Нордично-Балтійська вісімка: від одностороннього покровительства заради розвитку до спільних фронтів
Після розпаду Радянського Союзу і відновлення незалежності перед країнами Балтії постали численні виклики: економічні, безпекові, інституційні і політичні. На допомогу їм прийшли Нордичні країни, які в часи холодної війни не могли їм зарадити, але після розпаду СРСР активно підтримали Балтійські країни у проведенні реформ та інтеграції до ЄС і НАТО. Так, у 1992-му зародився формат співпраці, відомий сьогодні як Нордично-Балтійська вісімка.
Впродовж перших десятиліть свого існування формат, який радше відігравав роль регіонального форуму, в межах якого представники вищого керівництва кожної з держав зустрічались декілька разів на рік, щоб обговорити подальшу співпрацю, залишався маловідомим. Однак після повномасштабного вторгнення Росії в Україну його роль як спільної координаційної платформи для цих країн почала суттєво зростати.
Прапори країн NB8. Фото: Ieva Ābele / Парламент Латвії
Як розвинувся формат, які вигоди від нього отримує кожна країна і яке у нього майбутнє?
Формат співпраці, нині відомий як Нордично-Балтійська вісімка включає 5
Нордичних країн: Швецію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Ісландію і 3 країни
Балтії: Латвію, Литву і Естонію. Російське повномасштабне вторгнення в Україну та ведення нею гібридної війни проти країн Європи, зокрема й неодноразові пошкодження телекомунікаційних та електричних кабелів у Балтійському морі, змінили його пріоритети. На перший план вийшли питання безпеки, збільшення обороноздатності, протидія російському “тіньовому флоту”, допомога Україні (шляхом надання фінансової допомоги і постачань зброї) і формування спільного голосу на дипломатичній арені. Нещодавні порушення невстановленими дронами повітряного простору Данії, Норвегії, Швеції продемонстрували вразливість цих країн до військових атак сучасного типу. Заліт і 12-ти хвилинне перебування трьох російських МіГ-31 в естонському просторі стали наймасштабнішим для країни подібним інцидентом. Для трьох країн Балтії це черговий тривожний безпековий сигнал, враховуючи відсутність у повітряних силах цих країн винищувачів. Саме тому кожен учасник NB8 нині шукає можливості для взаємного підсилення. Однак так було не завжди.
Етапи розвитку формату:
Етап 0: Передісторія
Після підписання пакту Молотова-Ріббентропа у 1939-му керівництво СРСР почало вживати кроків для окупації країн Балтії. Вони не могли протистояти СРСР і тому вже у 1940-му відбулась їх анексія. Поки СРСР був сильним, Нордичні країни були суттєво обмежені в можливостях надання їм допомоги: напівзалежна від Радянського Союзу Фінляндія (політика “фінляндизації”) і нейтральна Швеція, яка протягом холодної війни у зовнішній політиці керувалась формулою : “позаблоковість у мирний час, задля збереження нейтралітету під час війни” (“металева промова” Таге Ерландера і першотравнева промова Улофа Пальме) були змушені підтримувати нормальні робочі відносини з керівництвом СРСР у Москві.
Однак наприкінці 80-х СРСР вже наближався до розпаду і країни Балтії почали готувати втечу з “тюрми народів”. Так можна згадати серію мирних протестів, яка пізніше отримала назву “Співоча революція”. Ці події не лишились непоміченими і у вересні 1989-го за ініціативи прем’єр-міністра Данії Анкера Йоргенсена було піднято питання про надсилання групи депутатів Північної Ради до країн Балтії, яке знайшло підтримку президентки Ради Карін Седер 14 листопада 1989-го. В результаті в 1990-му 5 депутатів відвідали Москву і столиці країн Балтії. У тому ж 1990-му прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт долучився до перемовин про виведення російських солдат з країн Балтії. А вже наприкінці лютого 1991-го представники країн Балтії були присутні на засіданні Північної Ради в Копенгагені.
Етап 1: Зародження формату (1991-2004)
Коли СРСР розпався, Нордичні країни отримали можливість вже відкрито співпрацювати з країнами Балтії і допомагати їм. У 1992-му формат співпраці отримав назву “5+3” і почав функціонувати за рахунок щорічних зустрічей очільників держав, міністрів закордонних справ і, опціонально, інших міністрів, за головування 1 з Нордичних країн (до 2008-го). Однією з ключових задач формату було приведення країн Балтії у відповідність до стандартів НАТО і ЄС, аби вони могли інтегруватись. Для цього уряди Швеції та Фінляндії розробили спеціальні програми з реформування політичної і мілітарної підготовки для країн Балтії, Фінляндія “взяла під крило Естонію, а Швеція почала наполегливо працювати з Естонією і Латвією”. 30 серпня 2000-го формат отримав сучасну назву, а вже у 2004 країни Балтії долучились до ЄС і НАТО. Відтак розпочався новий етап розвитку формату.
