Трансформація системи міжнародної безпеки і подальша роль України

Тривожними сигналами зміни системи регіональної європейської та міжнародної безпеки на початку ХХІ ст. стали недостатньо рішучі дії глобальної спільноти та провідних світових акторів щодо агресивної політики рф у Придністров’ї, Грузії у 2008 р., анексії Криму у 2014 р., посилення авторитаризму в Білорусі, численні дезінформаційні кампанії в США і ЄС, зокрема в балтійських державах як колишній радянській сфері впливу. Ці події значною мірою стали передумовами російсько-української війни.

Широкомасштабна агресія кремля проти України стала найсерйознішим викликом для системи міжнародної і регіональної безпеки з часів Другої світової. Ця війна продемонструвала неспроможність безпекових інститутів, створених понад 70 років тому, і знову порушила питання ролі міжнародних організацій та суверенних держав у підтриманні миру. При цьому без чіткого розуміння залишаються відносини по лінії Україна-НАТО та варіанти майбутньої мирної угоди, що вплинуть на європейський та світовий лад. Тож що можна сказати вже зараз про трансформацію глобальної та регіональної систем безпеки внаслідок російсько-української війни, дізнавайтеся в актуальному матеріалі.

Реакція міжнародних організацій

Неспровокована російська агресія проти України спричинила негативну реакцію багатьох провідних міжнародних організацій. рф було позбавлено статусу постійного спостерігача в Організації американських держав (ОАД). Також росію було офіційно виключено з Ради Європи після 26 років членства. У відповідь на військовий напад на Україну наднаціональне утворення призупинило представництво рф 25 лютого 2022 р., а 15 березня Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) рекомендувала виключити росію зі складу організації. ЄС запровадив численні санкції проти кремля. Шостий пакет, представлений нещодавно, включає відключення «Сбербанку» від SWIFT, а також поступове нафтове ембарго.

Негативною також стала реакція Організації Об’єднаних Націй. На початку квітня 2022 р. Генеральна Асамблея виключила рф з Ради ООН з прав людини на тлі оприлюднення доказів насильства й варварських злочинів, які російські військові вчиняють в Україні. Під час засідання Ради Безпеки постійна представниця США при ООН Лінда Томас-Грінфілд підкреслила, що рф «не має посідати авторитетне місце в органі, єдиною метою якого є дотримання прав людини», і зазначила, що членство москви є не тільки виявом лицемірства, а й створює небезпеку, адже москва використовує Раду як платформу для поширення дезінформації.

Дізнавайтеся більше: Супермаркет пропаганди: Російська Федерація (частина перша)

росія програла вибори чотирьох комітетів ООН (Комітету з питань неурядових організацій, Виконавчої ради ООН-Жінки, Виконавчої ради ЮНІСЕФ і Постійного форуму з питань корінних народів), при цьому один із них – Україні. Ці події розглядаються як ізоляція рф на глобальній арені, зокрема, британський дипломат Джеймс Роско зазначив, що росія зазнає подальшої ізоляції в ООН і опуститься до статусу парії через військову агресію проти нашої держави.

Президент України Володимир Зеленський висловився за необхідність жорсткішої реакції на дії кремля з боку ООН. Ситуацію навколо російсько-української війни в контексті діяльності організації було навіть названо «найбільшою недотриманою історичною обіцянкою». Іронічно, що рф напала на Україну саме під час свого головування в Радбезі. Зеленський під час засідання РБ ООН зазначив, що росія дискредитує всі міжнародні організації, у яких бере участь. Президент підкреслив, що Рада Безпеки існує, а безпеки у світі немає, і це означає, що орган у такому форматі не може виконувати функції, заради яких створювався. При цьому Зеленський закликав забрати в росії як у постійного члена Радбезу право ветувати рішення, які стосуються війни в Україні, адже складно знайти воєнний злочин, який окупанти не вчинили, зокрема в місті Буча.

Лілія стоїть біля того місця, де бомба пошкодила підвал житлового будинку та вбила, за словами мешканців, восьмирічну дівчинку в місті Лиман, 26 квітня 2022 р. Лео Корреа/AP

Прорахунки політики щодо рф визнаються на найвищому рівні керівництва ООН. Так, Генеральний секретар Антоніу Гутерреш відвідав Київ у квітні 2022 р. й визнав, що Рада Безпеки не впоралася з нападом росії на Україну. Показово, що під час візиту очільника цієї глобальної організації рф завдала кілька ракетних ударів по центральній частині Києва. Отже, актуалізується питання подальшої ролі росії в РБ ООН і загалом ефективності цієї структури в нинішньому форматі, коли агресор блокує рішення щодо відповідальності за власні злочини.

Що стосується Північноатлантичного альянсу, то, власне, питання вступу України до НАТО стало одним із приводів збройної агресії рф. Організація підкреслює, що суверенна й незалежна Україна має першорядне значення для євроатлантичної безпеки, а партнерство між Києвом і НАТО стало одним із пріоритетів для Альянсу. Держави-члени блоку не визнають протиправну анексію Криму росією, а також засуджують її агресивні дії на сході України, зокрема визнання ОРДЛО як незалежних республік і дестабілізацію ситуації в Чорноморському регіоні.

