Коли західне – це харам!

Коли освіта гріховна, медицина заборонена, а на демократичні процеси накладено суворе табу. Про пекельні реалії Нігерії, життя якої роками отруює тероризм.

Як багато пересічний українець знає про ісламістський тероризм? Хтось, можливо, усвідомлює, що це одна з найбільших проблем людства, щось там чув про такі далекі ІДІЛ та Аль-Каїду, кілька хвилин співчував жителям Берліна під час перегляду сюжету про теракт на різдвяному базарі, чи ставив сумнозвісний #PrayForParis у соціальних мережах після подій кінця 2015 року. Звісно, теракти в Німеччині або Франції викликають значно більший резонанс у світової спільноти. Подумати тільки: атака на «цивілізовані» країни з високим рівнем життя та гарантіями безпеки.

Масштаби уваги світу до проблеми залежать від країни, яку ця проблема торкнулася. Є багато держав, де тероризм – це не періодичні акції, а явище постійного характеру, де він є щоденною загрозою для місцевого населення, де можуть покарати за віросповідання чи проєвропейський спосіб життя, де рабство - не історизм. Про це рідко пишуть у ЗМІ, про це мовчать стрічки новин у Facebook, про це не говорять на вулиці. То яке ж воно, життя в державі, що хворіє на тероризм?

Нігерія – це західноафриканська країна, розташована на узбережжі Гвінейської затоки. Вона є лідером континенту за кількістю населення із показником у 200 млн. осіб. Основу нігерійської економіки становить видобуток і подальший експорт нафтопродуктів у Європу та США. З 2014 року Нігерія посідає перше місце за загальним розміром ВВП серед африканських держав. Проте значна кількість громадян, особливо в північних районах, перебуває за межею бідності. За даними Світового банку більше 80% нігерійців живуть лише на 2$ в день, що супроводжується нестачею чистої питної води та електроенергії. Основними проблемами в країні також залишаються економічна нестабільність, корупція та майже цілковита нафтозалежність.  

Цікаво, що Нігерія має власний девіз. «Єдність та віра, мир і прогрес» –говорить надпис на національному гербі. Гарні слова, які, на жаль, не мають нічого спільного із реаліями нігерійців. У країні нараховується більше 250 народностей та племен, серед яких найбільшими є хауса (42 млн. осіб), йоруба (40 млн.), ігбо (34 млн.) та фулані (19 млн.) Близько 50% населення становлять мусульмани, християни складають 40%, решта є прибічниками місцевих традиційних вірувань. Північ країни є ісламською, на півдні панує католицизм. Досить довгий час їм вдавалося мирно співіснувати, країна переймала цінності та досягнення цивілізації, налагоджувала світові зв’язки, і все йшло добре, доки чиїсь уста не вимовили: «Боко харам!»

«Boko haram» з мови хауса перекладається як «західна освіта заборонена», або «західна освіта гріховна». Саме таку назву отримало терористичне угрупування від жителів міста Майдугурі, де й розташовувалась база бойовиків. Оригінальна назва «Суспільство прихильників поширення вчення пророка та джихаду» у 2015 році була офіційно змінена на «Західноафриканську провінцію Ісламської держави» після складання присяги на вірність ІДІЛ.

Читайте також: Біафра: там, де сходить сонце

Радикальна ісламістська організація, яка була заснована у 2002 році Мохамедом Юсуфом, спочатку позиціонувала себе як релігійно-навчальний комплекс, хоча фактично проводила відбір потенційних бойовиків. Основним центром діяльності стали північно-східні штати Нігерії, де угруповання поставило за мету введення суворих законів шаріату. Цей процес мав би супроводжуватись цілковитою відмовою від західних цінностей та способу життя. Юсуф у своєму інтерв’ю для BBC оголосив ідеї світської освіти такими, що суперечать ісламу. Заборона поширювалась і на традиційний виборчий процес.

Саме під час обрання губернатора провінції у 2006 році відбулася перша масштабна акція Боко харам, коли джихадисти, натхненні проповіддю свого лідера, розтрощили ділянки для голосування та влаштували погроми у 12 християнських церквах. Юсуф два роки провів у в’язниці, а у 2009 очолив черговий заколот проти наявних порядків, за що був знову заарештований та, за офіційною версією, загинув при спробі втечі.