Етап 2: Сталий розвиток і взаємовигідна співпраця (2004-2014)
На цьому етапі формат співпраці змінився: на зміну односторонньому покровительству країнам Балтії Нордичними країнами прийшла взаємовигідна співпраця на рівних правах. Особливих успіхів вдалось досягти у банківському та енергетичному секторі. Також посилилась співпраця у галузях цифровізації та кібербезпеки.
Якщо говорити про “Нордично-Балтійський банківський сектор”, то саме в ці роки вдалось досягти значної інтеграції.
Статистика Швеції, Норвегії та банку, Фінляндії, Асоціації комерційних банків Латвії, Асоціації банків Литви, Естонське управління фінансового нагляду, Банківські звіти, Ріксбанк (2009)./ The Seacen Centre
У 2011-му головами центральних банків та їх наглядових рад запроваджено NBMF(Nordic-Baltic Macroprudential Forum), на якому двічі на рік обговорюються ризики для фінансової стабільності регіону, транскордонні банківські зв'язки та впровадження макропруденційних заходів. Він діє і сьогодні.
У контексті енергетичної співпраці країнам Балтії вдалось знизити свою залежність від Росії. Якщо станом на 2011 рік системи енергопостачання країн Балтії значною мірою залежали від російських енергоносіїв та інфраструктури, то вже у 2013 році всі три країни були інтегровані в регульований ринок електроенергії Північної Європи Nord Pool. Ключову роль на ньому відіграють Норвегія, Швеція, Фінляндія та Данія, як основні власники та оператори біржі. Це забезпечило прозорість цін і збільшило рівень енергетичної безпеки країн Балтії.
Водночас в питаннях інтеграції в галузі оборони виникали складнощі. Хоча Фінляндія допомагала Естонії з підвищенням боєздатності її прикордонників та ефективності радарів протиповітряної оборони, а Швеція передавала країнам Балтії озброєння зі своїх складів, вони так і не долучились до створеного у 2009 році Нордичними країнами формату військового співробітництва NORDEFCO. Балти отримали запрошення, але надали перевагу військовому співробітництву в межах НАТО.
Етап 3: Поглиблення співпраці та перші кроки в напрямку мілітаризації співпраці (2014-2022)
Анексія Криму та окупація частини територій Донецької і Луганської областей Росією у 2014 році актуалізували для країн формату NB8 питання безпеки. У 2015 році головуюча у форматі Данія визначила пріоритетні напрямки. Серед них енергетична безпека, регулювання діяльності російськомовних медіа, конфлікт в Україні та Східне партнерство.
У контексті обороноздатності країн формату 12–13 листопада 2014 року в Осло ухвалили план поглиблення оборонної співпраці між балтійськими та Нордичними країнами під егідою NORDEFCO. В тому ж році відбулася зустріч з питань кібербезпеки між NB8 та США, що започаткувало регулярний обмін досвідом і підходами у сфері кібербезпеки. Наступні зустрічі проводилися в 2016 та 2019 роках.
Водночас, на цьому етапі значна частина співпраці не мала військового характеру. Так у 2014 році в литовській Клайпеді відкрили термінал скрапленого природного газу, що стало важливим елементом у зменшенні енергетичної залежності країн Балтії від Росії. Його основою є плавучий склад для зберігання та регазифікації газу (FSRU – Floating Storage and Regasification Unit) — судно Independence, орендоване Литвою у норвезької компанії Höegh LNG. Будівництво об’єкта частково фінансувалося через Нордичний інвестиційний банк (NIB). Крім того, з Норвегією уклали 5-річний газовий контракт. На церемонії відкриття були присутні представники урядів Литви, Латвії, Естонії, а також Норвегії, що символізувало стратегічне партнерство в енергетичній безпеці регіону. Підтвердженням стратегічної важливості LNG-терміналу Клайпеди як проєкту, що виходить за межі виключно національних рамок, є угода з Nordic Investment Bank (NIB). У березні 2020 року NIB уклав з AB Klaipėdos Nafta довгострокову позику на суму до 160 млн євро для придбання власної плавучої регазифікаційної установки (FSRU). Однак у 2022 акціонери вирішили викупити Independence. 6 грудня 2024 Клайпедський термінал отримав на нього право власності.
