Американська присутність в Грузії: захист чи провокація?

Сполучені Штати та Грузія спільними зусиллями розпочнуть будівництво аеродрому на військовій базі неподалік від грузинського містечка Вазіані – про це в листопаді минулого року домовилися міністр оборони Грузії Леван Ізорія та командувач Транспортним командуванням США генерал Стівен Лайонс. За словами міністра, будівництво відбуватиметься в рамках спільної програми оборонної готовності (Georgia Defense Readiness Program – далі GDRP), яка передбачає надання Штатами допомоги в тренуванні грузинських військових.

Реакція на такий амбітний план виявилася неоднозначною навіть усередині грузинського політикуму. Так, у травні цього року президент Грузії Саломе Зурабішвілі заявила, що вважає недоцільним розміщення американської військової бази на території Грузії, пояснивши це тим, що «будь-які такі кроки будуть сприйняті як провокація як Росією, так й активними в регіоні терористичними рухами».  У свою чергу, Леван Ізорія відмовився коментувати таку позицію Зурабішвілі, проте наголосив, що військова співпраця Грузії зі США тільки зростає, а тому можливість розміщення на грузинській території американських баз буде сприйнята позитивно. Чому ж питання американської військової присутності стало настільки гострим у грузинському політикумі, та які наслідки потенційна американська військова база матиме для безпеки країни?

Американо-грузинська військова співпраця

Грузія є одним із найбільших донорів військової сили для антиталібської коаліції в Афганістані, що дуже цінується Вашингтоном. Так, наприклад, ексміністр оборони США Джеймс Меттіс назвав Грузію «прикладом для багатьох держав-членів НАТО в питанні направлення військ в Афганістан». Американська сторона «віддячувала» Тбілісі не лише на словах: у січні 2018 Грузія отримала американські протитанкові ракетні системи JAVELIN, а в травні того ж року була запущена згадана вище програма оборонної готовності (GDRP). Очевидно, що двосторонні відносини у військовій сфері вийшли на якісно новий рівень, хоча й перспектива вступу Грузії до НАТО досі залишається примарною.

Читайтк також: НАТО та Південний Кавказ: (не)послідовне співробітництво

 І все ж таки потенційна американська присутність на базі Вазіані, безперечно, розглядається грузинською стороною як своєрідне наближення до членства та до всіх переваг країни-члена Альянсу. Іншими словами, для Грузії важливо продемонструвати країнам-членам НАТО готовність захистити свою територіальну цілісність у разі небезпеки і тим самим проявити себе як життєздатний партнер, а тому ініціатива відновлення бази у Вазіані була сприйнята як «корисна» в контексті зміцнення та розвитку військових сил країни.

Навіщо Вазіані Сполученим Штатам?

Один із російських експертів назвав модернізацію Вазіані – «частиною загальної стратегії Вашингтона з перетворення Грузії в “кавказький авіаносець США”». І хоча такий вислів може бути перебільшенням, і перспектива розгортання повноцінної американської бази на грузинський території поки що є незначною, доступ до аеродрому у Вазіані надає США неабиякі переваги. Насамперед, йдеться про логістику: американці відкривають для себе новий, стратегічно важливий регіон – Кавказ. Більше того, сама база Вазіані має дуже вигідне розташування – від неї найкоротша відстань до оборонних об’єктів Південного військового округу Росії. Також присутність у цьому районі надає можливість контролю над басейном Чорного моря, і величезним плюсом для США тут є близькість до свого союзника по НАТО – Туреччини.

Вазіані – провокація для Росії?

Цілком імовірно, що президент Саломе Зурабішвілі, коментуючи будівництво аеродрому у Вазіані, використала слово «провокація», усвідомлюючи значну загрозу з боку північного сусіда Грузії. Американські військові сили, розміщені дуже близько до російських кордонів, безумовно, розглядатимуться в Кремлі як суттєва безпекова загроза, і логічно, що реакція може мати воєнний характер, як це було в Грузії 2008-го року та в Україні 2014-го. У цьому випадку Грузія стане ареною протистоянь двох потужних держав і може постраждати ще більше, ніж у 2008 році. Це, звичайно, найгірший сценарій, однак наскільки він реальний?

Вас може зацікавити: Стратегічна культура Грузії: європейські цінності і НАТО чи перетворення на сателіта Кремля?

Важливе питання: що російською владою буде сприйматися як провокація, а що ні? Як показує практика, лише євроінтеграційних прагнень України для РФ було достатньо, аби анексувати Крим та розпочати дестабілізацію на Донбасі. Відповідно, чи не є самі по собі чітко заявлені євроатлантичні прагнення Грузії провокацією Росії? Отже, зрозуміло, що провокацією для РФ може бути будь що, але будувати свою зовнішню політику, постійно озираючись на Росію та побоюючись її реакції, для Грузії може бути надто небезпечно.

Тоді Вазіані – це захист?

Американська присутність на базі Вазіані не дасть грузинській стороні 100-відсоткових гарантій захисту, адже в разі умовного вторгнення РФ у Грузію, остання, як держава, що не входить до складу НАТО, повинна буде захищатися самостійно. Однак, сама наявність там американських військових буде фактором стримування зовнішньополітичних амбіцій РФ. Іншими словами, ціна вторгнення в Грузію для РФ значно зросте.

Висновок

Таким чином, очевидно, що російська загроза грузинською владою сприймається як цілком реальна, а тому американська присутність на базі Вазіані, хоча й не дає повних гарантій захисту для Грузії, може стати доволі ефективним способом її мінімізувати, натомість збільшити ризики для Росії. Чи є це провокацією, за словами президента Зурабішвілі? Можливо, однак самі по собі євроатлантичні прагнення Грузії вже є провокацією для РФ. Відповідно, від американської присутності у Вазіані грузинська сторона тільки виграє – отримає розвинену військову інфраструктуру та наблизиться до членства в НАТО, тим самим збільшуючи ціну вторгнення для Росії.

Автор – Юлія Пархоменко, Аналітичний центр ADASTRA