Після початку російської агресії у 2014 р. Україна закріпила прагнення вступу до Північноатлантичного альянсу в Конституції. У 2017 р. парламент ухвалив закон, яким членство держави в НАТО знову визнано стратегічним пріоритетом зовнішньої і безпекової політики, а у 2020 р. Володимир Зеленський ухвалив нову Стратегію національної безпеки, яка закладає фундамент для поглиблення особливого партнерства між Києвом та Альянсом для набуття нами членства в організації.

Варто знати: «Ахіллесова п'ята» НАТО: питання захисту Сувалкського коридору

Того ж року Україна стала шостою країною, що набула статусу партнера НАТО з розширеними можливостями. Він надається учасникам Ініціативи оперативної сумісності партнерства за особливо вагомий внесок до операцій під егідою організації та інших завдань Альянсу. При цьому, окрім України, відповідними партнерами НАТО є Австралія, Фінляндія, Грузія, Йорданія та Швеція. У лютому 2022 р. держави-члени ухвалили безпрецедентний пакет обмежувальних заходів, накладених на росію через її повномасштабне вторгнення на нашу територію. Учасники НАТО передають Україні зброю, боєприпаси, предмети медичного призначення, військове обладнання, а також фінансову допомогу, що вимірюється мільйонами євро. Утім, подальша роль України в НАТО досі залишається предметом дебатів та одним із пунктів перемовин із російською стороною.

ОБСЄ довгий час була однією з міжнародних організацій, найбільш залучених до врегулювання російсько-української війни. Її представники входили до складу Тристоронньої контактної групи (ТКГ) з мирного врегулювання ситуації на сході України, починаючи з 2014 р., проте значних успіхів щодо припинення воєнних дій цей формат не продемонстрував, а 24 квітня 2022 р. російські окупанти захопили в полон членів Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Донецьку та Луганську. Через декілька днів ОБСЄ прийняла рішення закрити СММ в Україні через відсутність консенсусу в Постійній раді ОБСЄ щодо продовження мандату.

У контексті подальшої зміни архітектури міжнародної безпеки варто також згадати таку провідну групу, як БРІКС, куди входять держави, більшість яких достатньо прохолодно сприймає так зване західне домінування у світі. рф намагається використати партнерів по БРІКС для обходу економічних санкцій, зокрема при продажі енергоносіїв: частина покупців нафти намагається реалізувати це приховано, побоюючись можливих репутаційних проблем та санкцій із боку США, а російські танкери таємно транспортують значні обсяги нафти до Індії та КНР. Окрім того, варто згадати також фактичну непідтримку офіційними Делі та Пекіном проукраїнських резолюцій у ГА ООН. Це свідчить про продовження глобального геополітичного й геоекономічного протистояння між різними полюсами світової арени.

Російсько-українська війна та міжнародна безпека: економічний чинник

Економічний чинник є надзвичайно важливим у сьогоднішній війні і, відповідно, у подальшій трансформації системи міжнародної безпеки. Агресія росії впливає на добробут інших країн: Світовий банк повідомив, що вона спричинила найбільший товарний шок за останні пів століття. Зрив посівної загрожує продовольчою катастрофою, оскільки від українського зерна залежать 400 млн людей на планеті, а блокування південних портів України в Чорному морі може спровокувати голод у країнах Африки.

Багато європейських країн сильно залежать від імпорту російського газу. Сергій Васильєв/Reuters

Окрім того, дуже важливим є питання торгівлі енергоносіями. Фахівці Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», проаналізувавши історичні паралелі, підкреслили, що російський експансіонізм прямо залежить від цін на вуглеводні, зокрема нафту. Для припинення війни вкрай актуальним залишається питання ембарго на російські енергоносії. Досі блакитне та чорне паливо за зниженими цінами в рф купують Індія та Туреччина. москва наголошує на привілейованому стратегічному партнерстві і пропонує Індії колосальні знижки при придбанні нафти: мова йде про третину ціни, отже, індійське керівництво намагається допомогти вивести рф з-під санкцій, зокрема шляхом створення спільної платіжної системи, яка дозволяє вести розрахунки в рублях і рупіях.

При цьому варто зауважити, що високопосадовці США попередили Індію про наслідки порушення економічних санкцій. Подібні перемовини про створення альтернативної платіжної системи рф веде також із КНР. Можна з прикрістю спостерігати, що такі лідери світової політики, як Індія та КНР не можуть досягти рівноваги між підтримкою міжнародного права і власною економічною вигодою та антизахідними амбіціями, підтримуючи російського агресора, що чинить геноцид в Україні.

Читайте також: Трансформація політики безпеки ЄС: збільшення автономії чи збереження пріоритету НАТО?

ЄС зміг оголосити про послідовне введення ембарго на російську нафту лише після понад двох місяців повномасштабних воєнних дій рф в Україні, а щодо заборони на закупівлю газу досі ведуться обговорення. Зокрема Німеччина тільки поступово відмовляється від російських енергоносіїв, оскільки, за словами керівництва держави, це сильно нашкодить її економіці. Компанії з Європи почали відкривати рублеві рахунки в «Газпромбанку» для сплати за газ, а чотири з них уже здійснили оплату. Утім, після призупинення постачання газу до Польщі та Болгарії з боку рф, ЄС зазначив, що має намір відповісти на цей крок, адже він був розцінений як порушення домовленостей. Зрештою, для Болгарії та Польщі втрата російського газу не завдасть непоправної шкоди: заміну там зможуть знайти достатньо швидко завдяки розвиненій інфраструктурі та терміналам зрідженого природного газу (ЗПГ).