У контексті фінансової співпраці у 2018-му між країнами формату підписано угоду щодо забезпечення фінансової стабільності, яка дає змогу банкам обмінюватись інформацією, планувати та виконувати спільні заходи.
Етап 4: Вихід безпекових питань на перший план: гібридна війна, допомога Україні, спільна позиція на дипломатичному фронті (2022 - сьогодення)
2022-й рік став переломним для Європи взагалі та для формату зокрема. Російське вторгнення остаточно підкреслило факт небажання Москви дотримуватись міжнародного права та мирного співіснування на континенті. Це призвело до того, що більшість країн Європи були змушені замислитись про можливі загрози з боку Росії. Так дві нордичні країни-члени NB8 Фінляндія та Швеція, які тривалий час дотримувались політики позаблоковості, ухвалили рішення долучитись до НАТО. З цього моменту всі країни формату знаходяться у єдиному безпековому альянсі, що ще більше зміцнило зв’язки між ними.
Детальніше про відмову від політики нейтралітету: https://adastra.org.ua/blog/nejtralitetu-ne-buti-yak-vstup-finlyandiyi-i-shveciyi-v-nato-zminit-yevropejsku-bezpeku
Водночас, це означає, що тепер всі країни формату змушені стикатись з гібридними загрозами, які виникають з боку Росії, Білорусі та Китаю. Представники країн NB8 поділилися своїм досвідом із країнами ЄС і НАТО задля тіснішої координації в сферах протидії дезінформації та зміцнення стійкості критичної інфраструктури.
Статистика надання військової допомоги Україні(2024)/Kiel Institute
Спільну заяву лідерів країн-учасниць NB8 щодо України можна вважати чітким вектором розвитку формату на найближчий час. У ній йдеться про пріоритетність повної та рішучої підтримки Києва.
Згодом, на третю річницю російського повномасштабного вторгнення в Україну, NB8 оголосили про обладнання та навчання українського військового підрозділу. Також країни зобов'язалися продовжувати розширювати підтримку Києва підсиленням ППО, постачанням боєприпасів, інвестиціями в український військово-промисловий комплекс і долученням до програми PURL. (Ініціатива, в межах якої європейські країни закуповують американську зброю та передають її через НАТО Україні). Так країни NB8 профінансують спільний пакет PURL у розмірі 500 млн доларів для України.
У березні 2025 року NB8 розпочали спільну підготовку української бригади в рамках проєкту «Нордично-Балтійської бригади». У жовтні того ж року ухвалили нову подібну ініціативу, за якою країни Північної Європи та Балтії тренуватимуть українських військовослужбовців на території Польщі.
Також регіональне співробітництво NB8 продовжує посилювати тиск на економіку Росію, запроваджуючи проти неї санкції.
Висока активність країн формату щодо допомоги Україні зумовлена географічною близькістю країн формату до Росії і усвідомленням можливості стати наступними жертвами нападу. Чим довше Україна стримуватиме Росію, тим більше часу вони матимуть для підготовки до нападу.
Вигоди країн від формату
Цей розділ присвячений співпраці країн формату, яка відбувається не лише під егідою NB8, а більшою мірою навіть поза нею, яка, однак, стала можливою в тому числі завдяки наявності такої платформи і тому політичному середовищу, появі якого цей формат сприяв.
Важливою рисою цього формату співпраці є те, що за десятиліття свого існування він так і не став ні економічним союзом ні безпековим альянсом: для цього існують інші об’єднання. У нього так і не з’явилося спільного бюджету чи виконавчих органів. Натомість він залишився комунікаційною платформою для узгодження спільних позицій і напрямків політики у багатьох галузях: від економічної та енергетичної до політичної та безпекової.
Вигоди для Балтійських країн від формату
Для Литви, Латвії та Естонії важливість участі в цьому регіональному форматі полягає насамперед у безпековому аспекті. Балтійські країни готуються до ймовірного російського військового нападу. Їхні занепокоєння не виглядають перебільшенням через численні гібридні провокації з-боку Москви. Балтійські країни не вперше за свою історію перебувають під загрозою Росії.
