Пошук витоків власного походження чи привід відвернення від Європи? Як Угорщина оперує туранізмом
6-7 жовтня 2025 року проходив 12-й саміт Організації тюркських держав (далі – ОТД). Послуговуючись гаслом “зміцнення тюркського світу”, глави п’яти тюркських держав збираються щороку, щоб оцінити минулий рік і поставити цілі на наступний, з метою поглиблення співпраці, а також здійснення внеску в мир й стабільність у регіоні та світі загалом. Та окрім постійних п’яти членів (Азербайджану, Казахстану, Киргизстану, Туреччини та Узбекистану), до зустрічей Організації (які на різних рівнях організовуються багато разів протягом року) долучаються інші країни-спостерігачі, а саме Туркменістан, невизнана Турецька Республіка Північного Кіпру та Угорщина. Остання, попри відірваність від регіону, який фактично об’єднує інших членів Організації, доєдналася до Організації в 2018 році. Будучи єдиною країною в ОТД, яка не сповідує мусульманство та не розмовляє тюркською мовою, угорці пишаються статусом “найзахіднішого зі східних народів”. При відсутності чіткої географічної, мовної, релігійної та культурної спорідненості, що дає Угорщині можливість так себе позиціонувати?
Угорська політика сучасності значною мірою ґрунтується на ностальгії – сумом за часами існування Угорського королівства, яке, хоча й за різних умов, але спромоглося проіснувати більше тисячоліття (з 1000 або 1001 року, коли Іштван І Святий був коронований як перший король, і до 1918 року, коли Угорське королівство припинило існувати через поразку Австро-Угорщини в Першій світовій війні). Трагічність того, що трапилося в 1920 році, коли був підписаний Тріанонський договір, який юридично закріпив фактичний розподіл Угорського королівства, досі наскрізно проглядається в політиці країни. До прикладу, 4 липня – у день, коли був підписаний договір – уряд закликає громадян до хвилини мовчання о 16:30, особливо, якщо це кругла дата, як було в 2020 році.
Іншим яскравим прикладом спроби повернення до визначного минулого Королівства є програми відбудови Будапешта та відомих історичних пам’яток, зокрема Будайського замку, що простягається на однойменній частині міста – Буді (в рамках National Hauszmann Program, програми, оголошеної в 2019 році) і Парламенту до виду, який вони мали у 19 і 20 століттях відповідно, з бажанням стерти будь-які знаки радянського минулого. На відкритті відреставрованого особняка Тіса Орбан сказав “Ми хочемо виправити спотворений плин часу, загоїти розрив у полотні угорської історії. Ми мстимося комунізму, переступаючи через нього так, ніби його ніколи не існувало. … Звертаючись до епохи старої угорської величі, ми встановлюємо міст до сучасної Угорщини XXI століття”.
Незабаром будівля Генерального штабу Гонведів буде відроджена. Nemzeti Hauszmann Program/Facebook
Попри цю, вже звичну, частину політично-історичного наративу уряду, є й інша, інколи не така відома – ідея угорського туранізму, яку багато оглядачів і дослідників вже прозвали основою й джерелом і повороту Прем’єр-міністра Віктора Орбана на Схід, і загалом – правих політичних поглядів уряду. Тому в цьому матеріалі йтиметься про те, чому центрально-східна європейська держава відрізняється від своїх сусідок мовою, яку роль у цьому відіграють тюрки, і чому це становить виклик для ліберального устрою Угорщини у XXI столітті.
Історична довідка: звідки взялися і як формувались угорці
Походження угорців і їхня історія були і залишаються предметом тривалих дискусій. Щодо цього існує дві теорії. За загальноприйнятою думкою, мадяри, фіно-угорський народ, почали окуповувати середній басейн річки Дунай наприкінці IX століття. Існує ще теорія “подвійного завоювання” угорського археолога Дьюла Ласла, який висунув думку, що мадяри двічі заселяли Карпатський басейн – у VII і у IX століттях.
