Боротьба Китаю і США на тлі пандемії

Китайська Народна Республіка – держава, у якій уперше було виявлено випадки захворювання на COVID-19 наприкінці грудня 2019-го. Через місяць кількість заражених досягла вже 8 тисяч, а недуг поширився на решту світу. Завдяки введенню жорсткого карантину Китай зміг стримати розповсюдження злощасного вірусу та взяти ситуацію під контроль.

А поки нові епіцентри пандемії, такі як Італія, Іспанія, Франція, США та інші, лише готуються до піку захворюваності, епідемія в КНР вже згасає, потроху скасовуються карантинні обмеження, а країна повертається до нормального життя. У цій ситуації Китай несподівано перетворився з експортера вірусу на головного борця з COVID-19 та «кращого друга» всіх держав, які потерпають від пандемії.

Як Пекін користується цією ситуацію та як коронавірусна криза впливає на глобальну боротьбу Китаю і Сполучених Штатів – розповідає ADASTRA.

Сьогодні у світі підтверджено майже 1,3 млн випадків захворювання на COVID-19. Ще півтора місяці тому державою з найбільшою кількістю заражених був Китай, де щодня вірус виявляли у кількох тисяч осіб. Але вже 12 березня Мі Фенг, речниця Національного комітету охорони здоров’я КНР, повідомила, що пік епідемії минув, а нові випадки захворювання стали траплятися рідше. Відповідно до доповіді ВООЗ, станом на 5 квітня в Китаї було зафіксовано майже 82 тис. хворих, починаючи з грудня 2019 року. Це близько 7% усіх випадків у світі, більшість уже одужали. Тоді як у США захворіли понад 273 тис., Іспанії та Італії – по 124 тис., Німеччині – 91 тис., Ірані – 55 тис.

Читайте також: Відголоски пандемії: чи справді найважчі часи для світової економіки ще попереду?

Звісно, є дані американської розвідки про те, що в останні тижні китайська влада приховувала справжню кількість інфікованих, змінила методологію її підрахунку. Пекін хоче швидко поставити свою економіку на ноги, а тому поступово знімає обмеження.  Пересування у провінції Хубей, у якій почався спалах, уже дозволене, відтак виникає побоювання щодо рецидиву хвороби. Та навіть якщо припустити, що дані розвідки – правда, епідеміологічна ситуація в КНР далеко не найгірша в порівнянні з іншими державами.

Китай значно постраждав від епідемії. Як повідомляє Національне бюро статистики Китаю, лише за перші два місяці цього року промисловість держави скоротилася на 13,5%, а безробіття серед міського населення сягнуло 6,2%. Поєднайте це з людськими втратами. І навіть у такій ситуації Китай, котрий став «джерелом» COVID-19,  виявився здатним не лише мінімізувати поширення вірусу. Пом’якшивши кризу після жорсткого карантину, дезінфекції в містах, контролю за пересуванням, побудови лікарень, Пекін активізував свою зовнішню політику.

КНР та її м’яка сила

Допомога, яку деякі держави надають іншим у боротьбі з пандемією COVID-19, насправді стала компонентом їх м’якої сили (soft power), тобто здатності впливати на інших акторів за допомогою сприятливого іміджу. Відповідно до класичної дефініції м’якої сили, в епоху глобалізації вона ґрунтується на привабливості культури, політичної системи та зовнішньої політики і включає дипломатію, вплив на світовий медіа-простір, поширення технологій, а також такі компоненти, як допомогу в подоланні криз. Як наслідок, держави, котрі володіють м’якою силою, мають легітимність установлювати свої «правила гри». На відміну від прямого військового втручання та економічного тиску, такі дії вважаються більш ефективними, оскільки працюють у довгостроковій перспективі, навіть якщо держава з часом стає слабшою з точки зору жорсткої сили (hard power).

Більше за темою: М’яка сила як інструмент зовнішньої політики Китаю

Китайські дослідники міжнародних відносин вважають, що китайська цивілізація має унікальні риси, що контрастують з егоцентричною системою цінностей Заходу, передбачають кооперацію населення у досягненні національних цілей, що бере свої початки з конфуціанської ідеї гармонії. Більше уваги КНР почала приділяти «м’якій» силі після 2007 року, коли тодішній її голова Ху Цзіньтао на 17 з’їзді Комуністичної партії Китаю виступив зі словами: «Велике відродження Китайської держави буде, безсумнівно, супроводжуватися процвітанням китайської культури».

За теперішнього лідера КНР Сі Цзіньпіна концепція отримала нове забарвлення. Уже під час 19-го з’їзду КПК у 2017 році зовнішньополітична стратегія Китаю пояснювалася як така, що базуватиметься на мирному та спільному розвитку. Відкриття Інситутів Конфуція, сприяння міжнародним обмінам, розширення іноземної аудиторії китайських ЗМІ –  Xinhua, China Daily, Global Times, CCTV, China Radio International –  і, звісно ж, проєкт «Пояс і  шлях», за допомогою якого Пекін створює шість економічних коридорів, що не лише сприятиме посиленню енергетичної безпеки Китаю, зміцнить його зв’язки з державами Азії, а й підвищить імідж на міжнародній арені, беручи до уваги китайські програми допомоги країнам проєкту.

Приклад для наслідування?