За Радянського Союзу, спадкоємцем якого вважає себе Москва, вони вже втрачали незалежність. Після жовтневого перевороту 1917 року, три балтійські країни проголосили свою незалежність в 1918 році та прийняли конституції в 1920-му. У 1939 році Литва, Латвія та Естонія спочатку увійшли до радянської сфери впливу в секретному протоколі пакту Молотова-Ріббентропа, а в 1940 році СРСР їх окупував і анексував. Відновити незалежність балтійських країн вдалося в 1991 році.
Нині найвразливішою точкою в НАТО є “Сувалкський коридор” між Калінінградом і Білоруссю, який в разі “російського прориву” може відрізати країни Балтії від сухопутного коридору Північноатлантичного альянсу.
Сувалкський коридор(2015)/Strategic Forecasting, Inc.
Детальніше про російсько-балтійські відносини і “Сувалкський коридор”
Дізнатись більше: «Ахіллесова п’ята» НАТО: питання захисту Сувалкського коридору
Країни Балтії не мають винищувачів у своїх повітряних силах, а кількість військовослужбовців, не враховуючи резервістів і воєнного стану, загалом лише близько 35 тисяч, що робить ці країни вкрай вразливими перед Росією. Нещодавні повідомлення про скорочення військового контингенту США в балтійських країнах і припинення їм допомоги лише послаблюють здатність чинити опір Росії. Саме тому, Литва, Латвія та Естонія перейшли до політики озброєння та підготовки до ведення сучасної війни, що можливо як завдяки внутрішнім ініціативам НАТО в протидії гібридним агресіям Росії, так і завдяки співробітництву між країнами всередині NB8. Норвегія модернізує естонські САУ K9 Thunder, Швеція розгорне у Латвії в 2026 році зенітні установки LVKV 90 для протидії дронам, деякі країни-учасниці NB8 долучились до закупівлі бойових машин CV90.
Задля протидії російському “тіньовому флоту”, в Талліні всі учасниці NB8 разом із Польщею та Німеччиною підписали меморандум про посилення захисту підводної інфраструктури.
Підсумовуючи, участь балтійських країн у NB8 покращує партнерство, як між Литвою, Латвією та Естонією, так і з Нордичними країнами. На тлі активної різносторонньої допомоги Україні, це співробітництво дає змогу країнам паралельно посилювати власні оборонні спроможності.
Вигоди для Нордичних країн від формату
Швеція
Оцінюючи вигоди для Швеції від участі у форматі та співпраці з країнами формату поза NB8, варто пам’ятати, що до 2024 року країна залишалася позаблоковою. У 1991–2024 роках відносини між Швецією та Росією пройшли шлях від підтримки реформ Єльцина й обережного співробітництва в 2000–2013 роках до різкого погіршення після 2014 року та фактичного замороження після 2022-го. Впродовж усього існування формат відігравав для Швеції роль поясу регіональної співпраці, сприяючи політичній та економічній інтеграції Нордичних країн і країн Балтії. Після 2014 року, на тлі погіршення відносин із Росією, цей формат поступово набув і безпекового виміру. З часу анексії Криму і аж до вступу Швеції до НАТО, NB8 фактично став для неї неформальним поясом безпеки — спільнотою держав, які, хоча й не були зобов’язані надавати військову допомогу, навряд залишили б її напризволяще у разі загрози.
У контексті регіональної співпраці формат дозволяв Швеції опосередковано впливати на регіональну політику, покращувати своє економічне становище. Це стало можливим завдяки зменшенню бар’єрів для руху робочої сили й капіталів у регіоні, суттєвому розширенню впливу свого банківського сектору і посиленню економічної присутності та впливу у країнах Балтії. Певну роль для шведської економіки відіграє і продаж вітчизняного озброєння. Наприклад, прибуток від продажу зброї Латвії у 2024 році становив майже 3 млн доларів. Це небагато для країни суто з фінансової точки зору (у 2024-му Швеція заробила на експорті зброї загалом майже 3 млрд доларів). Однак навіть такі контракти сприяють утриманню робочих місць в оборонній промисловості та підтримують експортно-орієнтовані компанії. Окрім того, у 2025-му Швеція уклала з Данією угоду на постачання гранатометів Carl-Gustav на 46 млн доларів.
Участь у форматі також дає можливість Швеції посилювати свою роль на дипломатичній арені, оскільки на самоті Швеція – середня європейська держава, однак у рамках NB8 вона входить до блоку з 8 країн, спільна дипломатична позиція з якими дає можливість впливати на порядок денний в НАТО та ЄС.