З плином часу, кліматичними змінами і політичним розвитком, предки угорців мігрували від Західного Сибіру до південно-східних степів Уральських гір, Башкирії (або Башкортостану) і Леведії (зараз – території Північного Причорномор’я), ставши кочівниками-скотарями. Прото-мадяри, які оселилися біля річки Дон, підпорядковувалися Хозарському каганату і сусідили з болгарами й аланами. Коли там вибухнула громадянська війна близько 830 року, конфедерація мадярів, яка складалася із семи племен, і три племені тюркських хазарів – кавари, після невдалого походу проти Каганату – перемістилися до Ателькузи (територія у Північному Причорномор'ї між Дніпром і Дністром). У той період, під час набігів печенігів, кабари й прото-болгари, ймовірно, навчили мадярів їх тюркської мови: згідно з фінно-угорською теорією, це пояснює існування щонайменше 300 тюркських слів та назв у сучасній угорській мові.
Ймовірні маршрути угорської міграції через південноукраїнські степи. Wikipedia
На новій землі мадяри межували з вікінгами і східними слов’янами, з якими мали непрості стосунки. Після серії загарбницьких набігів на Карпатський басейн – здебільшого проти Східної Франкської імперії (Німеччина) та Великої Моравії, а також проти Балатонського князівства та Болгарії – мадяри, очолювані принцом Арпадом, вирішили оселитися там (точні причини не відомі, можливо – через тривалі навали печенігів). Опинившись серед слов’ян, мадяри перебрали їх спосіб життя – ведення сільського господарства, а відтак – і певні слова. Через різноманітний склад мадяр і співжиття з кабарськими племенами, які мігрували деякий час з ними, нащадки мадярів, ймовірно, оселялися й залишалися на різних сусідніх територіях – від польського Перемишля до румунської Трансильванії.
Експансію мадярів зупинила битва при Лехфельді у 955 році. Угорське поселення в цьому регіоні – де раніше був Аварський каганат, поселення тюркськомовного народу, який оселився там в VI столітті, але згодом піддався Римській імперії, – було схвалено Папою Римським. В результаті відбулася коронація Стефана I Святого (Іштвана) у 1000 або 1001 році (за різними календарями – 25 грудня або 1 січня), коли лідери прийняли християнство. Варто примітити, що саме пізні авари, на думку Дьюли Ласла, були тими “ранніми мадярами”, які оселилися у Паннонії в VII столітті, тому захоплення цих територій Арпадом в IX столітті можна вважати поверненням мадярів до їх обітованої землі. Попри те, що ця теорія повсюдно заперечується, тюркські коріння аварів можуть допомогти вловити зв’язок між угорцями і тюркськими народами.
З іншого боку, приблизно на тій же території перед аварами жили гуни, утворюючи могутню Гунську імперію на чолі з Аттілою. Схильність вважати, що гуни теж були предками угорців, відображається у творах хронолога Шимона з Кези, а також у тому, що “Аттіла” є одним із найпоширеніших чоловічих імен в країні.
Декілька століть опісля, під впливом тривалих історичних контактів з Османською імперією, угорське суспільство виробило двояке ставлення до тюркського світу. Після розділення Угорщини у XVI столітті значна частина її території перебувала під владою османів, що спричинило глибокі культурні впливи – від мови та побуту до військової культури й мистецтва. Попри негативне сприйняття османського ярма, частина угорської еліти вважала союз із турками прийнятнішим за панування Габсбургів. Після революції 1848–1849 років угорці почали сприймати себе ізольованими між німецьким і слов’янським світами, що посилило інтерес до народів Сходу – передусім, Туреччини – як до потенційних союзників. У другій половині XIX століття, на тлі занепаду Османської імперії та зростання російської експансії, в угорському суспільстві сформувався образ “братерства з тюрками” – ідея спільних історичних і культурних коренів. Під час російсько-турецької війни 1877–1878 років угорська громадська думка відкрито схилялася до підтримки турків, на противагу панслов’янським настроям у Європі.
