Кремлівська вісь: хто та як підтримує агресію рф проти України?

Здавна відомо, що в росії є лише два союзники – її армія та флот. І поки українське військо методично відправляє цих «сподвижників» на корм хробакам та рибам, а увесь цивілізований світ ізолюється від москви десятиметровим парканом – кремль активно підкуповує нових друзів, тисне на традиційних партнерів та намагається утворити міжнародний союз автократів.

Чи підтримують кремль союзники з ОДКБ і яку роль у війні відіграє сам військовий блок? Чи дійсно азійські велетні, КНР та Індія, такі промосковські, як цього хоче росія? Та як путіну допомагають його партнери по диктаторському інтернаціоналу? Поговоримо в цій статті.

Союзники з ОДКБ

Почнемо розмову про друзів москви з огляду країн, котрих передусім можна класифікувати як союзників кремля через їхню участь у російському військовому блоці – Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ).

Із самого початку війни лукашенківська білорусь стала плацдармом для нападу на Київщину та Чернігівщину. Її військова та цивільна інфраструктура обслуговує наступ російських військ, а з її території й досі ведуться обстріли українських міст. Отже, згідно з третьою статтею резолюції 3314 Генеральної асамблеї ООН про визначення агресії, дії білорусі є актом агресії проти України.

Крім того, оперативне командування «Північ» повідомляло про безпосередню участь армії білорусі в окупації населених пунктів на Чернігівщині, а секретар РНБО Олексій Данілов попереджав про можливе перевдягання білоруських військових у форму терористичної організації педофілів та ґвалтівників (читай – армія рф) для участі в наступі на Україну.

І хоча самопроголошений президент лукашенко активно намагається довести неучасть білорусі у війні та навіть виставляє себе миротворцем, мінськ є не просто союзником москви в цій війні, а й співучасником злочинів рф. Утім, важливо згадати, що із серпня 2020 року лукашенко не є легітимним главою білорусі, а його режим спирається на карально-репресивну машину МВС та кремлівську підтримку.

Згадати основні етапи білоруського спротиву лукашенківській тиранії вам допоможе матеріал Протести на паузі: чим завершиться білоруська політична криза?

Натомість демократична опозиція, очолювана президенткою Республіки Білорусь в екзилі Світланою Тихановською, одностайно засудила російсько-білоруську агресію та оголосила утворення Антивоєнного руху для надання допомоги Україні. Значний внесок роблять і білоруські добровольці, що воюють у складі ЗСУ; і рейкові партизани, що проводять диверсії на білоруській залізниці, зриваючи плани поставок зброї окупантам; і «гаюни», котрі передають інформацію про рух ворожої техніки на території Білорусі.

Шеврон білоруського добровольчого батальйону ім. Кастуся Калиновського. Телеграм-канал Belwarriors

Щодо інших членів ОДКБ, а саме Казахстану, Киргизстану, Таджикистану та Вірменії, то на офіційному рівні вони зайняли позицію чи то вичікування, чи то сидіння на двох стільцях. З одного боку, жодна з цих держав не підтримала вторгнення рф до України, а їхні лідери закликають до припинення бойових дій та проведення мирних переговорів. З іншого боку, країни ОДКБ активно виступають проти накладення економічних санкцій на росію (хоча це й не дивно, враховуючи їхню економічну залежність від москви). Крім того, керівництво цих держав активно просуває кремлівські наративи про «братські народи» та необхідність закріплення нейтрального статусу України, а також цензурують слово «війна». Свою позицію учасники ОДКБ продемонстрували й під час голосування в Генасамблеї ООН щодо резолюцій ES-11/1 та ES-11/2, котрі засуджують агресію росії: усі країни-члени ОДКБ, окрім білорусі та самої рф, утрималися.

Також читайте: Тріумф мініпутіних у Європі: що несуть Україні результати виборів в Угорщині та Сербії?