У контексті безпекової співпраці Швеції до 2024-го формат почасти виконував для неї роль містка, даючи змогу долучатись до різних військових навчань. Вони відбувалися як з НАТО (Trident Juncture 2018) і Baltops ( 2015, 2020, 2022), так і з іншими країнами формату NB8: Aurora 2017 (з залученням Франції та США), Vigilant Knife 2022 (Фінляндія, Швеція і Велика Британія). Також можна згадати зустрічі присвячені кібербезпеці (2014, 2016, 2019). У 2016 році підписано угоду з іншими Нордичними країнами про дозвіл на використання територій одна одної в мирний час в межах NORDEFCO. У 2018 році з Фінляндією підписано меморандум щодо військової співпраці, що дозволяв країнам у разі кризи чи війни спільно здійснювати оперативне планування.
Після вступу в НАТО можна згадати технічну угоду між Швецією, Фінляндією, Данією та Норвегією щодо спільних закупівель БПЛА та пов’язаних з ними технологій.
Загалом участь Швеції у форматі NB8 стала для неї важливим інструментом посилення власної позиції й безпеки в регіоні. Формат дозволив Стокгольму поєднати позаблоковість і співпрацю з партнерами, створивши мережу довіри й співпраці, яка стала одним з етапів на шляху до плавного переходу до членства в НАТО. Після 2024 року NB8 зберігає для неї значення як майданчик координації позицій із найближчими сусідами, забезпечуючи баланс між національними інтересами та спільною безпекою регіону.
Фінляндія
У випадку Фінляндії, яка до 2024 року також залишалася позаблоковою державою, у її внутрішній і зовнішній політиці виразно простежується безпековий вимір, хоча тривалий час він не був очевидним. Після розпаду Радянського Союзу і до 2014 року лише меншість фінів розглядала Росію як головну військову загрозу. Однак політичне керівництво країни усвідомлювало потенційні ризики, тому система тотальної оборони, регулярний призов і власний військово-промисловий комплекс зберігалися.
Джерело– https://www.eva.fi/en/blog/2022/04/12/finns-hold-russians-in-high-regard-but-perceive-russia-as-a-military-threat/
У контексті формату NB8 цей безпековий аспект також отримав прояв: сама лише допомога країнам Балтії у виході з російської сфери впливу, зменшення їхньої енергетичної залежності від Росії, підтримка процесів озброєння та інтеграції до НАТО вже сприяли зростанню рівня безпеки Фінляндії. З Естонією укладено рамкову угоду про оборонне співробітництво (2012–2016), разом із іншими Нордичними країнами у 2016 підписано угоду про дозвіл на використання територій одна одної в мирний час в межах NORDEFCO. Разом зі Швецією у 2018 ухвалено меморандум щодо військової співпраці. 22 жовтня 2025 підписано технічну угоду між Швецією, Фінляндією, Данією та Норвегією щодо спільних закупівель БПЛА і пов’язаних з ними технологій. Крім того відбувалась співпраця у сфері кібербезпеки (2014, 2016, 2019).
Також Фінляндія брала участь у спільних військових навчаннях, таких як Aurora 2017, Trident Juncture 2018, Baltops (2015, 2020, 2022). Усе це сприяло підвищенню стабільності й безпеки в регіоні загалом і для Фінляндії зокрема.
На цьому вигоди від участі NB8 не закінчуються. Фінська економіка отримала користь від зменшення бар’єрів для руху робочої сили й капіталів у регіоні, а також від продажу вітчизняного озброєння партнерам по формату. Так, фінсько-латвійська програма модифікації та придбання бронетранспортерів Patria 6×6, започаткована у 2020 році, до 2025-го розширилася й охоплює Фінляндію, Латвію, Швецію, Німеччину, Данію, Норвегію та Велику Британію. Уже замовлено близько 1000 бронетранспортерів, з яких понад 250 поставлено замовникам. Крім того, у вересні 2025 року Швеція замовила у фінської компанії Marine Alutech 20 десантних катерів Watercat M9.
У сфері цифровізації заслуговує на увагу спільна з Естонією розробка у 2018 році платформи обміну даними X-Road. Вона об’єднала естонські та фінські державні інформаційні системи, зокрема дані державних реєстрів. Це дозволило Фінляндії експортувати технології електронного уряду та реалізовувати спільні проєкти з розвитку хмарної інфраструктури для державних послуг.