Історія, як і достеменне походження мови і назви країни, залишається темою спекуляцій, але й закладає основи угорського туранізму.
Туранізм і його місце в історії Угорщини
Туранізм – це концепція, що зародилась у Фінляндії у першій половині XIX століття як реакція на пангерманізм і панславізм. Вона наголошує на спільному походженні та єдності “туранійських народів”. Її засновником вважають фінського лінгвіста-націоналіста Маттіаса Александера Кастрена, який стверджував, що фіни походять із Центральної Азії та належать до ширшої спільноти урал-алтайських народів – фінів, угорців, тюрків, монголів тощо. З Фінляндії, де ця ідея не отримала повсюдної підтримки, вона поширилась на інші країни, зокрема Туреччину та Угорщину. І поки в першій туранізм був поглинутий пантюркізмом, в другій він знайшов більше прихильників.
Ідея націоналістично-культурного туранізму в Угорщині ґрунтується на середньовічних хроніках, автори яких приписували угорцям азійське походження. Під таким впливом у XVIII столітті багато угорських науковців розпочало активний процес дослідження етногенезу свого народу, подорожуючи далеко на схід у пошуках своїх предків. Водночас Угорщина зазнавала тиску від Габсбургів, а також мусила чиним опір, як вже згадувалося, ідеологіям пангерманізму та панславізму. Разом ці чинники призвели до відродження культурних зв’язків із Османською імперією, а також взаємних симпатій, що вилилося в політичний туранізм як спосіб відновити власну велич та пов’язати себе з іншим, окремим від утискувачів-європейців, народом. У ньому угорські інтелектуали, які ставили під сумнів зміст фіксації Угорщини над “наздоганянням” Заходу, знайшли розраду.
Походження терміну “туранізм” зазвичай пов’язується із напрацюваннями Армінія Вамбері, угорського мандрівника та сходознавця, зокрема його роботою “Нариси Вамбері Арміна з Центральної Азії. Нещодавні доповнення до етнографічних, соціальних та політичних відносин країн вздовж Оксусу”, опублікованою в 1868 році після подорожі до Центральної Азії у пошуках витоків угорського народу. Там від використав – ймовірно вперше серед інших науковців – слово “тураніанський” у науковому контексті.
Арміній Вамбері – портрет. Vambery.mtak.hu
Пошуки свого походження вилилися не лише у далекосхідні подорожі, але й у цілу війну, однак лише у культурній площині. У другій половині XIX століття в Угорщині точилася “угро-тюркська лінгвістична війна” між прихильниками фіно-угорської та тюркської теорії походження угорців. Попри перемогу перших, ідея спорідненості з тюрками й гунами залишалася популярною, особливо поряд із публікаціями різних науковців, які підтверджувати ці теорію, включно з Вамбері, та набула політичного змісту в межах туранізму, який згуртовував навколо себе дедалі більше інтелектуалів і з часом формував вже цілу когорту прибічників, які у своїх роботах послуговувалися цій концепції.
Так, у 1910 році було засновано Угорське туранійське товариство, яке прагнуло зміцнювати зв’язки з “азійськими родичами” – тюркськими та іншими східними народами. Офіційно організація мала культурно-науковий характер, але вона швидко перетворилася на політичний рух, що проголошував місію угорців бути посередниками між Сходом і Заходом.
Після Тріанонського договору 1920 року туранізм став антизахідною та ревізіоністською ідеологією, яка закликала до відновлення “Великої Угорщини” й повернення до “східних коренів”. У міжвоєнний період він перетворився на одну з передумов угорського фашизму, а після Другої світової війни був заборонений. Після падіння комунізму концепція пережила обмежене відродження, особливо протягом економічної кризи 2008 року, й здебільшого приписувалась ультраправому руху Йоббік як символічний, але не політичний інструмент. Та якщо поглянути на проблему більш комплексно, туранізм виходить за рамки ідеології однієї партії, ба більше – він сягає і керівних політичних верхів Угорщини, і пересічних громадян.
