PER ASPERA – AD ASTRA I THINK TANK

Ranked Best New Think Tank by 2020 Global Go To Think Tank Index

PER ASPERA – AD ASTRA I THINK TANK

Ranked Best New Think Tank by 2020 Global Go To Think Tank Index

Арктична політика Швеції: чесне посередництво та інновації заради майбутнього

Арктична політика Швеції: чесне посередництво та інновації заради майбутнього

На момент початку головування Швеції в Арктичній раді у 2011 році більшість експертів не розраховувала на майбутній серйозний внесок країни в покращення функціонування цієї міжнародної платформи. Королівство прийняло арктичну стратегію останнім з усіх держав скандинавського регіону, і стверджувалося, що його політика щодо Півночі не є впливовою. У цій статті ви дізнаєтеся, як Швеція за 2 роки лідерства в Арктичній раді перевершила очікування регіональних гравців і якими є особливості її арктичної політики в географічному, економічному та дипломатичному вимірах.

Перший орієнтир – географічна карта

На відміну від США, Канади, Росії, Норвегії та Данії, Швеція не має безпосереднього виходу до Північного Льодовитого океану, тому не належить до п’ятірки регіональних акторів, які мають права на розширення власних територіальних володінь в Арктиці. Утім, як і у випадках із Фінляндією та Ісландією, територія Швеції також перетинається Північним полярним колом, тому офіційно вона також вважається арктичною.

Факт формальної приналежності Швеції до арктичного регіону було де-юре визнано заснуванням наприкінці минулого століття Арктичної ради як основного міжурядового форуму регіону. Хоч ініціатива тоді насамперед належала Гельсінкі, Стокгольм підтримав ідею утворення фундаментальної структури для дипломатичного врегулювання важливих питань розвитку цього регіону земної кулі.

Детальніше про організацію: Арктична рада: білий прапор перемоги співпраці?

З огляду на географічне розташування, Швеція є арктичною завдяки адміністративно-територіальним округам під назвами Норрботтен (найпівнічніший та найбільший за площею в країні), а також Вестерботтен. Густота населення в цих північних округах є набагато меншою, ніж у південніших територіях Швеції. Незважаючи на перетин території країни Північним полярним колом, відсутність прямого виходу до Північного Льодовитого океану все-таки позначилася на особливостях арктичного дискурсу цієї держави.

По-перше, для Королівства Швеція було важливо показати іншим арктичним країнам, які прийняли регіональні стратегії раніше, що їхня країна не збирається відходити на периферію міжнародно-політичних процесів в Арктиці.

По-друге, надзвичайно актуальним було також підвищення обізнаності самого шведського населення про «арктичність» їхньої держави. Річ у тім, що переважна більшість шведів проживає значно південніше від Північного полярного кола та арктичних територій королівства.

Знак Північного полярного кола на території шведського Норрботтену. Tripadvisor

Солідна репутація в арктичних дослідженнях

Так, Швеція справді опублікувала свою арктичну стратегію останньою серед восьми арктичних держав – лише у 2011 році. Тим не менш, змістове наповнення цього документу було глибоким, а оприлюднена восени 2020 року оновлена версія стратегії посилила пріоритети базового нормативно-правового акту. Водночас історичні зв’язки Швеції з Арктикою в обох редакціях документу описано доволі елегантно, а місцями навіть у форматі енциклопедичної довідки, покликаної яскраво проілюструвати арктичний досвід Швеції.

Наприклад, у стратегії 2011 року стверджується, що початок дослідження Арктики шведами можна віднести аж до 30-х років 18-го століття: саме тоді відомий шведський дослідник Карл Лінней здійснив мандрівку Лапландією, давши потужний стимул своїм колегам і послідовникам вивчати цей північний регіон.

Читайте також: Арктичний епос Фінляндії

В оновленій же версії стратегії Швеції щодо Арктики конкретно згадується про Роландсона Мартіна, який, натхненний відкриттями Ліннея, у другій половині 18 століття подорожував арктичним архіпелагом Шпіцберген (відомий також як Свальбард) для комплексних метеорологічних досліджень.

Окрім цього, стратегія 2011 року з позитивної перспективи розповідає про легендарного шведського дослідника Еріка Норденшельда, який у 19 столітті очолював експедицію, що першою пройшла крізь Північно-Східний прохід з Атлантичного океану в Тихий. Безумовно, Шпіцберген цей знаменитий шведський мандрівник теж відвідав, про що неодмінно розповідається в арктичній стратегії Швеції.