Більше за темою: Енергетична політика ЄС у контексті російсько-української війни

Міжнародні компанії продовжують обмежувати свою діяльність у рф. Через санкції та викликані ними транспортні та фінансові обмеження іноземні інвестори покидають російські компанії, а також з країною-агресором припиняють співпрацювати європейські фінансові інститути. Наприклад, Coop, Luminor, Swedbank та естонський SEB перестали або планують перестати обслуговувати платежі, пов’язані з рф та Білоруссю. США також посилюють тиск на європейські держави з метою сприяти припиненню фінансування кремля за кошт платежів за енергоносії та відповідне фінансування війни в Україні. Отже, економічний чинник є істотним виміром російсько-українського протистояння, а питання гарантування енергетичної безпеки тісно переплітається з питаннями війни та миру.

Демократія vs. авторитаризм

Ескалація російсько-українського конфлікту та подальші зміни системи міжнародної безпеки можуть також бути пояснені через призму загального посилення авторитаризму у світі та відповідного загострення протистояння між диктатурою і демократією. Economist визначив цю боротьбу як тренд №1 на 2022 р.

Внутрішня ситуація в рф характеризується посиленням авторитаризму. Згідно з Індексом демократії 2021 росія посідає 124-е місце з 167, а її режим характеризується як «авторитарний». Колишній посол США на рф Майкл МакФол ще 2021 р. зазначав, що демократичний колапс росії має вважатися однією з найбільш значущих невдач серед третьої та четвертої хвиль демократизації. Зокрема, слідом за Михайлом Горбачовим Борис Єльцин прийняв рішення, які підірвали демократичну консолідацію і деякою мірою визначили шлях до майбутньої автократичної реставрації, а найпомітнішим із них було визначення владіміра путіна своїм наступником.

Чоловіки несуть літню жінку – мешканці з Миколаєва прибувають автобусом до Одеси, евакуювавшись після обстрілу 16 квітня 2022 року. Ігор Ткаченко/Reuters

Україна, яка обрала демократичний шлях розвитку, спричинила цим агресивну реакцію з боку сусідньої держави, де посилюються діаметрально протилежні авторитарні тенденції, а режим путіна характеризується як диктатура. У результаті повномасштабної війни, розв’язаної російською федерацією проти України, понад 11 мільйонів людей залишили свої домівки. Щодня з’являються відомості про звірства, вчинені російськими військами проти мирного населення. Люди масово тікають на захід держави, села й міста перетворюються на руїни, цивільне населення залякують, катують і вбивають.

Рекомендуємо до прочитання: Тріумф мініпутіних у Європі: що несуть Україні результати виборів в Угорщині та Сербії?

Демократизація рф в короткостроковій перспективі виглядає малоймовірною. Успішна революція проти диктатури путіна нині виглядає сумнівною. Утім, розмірковуючи над питанням, чи переживе путінізм ще два десятиліття або його замінить нова, можливо, демократична система, перше здається набагато більш малоймовірним, ніж друге. На думку Майкла МакФола, навіть якщо деякі росіяни в минулому приймали рішення, що породжували автократію, інші в майбутньому могли б зробити демократичний вибір. Однак, судячи з нинішньої підтримки президента рф (його рейтинг з початку вторгнення в Україну зріс з 63 до 83% згідно з даними центру «Левада»), наразі немає підстав стверджувати, що наявні хоч якісь тенденції до демократизації росії в короткостроковій перспективі.

Мета путіна, вочевидь, полягає у відновленні радянської імперії, а метою Зеленського є збереження своєї країни, при цьому лідер держави-терориста готовий воювати до «останнього українця», а Зеленський – ні. У цьому й полягає відмінність між авторитарним ватажком і демократичним лідером, а також і складність подальшого вибору безпекової моделі Україною. Перспективи демократизації рф за умови перебування путіна при владі виглядають дуже сумнівними, а отже, агресивна політика росії може залишатися дестабілізуючим фактором для регіональної та міжнародної систем підтримання миру.

ООН і Рада Безпеки: чи є безпека справжньою?

Говорячи про подальшу долю та реформи системи міжнародної безпеки, насамперед варто звернути увагу на перспективи реформування провідної організації, покликаної гарантувати мир – Організації Об’єднаних Націй. Реформа ООН є нагальним питанням безпекового порядку денного, особливо після збройної агресії рф проти України. Дискусії навколо цього питання точилися вже давно, зокрема щодо ролі Ради Безпеки ООН, яка недостатньо рівно представляє всі регіони й центри сили світової арени. Непостійні держави-члени Радбезу часто виконують радше «бюрократичні» ролі.

Ефективність РБ ООН вкотре поставили під сумнів після того, як цей орган не зміг попередити російську агресію проти України. 26 лютого 2022 р., через два дні після початку вторгнення, Рада Безпеки зібралася, щоб обговорити резолюцію із закликом до рф припинити атаку, але росія наклала вето на цю ініціативу.

