Місячна програма Індії та провал рф: як космічні перегони стають новою реальністю

Астрополітика, у якій перетинаються космічні дослідження й геополітика, розвивається як політичний інструмент у міру того, як держави визнають потенціал небесних тіл як важелів для розширення міжнародного впливу.

І найбільше це проявляється в політиці держав щодо освоєння Місяця, який стрімко перетворюється на новий рубіж для людських досліджень. Цей пустельний супутник Землі вже є обʼєктом спостережень і дослідів від середини минулого сторіччя. Водночас в міру того, як космічні держави розвивають свої амбіції щодо підкорення Місяця та експлуатації його ресурсів, пришвидшуються й перегони за те, скафандр громадянина якої держави першим зможе ступити на поверхню супутника. Але йдеться не лише про встановлення прапорів та подібний політичний символізм, але й про утвердження впливу, забезпечення доступу до життєво важливих ресурсів і формування передумов майбутнього освоєння космосу людиною.

Сьогодні ми заглибимося в те, як місячні місії, як-от індійська «Чандраян» і російська «Луна-25», стали для країн інноваційними інструментами для встановлення і зміцнення своїх стратегічних позицій на світовій арені. А також про те, як вони закінчилися зовсім по-різному і чому це відбулося.

Одіссея Чандраяна: сходження Індії

Почнімо з нещодавніх переможців у перегонах за Місяць. За минулі 20 років супутник став предметом амбіцій та інновацій для нових космічних держав, що розвиваються. Індія, як одна з них, уже багато років бере участь у науковому дослідженні Місяця, його комерційній експлуатації та має плани на можливу колонізацію.

У 2003 році премʼєр-міністр Індії Атал Біхарі Ваджпаї закликав науковців та інженерів спланувати політ людини на Місяць. Це призвело до оголошення про роботизовану місячну місію «Чандраян-1». Індійська організація космічних досліджень (ISRO) підтримала амбіції уряду щодо польоту людини в космос, а колишній голова ISRO запропонував поставити Місяць як ціль для індійської програми. Перша місія «Чандраян-1» підтвердила наявність водяного льоду на супутнику і стала частиною стратегії Індії, спрямованої на утвердження себе як космічної держави й поширення свого глобального впливу через астрополітику.

Як Індія, так і найближчий її конкурент, Китай, висловили зацікавленість у дослідженні природних ресурсів, доступних на небесних тілах, зокрема на Місяці. Незважаючи на те, що китайські місії на супутник були більш технологічно досконалими, ніж індійські, Делі успішно здійснило власні польоти, як-от Mars Orbiter Mission (місія Mangalyaan) та місія Chandrayaan-2 на Місяць.

Індійські місії «Чандраян», зокрема «Чандраян-1» і «Чандраян-2», є яскравими прикладами того, як ці країни стратегічно використовують дослідження Місяця для посилення свого глобального авторитету, утвердження технологічних досягнень і розвитку міжнародної співпраці.

Запущений 22 жовтня 2008 року, «Чандраян-1» ознаменував першу подорож Індії на Місяць. Ця місія стала ключовим моментом для країни, продемонструвавши її технологічні можливості та вивівши її на світову арену космічної політики. Хоча основними завданнями місії було вивчення хімічного складу місячної поверхні та пошук водяного льоду в полярних регіонах, її наслідки виходили далеко за межі наукових відкриттів.

Успішна подорож «Чандраян-1» до Місяця продемонструвала потенціал Індії в роботі над складними космічними місіями. Використовуючи нові рентгенівські та інфрачервоні інструменти для вивчення мінералів супутника і пошуку води в його полярних кратерах, Індія не лише розширила межі наукових знань про природу космічного тіла, а й довела, що є конкурентом інших великих космічних держав, таких як США та КНР.

Це досягнення, що ознаменувало вступ Індії до клубу держав-дослідників Місяця, мало значуще символічне значення та запалило інтерес до STEM-освіти серед молоді країни подібно до того, як це відбувалося в США в 1970-х роках після висадки на Місяць місії «Аполон-11». Крім того, це відкрило шляхи для міжнародної співпраці, оскільки інші космічні країни визнали Індію надійним партнером у дослідженнях всесвіту.

Про індійську космічну політику детальніше можна почитати тут.