Наука на вершині піраміди  

В умовах сьогодення наука залишається ключовою сферою арктичної політики Королівства Швеція. Однак на відміну від попередніх століть, ідеться не тільки про мандрівки славнозвісних ентузіастів-науковців до арктичних територій, але й також про сучасні інноваційно-технологічні розробки та модернізацію інфраструктури.

Насамперед варто відзначити дослідницькі станції Тарфала та Абіску. Перша з них відома своїми систематичними метеорологічними спостереженнями та дослідженнями снігу й льодовиків. Наукова станція в Абіску, де працюють вчені з різних куточків планети, уже впродовж століття ефективно здійснює екологічний моніторинг у північних територіях.

Дізнавайтеся більше: Арктична експедиція вікінгів

Там же розташована Aurora Sky Station. Як можна здогадатися з назви, це ідеальне місце для спостереження за полярним сяйвом – унікальним природним феноменом, характерним для арктичного регіону. Ця станція користується справжньою популярністю серед туристів, які подорожують до північної Швеції.

Aurora Sky Station – Абіску, Норрботтен, північ Швеції. Discovertheworld

Баланс між економічним розвитком і міркуваннями екології

Традиційно складним завданням для арктичних територій будь-якої держави є пошук золотої середини між зростанням фінансово-промислової активності в цих регіонах і збереженням унікального довкілля. Утім, Швеція може запропонувати досить хороші варіанти для досягнення такої мети.

Почнімо з того, що півночі Швеції належить беззаперечне лідерство з видобутку залізної руди всередині Європейського Союзу. Там ця індустрія завжди розвивалася дуже інтенсивно, а у 2008 році такі темпи роботи створили небачений прецедент: під містом Кіруна став просідати ґрунт, і тому місцева влада та шведська державна компанія прийняли історичне рішення «перенести» місто на 3 кілометри. Така екстраординарна ідея виявилася доволі реалістичною у шведських умовах з огляду на специфіку побудови фундаментів споруд у північних землях.

Вам варто знати: Нариси арктичної політики США в ХХІ столітті

Після цього може скластися враження, що традиційні галузі промисловості, насамперед залізорудна, становлять єдиний пріоритет для економічної орієнтації шведських територій на Півночі. Однак насправді там на тому ж рівні процвітають інноваційні індустрії. Швеція усвідомила суттєвий потенціал географічного розташування держави в Скандинавії загалом та деяких її територій за Полярним колом. Субарктичний клімат на півночі, ефективні гідроелектростанції та висока частка відновлюваних джерел енергії дозволили Швеції стати однією з передових локацій для дата-центрів усесвітньо відомих компаній, а сприятливе податкове законодавство щодо електроенергії надало Швеції додаткові переваги.

Отже, тепер стає зрозуміло, чому у 2013 році Facebook заснував і з того часу навіть встиг модернізувати гіпермасштабний дата-центр у шведському місті Лулео в північному Норрботтені. Потужностями іншого центру опрацювання даних на півночі Швеції в місті Пітео користується відома автомобілебудівна компанія BMW Group. В умовах зростання зацікавленості та реалізації конкретних ініціатив щодо дата-центрів у Скандинавії іншими вагомими транснаціональними акторами (такими як Amazon, Apple, Google, Microsoft) Швеція та її північні території зокрема мають всі можливості для подальшого розвитку бізнесу майбутнього.

Яскравий приклад «чесного брокера» в дипломатії

Паралельно зі стимулюванням економіки своїх територій за Полярним колом Швеція зосередилася на дипломатії в Арктиці з іншими державами регіону. Одним із найважливіших і найцікавіших епізодів регіональної політики Швеції вийшло її головування в Арктичній раді впродовж 2011-2013 років.

Кожна з восьми держав-засновниць цього центрального міжурядового форуму виконувала такі лідерські повноваження протягом дворічного періоду з моменту заснування ради в 1996 році. Порядок ротації був заздалегідь вирішений, тому та обставина, що Швеція отримала право головувати останньою з арктичної вісімки ніяк не пов’язаний з оприлюдненням арктичної стратегії Королівства пізніше за решту регіональних держав.

Як вже згадувалося на початку статті, очікування інших арктичних держав стосовно шведського періоду були мінімальними. Найбільш вірогідним сценарієм розвитку подій видавалося просте продовження Королівством ініціатив, започаткованих її скандинавськими партнерами, тобто Норвегією і Данією, які одна за одною головували в Арктичній раді як раз перед Швецією.