В енергетичному вимірі розбудова газопроводу Balticconnector — інтерконектора між Фінляндією та Естонією, дала можливість Фінляндії імпортувати газ не з Росії, а з країн ЄС. Це створило Фінсько-Балтійський газовий ринок з єдиною системою тарифів на транспортування природного газу між Естонією, Латвією та Фінляндією.
Ще однією вигодою для Фінляндії стала участь у спільних транспортних проєктах із країнами формату. Зокрема, проєкт Rail Baltica має з’єднати залізницею Фінляндію, країни Балтії, Польщу та Німеччину. Важливим є також запуск залізничного маршруту між прикордонним містом Гапаранда (на кордоні Фінляндії та Швеції) і найбільшим портом Скандинавії — Гетеборгом. Можна припустити, що у разі війни між Росією та країнами НАТО цей маршрут може стати альтернативним шляхом транзиту фінських товарів.
Отже, участь Фінляндії у форматі NB8 і співпраця з країнами формату демонструє багатовимірну вигоду для країни. Поряд із безпековими перевагами, які стали більш актуальними після 2014 року, формат сприяв економічній інтеграції, розвитку оборонної співпраці, цифровізації державних сервісів та енергетичній диверсифікації. Спільні проєкти в транспортній та інфраструктурній сферах підвищують регіональну інтеграцію і створюють кращі економічні та оборонні перспективи для Фінляндії.
Норвегія
Для Норвегії вигоди від співпраці з іншими країнами формату NB8 тривалий час полягали насамперед у економічній та енергетичній площині, а також у можливості посилювати власний вплив у регіоні. На відміну від Швеції та Фінляндії, які до 2024 року залишалися позаблоковими, Норвегія з 1949 року є членом НАТО, тому не розглядала NB8 як безпековий формат.
В економічному вимірі першочергове значення для Норвегії має продаж енергоресурсів. Норвезька державна енергетична компанія Equinor ASA (до 2018 року — Statoil) одразу після розпаду СРСР відкрила офіс в Естонії та почала активно розширювати мережу АЗС у країнах Балтії. Якщо у 1992 році в Естонії діяла лише одна АЗС, то вже у 2003 році компанія стала найбільшим продавцем палива в Естонії та Латвії і другою за обсягом продажів у Литві, маючи 156 АЗС у трьох країнах.
Окрім палива, важливу роль відігравала торгівля електроенергією. Норвезька державна енергетична компанія Statnett, яка станом на 2013 рік ділила зі шведською Affärsverket Svenska Kraftnät перше місце за кількістю акцій біржі Nord Pool, збільшила прибутки після інтеграції країн Балтії у спільний енергетичний ринок у 2013 році. Чистий прибуток Statnett лише за четвертий квартал 2013 року становив близько 10 млн норвезьких крон (приблизно 1,8 млн доларів США). У ширшому контексті варто зазначити, що в 2024 році Норвегія стала головним постачальником природного газу до ЄС, а з огляду на те, що шість із восьми країн формату входять до Євросоюзу (винятки — Норвегія та Ісландія), країна фактично стала ключовим енергетичним партнером для більшості учасників NB8.
До 2017 року значну присутність у країнах Балтії мав і норвезький банк DNB, який на 2012 рік обслуговував близько мільйона клієнтів, посідаючи третє місце серед банків Литви, четверте — у Латвії, і п’яте — в Естонії. Однак у 2017–2019 роках відбулося злиття та ребрендинг його балтійських відділень.
Ще одним джерелом прибутку для Норвегії був експорт продукції ВПК. Зокрема, компанія Kongsberg Defence & Aerospace мала кілька контрактів із Литвою на постачання систем ППО NASAMS (останній — у 2024 році) та уклала через американського партнера Raytheon угоду про постачання Латвії берегових ракетних комплексів NSM. Також підписано контракт на виробництво 300 дистанційних бойових модулів Protector для бронетранспортерів Patria 6×6, які пізніше отримають Фінляндія та Швеція. У 2025 році компанія уклала угоду з Данією на постачання NSM. До того ж, норвезько-фінська компанія Nammo у 2025 році уклала угоди зі Швецією на постачання осколково-фугасних снарядів, а з Фінляндією — на виробництво набоїв для гвинтівок. Про масштаби співпраці свідчить і стратегічна угода 2025 року між Nammo та оборонними структурами Швеції, Фінляндії, Данії та Норвегії щодо спільного виробництва та обслуговування боєприпасів.
