Арктична політика Фінляндії

З історії відомо про літературні пам’ятки фінів у жанрі пригодницького епосу. Однак у наші часи ця скандинавська держава пише новий епос, територією розгортання подій якого стає Арктика. Якими є основні сторінки діяльності Гельсінкі в регіоні Крайньої Півночі впродовж останніх десятиліть? Чи є підстави стверджувати, що арктичний епос фінів стане справжнім стратегічним політико-економічним досягненням даної країни? І на кого покладається Євросоюз в Арктиці? Шукайте відповіді на ці запитання в новій статті ADASTRA.

Не в пентархії, але в октаві

На відміну від класичної п’ятірки арктичних держав, тобто Сполучених Штатів Америки, Російської Федерації, Канади, Норвегії та Данії, Фінляндія не має прямого виходу до Північного Льодовитого океану. Тим не менш, територія Фінляндії, як, власне, і Швеції та Ісландії, перетинається північним полярним колом. Саме цей фактор визначає приналежність Фінляндії до восьми найвпливовіших держав в арктичному міжнародно-політичному просторі. Лише вищезгадані п’ять безпосередніх арктичних держав мають визнані міжнародними конвенціями права на 200-мильну виключну економічну зону біля своїх берегів.

Також вони наділені правами з розширення власного континентального шельфу за межами вказаної зони при наявності доказів, що така територія насправді має континентальне походження даної держави з геологічної точки зору. Але завдяки своєму географічному розташуванню Фінляндія з самого початку зацікавленості міжнародної спільноти в Арктиці змогла відігравати суттєву роль у цьому регіоні, не зважаючи навіть на відсутність вищенаведених юридичних привілеїв.

Піонер Арктичної ради

Ще наприкінці минулого століття офіційне Гельсінкі продемонструвало проактивну позицію в контексті необхідності  врегулювання нагальних проблем в Арктиці, насамперед у сфері захисту довкілля. Саме Фінляндія в 1989 році запропонувала всім арктичним країнам провести зустріч уповноважених представників для комплексного обговорення питання навколишнього середовища на Крайній Півночі. Ця зустріч, проведена у фінському містечку Рованіемі, виявилася не конференцією заради конференції, а справді доленосною подією для майбутнього Арктики.

Дізнавайтеся більше: Арктична рада: білий прапор перемоги співпраці?

По-перше, була прийнята “Стратегія охорони довкілля Арктики”. Цей документ сигналізував довгоочікуваний прорив у сфері консолідації зусиль арктичних держав для збереження унікальної регіональної екосистеми. А по-друге, саме ця зустріч у Рованіемі каталізувала створення міжурядового форуму високого рівня, що повноцінно займається як раз питаннями арктичного регіону. Таким форумом і стала заснована в 1996 році Арктична рада, до якої Фінляндія звісно ж увійшла з першою октавою арктичних держав.

В епіцентрі північноєвропейських ініціатив

Фінляндія також показала в останній декаді минулого тисячоліття, що вона не планує відставати від динамічного зростання регіональних політичних ініціатив на Півночі. Ця країна одразу стала одним із постійних членів такого форуму співпраці, як Рада Баренцевого/Євроарктичного регіону, що була заснована в 1993 році. Ця регіональна організація відрізнялася від Арктичної ради своїм географічним охопленням – до її постійних членів не входять США та Канада як позарегіональні актори. Рада Баренцевого/Євроарктичного регіону діє до сих пір, і є важливою складовою координації діяльності скандинавських країн та Росії щодо забезпечення сталого розвитку даного регіону. Проте історично основним натхненником цього форуму було Королівство Норвегія.

Читайте також: Арктична політика Норвегії

Фінляндії ж належить пальма першості в діяльності, спрямованої на посилення арктичного вектору європейської політики завдяки так званому “Північному виміру”. Коріння цього проєкту знаходиться у промові 1997 року прем’єр-міністра Фінляндії Пааво Ліппонена у вже згаданому в цій статті північному місті Рованіемі. Квінтесенцією його виступу стала теза про здобуття Євросоюзом “північного виміру” внаслідок успішного проведення політики розширення. Нагадаємо, що Фінляндія стала членом ЄС в 1995 році разом зі Швецією та Австрією. У своїй промові Ліппонен підкреслював необхідність зміцнення стабільності та економічного співробітництва між арктичною Російською Федерацією та країнами Північної Європи, всі з яких є арктичними державами та більшість – членами Євросоюзу, окрім Норвегії та Ісландії.

Ініціатива фінського прем’єра була схвально сприйнята на рівні Європейської ради та Європейської комісії і трансформувалася у спільну політику ЄС, РФ, Норвегії та Ісландії. Це зміцнило позиції Фінляндії як арктичноорієнтованої держави в ЄС та заклало міцні підвалини подальшого продуктивного співробітництва в арктичному напрямку між Фінляндією як окремо взятою державою та Євросоюзом як організацією загалом.

Адвокат Євросоюзу в Арктиці: невдачі та успіхи

З позиції сьогодення можна з упевненістю констатувати, що у 21-му столітті Фінляндія перетворилася на найбільш активного захисника інтересів ЄС на Крайній Півночі. Саме офіційне Гельсінкі наполегливо лобіює набуття Євросоюзом статусу постійного спостерігача в Арктичній Раді. ЄС уже звертався до цього головного міжнародного арктичного форуму з офіційним запитом надити організації такий статус. Однак ця заявка наштовхнулася на поки що нездоланні перепони у вигляді категоричної незгоди Канади, яка у 2013 році заблокувала надання вищенаведеного статусу ЄС. Також наразі немає підтримки іншій ініціативі Євросоюзу щодо арктичного регіону, яку не відкинула лише Фінляндія. Йдеться про ідеї, арктикульовані в Європейській комісії та Європейському парламенті щодо необхідності укладання всеосяжного міжнародного договору про Арктику.