«Чандраян-2»: через терни до Місяця

Запущений у липні 2019 року «Чандраян-2» став ще одним кроком вперед у реалізації місячних амбіцій Індії. Місія, що складалася з орбітального апарату, посадкового модуля й місяцеходу, була амбітним проєктом, спрямованим, звісно, не лише на наукові дослідження, а й на демонстрацію технологічних досягнень Індії.

Стратегічний вибір південного полюса Місяця підкреслив намір Індії дослідити регіони, багаті на ресурси. Загалом південний полюс супутника становить особливий інтерес для наукових досліджень через його багаті поклади льоду. Унікальні характеристики цього регіону, зокрема гірський рельєф і стабільні умови освітлення, роблять його ідеальним місцем для вивчення історії космічного тіла й потенційно відкривають нові знання про Землю й Сонячну систему. Крім того, ці поклади льоду можуть слугувати важливими ресурсами для майбутніх місячних місій, у тому числі пілотованих, забезпечуючи дослідників джерелами питної води та палива.

Отже, у другій ітерації місії «Чандраян» була запланована посадка модуля «Вікрам» на поверхню Місяця й розгортання місяцехода «Прагʼян». Однак операція завершилася втратою звʼязку з апаратом (і, ймовірно, аварією), тож усі повʼязані з ним плани було перенесено на наступну місію «Чандраян-3», запуск якої було здійснено цього року.

«Чандраян-3»: на межі можливого

Отже, нещодавна історія успіху Індійської космічної стратегії – реалізація місії «Чандраян-3» – знаменує собою важливу віху в дослідженні Місяця. Запущена 14 липня 2023 року, місія передбачала висадку посадкового модуля «Вікрам» і місяцехода «Прагʼян», що повторювало конфігурацію свого попередника «Чандраян-2».

Маючи більший успіх, апарат «Чандраян-3» вийшов на місячну орбіту 5 серпня і здійснив успішну посадку 23 серпня в південному полярному регіоні Місяця. Це примісячення зробило Індію четвертою країною, яка здійснила успішну посадку на супутник, а що важливіше, першою, яка зробила це поблизу південного полюса.

Особливості «Чандраян-3» полягають не тільки в технологічних звершеннях Індії. Ця місія є прикладом міжнародної співпраці й доводить, що дослідження космосу неможливе в ізоляції, адже таке звершення стало можливим за підтримки європейської мережі ESTRACK, і Мережі далекого космічного звʼязку НАСА, міжнародних мереж радіотелескопів і засобів звʼязку, що використовуються для радіоастрономії та управління місіями міжпланетних космічних апаратів. Важливо, що місії «Чандраян» поглибили міжнародне партнерство між Індією, Європою та США, оскільки продемонстрували формування антикитайського космічного альянсу.

Ракету LVM3 з апаратом «Чандраян-3» переміщують на стартовий майданчик перед запуском, на космічній станції Сатіш Даван, Шріхарікота, липень 2023 року/PTI

Три попередні місії «Чандраян» підкреслюють значення місячних проєктів для нових космічних держав, таких як Індія. Ці місії слугують потужними інструментами для демонстрації розвитку технологій, дипломатичної взаємодії і поширення глобального впливу.

Розробивши й здійснивши успішні місячні місії, Індія продемонструвала свою здатність реалізовувати складні міжпланетні подорожі, здобувши статус технологічно розвинутого астрополітичного актора.

Успіх індійської місії «Чандраян-3», досягнутий завдяки міжнародній співпраці, підкреслює ефективність технологічного співробітництва та обміну досвідом у дослідженні космосу. Коли країни обʼєднують свої ресурси, знання і технології, вони можуть досягти більш значних і швидких успіхів у космічних дослідженнях. Такий підхід сприяє підвищенню ефективності й знижує вартість космічних місій, роблячи їх доступними для ширшого кола країн. На противагу цьому технологічна ізоляція, зумовлена як мотивацією, так і зовнішньою політикою держав, коли вони покладаються лише на власні ресурси й досвід, здебільшого провалюються.

Місії сприяли розвитку дипломатичних відносин, оскільки Індія заручилася міжнародною підтримкою і поглибила звʼязки зі США та Європою. Досягнення, отримані в результаті цих місій, зміцнили «мʼяку силу» Індії, сформувавши імідж країни як відповідальної космічної держави й підвищивши її вплив на світовій арені. Це підкреслює, що в глобалізованому світі великі космічні проєкти можуть собі дозволити насамперед альянси держав.

