Бразилія в багатоцентричному світі: зовнішня політика Лули да Сілви
У 2025 році Бразилії випало головування в БРІКС, COP-30. Торік країна була господарем минулорічного саміту G20. Для Бразилії це можливість ще раз гучно заявити про свою позицію лідера Південної Америки та взяти курс на багатоцентричність. Яскраві фестивалі Ріо-де-Жанейро та тропічні барви Амазонії - такі образи виринають в уяві, коли йдеться про цю латиноамериканську країну. Однак Бразилія - це не лише культура, яка запам`ятовується. Ця держава веде рівний діалог зі світовими силами, що привертає увагу до її політичного курсу.
Лула да Сілва став президентом Бразилії 2023 року. Саме він визначив пріоритети держави, які спрямовані на балансування між провідними гравцями — США та Китаєм. За Лули сформувалося ставлення Бразилії до російсько-української війни, і наразі будемо розбиратися в характері поведінки цієї країни в міжнародному середовищі.
Повернення Лули да Сілви
Коли на тлі “другої рожевої хвилі” до влади повернувся Луїз Інасіу Лула да Сілва, політичний курс держави зазнав суттєвих змін. Він вступив на посаду президента 1 січня 2023 року, що поклало початок вже третього його терміну. Раніше Лула перебував на цій посаді з 2003 по 2010 роки. Тоді він став президентом за “першої рожевої хвилі”, коли багато держав Латинської Америки очолили ліві президенти. Лула да Сілва — представник лівоцентричної робітничої партії, якийробить акцент на соціальних реформах та боротьбі з бідністю.
Зовнішня політика в країні здебільшого залежить саме від лідера держави, адже Бразилія — президентська республіка. Така риса характеризує більшість держав Латинської Америки. Тож країна зосередилась на утвердженні ролі регіонального лідера, а також вийшла на глобальний рівень, на відміну від більш ізоляціоністських позицій Жаїра Болсонару. Попередник Лули був більш охочим до орієнтації на Сполучені Штати, будучи прихильником Дональда Трампа.
Детальніше про "другу рожеву хвилю" можна прочитати у статті "Тріумф лівих сил у Латинській Америці: аналізуємо другу рожеву хвилю".
Наразі можна побачити, що курс Бразилії перегукується з політикою президента Лули да Сілви за часів його попередніх каденцій, адже ставка робиться на балансування між великими світовими силами. Змінилися тільки обставини її реалізації: Захід втратив позиції, а світ наблизився до багатоцентричності.
Президент Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва, Бразиліа, Бразилія, березень 2024 року. Ueslei Marcelino/REUTERS
Як Бразилія стала лідером
Ця країна має не тільки найбільшу територію серед інших латиноамериканських сусідів, але й володіє значним економічним потенціалом. Її політичний вплив безпосередньо поширюється на держави континенту, що дозволяє Бразилії мати досить міцні позиції в Латинській Америці.
Наразі Бразилія має 10-те місце у світі за рівнем ВВП. Її економіка конкурентоспроможна — Бразилія одна з тих, хто руйнує стереотип, що держави Глобального Півдня пасуть задніх. Найбільшим торговельним партнером Бразилії виступає Китай, а після нього відразу йдуть Сполучені Штати.
У Латинській Америці відбувається активний процес розвитку регіональної інтеграції під проводом Бразилії. Разом з Аргентиною вона формує економічне ядро, навколо якого розгортаються інтеграційні процеси Mercado Común del Sur (MERCOSUR). Для Бразилії це об`єднання слугує додатковим інструментом збільшення власної значимості в регіоні. У другій половині 2025 року, з липня по грудень, вона здобула головування в MERCOSUR, що дозволяє їй ставити на порядок денний власні пріоритети. На останній 66-тій сесії, яка відбулася 2-3 липня 2025 року в Аргентині, Лула да Сілва висловив бажання надалі зміцнювати торговельні зв`язки між державами блоку, а також із зовнішніми партнерами.
Передусім це стосується співпраці між MERCOSUR та ЄС: у грудні 2024 року вони уклали угоду про створення зони вільної торгівлі між двома об'єднаннями. Переговори тривали більше 20 років та відкривають широкі перспективи для обох сторін. Однак поки європейські держави затягують ратифікацію угоди, а на плечі Бразилії покладено завдання пришвидшувати цей процес.