Раніше ми писали про таке: Зовнішня політика російської федерації: вірити не можна

Дедалі частіше лунають твердження, що Радбез паралізований, і навіть сам Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш висловив прикрість із приводу його прорахунків. Володимир Зеленський зазначив, що росія перетворила «право вето на право вбивати». Наприклад, з 2011 р. рф 15 разів використовувала право вето під час голосування проти свого союзника Сирії. А також право вето фактично означає, що росію ніколи не зможуть позбавити місця в Радбезі, адже Стаття 6 Статуту ООН дозволяє Генеральній Асамблеї виключити державу-члена тільки за рекомендацією РБ. Експерт Бертран Баді порівнює Організацію Об’єднаних Націй із «холестерином»: є плюси, зокрема в тому, що ООН надає гуманітарну допомогу та рятує життя, але наявні й мінуси – Рада Безпеки.

Генасамблея голосує за виключення рф з Ради з прав людини, 7 квітня 2022 року Джон Мінчілло/AP

Є декілька пропозицій щодо реформування РБ ООН. Наприклад, збільшення числа як постійних, так і непостійних членів Радбезу, врахування регіонального принципу, перегляд самого положення про ветування рішень. Серед потенційних постійних держав-членів Ради Безпеки розглядаються Індія, Японія, Німеччина і Бразилія, тобто учаники Групи чотирьох (G4). Зокрема вони зазначили, що РБ ООН не спромоглася підтримати міжнародний мир і безпеку через використання права вето її постійними членами, а отже це питання викликає глибокі та серйозні дискусії.

Згадується французько-мексиканська пропозиція обмежити використання права вето у випадку «масових жорстоких злочинів», а Ліхтенштейн запропонував, щоб кожна держава, яка використовує право вето, аргументувала своє рішення в ГА ООН. Принагідно варто зазначити, що наприкінці квітня 2022 р. Генеральна Асамблея ухвалила історичну резолюцію, яка вимагає від п'яти постійних членів Радбезу виправдати застосування права вето. Також можуть бути встановлені положення, які потенційно можуть обійти право вето, наприклад, за наявності 2/3 голосів членів ГА ООН та/або згоди чотирьох із п’яти постійних членів Радбезу. Утім, цю реформу важко втілити в життя, оскільки її мали б схвалити 2/3 ГА ООН і всі члени Ради Безпеки.

Детальніше про проблему: Право вето – ахіллесова п’ята Радбезу ООН

Загалом світова громадськість покладає значні сподівання на ГА ООН. Якщо Рада Безпеки зайшла в глухий кут, то чому б не створити демократичніший інструмент, через який держави-члени можуть передати дискусійне безпекове питання на розгляд більшого журі – Генеральної Асамблеї. Це було б особливо наочно в контексті російсько-української війни, адже ГА засудила дії рф. Президент ПАР – держави, яка одного дня планує долучитися до числа постійних членів РБ ООН – Сиріл Рамафоса зазначив, що вся безпекова архітектура організації має бути переглянута, а принципи дії РБ ООН – демократизовані, щоб робота не паралізувалася волею меншості країн-членів. Володимир Зеленський зазначив у промові до японських законодавців, що потрібно розробити новий інструмент, здатний гарантувати міжнародну безпеку. Утім, нині реальні перспективи реформи РБ ООН виглядають доволі сумнівними, адже нинішні світові лідери не бажають втрачати свою владу й важелі впливу.

Важливим інструментом ООН, дотичним до сфери глобальної безпеки, є механізм правосуддя. Міжнародний кримінальний суд (МКС) нині розслідує справу проти президента росії про можливі злочини проти людяності в Україні. Свого часу МКС розслідував справу проти колишнього президента Ліберії Чарльза Тейлора за військові злочини. 2009 р. президент Судану Омар аль-Башир став першим чинним главою держави, якого МКС звинуватив у геноциді, у вбивстві цивільного населення в Дарфурі.

Більше за темою: Зобов'язання erga omnes, або Як так сталося, що Гамбія подає позов до Міжнародного суду проти М'янми?

Але сумнівно, що орган зможе переслідувати путіна, адже ні Україна, ні росія не є країнами-учасницями Римського статуту, і навіть якщо буде знайдено юридичний шлях для притягнення путіна до відповідальності в МКС, це буде майже неможливо зробити, поки він знаходиться при владі. Зрештою, ні рф, ні КНР, ні США не ратифікували Римський статут, а отже, три найбільші військові держави не підпадають під юрисдикцію МКС. Утім, щодо воєнних злочинів, ніщо не може завадити таким організаціям, як Міжнародний кримінальний суд, розслідувати подібні правопорушення.

Інші механізми міжнародного правосуддя в системі ООН виглядають дещо обмеженими. Існують Женевська та Гаазька конвенції, які встановлюють правила поводження з цивільними та полоненими під час ведення бойових дій, а також стаття 39 Статуту ООН, яка засуджує загарбницькі війни, однак для їхнього застосування Радбез має видати резолюцію про створення трибуналу, а це сумнівно з огляду на наявність у рф права вето. Це підкреслює тезу про те, що, вочевидь, для нинішньої системи міжнародної безпеки реальну вагу радше має позиція лідерів світової політики та двосторонні домовленості, ніж міждержавні форуми, а реформа РБ ООН – дуже контроверсійний процес, спрямований на довгострокову перспективу.