На астрополітичній арені місії «Чандраян» уособлюють те, як країни можуть використовувати дослідження Місяця не лише для наукового прогресу, але й для завоювання стратегічних позицій у міжнародному космічному співтоваристві. Ці місії слугують надихаючим прикладом та мотивацією для великих космічних держав, підтверджуючи роль Місяця не лише як небесного тіла, але й як платформи для глобального проєкціювання власної сили. І ця success-story разюче відрізняється від іншої космічної місії, що відбувалася паралельно.

Жорстка посадка: «Луна-25» і повернення до освоєння Місяця

Тут міг би бути жарт про те, як виганяють окупантів з окопів, але мова піде про жорстку посадку іншого штибу.

У першій пострадянській спробі москви досягти Місяця з 1976 року космічний корабель «Луна-25» зазнав невдачі під час «передпосадкових» маневрів і врізався в місячну поверхню 19 серпня 2023 року.

У сфері космічних досліджень місія рф «Луна-25» є яскравим прикладом конфлікту між геополітичними прагненнями й технологічними відсталістю. Тоді як визнані космічні держави прагнуть зберегти свою технологічну перевагу і геополітичний вплив, місія «Луна-25» демонструє, як повальна корупція, непрофесіоналізм та контекст фіаско російської армії в Україні стали причиною доволі очікуваного провалу цієї держави в місячній місії.

Запущена 22 липня 2023 року, «Луна-25» рекламувалася москвою як тріумфальне повернення росії до досліджень земного супутника. Ця місія також мала на меті створити умови для майбутніх російських місячних місій, сигналізуючи про намір московії відновити свої позиції на арені космічних досліджень. Серед задач місії також було примісячення на південному полюсі супутника.

Однак місія «Луна-25» зазнала серйозної невдачі, коли космічний корабель здійснив дуже жорстку посадку 1 серпня 2023 року. Ця невдача не лише перекреслила сподівання рф на успішне повернення на Місяць, але й висвітлила внутрішні проблеми, які перешкоджають космічній діяльності держави-агресора.

Місячні прагнення росії розбилися об місячну поверхню разом із невдачею «Луни-25». Аварія сталася після повідомлення про проблему з маневруванням корабля на передпосадковій орбіті на вирішальному етапі примісячення.

То як же так сталося?

Провал місії «Луна-25» стався в той час, коли росія продовжує втрачати українські території, які вона окупувала під час повномасштабного наступу, і невдача значно повʼязана з цією агресивною війною. Саме агресія 2014 року та повномасштабне вторгнення призвели до політико-економічної ізоляції росії, зокрема посилення санкційної політики, допомогу Україні, а також відгородження російської космічної галузі від міжнародного ринку космічних технологій та наукового співробітництва.

Колись високо оцінена російська космічна програма (правду кажучи, заснована на колишніх радянських технологіях) тепер стикається з реальністю, в якій її імідж як космічної держави найвищого рівня значно знизився. Війна призвела до втрати довіри серед потенційних міжнародних партнерів, через що росії стає дедалі важче ділитися досвідом, ресурсами та брати участь у спільних проєктах.

Невдача місії виглядає для кремля не лише як втрачений престиж, але й як відображення ширших наслідків війни в Україні для космічної політики рф.

Історія «Луна-25» різко контрастує з амбіціями та досягненнями нових великих космічних держав, таких як Індія та КНР. Траєкторія місії підкреслює крихкий характер збереження впливових позицій на світовій арені космічних досліджень, особливо в умовах геополітичних потрясінь.

Провал проєкту «Луна-25» відображає ширші системні проблеми російської зовнішньої політики, космічної програми та управління, що виходять за рамки простих прорахунків. Ці глибинні проблеми зберігалися роками, роблячи невдалий результат неминучим.

Російська космічна галузь зазнала великих ускладнень через численні проблеми, до яких належить агресія проти Україні, корупція та втрата талантів. Найбільш серйозною серед них є затяжна агресивна війна, ресурси витрачені на яку не грали на користь розвитку російської космічної галузі, перетягуючи увагу й грошові потоки від невійськових космічних проєктів.

Хоча військовий космічний потенціал має важливе значення для національної безпеки, інвестування насамперед у мілітаризацію може обмежити лідерський потенціал країни в космічних дослідженнях і співробітництві. Цивільні космічні дослідження сприяють співпраці, науковим відкриттям і мирним міжнародним відносинам. Країни, які зосереджуються на цивільних космічних дослідженнях, не лише роблять внесок до загальних знань, але й стають лідерами в мирному освоєнні космічного простору. Місячне фіаско рф слугує важливим уроком про те, що надмірна увага до мілітаризації космосу може відволікти від ширших цілей космічних досліджень і глобального лідерства в цій галузі.