Туранізм для політичних еліт
Донедавна туранізм в угорській політиці згадувався в контексті діяльності правої партії Йоббік, вона ж “Рух за кращу Угорщину”. З основних аргументів наводилися критика Тріанонського договору, з чого випливають загальні анти-західні погляди, прихильність до Туреччини та Росії (і тим паче до концепту євразійства Олександра Дугіна), оскільки “три країни досі зберігають загальнолюдські традиції”, повсякчасні згадки про тюркське походження угорців у промовах лідерів партії, відсутність звичного для європейських націоналістів антиісламського наративу (але і відсутність відкритого схвалення), часті заклики до співпраці з туранійськими країнами і візити туди тощо. Незважаючи на близькі контакти з Росією, ідеї якої щодо євразійства співпадали з туранізмом, Йоббік став на сторону України після початку повномасштабного вторгнення: засновниками партії були ветерани революції Угорщини 1956 року, тому негативна пам’ять про агресію росіян все ще зберігається.
Матч Угорщина-Туреччина на Чемпіонаті світу з футболу 2014 року (кваліфікаційний раунд). Банер з надписом угорською мовою “Ми також онуки Аттіли”. Timeturk
І хоча в часи відносно демократичного правління в Угорщині такі погляди тієї чи іншої політичної сили могли б викликати занепокоєння та питання, зараз ситуація відрізняється. Відображення співзвучних поглядів ми можемо бачити і у Фідес на чолі з Віктором Орбаном, який при владі вже понад 15 років.
Про наступні вибори в Угорщині у статті “Парламентські вибори-2026: Угорщина без Орбана?”
Тут, власне, ми й повертаємось до ностальгії – улюбленого інструменту уряду у перетворенні історії на зброю. Відправними чинниками формування угорського туранізму були досвід османського керування та утиски Габсбургів, геополітична ізоляція й пошук культурних (і не тільки) союзників на Сході. Так і зараз – причинами відродження туранізму можна розглядати досвід своєрідного контролю над країною зовнішніх акторів (особливо під час і після принизливої кризи 2008 року, що змусила уряд брати кредити в Міжнародному валютному фонді та ЄС задля виживання), породжена цим досвідом анти-західна повістка уряду, і, відповідно – намагання знайти союзників за межами західного світу. А з огляду на вже наявну в країні історію прихильності до тюркського світу, вибір стає очевидним.
Тому, у 2011 році, за рік, після повернення до влади, Фідес оголосив зовнішньополітичний курс “відкриття на Схід” (угорською “Keleti Nyítás”). Окрім головного фокусу на Китай та Росію, наголос робиться і на тюркських партнерах, зокрема Туреччині та Азербайджані. Попри науковий консенсус щодо фіно-угорського походження угорців, Орбан схиляється до давно спростованої дослідниками теорії про тюркське походження свого народу (що її пропагували дослідники як Вамбері, згаданий вище) і на основі цього вибудовує стосунки зі “спорідненими” країнами, подалі від тиску брюссельських бюрократів, на який він завше скаржиться. Він назвав угорців “кипчакськими тюрками”, маючи на увазі середньовічну конфедерацію тюркських кочівників у євразійському степу. Видання Hungary Today цитувало слова Прем’єр міністра: “Угорці вважають себе пізніми нащадками Аттіли, гунно-тюркського походження, а угорська мова є родичем тюркських мов”. Орбан також називав свою країну “християнськими турецькими землями”.
Читайте більше про різновекторність угорської політики у статті “І ніби далека, і ніби близька: що ховається за розширенням політики Угорщини на південь?”