Найближче майбутнє відносин України з НАТО

Подальші взаємини Україна-НАТО можуть стати одними з ключових для підтримання стабільності в трансатлантичному регіоні. російська агресія змінила чинну архітектуру безпеки, змусила переглянути стратегії та оборонні плани в Європі, а також бачення майбутнього безпекового порядку. Путін навіть невідкрито погрожував застосувати ядерну зброю для стримування будь-якого втручання НАТО і, незалежно від того, має він намір застосувати ядерну зброю чи ні, сама загроза сигналізує про недоліки наявної безпекової системи. Крім того, раніше «нейтральні» Швеція та Фінляндія можуть приєднатися до НАТО вже влітку 2022 р. Уряди країн мають намір подати заявку на членство в Альянсі вже найближчого тижня. Водночас питання подальших відносин НАТО-Україна нині залишається малозрозумілим.

Військова допомога вивантажується з літака в Міжнародному аеропорту «Бориспіль» під Києвом. Сергій Тахмазов/Reuters

Із початку 2000-х років підтримка вступу до НАТО серед населення України зростала. Необхідність вступу до організації для гарантування національної безпеки стала очевидною після початку російської агресії 2014 р., і відтоді цю ідею стабільно підтримували близько 45-50% громадян. Напередодні військового вторгнення рф у лютому 2022 р. за членство в Альянсі виступали 62% громадян, а вже за тиждень після початку воєнних дій рівень підтримки стрімко зріс до 76%.

Попри інформаційні кампанії з дискредитації НАТО з перших тижнів війни в Україні, курс на членство в Альянсі досі підтримує переважна більшість населення. Зрештою, певна зміна настроїв усе ж відбулася, а пропозиція Києва отримати гарантії безпеки з боку низки держав, особливо у формулюванні «навіть сильніші за статтю 5 Вашингтонського договору», могла стати для частини українців аргументом на користь відмови від ідеї членства України в НАТО.

Детально ми розбирали цю проблему тут: Безпекові моделі для України: гарантії в обмін на нейтралітет чи рух до НАТО?

Утім, питання вступу до блоку означає не тільки досягнення певних безпеково-оборонних, але й соціально-економічних стандартів. Варто звернути увагу на все, що Альянс зробив для України, та яку допомогу надав за роки співпраці:

·                починаючи з 2014 року, Україна бере участь у численних спільних навчаннях із НАТО: Sea Breeze, Rapid Trident, Joint Juncture, Defender Europe, Coherent Resilience, Cossack Mace-2021;

·                тренування з інструкторами з країн-членів НАТО пройшли десятки тисяч наших військовослужбовців, що сприяло підвищенню рівня боєздатності української армії, впровадженню в Україні найкращих практик армій Європи й США, а також посиленню взаємосумісності з арміями держав-членів Альянсу;

·                НАТО надало дорадчу допомогу в сфері реформ, важливих для пересічних громадян та військових: було зроблено перші кроки на шляху встановлення демократичного та цивільного контролю над збройними силами – введено норму, що міністром оборони має бути цивільна особа; було запущено реформи СБУ та розвідки; покращено медичне забезпечення військових. Окрім того, вже з 2019 р. Україна почала здійснювати закупівлі за спрощеною процедурою та зниженими цінами.

Відмова від курсу в НАТО й сильне відмежування від Альянсу означатимуть не лише відмову від ідеї членства, а й можливий кінець поглибленої або будь-якої співпраці з Аьянсом узагалі, а в разі нового нападу Україна може залишитись без підтримки партнерів. Очевидно, що це не відповідає її національним інтересам.

Жінка тримає плакат під час акції на підтримку України в Європі. Reuters

Північноатлантичний альянс у свою чергу дещо змінює свої підходи щодо України. ЗСУ та весь сектор безпеки та оборони загалом довели свою відданість принципам НАТО. Організація запросила Київ долучитися до формування Стратегічної концепції Альянсу до 2030 р. Українські аналітики запропонували такі положення для Стратегічної концепції НАТО 2030:

1. Демократія та її принципи мають значення для світового ладу. Україна бореться за підтримку демократії. Відповідно, НАТО має гарантувати, що будь-яка демократична європейська держава, яка зазнає такого незаконного тиску, може розраховувати на підтримку Альянсу;

2. Попередній підхід НАТО щодо рф – діалог і стримування – продемонстрував свою неефективність, оскільки був сприйнятий росією як слабкість. Встановлення «червоних ліній» недостатньо, якщо це не доповнюється рішучою відповіддю в разі їх перетину;

3. Концепція розумної безпеки. Концепція «розумної оборони» може стати новою парадигмою діяльності НАТО в Чорноморському регіоні, де можна об’єднати зусилля союзників і несоюзників, наприклад, спільна система повітряної оборони A2/AD (Україна-Румунія) та багатодоменні операції (БДО), де Україна вже набула досвіду під час нинішньої війни;

4. Кіберсфера є п’ятим виміром ведення протистояння. Кібератаку на одну з держав НАТО слід розглядати як атаку на весь Альянс і давати на неї негайну та рішучу відповідь;

5. Стійкість як пріоритет. Такі наявні виклики, як пандемія COVID-19, стихійні лиха, ризики для ядерних об’єктів, питання стабільності супутникових систем, мають транснаціональне значення, тому їх слід вирішувати колективно;

Читайте також: Програма розширених можливостей НАТО: що це означає для України?

