Третій уже не зайвий: як націоналісти «зламали» політичну систему Ірландії — і до чого тут Brexit?

«Революція на виборчих дільницях» — це явище не лише української політики. І не завжди воно призводить до однопартійної більшості.

Після дочасних парламентських виборів 8 лютого в Ірландії склалася виняткова за всі часи незалежності ситуація: одразу три партії здобули майже чверть голосів — іншими словами, парламентська більшість неможлива без союзу будь-яких двох із них.

І все б нічого, якби серед них не опинилася крайня ліва «Шин Фейн». Для політичного крила колишньої Ірландської республіканської армії це найкращий результат із 1987 року — тоді партія вперше взяла участь у загальних виборах в Ірландії, здобувши менше 2% голосів.

Вибори в Ірландії відбулися лише через тиждень після виходу Великої Британії з Європейського Союзу. Brexit нерозривно пов’язаний із проблемою ірландського кордону. Після 2020 року на острові Ірландія можуть повернутися прикордонні перевірки — а це, у свою чергу, загрожує поновленням насилля в Північній Ірландії.

У цій статті про те, що сталося на виборах в Ірландії й чому це може вплинути не лише на країну, а й на Європейський Союз.

Націоналістична карта

Майже дев’ять років в Ірландії існував уряд меншості. Правоцентристська «Фіана Файл», яка з часів незалежності була фактично головною партією влади, зазнала нищівної поразки на виборах 2011 року — усе через украй непопулярну угоду з МВФ, яку Ірландія уклала через економічну кризу.

Тоді переможцем на виборах стала лівоцентристська політсила — «Фіне Гел». У 2011-му вона уклала союз із лейбористами (які тоді посіли друге місце), а у 2016-му — з «Фіана Файл», яка стала другою найбільшою партією після «Фіне Гел».

За п’ять років «Фіана Файл» частково повернула свої позиції (замість 23 мандатів у парламенті стало 44), а «Фіне Гел» — втратила (замість 66 — 50). Натомість рейтинги націоналістичної «Шин Фейн» лише росли: у 2011 році партія здобула 9,9% голосів виборців, а у 2016-му — 13,8%, ставши вперше з часу існування третьою найбільшою партією в ірландському парламенті.

Читайте також: Вибори в Каталонії: чи призведе перемога націоналістів до нового сплеску сепаратизму?

«Шин Фейн» виникла з ініціативи її першого лідера Джері Адамса як засіб мирної, ненасильницької політичної боротьби за возз’єднання Північної Ірландії з Ірландією. Але тривалий час її асоціювали з Ірландською республіканською армією (ІРА), безпосередньо причетною до кривавої громадянської війни 1969-1998 років (тоді в Північній Ірландії загинуло близько 3700 людей).

У Північній Ірландії «Шин Фейн» із перших виборів за своєю участю в 1996 році перебувала в першій п’ятірці рейтингів і завжди була представлена в регіональному парламенті. А от в Ірландії вплив партії був на порядок нижчим — в 1997-му від націоналістів у Дойл Ерен (нижню палату ірландського парламенту) обрали одного депутата, у 2002-му — п’ять, у 2007-му — чотири.

Несподіванка для самих себе

Не можна казати, що націоналісти були готові до перемоги на виборчих дільницях 8 лютого.

Незмінний лідер партії Джері Адамс у 2017-му поступився місцем Мері Лу Макдональду — найпопулярнішому кандидату серед «Шин Фейн», якому, втім, не вдалося одразу згуртувати довкола політсили нових виборців. Зрештою, на виборах до Європарламенту й місцевих рад у 2019 році «Шин Фейн» показала далеко не найкращий результат.

Що змінилося зараз?

Перед виборами політики багато говорили про соціальну політику, безробіття, відсутність доступного житла й реформування лікарень. Це й забезпечило «переможний квиток» націоналістам, які запропонували привабливі (і вкрай ліві) рішення економічних проблем — приміром, масштабну програму будівництва для вирішення нестачі житла.

Натомість чутливий для Ірландії Brexit, завдяки якому поки ще прем’єр Лео Варадкар став одним із впливових політиків у ЄС, майже не згадувався під час передвиборчої кампанії.

Дізнавайтеся більше: «Фактор Ірландії»: три проблеми Бориса Джонсона на шляху з ЄС

«Багатьох у Дубліні, Корку, Лімеріку та інших містах турбує те, як оплатити оренду, а не примарні історичні події на північ від кордону», — зауважує ірландський кореспондент The Guardian Рорі Керол.

У відсотковому вимірі «Шин Фейн» набрала найбільше голосів — але через особливості ірландської виборчої системи в них 37 із 160 місць у Дойл Ерені. Це майже вдвічі більше, ніж у парламенті попереднього скликання. На одне місце більше у «Фіани Файл» — 38, а досі владна партія «Фіне Гел» здобула лише 35 мандатів.

Утрьох не вийде

«Я цілком можу бути наступним прем’єром», — заявив лідер «Шин Фейну» Мері Лу Макдоналд після оголошення результатів. Він же назвав вибори 8 лютого «революцією на виборчих дільницях».

«Фіне Гел» уже заявила, що з націоналістами вести перемовин не буде. Утім у «Фіана Файл» позиція зараз не настільки однозначна — там розглядають можливість коаліції як із «Фіне Гел», так і з «Шин Фейн».

Тож на країну чекають тижні, а то й місяці коаліційних перемовин. Навіть «Фіана Файл» і «Фіне Гел» разом мають лише 72 голоси — а тому й вони потребуватимуть підтримки менших партій. Оглядачі прогнозують, що нинішній прем’єр і лідер «Фіне Гел» Лео Варадкар, скоріш за все, уже не очолюватиме ірландський уряд.

Скоріш за все, майбутній уряд мають підтримати «Зелені» — вони стали четвертою партією з 12 мандатами (замість трьох у парламенті попереднього скликання) — і, можливо, лейбористи та соціал-демократи, у яких по шість мандатів.

Поки що «Фіана Файл» і «Фіне Гел» вирішили дати «Шин Фейну» шанс сформувати уряд самостійно.

Операція «Референдум»

Попри те, що «Шин Фейн» — це передусім партія, яка виступає за возз’єднання Північної Ірландії з Ірландією, ця тема майже не порушувалася під час виборчої кампанії. Ба більше, провідні партії мало говорили взагалі про Велику Британію і про Brexit — здавалося, що після 31 січня принаймні на деякий час це питання вирішено.

Але це не означає, що тема єдиної Ірландії не постане найближчим часом знову. За даними екзитполу, 57% виборців підтримали бажання «Шин Фейну» провести референдуми про возз’єднання в Ірландії та Північній Ірландії протягом наступних п’яти років.

Вас може зацікавити: Сепаратизм чи передвиборча технологія? Чи дійсно регіони Великої Британії прагнуть незалежності

Це може позначитися на майбутніх перемовинах Великої Британії та ЄС щодо відносин після «перехідного періоду». І якщо «Шин Фейн» таки увійде в майбутній ірландський уряд, то питання єдиної Ірландії неодмінно згадуватиметься в дискусіях між Лондоном і Брюсселем.

Утім поки це лише один із можливих варіантів. Та й для референдуму в Північній Ірландії потрібна згода Сполученого Королівства. А там ставлення до «Шин Фейну» — як і до ідеї єдиної Ірландії — «доволі прохолодне».

Автор — Олег Павлюк, для Аналітичного центру ADASTRA