Нейтралітету не бути: як вступ Фінляндії і Швеції в НАТО змінить європейську безпеку

18 травня в Брюсселі представники Фінляндії та Швеції офіційно передали генеральному секретарю НАТО Єнсу Столтенбергу заявки на членство в Альянсі. Декілька місяців до того мало хто міг подумати, що ці дві нейтральні країни Північної Європи погодяться на такий важливий крок і, при цьому, за такий короткий час. Однак широкомасштабне вторгнення росії в Україну прискорило процес трансформації архітектури європейської безпеки та радикально змінило сприйняття НАТО в Гельсінкі та Стокгольмі.

Приєднання цих двох країн, без сумніву, стане знаковою подією в історії НАТО і трансформує безпекове середовище в Європі. Однак яке значення на практиці матиме членство Швеції та Фінляндії для Альянсу та його учасників? Що це змінить для України та якої реакції очікувати від головного злодія континенту – росії?

Відхід від нейтрального статусу

Основною рисою безпекової політики Швеції та Фінляндії був нейтральний статус цих держав. Обидві країни дотримувалися політики «озброєного нейтралітету», тобто замість приєднання до військово-політичних альянсів Гельсінкі та Стокгольм фокусувалися на розвитку власного оборонного потенціалу для того, щоб мати можливість самостійно дати відсіч потенційному ворогу. Відповідно, вони спочатку проводили обмежену військову співпрацю з іншими державами та НАТО (яка згодом стала більш активною). Однак контекст набуття нейтрального статусу в обох країнах суттєво відрізняється, як і різнилося його сприйняття громадянами.

Швеція мала приголомшливо тривалу історію нейтралітету – майже 200 років країна фактично не брала участі у жодній з великих війн та змогла захистити свою територію й населення від колосальних втрат, які несли європейські конфлікти. Нейтральною Швеція стала у 1834, коли король Карл Густав XIV проголосив таку політику після низки невдалих війн. З того часу Стокгольм неухильно дотримувався такого статусу, хоча зазнавав дуже сильного тиску з боку окремих держав, як-от Німеччини, в часи Другої світової. Тоді країна була вимушена надати можливість нацистам скористатися своєю територією для переміщення військ. Уникнення широкомасштабних війн та тривала традиція нейтралітету зробили такий статус частиною національної свідомості шведів та оптимальним напрямком безпекової політики. Це пояснювало значну опозицію ідеї приєднання до Альянсу вже після його появи у 1949 році.

Радимо прочитати: Релевантність нейтралітету Швейцарії: релікт минулого чи дієвий інструмент зовнішньої політики?

Фінляндський нейтралітет має зовсім інакші витоки. Через участь у війні на боці нацистів Фінляндія мала напружені відносини з СРСР і прагнула зберегти свій суверенітет від посягань великого сусіда. Це змусило Гельсінкі укласти з москвою контроверсійну «Угоду про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу» в 1948 році, яка фактично робила СРСР «гарантом безпеки» Фінляндії і, відповідно, не давала змогу країні приєднатися до військових альянсів. Хоча формально угода не закріплювала нейтралітет держави, Фінляндія дотримувалася такого статусу через побоювання агресії з боку Радянського Союзу у випадку зміни політики. В результаті, нейтралітет Фінляндії був фактично нав’язаний обставинами – держава змушена була дотримуватися такого статусу для захисту власної незалежності. Відповідно, сприйняття такого нейтралітету пов’язувалося з прагненням не загострювати відносини з СРСР та надалі – росією, і обережною зовнішньою політикою.

Фінські солдати на навчаннях. Roni Rekooma/Getty Images

Після розпаду Радянського Союзу країни почали проводити більш активну зовнішню та безпекову політику. В 1994 році Фінляндія та Швеція приєдналися до програми «Партнерство заради миру» НАТО та у 1995 році – до ЄС. Вже з того моменту в цих державах почала зароджуватися опозиція до нейтрального статусу. Він почав вважатися неактуальним через закінчення Холодної війни і відсутності прямої військової загрози безпеці цих держав на той час. Однак такі ідеї тоді не здобували широкої підтримки. Початок російсько-української війни в 2014 році активізував процес зміни думки громадян, але все одно підтримка НАТО залишалася незначною (у Швеції – 33%, Фінляндії – 28% станом на 2014 рік).