6. «Політика відкритих дверей» виявилася радше пасивною, ніж активною, а отже, є простір для маніпуляцій із боку противників євроатлантичної інтеграції. НАТО може розглянути можливість адаптації підходу, який обмежує статтю 6 Вашингтонського договору територіями, що перебувають під стабільним контролем уряду на дату вступу (Україна та Грузія). Концепція має містити сигнал про те, що після завершення бойових дій питання щодо членства України перебуватиме на порядку денному НАТО.

Майбутній мирний договір: «нейтралітет», воєнний союз і ядерне питання

Нині активно обговорюються різноманітні варіанти мирної угоди з росією. У пошуках моделі припинення бойових дій українська сторона вже винесла низку пропозицій для потенційного «мирного договору» з рф, ключовою з яких є гарантія невступу України в НАТО або інші військові союзи на користь отримання гарантій безпеки з боку низки держав. Ще 27 березня 2022 р. Володимир Зеленський оголосив, що в межах підготовки мирної угоди готовий обговорювати документ, який фіксуватиме позаблоковість та без’ядерний статус України, утім подібне обговорення може відбуватися тільки на умовах «справжніх гарантій безпеки, а не рівня Будапештського меморандуму, що дискредитував себе». Рішення путіна про військове вторгнення є прямим порушенням цього документу як основного механізму забезпечення суверенітету та територіальної цілісності України – це трапилося 2014 року після анексії Криму і знову в лютому 2022 р.

Утім, існує принципова різниця між поняттями нейтралітету і демілітаризації, на якій наполягає рф. Згідно з Гаазькою конвенцією 1907 р. нейтралітет розуміється як неучасть у війні третіх сторін, а в мирний час – відмова від участі у воєнних блоках, при цьому нейтральна держава повинна бути в змозі самостійно захистити власну територію та забезпечити наявність усіх видів і родів військ. У Європі «нейтральними» можна назвати Швейцарію, Швецію, Фінляндію, Ірландію та Австрію, а серед нявних моделей нейтралітету виділити австрійську (вимушений нейтралітет), скандинавську (односторонньо оголошений) та швейцарську (постійний та міжнародно визнаний).

Цікаво знати: Релевантність нейтралітету Швейцарії: релікт минулого чи дієвий інструмент зовнішньої політики?

Кожна з цих держав керувалася власними причинами обрання політики нейтралітету. Переважно це були зовнішньополітичні чинники: дистанціювання від колишньої метрополії (Ірландія), бажання відновити суверенітет (Австрія), геополітичне розташування та наявність агресивного сусіда (Фінляндія), прагнення зберегти єдність держави (Швейцарія). З огляду на реалії світового ладу політика нейтралітету не є найкращою безпековою моделлю для України. У разі «вимушеного» обрання нейтралітету, основними виступають три положення: створення ефективного механізму безпекових гарантій для Києва, насамперед за участю країн НАТО, принаймні, з числа постійних членів РБ ООН, можливість укладати двосторонні військово-політичні угоди та долучатися до європейських економічних об’єднань, перш за все, ЄС.

Наразі США, Велика Британія, Польща, Туреччина, Німеччина, Франція та Ізраїль готові обговорювати гарантії безпеки для України. Також варто підкреслити співробітництво з балтійськими державами, зокрема Литвою і Латвією, які теж вбачають у рф загрозу. «Демілітаризація» України, на якій наполягає росія, за сутністю не відповідає завданню гарантування національної безпеки.

Володимир Зеленський з послом ЄС в Україні Матті Маасікасом. Офіс президента України

Для подальшого безпекового статусу України варто також зазначити взаємозв’язок вступу до ЄС і НАТО – більшість держав-учасниць блоку водночас є членами Європейського Союзу. Ці дві міжнародні організації взаємно доповнюють одна одну: НАТО – це насамперед безпека, а ЄС – ринкова економіка та поліпшення соціальних стандартів життя.

28 лютого 2022 р., через 4 дні після початку російської агресії, Володимир Зеленський підписав заяву про вступ до Європейського Союзу разом з прем’єр-міністром і головою парламенту. 18 квітня 2022 р. глава держави передав заповнену анкету голові делегації ЄС в Україні Матті Маасікасу, щоб Київ отримав статус кандидата на членство в Європейському Союзі. З огляду на останні події російсько-української війни Володимир Зеленський запропонував, щоб майбутній мирний договір із рф складався з двох частин, в одній із яких фіксувалися б безпекові гарантії України з відповідними воєнно-політичними й економічними критеріями, а в іншій окремо визначалися подальші відносини з росією.