Головування на COP-30 також стане важливою подією для Бразилії – Лула взяв курс на активну кліматичну політику. На територію держави припадає значна частина лісів Амазонії, що дозволяє їй безпосередньо впливати на регіональну політику з екологічних питань. Такі платформи надають простір продемонструвати свої претензії на місце серед світових лідерів. У своєму інтерв`ю для BBC Лула зазначив, що вирубка лісів скоротилась близько на 50%. Однак під час підготовки до саміту COP-30 в місті Белен будують автомагістраль через Амазонію, що змусило вирубити десятки тисяч гектарів лісу.
Інше за темою Латинської Америки: Країна, що спробувала зламати себе: реалії сучасного розвитку Аргентини
Що штовхає Бразилію вступати у велику гру?
Раніше Бразилія була португальською колонією, а свій незалежний шлях вона розпочала в 1822 році. В її історичній пам`яті вкорінився досвід колонізованої держави, що зараз робить її державою Глобального Півдня – колишнього “третього світу”. Такий термін був характерний для часів холодної війни, коли ще існували дві ворожі сили – західний “перший” світ та соціалістичний табір – “другий”. До решти країн, які не приєдналися, належали переважно колишні колонії, що почали масово здобувати незалежність по завершенню Другої світової.
Їй вдається вміло вибудовувати свою риторику, щоб вона відповідала інтересам Глобального Півдня, як це роблять ще Китай або Індія. Посилення цих держав загалом змінює структуру міжнародних відносин, що, з одного боку, відкриває більше можливостей для змін сучасного світового порядку, а з іншого - призводить до більшої конфліктогенності.
Сучасний багатоцентричний порядок – перспектива, що цілком задовольняє Бразилію. Для неї важливо мати важелі впливу не лише в Латинській Америці, тому міжнародні платформи та відносини з іншими впливовими державами перетворюються на інструменти досягнення бажаного місця в системі. Завдяки широкій мережі зв`язків їй вдається не потрапляти в залежність, зберігаючи “стратегічну автономію”. Об`єктивний процес становлення і занепаду гегемонії зумовив послаблення Заходу, унаслідок чого формується багатоцентричний порядок, а Бразилія намагається отримати з цього свої переваги. Вона спрямовує зусилля на реформування інституцій, які вже існують в сучасній системі, наприклад претендує на місце серед постійних членів Ради безпеки ООН. Бразилія отримала можливість перейти до реалізації своїх планів та вести дипломатичний діалог з державами зі схожими позиціями.
Близькість Бразилії до Сполучених Штатів збільшує її вразливість до залежності від них. Упродовж довгого часу Бразилія спостерігала за реалізацією сили Сполучених Штатів, яка не завжди була на її користь. Як держава периферії, вона не отримувала переваги від системи, у якій США – гегемон. Через це для неї було пріоритетом вибороти кращі позиції, умови для яких можуть бути створені завдяки багатоцентричному порядку. Їй вдалося знайти однодумців, яких з часом ставало тільки більше. Проте на відміну від таких ревізіоністів системи як Китай чи Росія, Бразилія не вважає за потрібне повністю руйнувати наявний порядок. Таким чином, особливо важливим для Бразилії є обмеження впливу Сполучених Штатів на Латинську Америку, однак водночас вона прагне підтримувати з ними гарні відносини.
Нейтральна позиція приносить переваги завдяки простору для маневрування, проте й створює додаткові ризики. У певний момент невизначеність розглядатиметься як загроза - цей урок засвоїли ще тоді, коли Фукідід описав дилему безпеки між Афінами і Спартою. У світі, де збільшується поляризація між двома основними силами, нейтралітет стає небезпечним. Відкритим залишається питання, наскільки довго Бразилії вдаватиметься зберігати свою роль балансира, тому вона робить основну ставку на решту держав Глобального Півдня. У такому разі вихід до багатоцентричності зменшує ризики, але напруження в системі залишається на високому рівні.