Ілюстративним прикладом «нейтралітету» у мініатюрі є акція на підтримку України, що пройшла 6 березня в казахському місті Алмати. Так, влада дозволила кільком тисячам громадян провести мітинг та продемонструвати солідарність з Україною. Але це була єдина дозволена проукраїнська акція – усі подальші запити на проведення подібних заходів відхилялись. Ба більше, було затримано активіста, котрий закликав виходити на раніше узгоджений із владою мітинг.

Антивоєнний мітинг в Алмати, 6 березня 2022. Pavel Mikheyev/Reuters

Маневрування ОДКБ-шних нейтралів можна пояснити, в першу чергу, страхом перед санкціями. Відверта підтримка російського вторгнення автоматично означитиме розширення західних санкційних пакетів і на них. Країни Центральної Азії та Вірменія вже зараз страждають через накладені на рф обмеження та пов’язані з цим проблеми. Уже спостерігається зменшення обсягів надходження іноземної валюти,  основним джерелом якої були заробітчани, що працювали на росії.

Це особливо болісно б’є по Киргизстану та Таджикистану, ВВП котрих на 25-35% складається саме від переказів із рф. Крім того, у середньостроковій перспективі падіння російської економіки означитиме зниження попиту на експорт навіть із країн-партнерів, зменшення товарообігу та обсягу кремлівських інвестицій. Таким чином можливі санкції, введені безпосередньо проти Казахстану, Киргизстану, Таджикистану та Вірменії, доб’ють вже підірвані економіки, спричинивши безпрецедентну кризу. Саме тому найраціональнішою стратегією для союзників москви є або дистанціювання від війни, або ж винятково закулісна підтримка росії.

Та чи може кремль офіційно втягнути країни ОДКБ у війну? ОДКБ – це організація колективної безпеки, тому якщо москва або мінськ заявлять про напад на них із боку України, то згідно з договором усі підписанти будуть змушені негайно надати «жертвам агресії» необхідну допомогу, включно з військовою.

Крім того, рф має низку неформальних важелів впливу на своїх союзників та за необхідності може вдаватися до економічного чи політичного примусу задля прийняття необхідного їй рішення. Так, вагомим аспектом тиску на Єреван є російська військова база в місті Ґюмрі, що в ситуації перманентного протистояння з Туреччиною та Азербайджаном гарантує Вірменії національну безпеку.

Щодо впливу на Киргизстан та Таджикистан, то тут москва має низку економічних важелів та може шантажувати Бішкек та Душанбе забороною на в’їзд для трудових мігрантів, або ж обмеженням торгівлі (частка росії в закордонній торгівлі для Киргизстану становить 35%, для Таджикистану – 21%).  Щодо Казахстану, то рф регулярно використовує проти нього нафтовий шантаж. Продаж енергоносіїв становить 58% казахського експорту, водночас 79% усієї нафти йде через росію. Для того, аби маніпулювати казахською владою, москва вже неодноразово вдавалася до саботажу на нафтопроводах.

Дізнавайтеся більше: Роль Росії на пострадянському просторі

Отже, втягнення ОДКБ у війну проти України залежить лише від планів та бажання кремля. З огляду на все частіші повідомлення про нестачу м’яса в окупаційних військах, росія із великою вірогідністю може вдатися до тиску на своїх союзників для залучення їхніх солдат у своїй експансії. Крім того, у ЗМІ уже неодноразово повідомлялося про тиск кремля на центральноазійські республіки для надання допомоги у війні проти України, а також про примусове вербування трудових мігрантів.

Ведмідь, слон та дракон: дружба попри все

Методичка про те, що Пекін та Нью-Делі – це основні союзники росії, відпрацьовується політичними «елітами» та кремлівськими засобами масової пропаганди вже не один рік. Утім, як виявилося із самого початку повномасштабного вторгнення, Китай та Індія радше обирають тактику дистанціювання від конфлікту та використовують ослаблення москви для досягнення власних прагматичних цілей.

З інтересами та позицією Пекіна ви можете детально ознайомитись у матеріалі Олесі Мацькович: Китай – латентний союзник кремля. У цій статті авторка прийшла до висновку, що російсько-українська війна є вигідною для Пекіна, котрий розглядає її як можливість поставити фінанси й економіку кремля у ще більшу залежність від себе на фоні ізоляції рф у світі та її стрімкого економічного падіння..