У контексті безпекової співпраці Норвегії з іншими країнами формату можна згадати співпрацю у сфері кібербезпеки (2014, 2016, 2019) і участь у військових навчаннях, таких як Aurora 2017, Trident Juncture 2018, Baltops (2015, 2020, 2022), підписання у 2016-му вже згаданої угоди межах NORDEFCO і укладення 22 жовтня 2025 року технічної угоди між Швецією, Фінляндією, Данією та Норвегією щодо спільних закупівель БПЛА та пов’язаних з ними технологій.
Після 2022 року, на тлі повномасштабної війни Росії проти України, Норвегія почала розглядати формат NB8 не лише як майданчик економічної координації, а й як додатковий інструмент регіональної безпеки. Хоча ключові питання оборони залишаються у межах НАТО, саме NB8 дедалі частіше використовується для узгодження позицій щодо енергетичної стійкості, кіберзахисту та військово-промислової кооперації у Північній Європі — сфер, у яких Норвегія послідовно зміцнює свої позиції.
Данія
Данія, яка як і Норвегія з 1949 року є країною НАТО, завжди розглядала формат як можливість поширювати політичний і економічний вплив, зокрема на країни Балтії. Натомість вона вбачала забезпечення безпекової складової у своєму членстві в НАТО. Втім після 2014-го безпекова співпраця з країнами регіону почала посилюватись, хоча основним інструментом безпеки так і залишився Північноатлантичний альянс.
В рамках поширення впливу в 1991-2001 роках Данія інвестувала в Литву майже 70 млн євро, фінансуючи в країні різні кліматичні та енергетичні проєкти. Це було взаємовигідне співробітництво, яке дозволяло Данії поширювати вплив, зокрема просувати закриття Інгалінської АЕС і розширювати співпрацю в енергетично-кліматичній галузі. Литва покращувала екологічну ситуацію в країні, ставала ближчою до кліматичних стандартів ЄС та зменшувала енергетичну залежність від Росії. Така політика стала чудовим підґрунтям для Данських компаній з відновлювальної енергетики, таких як European Energy A/S та Nordic Solar A/S які вже в 2020-ті роки почали будувати свої вітрові та сонячні електростанції у Литві. Крім того Данії вдалось завести у Литву багато своїх компаній. Зменшення бар’єрів для руху робочої сили й капіталів у регіоні теж були вигідними для Данії.
Данія також намагалась розширити вплив свого банківcького сектору. У 2007 році Danske bank придбав фінський Sampo bank, як материнську компанію у Фінляндії, так і його філії у країнах Балтії. Однак у Балтії закріпитись не вдалось: станом на 2018 найкращий результат був в Естонії (займав 5% банківського сектору), а в 2019 був повністю витіснений з цього регіону Swedbank.
У контексті безпекової співпраці з країнами, що входять у формат можна виділити декілька напрямків. Співпрацю у сфері кібербезпеки (2014, 2016, 2019) в межах NB8, підписання у 2016 угоди в межах NORDEFCO, участь у військових навчаннях, таких як Aurora 2017, Trident Juncture 2018, Baltops (2015, 2020, 2022) і підписання 22 жовтня 2025 технічної угоди між Швецією, Фінляндією, Данією та Норвегією щодо спільних закупівель БПЛА та пов’язаних з ними технологій. Іншими напрямками були: реакція на зазіхання Дональда Трампа на Гренландію та на гібридну війну РФ. У випадку з Гренландією Норвегія та Фінляндія висловили підтримку Данії. Щодо гібридних загроз, Швеція надала Данії антидронові системи для захисту саміту ЄС 1 жовтня, а влада Фінляндії ухвалила рішення надіслати до Данії контингент для боротьби з БПЛА.
Підсумовуючи, до 2022 року Данія розглядала NB8 насамперед як дипломатичний та економічний інструмент впливу в регіоні, а не як безпекову платформу. Її основні вигоди полягали у зміцненні економічної присутності в країнах Балтії, просуванні власних енергетичних і фінансових інтересів та формуванні позитивного іміджу в межах регіональної співпраці. При цьому основна безпекова складова залишалася в межах НАТО.
Сучасні події, зокрема інциденти 2025 року із порушенням повітряного простору Данії, показали, що NB8 може мати практичний безпековий вимір: Фінляндія та Швеція надали оперативну підтримку, демонструючи здатність країн формату координувати допомогу у кризових ситуаціях. Відтак сьогодні роль Данії у NB8 поєднує підтримку регіональної згуртованості та просування власних стратегічних інтересів, зокрема економічних і дипломатичних. При цьому НАТО залишається основним інструментом безпеки для Данії, а NB8 забезпечує лише додаткові механізми взаємодії у кризових ситуаціях.