Читайте також: Червоний кленовий листок на білій арктичній кризі

Безумовно, Стокгольм підтримував вже розпочаті Осло та Копенгагеном проєкти в Арктичній раді, однак вирішив також запропонувати власні вагомі інновації для програми дій цієї міжурядової структури на період шведського головування.  Керівний принцип шведського організаційного лідерства висловив уповноважений посол Швеції з арктичних питань Густав Лінд. На його переконання, такою ідеєю є роль Швеції як «чесного посередника» в організації – тобто в цьому випадку в Арктичній раді.

Основною характеристикою такого підходу до дипломатії є зовнішня політика, у якій егоїстичні та вузькопрофільні національні інтереси конкретної держави не ставляться нею вище інтересів інших членів організації.  Звісно, такий підхід сповнений ідеалістичних сентиментів, і для його реалізації потрібна комбінація цілої низки додаткових обставин, але можна сміливо стверджувати, що під час головування Швеції в Арктичній раді склалися бажані умови для успішного втілення в життя дипломатичної ідеї «чесного брокера».

Завдяки своєму статусу в міжнародній спільноті та серед арктичних гравців як миролюбної, територіально невеликої й при цьому економічно успішної держави, яка завжди віддає пріоритет дипломатії та діалогу, Швеція вміло скористалася довірою до себе з боку всіх інших арктичних країн для просування консенсусних рішень.

Сесія Арктичної ради 2013 року в місті Кіруна, на якій були представлені результати успішного головування Швеції впродовж двох років. Arctic Council

Протягом свого головування в Арктичній раді Швеція докладала максимальні зусилля для знаходження точок дотику між всіма державами регіону стосовно найбільш актуальних питань. У випадку встановлення розбіжностей між суб’єктами, висококваліфіковані шведські дипломати, очолювані справжнім професіоналом Карлом Більдтом, проводили регулярні переговори й консультації зі своїми колегами з інших семи арктичних держав, допомагаючи знайти компромісні рішення.

Впливовим фактором в цьому контексті, звісно, було сприйняття Швеції як справді нейтрального актора, щиро зацікавленого у взаємовигідному співробітництві. Успішне виконання функцій чесного посередника будь-якою з держав арктичної п’ятірки було б надзвичайно складним саме через серйозні сумніви інших сторін у незаангажованості держави, яка має цілий спектр національних інтересів в Арктиці.

Дізнавайтеся більше: Вікно в Арктику: нариси зовнішньої і внутрішньої політики Росії в регіоні

Результати послідовної та неухильної політики Швеції в ролі «чесного брокера» арктичної дипломатії виявилися дійсно продуктивними. Деякі з них були представлені на історичній сесії Арктичної ради у вже згаданій шведській Кіруні навесні 2013 року, яка підсумувала дворічне лідерство Королівства. Саме тоді консенсусом всіх арктичних держав було прийнято проривне рішення щодо приєднання в якості спостерігачів до Арктичної ради цілих 6 позарегіональних країн (із яких 5 взагалі представляють Азію), які продемонстрували готовність брати конструктивну участь в арктичних дослідженнях.

Окрім цього, Швеції вдалося посприяти інституційному та дієвому посиленню ради зсередини. За два роки шведського лідерства було засновано постійний секретаріат Арктичної ради, зміцнено робочу групу зі сталого розвитку, оновлено прозорі правила процедури, підготовлено масштабне дослідження Північно-Льодовитого океану та прийнято стратегічний документ, який закликав до політичного довгострокового планування діяльності цієї інституції між всіма державами-членами.

Висновки та уроки

Отже, досвід Швеції вдало демонструє, яким чином держава може повноцінно скористатися перевагами свого географічного розташування. Маючи території за Північним полярним колом, Королівство цілеспрямовано проводить політику утвердження Швеції не просто як успішної скандинавської держави, а ще й справді арктичної.

У дипломатичному вимірі за період головування в Арктичній раді вона змогла показати майстер-клас чесного посередництва та знаходження взаємовигідних рішень у тривалих багатосторонніх перемовинах між регіональними гравцями з різними позиціями. А в економічній сфері країні вдалося навчитися комбінувати традиційні галузі промисловості на північних територіях з інноваційними індустріями, орієнтованими на майбутнє.

Автор – Олексій Панчак, експерт з арктичної політики Аналітичного центру ADASTRA