На перший погляд, така співпраця обертається навколо економічних міркувань, але дані свідчать, що зовнішня політика орієнтації на Схід не має значного успіху у виключно економічних показниках. Попри старання уряду, Угорщина досить укорінена в західну, зокрема європейську, економіку, та має ЄС як найбільшого торгового партнера. І цей зв’язок лише поглиблюється. Та варто зазначити, що з тюркських держав Туреччина є найбільшим торговельним партнером Угорщини, яка стала першою несусідньою країною, куди Анкара імпортує газ й нафту.
Власне, тут найважливішими в економічному вимірі є саме енергетичні інтереси. З огляду на залежність Угорщини від російської нафти, існують застереження щодо доступності такого джерела енергетики у майбутньому через повсякчасне розширення санкції Європейського Союзу проти Росії та усвідомлення нестабільності таких постачань через трубопровід Дружба, який інколи є ціллю ураження української армії. Як і ЄС загалом, Угорщина думає про диверсифікацію імпорту, щоб задовольнити потреби і населення, який значною мірою підтримує Фідес через обіцянки доступності дешевої енергетики, і промислового сектору, який є основою угорської економіки. Таким чином, у співпраці з тюркськими країнами Угорщина робить великий акцент саме на енергетичній сфері.
До прикладу, протягом двох десятиліть угорська компанія MOL Group інвестує у видобуток газу з родовища “Рожковське” на заході Казахстану, зі загальною сумою вкладень у понад 200 мільйонів доларів. Нещодавно були підписані угоди про імпорт казахської нафти морським шляхом і через трубопровід Адріа, що пролягає через Хорватію (де знаходиться танкерний термінал) і Сербію перед тим, як досягнути Угорщини. Паралельно Угорщина розбудовує такі ж зв’язки з Азербайджаном, який планує постачати відновлювану енергію в центральну Європу. З найбільш свіжих оголошень є співробітництво з Туркменістаном. Під час візиту до Ашгабату 6 жовтня 2025 року заступник держсекретаря з розвитку східних відносин Угорщини Адам Штіфтер сказав: “Ми покладаємо великі надії на Туркменістан і очікуємо, що він стане постачальником газу до Європи, а особливо – до Угорщини”.
Основним майданчиком для встановлення таких зв’язків є членство Угорщини в Організації тюркських держав: співпрацю налагоджувати значно простіше, коли партнерів пов’язують не лише цілі, а й ідеологія. Долучення до ОТД стало органічним продовженням ведення східної зовнішньої політики. Попри статус спостерігача, Будапешт активно бере участь в діяльності Організації: у травні 2025 року він став місцем проведення неформального саміту. Там Орбан підкреслив: “Буда – давнє ім'я: він був братом великого царя Аттіли, братом царя гунів… Це демонструє дуже глибокі історичні, духовні та культурні зв'язки, які роблять Угорщину частиною Організації тюркських держав”.
Детальніше про Туран і Організацію тюркських держав за посиланням
Угорщина приймала неформальний саміт Організації тюркських держав (ОТД) у травні 2025 року. Organization of Turkic States
За “особливий внесок у зміцнення єдності та співпраці тюркських країн” Орбан отримав нагороду “Верховний Орден Тюркського Світу” від Президента Киргизстану Садира Жапарова у 2024 року. Під час церемонії він вкотре відзначив Вамбері і його лжетеорію про спорідненість угорців й тюрків. Але саме вміння влучно обрамити історію привело Орбана і його партію до влади та дозволило так укорінитися при владі. Ба більше, воно дозволило популяризувати теорію туранізму серед населення.
Туранізм для пересічних громадян
Одним (може, й основним) інструментом перенесення туранізму в соціальну площину (що беззаперечно дозволяє укріпити його й на політичному рівні) стало внесення цієї теми в освітню програму шкіл, хоча й не експліцитно. Нововведення від 2020 року зробили значний фокус на середньовічній історії та запропонували до розгляду учнів альтернативну теорію походження свого народу, тобто від тюрків. Нові підручники з історії включили більше міфів, які представлені як факти. Це дозволяє уряду нав’язати свої ідеї громадянам ще на стадії формування їхньої свідомості.