Позиція Індії ж є досить схожою на китайську. Ще з часів Холодної війни вона притримується стратегії неприєднання та балансування між протиборчими таборами, що на думку Нью-Делі допомагає укріплювати національну безпеку та збільшувати свою «геополітичну автономію». Для України це означає, що Індія, як і Китай, не є союзником росії в конвенційному визначенні, адже офіційно не підтримує російську агресію.

Прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді та путін на зустрічі в Нью-Делі, 6 грудня, 2022 року. Manish Swarup/AP

Утім, Нью-Делі залишатиметься для кремля важливим торговельно-економічним партнером, котрий продовжуватиме співпрацю, навіть попри міжнародну ізоляцію агресора. Прагматизм є основною цінністю Індії, а тому засудження звірств росіян у Бучі ніяк не перешкоджає збільшенню товарообороту з рф та укладанню нових нафтових контрактів. У той же час, Нью-Делі використовує економічне ослаблення москви та, наприклад, вибиває знижки на російську нафту, а також скуповує російські компанії.

Отже, Китай та Індія є тими країнами, через котрі росія може обходити західні санкції, або ж мінімізовувати їхній негативний вплив.

Клуб диктаторів

З кожним новим пакетом санкцій росія стає все більш схожою на типову країну-ізгоя, на кшталт КНДР чи Куби, а тому не дивно, що кремль усе активніше шукає підтримку у своїх автократичних побратимів по всьому світу.

Росія наразі – найбільш підсанкційна країна у світі. Castellum.AI

Основним партнером рф в диктаторському інтернаціоналі є, безперечно, Іран – близькосхідна країна з глибокою антизахідною й автократичною традицією та багаторічним досвідом виживання в умовах санкцій.

Дізнавайтесь більше про зовнішню політику Ірану в матеріалі «Нові підходи і старі інтереси: як зміниться зовнішня політика Ірану за нового президента?»

По-перше, Тегеран не лише підтримав кремль, звинувативши НАТО в розв’язанні війни, але й майже відразу після початку наступу російських військ на територію України розпочав кампанію з активізації торговельно-економічних відносин із москвою:

·       було знято низку тарифних бар’єрів;

·       запропоновано заходи щодо переходу на торгівлю в рублях та реалах;

·       підписано угоду про розвиток транспортних коридорів тощо.

Усе це надає для рф змогу не лише замінити західні товари іранськими аналогами, але й відкриває доступ до іранської тіньової мережі міжнародної торгівлі. Прибрані регулятори у двосторонній торгівлі та нові транспортні шляхи допоможуть російському бізнесу збувати свій експорт через іранську екосистему підставних компаній, «танкерів-привидів» та різних схем відмивання грошей.

По-друге, як повідомляє The Guardian, Тегеран організовував транспортування до росії озброєння з Іраку через свої канали контрабанди: була передана партія РПГ, систем залпового вогню та боєприпасів, котрі раніше стояли на озброєнні в шиїтських бойовиків Хашд аш-Шаабі, та іранський ракетний комплекс Bavar-373. До того ж, як повідомляють аналітики 7,62 Project, ці поставки можуть бути прикриттям для транспортування більш високотехнологічного озброєння, імпорт якого в рф заборонений. Отже, в умовах повної ізоляції росії Іран перетворюється на хаб контрабанди та манівець для обходу західних санкцій. 

Щодо інших дружніх до москви автократів, серед яких КНДР, Сирія, Еритрея, Куба, Нікарагуа, Венесуела, М’янма та деякі інші, то вони грають здебільшого роль геополітичної масовки. Ці країни не є важливими торговельно-економічними партнерами для кремля, вони не можуть надати суттєвої військової допомоги, а їхня вага та вплив на політичній арені вкрай низькі. Сприяння цих режимів необхідне лише для створення вигляду міжнародної підтримки дій кремля чи то під час голосування в Генасамблеї ООН, чи то під час звинувачень з офіційних трибун на адресу НАТО в розпалюванні війни. Крім того, саме ці бідні, але «дружні» держави можуть стати джерелом «дешевих добровольців», котрими кремль, за необхідності, закриє проблему нестачі людських ресурсів на фоні невпинно зростаючих втрат.