Перспективи реформи системи міжнародної безпеки й новий світовий порядок

Зміни архітектури міжнародної безпеки можуть сигналізувати про зміни світового ладу. Один із найвідоміших держсекретарів США Генрі Кіссінджер у своїй книзі «Світовий порядок» достатньо скептично оцінив саме поняття глобального ладу як такого, адже те, що вважається порядком у наш час, було створено майже чотири століття тому на мирній конференції в німецькій Вестфалії, проведеній без участі більшості інших континентів чи цивілізацій або навіть без усвідомлення того самими державами-учасницями.

На думку Баррі Б’юзана, світ вступає в нову фазу, коли Захід не буде домінантним центром сили для міжнародного суспільства. До XVI ст. регіони світу були досить слабко пов’язаними, і все-таки розподіл влади між ними був доволі рівним: Китай, Індія та ісламський світ самі по собі були центрами сили. Зараз ми повертаємося до чогось подібного – більш рівноправного світу, але ці центри сили стають тісно пов’язаними й дуже взаємозалежними. Б’юзан використовує термін «глибокий плюралізм», щоб описати цей новий порядок, водночас цей світ набагато більше визначається своїми відмінностями, ніж спільними рисами.

Отже, така ситуація передбачає традиційний безпековий порядок денний держав, що конфліктують і конкурують. З іншого боку, збільшилися різні види взаємозалежності у світі, а отже з’явилося поняття спільних доль, яке може впливати на питання безпеки (наприклад, ситуація з COVID-19).

Український військовослужбовець на позиції в Луганській області, де триває наступ росії на Україну. Сергій Нужненко/Reuters

Нині стає очевидним те, що система міжнародної безпеки перебуває в стані кризи. Односторонній світовий лад – одні правила для слабких, інші правила для сильних – зрештою, не є стійким правовим порядком. Війна росії в Україні характеризується як найбільше розчарування й повна неадекватність інститутів міжнародної безпеки, створених після Другої світової. Верховний представник ЄС із зовнішньої політики Жозеп Боррель зазначив: «Якщо сильна країна могла б силою нав’язати сусіду, який не загрожує її, все, що вона хоче, вдаючися до військових злочинів, роблячи Маріуполь «європейським Алеппо», а Україну другою Сирією, тоді весь світ у небезпеці». Варварська війна росії має стати тривожним сигналом для цивілізованого світу і призвести до створення нової архітектури безпеки та посилення міжнародного миротворчого законодавства для захисту демократії від терору.

Читайте також: Як цивілізований світ «скасовує» росію за її війну в Україні

Трансформації глобальної системи підтримання миру також вимагають участі рф. Зміни в ООН вимагають переговорів з росією: у короткостроковій перспективі це означає обговорення характеру відносин України з НАТО, у довгостроковій – реформу Ради Безпеки. Це складно, але в минулому були прецеденти, коли постраждалі нації були в змозі вести переговори на користь міжнародної спільноти. Професор Філіпп Сендс зазначає, що нинішня конфронтація може або зруйнувати правовий і безпековий порядок, створений після розгрому нацизму 1945 р., або вона може розвинути та зміцнити його. Другий сценарій цілком імовірний, єдине, що він вимагатиме часу і скоординованих зусиль світової спільноти. Показово те, що ГА ООН – орган, що складається з усіх 193 членів організації – засудила вторгнення рф, а отже, якщо не безпековий, то моральний сигнал від більш ніж двох третин членів ООН очевидний.

Україна спростувала міф про міць та непереможність армії рф. Колишній представник ООН у Судані Мукеш Капіла, який має досвід розслідування справ геноциду та військових злочинів, зазначив, що помилково розглядати нинішній світовий лад винятково через призму політики великих держав. Він має на увазі справу за участі М’янми в Міжнародному суді ООН – проти Нейп’їдо виступила невелика західноафриканська країна Гамбія зі звинуваченнями в переслідуванні мусульман-рогінджа. Мукеш Капіла стверджує, що рухи громадянського суспільства останніми роками чинили потужний тиск у світовій політиці. Можливо, війна в Україні стане одним із тих моментів, коли високі ставки конфлікту породжують імпульс для змін.

Ціни на паливо зросли, оскільки війна в Україні затягнулася. Дірадж Сінгх/Bloomberg

Стає також зрозумілим, що Україна відіграватиме посутню роль у формуванні майбутнього безпекового ладу. Нині саме завдяки зусиллям Києва ситуація не перетворюється на хаос. Україна більше не є тільки реципієнтом безпеки – вона має навички й досвід у військовій сфері та веденні гібридної війни, включаючи розвідку, розвиток кіберсфери та енергетику, якими може поділитися, зокрема, з НАТО. Володимир Зеленський виступив перед Конгресом США з промовою щодо російської агресії та допомоги, яку США вже надають і ще можуть надати Україні.

Окрім тез про закриття українського неба від ворожої авіації та запиту на засоби ППО та ПРО, у промові президента також прозвучала пропозиція створити новий союз під умовною назвою U-24 («Союз відповідальних держав» Union of Responsible States), який би у випадку агресії проти будь-якої країни-учасниці зміг би відреагувати протягом 24 годин, використовуючи всі доступні ресурси. Заяви українського керівництва про нові союзи є закликом до перегляду всієї системи – з новими правилами гри і гравцями. Підкреслюється, що лише спільними зусиллями можливо зупинити диктатора та сформувати справедливий світовий порядок.

