Китай – латентний союзник кремля

Вторгнення росії в Україну розділило впливові кола в Китаї на прихильників та противників дій владіміра путіна: тоді як уряд країни латентно підтримує війну, її бізнес-кола відмовляються від нових контрактів із російськими компаніями й залишаються нейтральними. У цій статті ми пояснюємо, що стоїть за такою позицією КНР і чому нинішня лояльність Пекіна насправді не віщує нічого доброго для самої рф.

Від початку віроломного російського вторгнення для світу стало очевидним, що це не якесь чергове регіональне зіткнення, а небачений у ХХІ столітті глобальний  конфлікт, який так чи інакше зачепить усіх міжнародних гравців, а тим більше таких потужних, як Китай. Пекін вже зараз відчуває наслідки російської авантюри, насамперед у продовольчій сфері. У 2020 р. Україна експортувала до Китаю товарів на суму 7,26 млрд доларів, основними з яких були залізна руда, кукурудза, олія, пшениця, м’ясо, мед та фрукти. При цьому українська кукурудза становила 30% всього імпорту цього товару в КНР. Складнощі посівної кампанії в Україні тепер змушують Пекін збільшувати імпорт зернових з інших держав, насамперед з Індії, В’єтнаму, Нігерії та Європи, наприклад Німеччини й Польщі. Та попри ці збитки для своєї економіки, китайський уряд солідарний із російським.

Сі Цзіньпін та владімір путін на саміті БРІКС у Бразилії, 13 листопада 2019. Ramil Sitdikov/Sputnik

Хоча Сі Цзіньпін точно не є воєнним союзником путіна – Пекін відмовився надсилати росії зброю та висловлює співчуття щодо жертв серед цивільних, наполягаючи на необхідності мирного діалогу, – проте якщо й не так експліцитно, як, наприклад, Білорусь, Китай усе ж підтримує агресивні наміри росії та заплющує очі на жахливі злочини, вчинені її солдатами.

Балансування на жердині

На початку березня, коли вже почалися жахливі обстріли Харкова та блокада Маріуполя і стало очевидно, що російська армія свідомо вбиває цивільне населення України, міністр закордонних справ КНР Ван Ї говорив, що вони з росією будуть залишатися стратегічними партнерами, незважаючи ні на що. Перші два тижні Пекін і зовсім уникав терміну «війна», натомість використовуючи кремлівські вислови «спеціальна воєнна операція», «конфлікт» та «ситуація в Україні».

Ван Ї на пресконференції щодо зовнішньої політики Китаю, 7 березня 2022. EPA-EFE

Китай не хоче, аби росію виключили з G20. КНР разом із 23 іншими країнами голосувала «проти» припинення роботи москви в Раді ООН із прав людини. Окрім того Пекін завдавав кібератак на українські військові ресурси перед вторгненням 24 лютого – про це пише британське видання The Times з посиланням на американську розвідку. Цю інформацію згодом підтвердив і сам британський уряд.

Подібні недружні кроки КНР підтримуються внутрішньою пропагандою. У китайських соціальних мережах об'єктивні дані щодо війни обмежуються цензурою, натомість домінують наративи про «неонацистів» в Україні та уряд, котрий нібито контролюється Сполученими Штатами.

Більше за темою тут: Супермаркет пропаганди: КНР (частина перша)

Протилежною є позиція китайських корпорацій, репутаційні ризики для яких є надто високими. Так, 13 березня індекс Гонконзької фондової біржі опустився до найменшого значення за останні шість років. Акції китайських технологічних компаній також падають, оскільки санкції США посилили регуляторний нагляд на американських біржах. Водночас корпорації КНР мають обмежене місце для маневру й не можуть за прикладом західного бізнесу покинути російський ринок, адже через державну пропаганду багато громадян переконані, що такі дії є поступками американському імперіалізму.

До прикладу, такі технологічні гіганти як Lenovo та сервіс Didi стали жертвами нищівної критики у зв’язку з чутками про вихід із російського ринку. Китайський уряд, у якому превалюють прокремлівські сентименти, придушує можливість діалогу. Як альтернативний вихід, китайський бізнес обирає залишатися на російському ринку, однак не розширювати співпрацю.

Чому китайська верхівка підтримує путіна?

Тут є кілька причин. По-перше, ворожість москви до Вашингтона є для китайського уряду важливим фактором у глобальному протистоянні. Упродовж останніх років КНР висловлювала солідарність з росією на міжнародних платформах. Так, вона підтримала вимоги рф у середині грудня 2021 р. щодо отримання «гарантій безпеки» від НАТО та США, а москва, зі свого боку, не визнає суверенітет Тайваню. І хоча війна в Україні робить таку «дружбу» для Китаю ще більш токсичною в очах західних інвесторів, дистанціювання від росії означало б для КНР втрату партнера, котрий так само протистоїть «імперіалізму» Сполучених Штатів.

Плакати зі Сі Цзіньпіном та його висловлюваннями на ринку в Пекіні, 1 березня 2018. Andy Wong/AP

По-друге, у КНР зовнішня політика традиційно є продовженням внутрішньої. Пекін розповсюджує російські фейки, котрі ідеально вкладаються в образ Сполучених Штатів як ворога. Це допомагає не лише поширити проросійський курс серед населення, але й досягти інших цілей – укріпити імідж Комуністичної партії Китаю та продемонструвати необхідність боротьби із зовнішнім ворогом, так званим «колективним Заходом». На сторінках державних медіа в соцмережі Weibo наводяться паралелі між діяльністю «українських неонацистів» та протестувальників у Гонконзі проти законопроєкту про екстрадицію правопорушників 2019 року. Тоді він був відхилений урядом Гонконгу завдяки активістам.

