PER ASPERA – AD ASTRA

I THINK TANK


PER ASPERA – AD ASTRA

I THINK TANK


Ідея поглибленої інтеграції з Білоруссю: для чого це Росії?

Ідея поглибленої інтеграції з Білоруссю: для чого це Росії?

Зустріч Лукашенка з Путіним у Сочі, на якій обговорювалися питання поглиблення інтеграції обох країн, спричинила хвилю невдоволення у білоруському суспільстві та посилила занепокоєння щодо збереження суверенітету держави. І хоча робота над узгодженням дорожніх карт інтеграції була передбачена ще Союзним договором РФ та Білорусі, якому 8 грудня виповнилося вже 20 років, справжня робота з його імплементації розпочалась лиш нещодавно. Чому російська влада саме зараз так активно просуває ідею поглибленої інтеграції попри те, що позиція Лукашенка залишається неоднозначно, і яку роль у цій ситуації відіграє Китай?

У ході XIV міжнародної конференції «Євразійська економічна інтеграція» білоруський посол у Росії Семашко заявив: «Президенти домовилися, що заявлені в Союзному договорі 1999 року цілі є грандіозними і змінюватися вони не повинні». Як відомо, серед цих цілей визначається уніфіковане податкове законодавство, створення єдиних ринків нафти, газу та електроенергії, єдиний парламент та уряд з певними наднаціональними повноваженнями. Декількома днями пізніше, після акцій опозиційних сил Білорусі під гаслами «Білорусь – не Росія», президент Лукашенко заперечив закиди про те, що інтеграція означає втрату Білоруссю незалежності, та зазначив, що білоруси «ніколи не збирались і не збираються входити до складу будь-якої держави, навіть братської Росії».

Проте, російська влада, зі свого боку, наполягає на якомога швидшому поглибленні інтеграції та використовує 20-ту річницю Союзу як можливість переконати білоруського лідера. Глава уряду РФ Медведєв порадив Мінську «не боятися зменшення суверенітету, а прийняти мужнє рішення, яке дозволить закласти міцний фундамент для економічного та соціального розвитку обох країн». Крім того, у листопаді були опубліковані результати опитування, проведені Академією наук МДІМВ, за якими нібито більше половини (57,6%) білорусів висловилися за союзні відносини з РФ. Білоруська влада відкинула такі дані як неправдиві. Чому ж Росія так відстоює саме поглиблену інтеграцію?

Вигоди для РФ та втрати для Білорусі

Перш за все, створення єдиного парламенту та уряду означає певне конфедеративне об’єднання, за якого білоруські органи законодавчої та виконавчої влади розпускатися не будуть, але частина їхніх повноважень перейде наднаціональному російсько-білоруському органу з наявною політичною асиметрією: у Союзному Договорі передбачається 75 місць для російських депутатів та 28 – для білоруських у нижній палаті наднаціонального парламенту. Очевидно, що за такої ситуації білоруська сторона буде підпорядкована Москві у вирішенні тих питань, які входять до повноважень Союзної Держави.

По-друге, уніфікований союзний податковий кодекс дозволить Росії не сплачувати митний збір на нафту, яка постачається до Білорусі, унаслідок чого білоруський бюджет втратить значну частину доходів. До того ж, не зрозуміло, що станеться з Парком високих технологій (спеціальний податково-правовий режим для створення сприятливих умов в IT-сфері), якому білоруська влада надає великі податкові пільги.

У цьому контексті також не можна не згадати менш очевидний фактор для РФ – Китай та можливість знизити його вплив у Білорусі, що посилюється все більше і більше.

Китай VS Росія?

До 2014 року Російська Федерація здавалася для Білорусі беззаперечним союзником. Тим часом Китай покращував свої відносини з українськими лідерами та включав Україну до своєї концепції «Великого шовкового шляху». Однак, анексія Криму Росією та окупація на Сході країни значно змінили розстановку сил у регіоні: РФ зосередила всі свої сили на Україні, а КНР, усвідомивши нестабільне становище останньої, переорієнтувалася на Білорусь.

Для самої ж Білорусі, яка до 2014 перебувала у значній залежності від Російської Федерації, такі зміни виявилися дуже вигідними: якщо раніше альтернативою для Росії був лише Європейський Союз, який зі свого боку висував багато «незручних» для білоруської влади вимог, передусім у сфері прав людини, то з 2014 року такою альтернативою став Китай, який у питання дотримання даних прав в Білорусі не «втручався», а був націлений виключно на взаємовигідну співпрацю.

Численні китайські кредити, інвестиції в інфраструктурні проєкти суттєво покращили стан економіки Білорусі. У 2018 році товарообіг між двома країнами зріс на 17,5%, а найбільшим проєктом став Індустріальний парк «Великий Камінь» – особлива економічна зона між двома країнами, у якій китайські та білоруські компанії спільно працюють у сфері високотехнологічного інноваційного виробництва. Президент Сі Цзіньпін назвав її «перлиною» проєкту «Один пояс – один шлях».

До того ж, тісні відносини обох країн вийшли далеко за рамки економічного співробітництва. Так, після того як РФ відмовилась продавати Білорусі ракетні комплекси «Іскандер» зі знижкою, білоруська влада звернулася до Пекіна за допомогою. Спільно з китайцями білоруси розробили власні ракетні комплекси «Полонез», на яких були розміщені китайські ракети А-200. Сам Лукашенко на зустрічі з міністром оборони КНР заявив, що «Китай відіграє ключову роль у посиленні білоруської обороноздатності».

Реакція Росії на таке співробітництво доволі стримана. Як зазначає експерт з політики Китаю Александр Лукін, російська влада не вважає китайський економічний вплив в Білорусі загрозою, адже він не передбачає чітких обопільних зобов’язань, наприклад, щодо зони вільної торгівлі. На його думку, китайська активність у країні не суперечить принципам Євразійського Економічного Союзу (ЄЕС), а тому жодних занепокоєнь не повинно виникати. Хоча, на думку РФ, Китай видається кращою альтернативою для Білорусі, аніж ЄС.

Проте у довгостроковій перспективі може з’явитися наступний парадокс: Китай як кращий за ЄС варіант для Білорусі «змусить» її покращувати свої зв’язки з Союзом, аби стати для Пекіна цінним учасником в ініціативі «Один пояс – один шлях». Справа в тому, що ключовим у даній ініціативі є саме європейський ринок, а тому Білорусь як транзитна держава буде вимушена щонайменше підписувати угоду про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС. Така переорієнтація на захід звісно ж буде загрозою російським інтересам. Очевидно, що Москва вже зараз це чітко усвідомлює, а, отже, така активність та наполегливість РФ щодо поглибленої інтеграції з Білоруссю може бути пояснена саме вищенаведеними побоюваннями.

Висновки

Таким чином, на сьогодні Російська Федерація опинилася у ситуації, за якої вимушена наполегливо просувати ідею поглибленої інтеграції з Білоруссю, аби у короткостроковій перспективі послабити економічний вплив Китаю, а в довгостроковій – запобігти переорієнтації Білорусі на Європейський Союз, яка може бути неминучою, враховуючи прагнення білоруської влади стати ключовим транзитером у рамках китайської ініціативи «Один пояс – один шлях».

Авторка – Юлія Пархоменко, експертка з політики країн СНД Аналітичного центру «Ad Astra»