Варто знати: Антанта 21 століття: чому Британія допомагає Україні?

У будь-якому випадку, про підвищення міжнародного статусу України свідчить запрошення на осінній саміт «Великої двадцятки» (G20) – групи держав на яку припадає 80% світового ВВП та 75% міжнародної торгівлі. За даними Reuters, країни-члени G20 вже почали обговорювати виключення росії з цієї групи: після анексії Криму G8 стала G7, тож, цілком імовірно, що з часом «Велика двадцятка» перетвориться на G19. При цьому для України важливо поставити питання агресії рф не в розрізі двосторонніх стосунків, а світової безпеки загалом: українці захищають не лише свою державу, а й демократичні цінності та всю Європу, а з нею і світ.

Висновки

Нинішня система міжнародної безпеки перебуває в стані кризи. Військова агресія рф проти України підірвала основи регіональної та глобальної стабільності, змусила сумніватися в ефективності міждержавних безпекових організацій та режимів нерозповсюдження зброї. Загострилося геополітичне й геоекономічне протистояння між провідними країнами світу. Зокрема, російсько-українську війну можна пояснити загальною інтенсифікацією конфронтації між демократією та авторитаризмом на глобальному рівні. При цьому демократизація рф за умови збереження путінського режиму в короткостроковій перспективі виглядає надзвичайно сумнівною. З цієї ж точки зору нині вкрай важлива світова підтримка України, яка бореться за демократичний шлях розвитку.

У російсько-українській війні важливим є вимір економічної та енергетичної безпеки і, відповідно, питання торгівлі нафтою і газом. рф використовує цей важіль впливу для продовження військової агресії і фінансування збройних дій в Україні, тому надзвичайно актуальним є питання ембарго на російські енергоносії для припинення війни.

Санкції ускладнюють для росії продаж і відвантаження нафти. Джоанна Джерон/Reuters

Міжнародні організації виявилися неефективними в попередженні й зупиненні російської агресії. Зокрема, керівництво ООН визнало свої прорахунки в політиці щодо рф. Утім, ООН, Рада Європи, ЄС, ОАД засудили неспровоковану агресію москви та вжили заходів щодо ізоляції росії на міжнародній арені. Агресивну політику кремля засудила Генеральна Асамблея ООН, тобто більшість держав-членів організації, проте Рада Безпеки виявилася паралізованою правом вето рф. Можна очікувати певної подальшої трансформації органу, наприклад, з огляду на те, що Генеральна Асамблея ухвалила історичну резолюцію, яка вимагає від п’яти постійних членів Ради Безпеки виправдати застосування права вето. Зрештою, малоймовірно, що в короткостроковій перспективі постійні держави-члени РБ ООН позбудуться своїх повноважень, але можливе зростання ролі Генеральної Асамблеї та продовження міжнародної ізоляції рф.

Роль НАТО для євроатлантичної безпеки залишається ключовою. Україна нині бореться не тільки за свій суверенітет, але й за мир, демократію та гідність у всьому світі. Наша держава довела, що може бути надійним і відповідальним союзником Альянсу. Можна очікувати різні варіанти майбутньої російсько-української мирної угоди і, відповідно, подальші формати співробітництва України з НАТО. Утім, у будь-якому випадку, співпраця нашої країни з Північноатлантичним альянсом має тривати, адже Україна отримує багато переваг не тільки в безпеково-оборонному, але й у соціально-економічному аспектах. Також співробітництво з НАТО може сприяти швидшому вступу до Європейського Союзу, адже більшість держав ЄС водночас є членами Альянсу.

Україна вже стала світовим прикладом безпрецедентно сміливої та стійкої держави, а зараз виборює шанс стати лідером світової політики, ведучи за собою інших акторів на основі власного морального прикладу. Імовірно, що Україна відіграватиме важливу роль у подальшій трансформації міжнародної безпекової системи, адже саме перед нею стоїть завдання зупинити і притягнути до відповідальності державу-агресора й терориста. При цьому варто наголосити на актуальності двосторонніх безпекових домовленостей між країнами на додачу до воєнних альянсів. Наприклад, Україна прагне бачити держав-членів РБ ООН, зокрема Велику Британію, КНР, США і Францію, а також Туреччину, Німеччину, Польщу та Ізраїль серед майбутніх гарантів безпеки.

Майбутній безпековий лад формуватимуть переможці російсько-української війни, серед яких очікувано опиниться Україна та держави, які надають їй підтримку. Новий міжнародний порядок може бути багатополярним і достатньо конфліктогенним, адже у світі формуються центри впливу з достатньо відмінними наборами цінностей. Водночас нова система безпеки у взаємозалежному світі має шанс сформуватися насправді глобально, з огляду на винесені уроки з вагання між обранням підтримки міжнародного права й енергетичної залежності, ядерного шантажу й режиму нерозповсюдження, авторитарних тенденцій і демократії.

Авторка – Анна Тараненко, кандидатка політичних наук, старша викладачка кафедри міжнародних відносин Національного університету «Києво-Могилянська академія», для Аналітичного центру ADASTRA

Якщо наші матеріали приносять вам користь, підтримайте роботу центру на Патреоні. Цим ви робите свій внесок у розвиток вітчизняної аналітики