Час від часу великі держави тиснуть на Бразилію, щоб схилити її на свій бік. Тарифне питання зі Сполученими Штатами стало яскравим прикладом. Рішення Трампа ввести 50% мита на товари з Бразилії з 1 серпня 2025 року було несподіванкою для Лули, але він продовжив тримати обличчя. Для Бразилії такий поворот може стати серйозним ударом, адже Штати – другий за обсягом торговельний партнер держави, а бразильський реал вже впав близько на 3% через загрозу введення мит. Лула усвідомлює необхідність балансування, тому не поспішає з висновками. Політику Трампа вже звикли розцінювати переповненою різкими жестами, які більше мають на меті спонукати до діалогу.
Про перші два терміни Лули можна дізнатися у статті Лула is back: чого чекати від нового-старого президента Бразилії?
На перехресті БРІКС та G20
Оскільки Бразилія прагне бути нейтральною, підтримуючи відносини як зі Штатами та ЄС, так і з Китаєм та Росією, то вона уникає формальних союзів з будь-якими партнерами: однак це не перешкоджає її участі в різних міжнародних об`єднаннях.
Особливу увагу привертає БРІКС — спільнота, яка є символом ревізіонізму системи. Бразилія була однією серед держав-засновниць її прообразу БРІК, створеного в 2006 році за ініціативою Росії. Вона носила назву-акронімом, що походив від Бразилії, Росії, Індії та Китаю, поки в 2010 до об`єднання не долучилася Південна Африка. Це принесло йому сучасну назву, яка тільки перетворилась у БРІКС+ після приєднання Ірану, Єгипту та інших держав.
Незважаючи на рушійний характер та масштаб, БРІКС видається приреченим. Між учасниками існують ключові розбіжності, які не дозволяють їм повною мірою координувати дії. Бразилія наголошує, що БРІКС не виступає противагою якійсь іншій сили на міжнародній арені, на відміну від російської або китайської риторики. Це доводить бразильську позицію — тільки зберегти баланс, що відрізняється від планів Китаю або Ірану створити альтернативний порядок. На стратегічній автономії ще наголошує Індія, а також Індонезія, яка приєдналася до БРІКС у 2025 році: це стало значним досягненням для Бразилії, адже Індонезія підтримує її прагнення співпраці з Глобальним Півднем.
У 2025 році головування в БРІКС припало Бразилії, тому сімнадцятий саміт об`єднання проходив 6-7 липня в Ріо-де-Жанейро. На ньому президент Лула да Сілва скористався нагодою нагодою взяти на себе одну з головних ролей, особливо за безпосередньої відсутності лідерів Китаю та Росії. Завдяки йому на цьогорічному саміті було підкреслено, що БРІКС — це не антизахідний блок, а інструмент для досягнення багатоцентричності.
Прем'єр-міністр Китаю Лі Цян, прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді та президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва на саміті БРІКС, Ріо-де-Жанейро, Бразилія, липень 2025 року. Ricardo Moraes/REUTERS
З іншого боку, завдяки швидкому розвитку Бразилія доєдналася до G20 — двадцятки найбільших економік світу. Вона представляє Латинську Америку разом із Мексикою та Аргентиною — цей регіон також визначає порядок денний на світовому рівні. Проте не варто розглядати БРІКС як опонента G7, а тим паче G20. Якщо Путін вважає БРІКС противагою Групи Семи, то Лула да Сілва не підтримує таку позицію, що вже ставить під сумнів згадане твердження. Що стосується Великої Двадцятки, то більшість її представників — держави Глобального Півдня, що навпаки збільшує можливість збігу в її позиціях з БРІКС, а різниця в поглядах з державами Заходу стає все помітнішою.
У Бразилії відбувся попередній саміт G20 18-19 листопада 2024 року, причому вона мала честь вперше його очолювати. Лула да Сілва вирішив завершити його трохи раніше запланованого, щоб уникнути розгляд українського питання, незважаючи на тисячний день з моменту повномасштабного вторгнення. У 2023 році під час свого головування так зробила Індія, а Бразилія вирішила послідувати її прикладу. Відповідний жест викликав обурення європейських держав, зокрема Франції та Німеччини. Росію на саміті представляв Лавров, адже Путін (як подейкують) побоювався арешту за ордером Міжнародного кримінального суду, незважаючи на запрошення Лули. Тут ми бачимо чіткий прояв бразильської позиції щодо України: Бразилія не збирається робити наголос на конфлікті в Європі, коли має можливість зосередитись на власних пріоритетах.