Детальніше про проблему: «Одна країна, одна система»: як Китай демонтує автономію Гонконгу

По-третє, не виключено, що толеруючи російську агресію в Україні, Пекін розраховує отримати ослаблену економічно й військово москву, що, безперечно, було би йому на руку. Китай розуміє, що заблокована Заходом росія не матиме іншого виходу, як переорієнтовувати свої ринки на Азію та шукати ресурси для поствоєнного відновлення саме в КНР. Це ідеальна можливість для Пекіна зав’язати більш тісними вузами економіку та фінансову систему рф на собі, що неодмінно конвертується в більшу політичну залежність.

Не останню роль грає і енергетичний фактор. Станом на 2020 р. КНР залежала від імпорту нафти на 70%, а газу – на 40%. Прогнозується, що в найближчому майбутньому ця залежність зросте ще більше, що ставить перед Пекіном необхідність збільшувати імпорт енергоносіїв. За поступової відмови західних країн від російських газу та нафти Китай зможе купувати їх з великими знижками. Так, китайські державні компанії Sinopec та PetroChina ведуть переговори з російськими постачальниками про закупівлю зрідженого природного газу за зниженими цінами.

Війна в Україні та тайванське питання

Крім економічних та енергетичних розрахунків, Китай не забуває і про власну геополітичну гру, одним із фронтів якої є бажання поглинути Тайвань. Як владімір путін вважає Україну «ісконно російською територією», котра несправедливо відокремилася від СРСР, так само й Сі Цзіньпін розглядає Тайвань як невід’ємну частину КНР, котра обов’язково повернеться до її складу. Нагадаємо, що після поразки в боротьбі з комуністами в 1949 р. республіканський уряд Китаю на чолі з Чаном Кайші продовжив діяти на Тайвані, не окупованому китайською Народно-визвольною армією.

Безумовно, китайський уряд визнає незалежність та суверенітет України, однак він не може засуджувати територіальні претензії інших країн, особливо якщо такі претензії зумовлені «історичною несправедливістю». У такий спосіб Пекін робитиме хиткими й власні агресивні амбіції щодо Тайваню.

Дізнавайтеся більше: Тайванська проблема: чи можливе возз’єднання Китаю з Китаєм

Загалом питання суверенітету Республіки Китай (Тайваню) є яскравим прикладом того, як вплив російсько-української війни виходить далеко за межі Європи. Поки увага всього світу прикута до подій в Україні, КНР могла б здійснити інтервенцію до Тайваню, коли цього ніхто не очікує. Однак провальне російське вторгнення та неочікувана єдність Заходу стали тими стримувальними чинниками, що показують ціну агресивної війни у ХХІ столітті.

Тим паче, що порівняно з росією, Китай набагато більше залучений у світову торгівлю. Він є другою економікою світу з номінальним ВВП 13,4 трлн доларів та найбільшим експортером із 2010 р. Основними точками збуту китайських товарів є саме західні демократії (США та країни ЄС), а також Японія, Сінгапур і Південна Корея. Останні три доєдналися до антиросійських санкцій, наклавши заборону на проведення транзакцій із російськими банками.

Тайванські солдати на танках M60 під час військових навчань у м. Тайчжун, листопад 2020. Ann Wang/Reuters

Водночас КНР не входить до рейтингу найбільш інноваційних держав, страждаючи від браку ідей у галузях IT, IoT, автомобілебудування тощо. Тому виробництво китайської техніки, як от Lenovo чи Huawei, залежить від імпорту західних технологій. Якщо Китай здійснить інтервенцію на Тайвань, санкції значно обмежать виробництво та експорт технологій, а також побутових товарів, унеможливлять прямі іноземні інвестиції, на чому й тримається китайська економіка. Зважаючи на наслідки війни для росії, окупація Тайваню буде занадто дорого коштувати Пекіну.

Висновки

Тож як би нам того не хотілося, але Китай, далекий від західних цінностей і нашої цивілізаційної парадигми, сприймає російську війну в Україні лише як елемент геополітичної боротьби із колективним Заходом, де росія виступає для нього радше молодшим союзником, аніж конкурентом. Не надаючи відкритої військової чи економічної підтримки кремлю та демонструючи нейтралітет на міжнародній арені, для внутрішньої аудиторії Компартія старанно транслює пропагандистські меседжі кремля, ідеологічно займаючи його сторону.

Вже зараз ми бачимо як вміло Пекін користується складним становищем москви, виторговуючи в неї енергоносії за зниженими цінами. Проте апетити КНР куди ширші: вона розраховує конвертувати довгострокове військове й економічне послаблення росії, щоб поставити її у ще більшу економічну, фінансову й політичну залежність від себе.

І якщо прагматична позиція Китаю у цьому контексті викликає мало здивування (хоча вона може й повинна нам не подобатися), то тверде бажання українського уряду ігнорувати латентне схвалення Пекіном дій рф та його участі в кібернападі на початку масштабної війни видається явно дивним. А тим більш незрозумілим у цьому сенсі є намір Києва отримати «гарантії безпеки» від КНР в рамках ширших мирних домовленостей із москвою. Поки Китай продовжує грати на геополітичному боці кремля, будь-які формальні гарантії від нього не матимуть ніякої сили, якщо взагалі не будуть шкідливими для України в рамках її визначеного руху на Захід.

Авторка – Олеся Мацькович, експертка зі Східної Азії Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася ця стаття? Тоді підтримайте нас на Патреоні, щоб у майбутньому виходило ще більше актуальної аналітики про політичні процеси в усіх куточках світу.