А про військові космічні можливості росії можна детальніше прочитати тут.

Крім того, стагнація наукового розвитку в рф також негативно вплинула на космічну програму Росії, відволікаючи кошти від критично важливих досліджень та розробок. Іншим фактором є «відтік мізків», оскільки вчені та інженери шукали кращі можливості за кордоном до та після початку повномасштабної війни через неконкурентну зарплатню та можливості. Це призвело до подальшої втрати людських ресурсів для російського «космосу» та деградації наукової сфери в рф загалом, що на тлі невдач у війні з Україною, можливо, є непоганою новиною для людства.

Рівень наукового розвитку й суспільний інтерес відіграють вирішальну роль у формуванні космічної політики країни. Успішна місячна місія Індії демонструє важливість розвитку культури наукових досліджень і цікавості до космосу серед її громадян. Цей суспільний інтерес не лише підтримує фінансування космічних досліджень, але й стимулює інновації і розвиток талантів. Крім того, це покращує репутацію країни на світовій арені, як показали досягнення Індії. І навпаки, місячна невдача росії вказує на потенційний брак залучення громадськості та недостатнє інвестування в науковий розвиток. Коли країна не може визначити пріоритетність цих елементів, вона ризикує відстати в конкурентній боротьбі за освоєння космосу і втратити можливості для міжнародної співпраці, особливо коли ізолювала себе від усього світу, проводячи агресивну війну.

Висновки

Відтак, астрополітика стає все більш важливою для великих держав, оскільки дозволяє використовувати космічні дослідження як політичний інструмент для розширення міжнародного впливу. Конкуренція за ресурси Місяця стає дедалі жорсткішою, і такі країни, як Індія та Китай, висловлюють зацікавленість у дослідженні супутника Землі. Індійські місії на сусіднє космічне тіло, до яких входить проєкт «Чандраян», є прикладом того, як країни стратегічно використовують дослідження Місяця для посилення свого глобального авторитету, утвердження технологічних досягнень і розвитку міжнародної співпраці.

Успіх «Чандраян-3» із посадкою на південному полюсі Місяця підтвердив потенціал Індії в роботі над складними космічними місіями та став ключовим моментом для країни, не лише продемонструвавши її технологічні можливості та виводячи її на світову арену космічної політики, а також відкрив нові можливості для міжнародної співпраці, розвитку власної наукової галузі й створив нового конкурента для КНР на космічній арені. «Чандраян-3», запущений 14 липня 2023 року, не тільки здійснив успішну посадку на Місяць, але й продемонстрував технологічний прогрес Індії та її здатність розвивати міжнародну співпрацю з такими партнерами, як ЄС та США.

У серпні 2023 року російський космічний апарат «Луна-25» зазнав прикрої аварії під час своєї місії з дослідження Місяця, що стало першою спробою росії з 1976 року. Ця невдача викрила похмуру реальність корупції, некомпетентності та нераціонального розподілу ресурсів у космічній програмі москви, що загострилася через її агресивні дії в Україні. Це фіаско відображає різке зниження космічного потенціалу рф, ерозію міжнародної довіри та проблеми збереження впливу на світовій космічній арені в умовах геополітичних потрясінь. Ці системні проблеми, що охоплюють широкомасштабну корупцію та згубний «відтік мізків», загальмували російську космічну програму, що ще більше підкреслює її занепад на світовій арені.

Тоді як успіх Індії на Місяці зміцнює її репутацію відповідальної космічної держави, невдача росії є демонстрацією трьох важливих уроків астрополітики:

●      технологічне співробітництво та обмін технологіями працює набагато краще за технологічну автаркію;

●      космічні держави, які інвестують першочергово у військові космічні розробки, а не в цивільний «космос», не зможуть бути лідерами космічних досліджень;

●      рівень розвитку науки та зацікавленість суспільства в космічному престижі держави впливає на розвиток космічної політики.

Ці висновки підкреслюють важливість співпраці та обміну технологіями, необхідність збалансованого фокусу на розвитку цивільного космосу, а також роль наукового розвитку й суспільного інтересу у формуванні космічної політики країни та її глобального престижу.

Автор – Дмитро Борзенко, експерт з астрополітики Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте нашу роботу на Патреоні. Разом зможемо більше!