Однак широкомасштабне вторгнення росії до України спричинило кардинальну трансформацію ставлення громадян та урядів цих країн до вступу в Альянс. Те, що росія – велика ядерна держава – цинічно вторглася на територію сусідньої України, яка не є членом будь-якого військово політичного блоку фактично дало знати Гельсінкі та Стокгольму, що для них загроза від кремля може бути більше, ніж реальною. Відповідно, нейтралітет не міг більше бути гарантією безпеки від ще більш агресивного кремля. Підтримка НАТО у Фінляндії зросла з 30% станом на січень до рекордних 76% у травні. У Швеції підтримка теж суттєво підвищилася – у квітні 57% громадян виступали за приєднання до Альянсу. Зміна суспільної думки та критична оцінка безпекової ситуації підштовхнули уряди цих країн до подачі заявок на членство.

Більше за темою: Трансформація системи міжнародної безпеки і подальша роль України

Загалом, процес відмови від нейтралітету був поступовим але саме широкомасштабна війна росії проти України призвела до остаточної трансформації політики безпеки Фінляндії та Швеції. З кінця Холодної війни держави налагоджували все більш тісне співробітництво з НАТО, попри позаблоковий статус, брали участь у різних військових програмах, таких як NORDEFCO, спрямованих на військову кооперацію північноєвропейських країн. Такий досвід співпраці значно наблизив Стокгольм та Гельсінкі до Альянсу навіть без фактичного членства і вже тепер слугує підґрунтям для швидкого вступу.

Сильніші разом

Поява Фінляндії та Швеції в сім’ї НАТО принесе нові, широкі можливості для об’єднання, зміцнить його як колективну військову потугу. Завдяки політиці озброєного нейтралітету та попередньому співробітництву з Альянсом Фінляндія та Швеція мають доволі потужний оборонний потенціал, який постійно модернізувався та розвивається й надалі. Зокрема Фінляндія має боєздатну армію, особовий склад якої у випадку мобілізації може становити 280 000 осіб завдяки збереженій системі військової повинності. Оборонний бюджет країни вже майже відповідає натівським стандартам і становить 1.9% від ВВП – значний показник для такої невеликої країни Європи. Гельсінкі має розвинуту та спеціалізовану військову промисловість, яка працює на експорт. Сама армія Фінляндії озброєна за останнім зразком – в арсеналі маються найсучасніші винищувачі F35, закуплені в США у 2021 році, танки Leopard 2A6 та реактивні системи залпового вогню натівських стандартів. Держава також проводить активну модернізацію свого флоту.

Посол Фінляндії в НАТО  Клаус Корхонен (ліворуч), генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг (в центрі) та посол Швеції в НАТО Аксель Вернхоф (праворуч) під час офіційного вручення заявок Фінляндії та Швеції на членство в Альянсі. Брюссель. 18 травня 2022 р. NATO

Швеція не має системи призову, як Фінляндія, і не володіє такою великою кількості резерву особового складу – загальна чисельність становить 38 000 осіб. Однак у плані військового забезпечення країна також показує хороші результати. На озброєнні знаходяться близько ста сучасних винищувачів JAS-39 вітчизняного виробництва, 120 танків Leopard 2A та сучасні протиповітряні системи типу Patriot. Швеція також має розвинутий флот і стратегічну перевагу у вигляді острова Готланд, який розташований в Балтійському морі та дозволяє з нього контролювати переміщення військових суден.

Наявність сучасних і боєздатних армій, відповідність стандартам НАТО та великий досвід співробітництва з Альянсом роблять Швецію та Фінляндію дуже цінними союзниками. Крім цього, ці країни мають значний досвід у кібербезпеці та розвинуті кібервійська, що в сукупності з наявним потенціалом НАТО з протидії кібератакам буде значним плюсом. Стокгольм та Гельсінкі також можуть взаємодіяти зі структурами Альянсу в рамках обміну розвідданими, зокрема важливими даними щодо діяльності російських військ та флоту в балтійському регіоні.