Цікавим у цьому контексті є започаткований у 2008 році фестиваль Великий Курултай. Він проводиться що два роки і позиціонує себе як “захід для збереження угорських традицій”. У рік, коли не відбувається Курултай, організовується захід, присвячений Дню предків.
Ідея проведення заходу з'явилась після казахсько-угорської експедиції до регіону Торгай у Північному Казахстані в 2006 року, очолюваної угорським антропологом Андрашом Золтом Бірó. Дослідники виявили генетичний зв’язок між сучасними угорцями та місцевим племенем мадярів (так званими “торгайськими мадярами”). Так, казахські мадяри вирішили у 2007 році провести “Великий Курултай” – перше за понад століття племінне зібрання мадярів, запросивши до участі угорську делегацію. Культурні заходи, кінні перегони й символізм надихнули угорців повторити захід в Угорщині наступного, 2008, року. Після цього, власне, була також заснована Угорсько-туранська фундація.
Кількість відвідувачів фестивалю зростає: він збирає тисячі людей, у тому числі із закордону. Це не лише прихильники ультраправих чи історичних реконструкторів – серед відвідувачів є сім’ї, люди, які шукають коріння, і ті, хто відчуває сум за втрату справжньої ідентичності через комунізм й західні впливи, з якими угорці, за словами учасників, не мають нічого спільного. Є сильний емоційний елемент – та ж ностальгія, бажання традиційності, відновлення втраченої величі –, який міцно об’єднує все більше людей.
Зображення Атілли в м. Бугач (одна з локацій проведення Курултая). Kurultaj.hu
Угорський туранізм: для кого, як і навіщо
Поки що на суспільному рівні угорський туранізм, схоже, залишається більше міфічною ідеєю: на основі цієї ідеології Йоббік не зміг завоювати масову підтримку, а Фідес, оперуючи цим же концептом, при владі залишається довго. Тому туранізм не можна вважати ключовим чинником, який приваблює самих угорців і формує їхню прихильність до певної політичної сили. Варто відзначити, що Фідес спромігся вплести туранізм в культурну ідентичність населення, але не зробити його центральною ідеологією. Але з введенням альтернативної історії в шкільну програму це може змінитися за десятиліття чи два.
У політичному вимірі туранізм допомагає відгородити Угорщину від світової ліберальної політики та космополітанізму, який просуває ЄС. Ця теорія стала своєрідним легітимізатором антизахідного курсу, хоча поки вона охоплює досить поверхневі рівні співпраці, як-от енергетичну. Членство країни в Організації тюркських держав теж зараз представляється більше як пошук безпечних опцій, до кого можна звернутися, у випадку сварок з Європейським Союзом. Минулого року, коли Угорщина головувала в Євросоюзі, європейські чиновники застерегли її, що в той час вона жодним чином не представляє ЄС в ОТД. До того ж, спільна з Північним Кіпром позиція Угорщини як країни-спостерігачі в ОТД може стати предметом суперечок всередині самого Союзу, оскільки є побоювання можливості розпочати процес дипломатичного визнання Північного Кіпру чинними країнами ОТД.
Якщо бажання Угорщини об’єднати навколо себе історичні землі, які зараз є частинами сусідніх країн, є “старою піснею”, яку всі вже добре вивчили, родичання з тюркськими народами представляє більше інтересу і вартує уваги зовнішніх оглядачів. Цінним у світлі цього є дослідження, як риторика та історія допомагають формувати різні політичні рамки держави, чи то неліберальної демократії, чи то приналежності до тюркських народів, що залишається лише своєрідною мрією політичних верхів через відсутність наукового підтвердження цієї тези. В будь-якому випадку факти не мають значення, коли вмілі політики знають, як ними оперувати.
Автор – Анастасія Даців дослідниця програми «Європа» аналітичного центру ADASTRA
Сподобалася стаття? Підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Зробіть свій внесок у розвиток української аналітики!