Для Бразилії важливі обидві платформи — це шанс більше заявляти про власні амбіції. Завдяки ним вона зменшує свою залежність окремо від позицій Штатів, Китаю чи Росії, виступаючи більш автономно на захист держав Глобального Півдня.
Позиція Бразилії щодо російсько-української війни
Ставлення держави до війни, яка достатньо віддалена від її кордонів, може значно вплинути на позиції її прихильників. Бразилія володіє серйозним авторитетом серед латиноамериканських країн, а також її голос має значення для Глобального Півдня. Це робить її важливою в контексті поточного діалогу України з державами, які досі займають нейтральні позиції.
З початку повномасштабного вторгнення партнерство між Бразилією та РФ набуло стратегічного значення. Росія становить для держави значний інтерес з економічної точки зору: вона постачає Бразилії паливо та мінеральні добрива. РФ надає їй значні знижки на продукт, що схиляє державу до прагматизму — Бразилія не приєдналась до міжнародних санкцій, накладених на Росію. Вона виправдала свою позицію негативними наслідками санкцій для світової економіки, яка ще не оговталась після пандемії COVID-19.
Бразилії вигідно зберігати нейтральну позицію щодо російсько-української війни. Водночас ще 2 березня 2022 року вона підтримала резолюцію Генеральної Асамблеї ООН із засудженням російської агресії. Також після зустрічі з колишнім президентом Фінляндії Саулі Ніїністе в червні 2023 року президент Бразилії не тільки засудив російську агресію, але й підкреслив свою відданість територіальній цілісності України. Лула да Сілва й Володимир Зеленський навіть зустрічались особисто на полях 78-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у вересні 2023 року.
Президент Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва тисне руку президенту України Володимиру Зеленському, Нью-Йорк, США, вересень 2023 року. Ricardo Stuckert/REUTERS
Незважаючи на це, Лула да Сілва залишає Бразилію поза конфліктом і робить більший наголос на необхідність його мирного розв`язання. У травні 2024 року Бразилія та Китай оприлюднили спільний мирний план. У свою чергу, Зеленський назвав його деструктивним, адже основна ідея полягала в замороженні конфлікту, що не могло б зупинити російську агресію. Таким чином Бразилія лише намагається створити ілюзію залученості у вирішення конфлікту, однак вона не готова піти на більше. Наразі Лула наголошує, що ООН повинна бути основним ініціатором мирних переговорів як у випадку з російсько-українською війною, так і в Газі. Він скептично ставиться до того, що Сполучені Штати продовжують постачати зброю Україні.
В умовах, коли Бразилія має досить міцні зв`язки з Росією, українські перспективи не виглядають безхмарними. Проте необхідно зважати на зацікавленість Бразилії продовжувати балансування зі Штатами та збільшення її ролі в БРІКС як держави, що не йде проти Заходу. Нейтральність держави не ставить крапку, а залишає простір для можливого діалогу навіть з незначними зрушеннями.
Протекціоністські нахили Сполучених Штатів в економіці та затягування ратифікації торговельної угоди між ЄС та МЕРКОСУР може дедалі більше схилювати Бразилію до орієнтації на Китай і Росію. Однак держава поки продовжує балансувати між основними світовими силами, хоча це стає дедалі складніше, адже неприєднання створює більше ризиків. Її основна ставка - Глобальний Південь, завдяки якому Лула рухається до багатоцентричного міжнародного порядку. Вона лишається поза конфліктами, зокрема щодо російсько-української війни. Сучасна структура міжнародної системи та головування на різних платформах допомагають Бразилії реалізувати свій зовнішньополітичний курс.
Авторка – Лозовенко Катерина, молодша дослідниця програми "Латинська Америка" Аналітичного центру ADASTRA
Фото на прев'ю:
Ricardo Stuckert / Presidency of Brazil via Flickr