Резюме та рекомендації

·       Союзником та співучасником злочинів росії в цій війні повноправно може називатися лише лукашенківська білорусь, котра надала москві свої території та, з великою вірогідністю, своїх військовослужбовців для нападу на Україну. Офіційному Києву варто систематизувати докази співпраці білорусі з російськими окупаційними військами та пропрацювати аргументи для наших західних партнерів щодо необхідності притягнення до відповідальності режиму лукашенка. Особливо актуальним це завдання є після публікації висновків ОБСЄ, у яких зазначено, що Білорусь не є стороною «міжнародного збройного конфлікту» росії та України.

·       Втягнення у війну країн ОДКБ можливе у разі прийняття кремлем відповідного рішення. Україна, на жаль, не має на них значного впливу, а тому наш інструментарій роботи дуже вузький. Київ, однак, може і повинен впроваджувати інформаційні кампанії через посольства у цих державах. Необхідно продовжувати проливати світло на ті провокації, котрі вчиняє росія, обстрілюючи власні населені пункти; розповідати про те, що Україна не завдає ударів по мирним жителям росії та білорусі; а також показувати злочини, котрі вчиняють російські військові. Основну інформаційну роботу треба проводити саме з населенням, для формування та закріплення проукраїнської та антивоєнної позиції в суспільстві, котре може стати нашим головним союзником в протидії втягненню країн ОДКБ у війну.  Важливою також є робота з активістами та організаціями, котрі підтримують Київ. Наразі в Казахстані та Киргизстані вже є спільноти, котрі активно займаються збором гуманітарної допомоги та коштів для підтримки українців. Посольства мають координувати, підтримувати або організовувати в співпраці з цими активістами благодійні заходи, або ж збори адресної допомоги. Прикладом такої кампанії може стати благодійний вечір у Єревані для збору допомоги для представників вірменської діаспори, котрі стали вимушеними внутрішньо переміщеними особами через російську агресію.

·       Основними «партнерами з обходу санкцій» для москви є Індія та Китай, які значно збільшили споживання російського експорту, а також Іран, контрабандні канали котрого дозволять росії торгувати підсанкційними товарами. В опрацюванні цієї групи країн Київ вимушений віддати лідерство Заходу, адже робота з такими гігантами як Індія та Китай потребує величезних ресурсів, котрих Україна наразі не має. Важливим, утім, залишається дотримання принципу «нічого про Україну без України» – треба узгоджувати роботу з нашими західними колегами та забезпечувати присутність нашої офіційної делегації на всіх зустрічах у Пекіні та Нью‑Делі, на котрих можуть обговорюватися важливі для Києва питання.

·       Щодо інших держав, котрі офіційно підтримали москву, то це переважно бідні автократичні країни-ізгої, котрі радіють від приєднання росії до їхнього клубу. Завдання України полягає в тому, аби допомогти москві якнайшвидше потрапити до братських Сирії, КНДР та Еритреї за одну залізну завісу.

Варто зазначити, що наведений у цій статті перелік країн та режимів, котрі підтримують злочинні дії росії, не є вичерпним. Низка держав, серед яких Пакистан та Саудівська Аравія, продовжують торгувати з росією, часто допомагаючи москві обходити санкції. Майже всі країни Африки та Латинської Америки намагаються ігнорувати війну, а чимала кількість режимів у своєму нейтралітеті тяжіє до кремля. Тому якщо ви б хотіли, аби автор розглянув певну країну / блок країн у своїх наступних матеріалах, можете звертатись з пропозиціями наступних тем за електронною скринькою s.kovalchuk@adastra.org.ua

Автор – Станіслав Ковальчук, експерт із Центрально-Східної Європи Аналітичного центру ADASTRA

Якщо наші матеріали приносять вам користь, підтримайте роботу центру на Патреоні. Цим ви робите свій внесок у розвиток вітчизняної аналітики