Однак найбільші вигоди від вступу в стратегічному плані отримає сам блок. По-перше, це допоможе йому розширити свої можливості щодо стримування росії, фактично зробивши Балтійське море «внутрішнім озером» НАТО. Це дозволить кораблям Альянсу патрулювати води Швеції і Фінляндії, заходити в їхні порти безперешкодно та проводити більшу кількість спільних військових навчань. По друге, вирішиться проблема «віддаленості» Естонії, Литви та Латвії від інших країн НАТО, що полегшить логістичну комунікацію з ними  як у мирний, так і в можливий воєнний час. Зараз союзні війська Альянсу можуть надсилати свій персонал та озброєння лише через вузький Сувалський коридор, який знаходиться між Білоруссю та Калінінградською областю рф, з’єднуючи Польщу та Литву, або через порти держав Балтії.

Детальніше про проблему: «Ахіллесова п'ята» НАТО: питання захисту Сувалкського коридору

У випадку військових дій з боку росії та Білорусі такий коридор можна доволі легко перекрити військами. Фінляндія та Швеція як члени НАТО розширять можливості допомоги країнам Балтії у випадку війни, маючи змогу поставляти війська та зброю зі своєї території. Крім цього, Фінляндія та Швеція, як країни з інтересами в Арктиці вплинуть на присутність НАТО у цьому регіоні і дозволять ефективніше стримувати росію, яка проводить там маневри силами північного флоту. Завдяки Фінляндії Альянс стане стратегічно ближчим до Кольського півострова рф – важливого регіону, де розташовується північний флот та знаходяться бази російських атомних субмарин.

Неоднозначним фактором може бути збільшення кордону НАТО за рахунок Фінляндії. Країна має 1 340 км державного кордону з рф, він є одночасно і слабкістю, і перевагою. Такої довжини кордон робить можливий напад на Фінляндію більш простим та ставить значну частину території країни під загрозу. З іншого боку, це може бути навпаки елементом стримування росії, оскільки кремлю нападати на члена НАТО (де можуть розміщуватися і війська інших країн блоку) дуже ризиковано. Тим паче, прикордонна територія Фінляндії з рф має складний, болотистий ландшафт, який унеможливлює швидкий наступ противника.

Можливі виклики для НАТО

Членство Фінляндії та Швеції в Альянсі привносить багато чого нового в архітектуру сучасної європейської безпеки, яка набуває нових рис після вторгнення росії в Україну. При цьому, крім позитивних змін, країни можуть зіштовхнутися і з новими викликами. Зокрема, нове розширення НАТО означає не тільки посилення блоку в цілому, але й збільшення його ролі в європейській безпеці порівняно з ЄС. Приєднання членів ЄС – Швеції та Фінляндії – до НАТО ставитиме для них пріоритет Альянсу в безпековому плані, тобто країни будуть більше покладатися на можливості блоку, ніж на механізми Спільної політики безпеки та оборони ЄС. На фоні російсько-української війни та заявок Стокгольма й Гельсінкі на членство, авторитет НАТО продовжуватиме зростати, попри внутрішні суперечності.

Солдати на шведському острові Готланд, який має важливе стратегічне значення для Швеції в Балтійському морі. Karl Melander/TT News Agency

Однак НАТО стикається з одним серйозним викликом, пов’язаним з процесом вступу цих країни до блоку. На час приєднання Швеція та Фінляндія будуть знаходитися в «сірій зоні» безпеки – з одного боку, вони будуть здійснювати всі процедури по’вязані зі вступом і матимуть тісний контакт з Альянсом, а з іншого – на них не розповсюджуватимуться положення статті 5  про колективну безпеку Північноатлантичного договору. Тобто де-юре вони не матимуть змогу скористатися механізмами НАТО для свого захисту у випадку випереджувального нападу. Росія потенційно може використати це «вікно можливостей» для агресивних дій, хоча це й малоймовірно, зважаючи на те, як вона загрузла у безславній воєнній кампанії на території нашої держави.

Вас може зацікавити: Трансформація політики безпеки ЄС: збільшення автономії чи збереження пріоритету НАТО?

