заявив, що розпустить парламент у березні напередодні запланованих травневих виборів.

Колишній соратник головкома, генерал Правіт Вонгсуван, заступник прем’єр-міністра Таїланду, став його конкурентом у політичній боротьбі. Третій генерал, який також брав участь у захопленні влади у 2014 році, генерал-міністр внутрішніх справ Анупонг Паочінда, заявив про те, що більше не хоче займатися політикою і піде у відставку. У такий спосіб за крісло прем’єр-міністра борються два представники хунти.

Генерали Прают Чан-Оча, Правіт Вонгсувон і Анупонг Паочінда. Чанат Катанью/Bangkok Post

Основна інтрига полягає в тому, чи визнає сторона, що програла, свою поразку. Багато в чому це залежить від того, наскільки переконливою буде перемога. Для її досягнення суперники вже намагаються зібрати довкола себе максимально сильну коаліцію. Й обидва генерали мають досить велику армію прихильників, причому як із боку цивільних, так і, власне, військовослужбовців.

Якщо перемога буде з незначною перевагою сил, цілком імовірно, що той, хто програв, вирішить вивести своїх прихильників на вулиці, звинувативши опонента у фальсифікації виборів, і, можливо, влаштує новий військовий переворот. Іронія полягає в тому, що нова влада, як очікується, буде складатися з представників самої військової диктатури. Хто в цьому випадку кого скидатиме і хто захоплюватиме владу – незрозуміло. Незрозуміло, але дуже цікаво.

Утім, якщо вибори будуть визнані міжнародними партнерами, головно, США та Китаєм, а той, хто програв, виявить здоровий глузд і відмовиться від методів вуличної «дипломатії», то цілком імовірно, що країна зможе відійти від влади військових. Хоча б до наступного воєнного перевороту. І хоча військові заперечують можливість такого сценарію, історія показує, що з 1932 року, з моменту падіння абсолютної монархії в Таїланді, військові зробили 19 спроб захоплення влади, із яких 12 увінчалися успіхом.

Незважаючи на деякий скептицизм щодо неможливості нового військового перевороту, є сигнали того, що режим має намір виконати перехід до нової влади шляхом демократичних виборів. Так, стало відомо про те, що виборча комісія Таїланду підписала угоду про співпрацю з платформою TikTok для боротьби з фейками під час майбутніх виборів у 2023 році. Для розуміння, у країні станом на січень 2022 року мешкало 70 млн осіб, користувачами інтернету є 54,5 млн осіб, авдиторія TikTok – 35,8 млн осіб віком старше 18 років. Таким чином влада показує рішучий настрій щодо проведення чесних та прозорих виборів.

Перегони за голосами виборців у розпалі. На жаль, не можна сказати, що сучасний виборець у Таїланді має політичну зрілість. Практично всі партії страждають популізмом – щедро обіцяють фінансову підтримку своїм виборцям, проте ніхто не пояснює, де вони візьмуть на це гроші в разі перемоги.

Висновок

Схоже, що самі військові зрозуміли, що не здатні ефективно управляти державою, якісно вирішувати як зовнішньополітичні, так і внутрішньополітичні питання, знаходити вихід зі складних економічних ситуацій та забезпечувати зростання добробуту громадян. Не можна сказати, що це розуміння прийшло лише внаслідок протестного руху. Але також не можна стверджувати, що цей протест взагалі нічого не змінив. Так чи інакше на зміну політики військових вплинули всі актори та обставини.

Це й зовнішньополітичні союзники, партнери, суперники та противники, і загальносвітова постковідна економічна ситуація та війна рф проти України, і, звісно, внутрішні протести та, власне, розуміння стелі своїх можливостей. І саме протест допоміг сформувати та висловити ідею про те, що країні необхідні вибори, реформи, постійні зміни та розвиток з урахуванням інтересів усіх верств суспільства та всіх поколінь.

Отже, є підстави стверджувати, що майбутні вибори пройдуть відкрито й чесно, а ті, хто програють, зможуть гідно визнати поразку, щоби країна отримала імпульс для розвитку. В іншому випадку на Таїланд очікує дрейф у бік політичного ландшафту, який склався в сусідній М’янмі – громадянська війна  на тлі міжнародної ізоляції.

Автор – Олексій Терлецький, міжнародний оглядач, для Аналітичного центру ADASTRA

Вас сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Цим ви робите свй внесок у розвиток української аналітики!