Допомога іншим державам у боротьбі з коронавірусом стала ще одним компонентом м’якої сили сучасного Китаю. 100 тисяч тест-систем, надісланих Філіппінам, мільйони масок та медичного обладнання для Чехії, 20 млн доларів, виділених ВООЗ – це далеко не повний перелік того, що робить КНР. І, звісно, Китай не затримується з тим, щоб розповісти про свою допомогу усьому світові через ЗМІ. 20 березня міністерство закордонних справ КНР повідомило, що воно запропонувало допомогу у боротьбі з коронавірусом 82 державам, ВООЗ та Африканському Союзу, наголошуючи на тому, що Китай уже надіслав за кордон маски, захисний одяг, тест-системи, провів відео-конференції та поділився планами лікування та встановлення діагнозу з Іраном, Іраком, Італією та іншими державами.

Також читайте спецвидання ADASTRA, присвячене наслідкам пандемії: "КАРАНТИН ЕКОНОМІКИ"

12 і 18 березня світ облетіли новини про те, що китайське обладнання та медики прибули до Рима та Мілана, щоб допомогти італійцям боротися з COVID-19. Італія, яка перед цим робила прохання до ЄС про допомогу, залишилася сам на сам із вірусом, адже жодна з держав-партнерів не відгукнулася, а Німеччина та Франція навіть встановили заборону на експорт захисних масок. Фактично китайська допомога стала реалізацією угоди між італійським та китайським товариствами Червоного Хреста, але уряд КНР використав цю можливість, поширюючи в китайських ЗМІ відео, на яких італійці дякували йому за щедрість.

У той час як високорозвинуті держави потерпають від епідемії, КНР позиціонує себе як світовий лідер з охорони здоров'я, супроводжуючи свої дії відповідною риторикою. У телефонному дзвінку з прем’єр-міністром Іспанії Педро Санчесом 17 березня Сі Цзіньпін висловив думку, що, борючись із коронавірусом разом, КНР та Іспанія зміцнять дружбу й двосторонні зв’язки. «Після шторму світить сонце», - говорив китайський лідер. Власне, невдачі китайського уряду в проведенні невідкладних заходів на початку епідемії тепер будуть компенсовані успіхами Пекіна на зовнішньополітичній арені та здобуттям статусу головного борця з COVID-19 на Землі.

Випробування для дядька Сема

Донедавна саме Сполучені Штати були тією державою, якій би найдоцільніше підійшов статус «найбільшого світового самаритянина». У 2012 році, коли в Ірані відбувся потужний землетрус, унаслідок якого загинули понад 300 осіб, а 3000 були поранені, США зменшили санкції, дозволивши американським компаніям надсилати гуманітарну допомогу Ірану. 61-мільйонна допомога біженцям з Венесуели у 2019 році, які змушені були покинути країну через гуманітарну кризу, – ще один із багатьох прикладів.

Дізнавайтеся більше: Венесуельська криза: внутрішні причини та інтереси зовнішніх акторів

Сполучені Штати стали головним «самаритянином» під час спалаху гарячки Еболи у 2014-2015 роках у Західній Африці, надіславши багатомільйонну допомогу Гвінеї, Ліберії та Сьєрра-Леоне. Тоді існувала загроза перетворення спалаху на пандемію, смертність від хвороби становила 50%, а в самих США були виявлені хворі, які повернулися із Західної Африки. Але COVID-19 став викликом для американської зовнішньої політики.

Звісно, можна говорити про зміщення акцентів зовнішньої політики Сполучених Штатів після приходу до влади Дональда Трампа. Проте ще в липні минулого року США через організацію USAID вирішили надати 38-мільйонну допомогу Демократичній Республіці Конго, де було зафіксовано новий спалах лихоманки Еболи. Усього із серпня 2018 року США виділили на боротьбу з епідемією 136 млн доларів.

Сьогодні ж ситуація розвивається зовсім по-іншому. Поки Дональд Трамп називав COVID-19 «китайським вірусом», а Майк Помпео – «уханським», ситуація в самій державі значно погіршилася, і тепер США не лише не можуть надати допомогу іншим, а й не справляються з власною кризою.

Інші матеріали за темою: США і Китай: як коронавірус впливає на боротьбу за світове лідерство?

В останні роки лідерство Сполучених Штатів у світі засновувалося не лише на економічній та військовій могутності, а й на їх м’якій силі, легітимності координувати боротьбу світової спільноти з кризами. Звісно, риторика Дональда Трампа змінилася за останні кілька днів. Якщо раніше він порівнював смертність від коронавірусу з кількістю жертв від грипу та автокатастроф і говорив, що кількість фатальних випадків у 3,4% надто перебільшена й економіка повинна працювати, то тепер американський президент відмовився від висловлювання «китайський вірус» і попереджає, що наступний тиждень для США буде «найбільш жорстким». Сполучені Штати вже стали лідером за кількістю хворих, у країні не вистачає захисних масок, медичного обладнання. Якщо владі найближчим часом не вдасться придушити хворобу й упоратися з кризою, КНР святкуватиме перемогу на одному з фронтів боротьби за глобальне лідерство.

Насправді, усе залежить від подальших кроків Вашингтона та Пекіна, проте вже зараз очевидно, що КНР перетворила максимально невигідну для себе ситуацію на значні переваги. І поки в Сполучених Штатах триває широка суспільна дискусія про компетентність влади та Дональда Трампа зокрема, найближчі союзники Вашингтона вишикувалися в довгу, як Китайська стіна, чергу за медичною допомогою з Піднебесної.

Авторка – Олеся Мацькович, експертка зі Східної Азії Аналітичного центру ADASTRA