Ісландія
Ісландія, яка є однією з країн-засновниць НАТО, не має власної армії. Замість цього, в країні функціонує берегова охорона, яку використовують для патрулювання. Ісландія додає NB8 стратегічної цінності завдяки обміну розвідувальними даними та морському спостереженню в Північній Атлантиці. Проте після заяв президента США Дональда Трампа щодо придбання Гренландії, Ісландія замислилася про зміцнення обороноздатності, зокрема завдяки налагодженню комунікації всередині NB8. Саме США, за угодою між двома країнами, гарантувала захист Рейк'явіку з 1951 року.
Водночас слід наголосити, що саме авіабаза в Кефлавіку відіграє важливу роль для країни та її партнерів і союзників з NB8. Її важливість простежується ще з часів Другої світової війни. Американські військові залишили цю авіабазу в 2006-му і повернулися у 2018 році. США використовували її для моніторингу пересування російських субмарин.
Майбутня перспектива
В оцінці майбутньої перспективи аналітики не дійшли спільного бачення, тому було ухвалено рішення представити бачення обох авторів.
Думка Владислава Мошківського:
За останні роки формат NB8 став активнішим, впливовішим і актуальнішим у сферах безпеки та оборони. Це зумовлено російським повномасштабним вторгненням та непередбачуваною геополітичною ситуацією в світі. Майбутніми пріоритетами NB8, ймовірно, буде зосередження на тих напрямках, де вже досягнуто значного прогресу. Сюди можна віднести чинник співробітництва між країнами-учасницями та політики мілітаризації. Водночас багато чого залежить від того, яким буде геополітичне становище Європи вже після російсько-української війни, політичної стабільності в США та китайської політики щодо Тайваню. Існує ймовірність, що європейські країни створюватимуть регіональні об’єднання, подібні до NB8. Однак це породжує ризик появи конкуруючих “під альянсів” у рамках тих самих НАТО чи ЄС.
З розширенням впливу та зростанням помітності NB8 підвищуються й очікування від його діяльності, як серед держав-учасниць, так і на міжнародній арені. Проте північно-балтійському об’єднанню все ще залишається багато роботи для перетворення на більше регіональне об’єднання. По-перше, обмеженість ресурсів, які різняться між країнами, може перешкоджати досягати потенційних стратегічних цілей. По-друге, однією з ключових особливостей, але водночас і слабких сторін NB8, є його неформальна структура. Оскільки головування в форматі щороку переходить від однієї країни до іншої, існує ризик втрати цілісності та послідовності у реалізації стратегічних ініціатив. Це особливо відчутно в умовах динамічних геополітичних змін, коли здатність швидко адаптуватися та зберігати сталі пріоритети набуває вирішального значення.
Думка Костянтина Глушка:
Майбутнє формату великою мірою залежить від того, як завершиться російсько-українська війна, які наслідки матиме завершення і того, наскільки НАТО зможе забезпечувати безпеку країн-членів. Якщо країни формату не відчуватимуть себе убезпеченими за рахунок перебування у НАТО, то формат може в майбутньому набути рис регіонального безпекового об’єднання. Це може відбутись за рахунок об’єднання з іншими регіональними форматами співпраці, наприклад NORDEFCO і посилення співпраці з такими країнами як Україна, Польща та Велика Британія. Цьому також може сприяти можливий напад Росії на одну або декілька країн формату після завершення російсько-української війни. Ключовими умовами для цього сценарію є невжиття НАТО достатніх заходів для захисту цієї чи цих держав, через що доведеться покладатись на допомогу сусідів, і те, що країні чи країнам вдасться відстояти свою державність.
Якщо ж всі країни відчуватимуть себе убезпеченими членством в НАТО, то радше за все після закінчення російсько-української війни формат повернеться до стану перед повномасштабним вторгненням: платформи 8 країн для координації спільної політики в регіоні. Його роль в безпековому плані навіть зменшиться, з огляду на те, що тепер всі країни формату перебувають у НАТО.
Автори: Владислав Мошківський, молодший дослідник програми "Європа" аналітичного центру ADASTRA. Писав про країни Балтії та Ісландію.
Костянтин Глушко, молодший дослідник програми "Європа" аналітичного центру ADASTRA. Писав про Швецію, Фінляндію, Норвегію, Данію.
Підтримайте аналітичний центр ADASTRA – інвестуйте в незалежну аналітику майбутнього!