Для запобігання такій ситуації НАТО може попередньо, до набуття членства, розмістити свої війська в цих країнах заради стримування агресора. Однак такий крок теж треба узгодити і правильно втілити в життя. Треба буде розробити  варіант можливих дій в разі нападу росії, яким чином війська НАТО будуть забезпечувати захист території Швеції та Фінляндії. Наразі в цьому контексті розробляються альтернативні шляхи гарантування безпеки цих держав на перехідний період, зокрема Стокгольм та Гельсінкі нещодавно підписали договір про гарантії безпеки від Великої Британії. Очікується укладення таких же домовленосте із США та іншими союзниками. Крім цього, в рамках НАТО Швеції та Фінляндії доведеться налагодити взаємодію з іншими членами блоку щодо поглядів на загрози, зокрема щодо росії, оскільки не всі союзники мають однаковий погляд на небезпеку з боку кремля, хоча вона стала ще більш очевидною.

Мінлива позиція кремля

Найбільший неприємним членство Фінляндії та Швеції в НАТО відповідно буде для росії, яка неодноразово звинувачувала блок в «агресивності», «ігноруванні інтересів рф», «руйнуванні архітектури безпеки Європи». кремль, який відчайдушно боровся з розширенням НАТО та прагнув недопустити збільшення присутності Альянсу біля своїх кордонів тепер навпаки отримає додаткові 1 340 км кордону з «ненависним блоком». Розширення НАТО є великою стратегічною поразкою для росії та ще більше обмежує її можливості вести агресивні дії через ризик отримати відсіч від Альянсу в цілому.

Насамперед для росії це означатиме збільшення контролю державами НАТО над Балтійським морем та неможливість проводити активні маневри в цьому регіоні. Крім цього, війська рф в Калінінградській області, що відмежована від іншої території росії, також будуть в невигідному стратегічному положенні. москві доведеться збільшувати концетрацію військ на північних кордонах, зокрема з Фінляндією, але реалізація цього може бути проблематичною чи взагалі неможливою зараз через необхідність залучати багато резервів на ведення війни в Україні. Країни НАТО також зможуть ефективніше здійснювати розвідку військових об’єктів та інфраструктури рф, маючи доступ до території та прикордонного району Фінляндії. Отже, у військовому плані росія стане ще більше «скутою».

Читайте також: Кремлівська вісь: хто та як підтримує агресію рф проти України?

Цікавим є те, що кремль відреагував на заявки Фінляндії та Швеції на подив стримано і сама риторика уряду росії щодо розширення НАТО зазнала суттєвих змін.  Перед вторгненням в Україну москва вимагала докорінної трансформації архітектури європейської безпеки на свою користь, припинення політики «відкритих дверей» НАТО та гучно заявляла про необхідність повернення Альянсу на кордони 1997 року. Після анонсування прагнень Швеції та Фінляндії до вступу в НАТО весною 2022, риторика кремля була агресивною, але вже в травні міністр закордонних справ рф сєргєй лавров заявив що вступ цих країн «не принесе суттєвих змін».

Таку позицію керівництва країни-агресора пояснив прессекретар кремля дмітрій пєсков, заявивши, що росія «не має територіальних суперечок з Фінляндією та Швецією», а отже і заперечень щодо вступу в Альянс. Насправді таку зміну риторики можна пояснити поразками під час вторгнення рф, провалом «спеціальної операції», що вже істотно ослаблюють військову потугу росії та можливість її здійснювати агресію проти інших країн.

Винищувач F-35 під час польоту. Такі винищувачі Фінляндія закупила в США у 2021 році. Eddie Keogh/Reuters

Відповідно, через ослабленість армії росії можливість військового вторгнення або провокації з боку рф щодо Фінляндії та Швеції є низькою. Агресору буде неймовірно складно вести війну на декілька фронтів, а у випадку втручання НАТО це буде самогубством. Однак, якщо розглядати можливі варіанти агресії рф проти цих країн, то це може бути масована атака на острів Готланд. Він має важливе значення для судноплавства, тому захоплення острова росією дозволило б їй контролювати переміщення суден Балтійським морем (щоправда, захопити – не означає втримати). Крім цього, росія може збільшити військову присутність в арктичному регіоні або концентрувати свої тактичні ядерні сили на півночі країни, біля кордонів з Фінляндією.