Вам може сподобатися: Арктична політика Канади: кленовий листок на полярній кризі

Високопосадовці ЄС пропонують застосувати для Арктики прецедент Антарктики, стосовно якої було укладено багатосторонній договір ще на початку холодної війни, і який зберігає чинність до сих пір. З усіх арктичних держав одна лише Фінляндія висловила зацікавленість у можливості реалізації такої юридичної пропозиції з боку ЄС. Як бачимо, є деякі питання щодо арктичного регіону, у яких прагнення та ідеї Євросоюзу сприймаються справді всерйоз виключно Фінляндією. Щоправда, втілення в життя конкретно цих ініціатив в умовах сьогодення є малоймовірними, якою б потужною не була фінська підтримка.

Фінляндія – капітан криголама “ЄС”

Тим не менш, низка красномовних прикладів свідчать про ефективність співробітництва між Фінляндією та ЄС в арктичному напрямку. Так, пропозиція Фінляндії початку другої декади нинішнього століття про заснування інформаційного центру Євросоюзу з арктичних питань у Рованіемі отримала безпосереднє схвалення Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки. Більш того, нещодавнє головування Фінляндії в Арктичній раді в період 2017-2019 років характеризувалося регулярними заявами фінських дипломатів про те, що Євросоюз є беззаперечно одним із ключових гравців в Арктиці. Гельсінкі наголошувало на тому, що фундаментальним завданням у короткостроковій перспективі має стати розробка Союзом оновленої інтегрованої політики ЄС в Арктиці.

Вас може зацікавити: Арктична політика Швеції: чесне посередництво та інновації заради майбутнього

З точки зору Фінляндії, Євросоюз має найбільш прогресивні норми щодо сталого розвитку, захисту навколишнього середовища та уникнення деструктивних наслідків глобального потепління. Цінність таких активів для арктичного регіону, який є яскравим прикладом безпрецедентних кліматичних змін, важко переоцінити. Такий політичний курс Фінляндії стосовно зміцнення позицій Євросоюзу в Арктиці не варто відкидати на периферію як несуттєвий, чи ототожнювати його з банальною декламацією заяв фінських посадовців. Справа в тому, що в ситуації, коли основні гравці в Арктиці, тобто США, РФ та Канада відверто не зацікавленні в зростанні впливу в цьому регіоні ЄС, у складі якого більшість дійсно позарегіональні актори, послідовна підтримка інтересів Євросоюзу арктичною Фінляндією є суттєвим фактором.

Стратегічний баланс: економіка та екологія

Фінляндія виявила свою активність не лише на фронті просування ідей Євросоюзу в Арктиці, але й у прийнятті на внутрішньому законодавчому рівні стратегічних документів щодо цього регіону, покликаних реалізувати фінські національні інтереси. Цікаво, що офіційне Гельсінкі проголошує і на практиці реалізує політику в арктичному регіоні, спрямовану на гармонійне поєднання комерційних проєктів і захисту арктичного довкілля. Для прикладу доцільно проглянути фундаментальний нормативно-правовий акт під назвою “Стратегія Фінляндії в Арктичному Регіоні” 2010 року.

Інші матеріали про арктичну політику: Арктична політика Ісландії: «крижана земля» серед полярних широт

Ця стратегія зафіксувала безпосередню зацікавленість Фінляндії у використанні величезного економічного потенціалу Арктики. Зокрема, перспективними визнавалася сфери логістики та створення належної інфраструктури. Такий стратегічний акцент не видається несподіваним. Фіни можуть похизуватися солідним досвідом у галузі побудови криголамів. Їхні технології у цій справі заслужено вважаються такими, що перебувають в авангарді розвитку науки вже впродовж кількох десятиліть. Окрім цього, зараз на порядку денному комерційної діяльності Фінляндії в Арктиці стоїть побудова залізниці від Рованіемі до норвезького Кіркенеса.

Чистий регіон, чисті технології

Водночас у вищенаведеній стратегії було наголошено на важливості захисту навколишнього середовища Крайньої Півночі. У своїх стратегічних документах щодо Арктики Фінляндія акцентує увагу на тому, що економічні ініціативи в Арктиці жодним чином не мають створювати загрози для справді унікальної північної екосистеми. Як наслідок, Фінляндія стала відомим інноватором з міжнародною репутацією  у сфері чистих технологій. Тобто Фінляндіє має багато що запропонувати на вибір зацікавленим партнерам в комерційному освоєнні Арктики не на шкоду навколишньому середовищу.

Резюме

Отже, сторінки сучасного арктичного епосу Фінляндії написані в яскравих тонах. Вони створені з цілеспрямованістю й наповнені ясним стратегічним баченням. У них відображено, як держава, що не входить до пентархії ключових арктичних країн, змогла вміло максимізувати переваги статусу в межах арктичної октави. Хоча Фінляндія не може розширювати межі свого континентального шельфу в Арктиці, їй вдається відігравати помітну роль у розвитку Крайньої Півночі. Офіційне Гельсінкі з самого початку з великим ентузіазмом співпрацює в рамках північноєвропейських регіональних утворень та наполегливо просуває інтереси Євросоюзу в Арктиці. До того ж, політика Фінляндії є орієнтиром у плані гармонійного поєднання імперативів використання економічного потенціалу та збереження унікального навколишнього середовища Арктики.

Автор – Олексій Панчак, есперт з арктичної політики Аналітичного центру ADASTRA