Новим ватажком бойовиків став Абубакар Шекау. Точна інформація про його вік відсутня, проте вказано, що він добре володіє кількома мовами та розбирається в комп’ютерних технологіях. Однак тут логічно випливає питання: де виходець із найбідніших районів Нігерії, який ніколи не полишав країни, міг отримати таку освіту? У 2013 році Центральне розвідувальне управління США оголосило винагороду в розмірі 7 млн. доларів за інформацію щодо Шекау. Самого терориста декілька разів оголошували мертвим, проте він щоразу «воскресав», з’являючись на відео. Цілком можливо, що бойовики використовують двійників, аби підтвердити гасла про непереможність свого лідера.

Цікаво знати: Чому терористи стають терористами?

Достеменно відомо те, що з моменту приходу Шекау Боко харам перетворилася на загрозу національного рівня, посиливши свої радикальні настрої. Територія, підконтрольна бойовикам, у певні моменти перевищувала 70 тис. км² і стала справжньою раковою пухлиною на карті Нігерії. Десятки знищених сіл та містечок, сотні поранених та загиблих, тисячі зруйнованих життів, серед яких представники ООН, держслужбовці, поліція, армія – такі результати «діяльності» бойовиків «боко».

Ще однією із характерних ознак терористичної діяльності "Боко Харам" стали систематичні захоплення заручників. Так, у квітні 2014 року світ сколихнула звістка про викрадення бойовиками 276 дівчат-ліцеїсток із містечка Чібок. Невдовзі з’явилось відео, на якому дівчата були одягнені в ісламське вбрання з хіджабами на головах. «Я говорю всім вам: я захопив дівчат. Дівчата повинні виходити заміж. Ми проти західної освіти, я говорю: зупиніть західну освіту, вони повинні її кинути, жінки повинні виходити заміж. Я повторюю, я викрав дівчат і я буду продавати їх на ринку, клянусь Аллахом!» – такий коментар до відеозапису дав Абубакар Шекау.

У відповідь світова спільнота розгорнула широкомасштабну кампанію з визволення школярок. До Нігерії були направлені експерти з Великобританії, США, Франції та Китаю. Уже в травні 53 дівчатам вдалося втекти з полону, надалі влада Нігерії розпочала важкий та тривалий процес перемовин із представниками "Боко Харам". Лише у 2017 році сторони домовилися про обмін, у результаті якого було звільнено 82 дівчини. Вважається, що ще більше сотні залишаються в полоні, проте їхня точна доля наразі невідома.

Дізнавайтеся більше: Girls’ power за канонами Африки: проблема порушення прав жінок в африканських країнах

Отже, боротьба з тероризмом у Нігерії триває, але, на жаль, без особливих успіхів. Бойовики мають власні бази, сучасне озброєння, невичерпні запаси вибухівки, професійних інструкторів, стійке фінансове забезпечення. Простежуються їхні тісні зв’язки з Аль-Каїдою, групою сомалійських ісламістів Аш-Шабаб та іншими радикальними організаціями. У фінансуванні терористів підозрювались і приватні особи. Дехто навіть припускає, що Боко харам – це вміло замаскований політичний проєкт, який діє в чиїхось інтересах. Проте кому і навіщо це потрібно – невідомо, конкретні факти або докази відсутні.

Очевидним є те, що діяльність Боко харам значно уповільнює розвиток однієї з найперспективніших країн африканського регіону. Постійна терористична загроза  відлякує потенційних інвесторів, туристичний потік слабне, що негативно відбивається на економіці. Спроби заборонити якісну медицину, загальнодоступну освіту та інші досягнення Заходу лише відкидають Нігерію на кілька десятиліть назад. Порушення прав людини, полон, рабство, примусове навернення до ісламу, масові страти – дикість для нас, проте реальність для тисяч нігерійців. Люди страждають, живучи в постійному страху, доки "Боко Харам" продовжує свій шлях... Кривавий та безжальний, якому досі не видно кінця.

Автор – Шибко Станіслав, для Аналітичного центру ADASTRA