Проте, як зазначалося вище, через вторгнення в Україну для росії не буде реалістичним здійснення військової агресії проти жодної з цих держав. Але в будь-якому випадку кремль буде чинити певний опір зміні стратегічної ситуації в регіоні. Відповідь москви може бути гібридною: обмеження торгівлі, поставок енергоносіїв та кібертероризм.

Наслідки для України

Процес стрімкого повороту Швеції та Фінляндії до НАТО демонструє для України нові можливості на її шляху до євроатлантичної інтеграції. По-перше, наявність великого попереднього досвіду взаємодії з НАТО може стати вагомим плюсом при вступі до Альянсу та може прискорити процес отримання членства. Тому Україні варто налагоджувати ще більш тісне співробітництво з НАТО у військовій сфері та якнайкраще доносити свою цінність як важливого безпекового партнера для Альянсу.

По друге – вступ Фінляндії та Швеції відбувається за спрощеною процедурою, без надання плану дій щодо членства або проведення інших бюрократичних обмежень. Фактично стаття 10 Північноатлантичного договору передбачає те, що будь-яка європейська держава може подати заявку на членство і за загальної згоди всіх країн-членів Альянсу, приєднатися до нього. Тобто Україна, в благополучній перспективі теж може розраховувати (або просити) на особливий спосіб приєднання до НАТО, для пришвидшення процесу.

Детальніше за темою: Безпекові моделі для України: гарантії в обмін на нейтралітет чи рух до НАТО?

По-третє, в НАТО збільшиться кількість держав, які лояльні до України. Фінляндія та Швеція мають дружні відносини з Києвом та в перспективі можуть підтримувати наші євроатлантичні прагнення всередині НАТО. Крім того, нинішні події ще раз демонструють Україні, що нейтральний статус не може бути гарантією від агресії рф в майбутньому. Гарантії безпеки Альянсу в будь-якому випадку будуть надійнішими хоча б через те, що агресія проти НАТО є дуже ризикованою і відповідь блоку може бути цілком консолідованою.

Висновки

Поданням заявки на вступ до Північноатлантичного альянсу Фінляндія і Швеція фактично відмовилися від політики нейтралітету та неучасті у військових блоках, яку вони проводили тривалий час. Така зміна позиції хоча і виглядає раптовою, проте є результатом взаємодії багатьох факторів, зокрема, попереднього досвіду співробітництва з НАТО, зміною суспільної думки населення щодо нейтралітету після Холодної війни, впливом російського вторгнення в Україну на остаточне прийняття рішення про членство. кремль став прямою загрозою для цих країн, тому їхнє рішення про членство є цілком обґрунтованим та раціональним.

НАТО, зі свого боку, може стати сильнішим через приєднання Фінляндії та Швеції. Обидві країни мають значний, розвинутий військовий потенціал та вигідне стратегічне положення. Членство цих держав та доступ сил НАТО до їхньої території змінять стратегічну ситуацію в Балтійському морі на користь блоку. Однак Альянсу необхідно вжити заходів щодо гарантування безпеки Фінляндії та Швеції на перехідний період до повноцінного членства.

Такий рішучий крок Гельсінкі та Стокгольма значно обмежить можливості кремля здійснювати агресивні дії проти цих країн та у Балтійському морі і загалом зробить стримування рф більш ефективним. Уряд росії постане перед проблемою залучення додаткових сил на північні території поряд з Фінляндією та в Арктиці, однак це наразі не є можливим через необхідність мобілізувати значні ресурси для війни в Україні. Для нашої держави шлях до членства Фінляндії та Швеції демонструє важливість поглиблення співпраці з Альянсом вже зараз заради прискорення євроатлантичної інтеграції.

Автор – Анатолій Черниш, експерт з питань міжнародної безпеки Аналітичного центру ADASTRA

Якщо ви довіряєте нашій роботі, ви можете підтримати центр донатом на Патреоні. Розвиваймо вітчизняну аналітику разом!