США і Китай: як коронавірус впливає на боротьбу за світове лідерство?

У міру того, як світ пристосовується до життя в нових умовах, а пандемія переходить у  суспільній свідомості із розряду сенсації до рангу «нової нормальної реальності», глобальні держави спішать використати кризу з користю для себе і з неприємностями для свого суперника.

Так, США та Китай вже розпочали інформаційну боротьбу наративів, намагаючись звинуватити опонента у створенні вірусу чи некомпетентній реакції на пандемію. Втім, інформаційна війна – це лише вершина айсбергу. Як обидві держави використовують коронакризу в боротьбі за глобальне лідерство і хто поки що веде в цьому поєдинку? Розповідаємо далі.

Нова хвиля протистояння

Відносини Сполучених Штатів і Китаю були напруженими ще до спалаху коронавірусу. Швидке перетворення КНР на наддержаву й розширення її глобальної присутності в економічній, технологічній і військовій сферах порушили питання про амбіції цієї країни змінити міжнародний порядок, у якому провідну роль відіграють США.

Протистояння між двома найпотужнішими країнами світу загострилося в 2017 році, коли до влади в Сполучених Штатах прийшов Дональд Трамп. Уряд пана Трампа розпочав свій термін зі звинувачень своїх попередників у тому, що вони не лише не змогли поставити Китай на своє місце, але й підтримали його підйом на шкоду світовому лідерству США. У своїй передвиборчій кампанії Дональд Трамп наголошував на тому, що вважає китайське виробництво загрозою для американської економіки. Передвиборча риторика пана Трампа перетворилася на повноцінну політику, коли його було обрало президентом.

З 2018 року між США та Китаєм триває торговельна війна, яка розпочалася після того, як 100-денні переговори, що мали на меті розв’язати підняті Дональдом Трампом питання торговельного балансу між двома державами (на той момент дефіцит для США вже складав 419,2 млрд. доларів), зазнали невдачі. Невдовзі після провалу переговорів пан Трамп ініціював розслідування щодо випадків крадіжок Китаєм інтелектуальної власності й технологій американських компаній, що може розцінюватися як перший конфронтаційний захід зі сторони Вашингтона.

Однак загальноприйнятим початком економічного протистояння вважається підвищення Сполученими Штатами тарифів на імпорт сталі та алюмінію. У відповідь на такі дії Пекін наклав мита на ввезення значної кількості американських товарів. З того часу США ввели тарифи на китайські товари на загальною вартістю в 360 млрд доларів, а Китай на американські на суму 110 млрд доларів. Зрештою, після виснажливої митної війни, у січні цього року сторони підписана торговельну угоду «Перша фаза», але через пандемію коронавірусу її умови не були виконані.

Детальніше про це у статті: Хто переміг в американсько-китайській торговельній війні?

З початком світової пандемії конфронтація між двома державами перейшла ще й в інформаційно-медійну площину. Криза була використана чиновниками та агітаторами у Вашингтоні та Пекіні для палкого висловлення взаємних звинувачень щодо походження коронавірусу замість того, щоб об’єднати зусилля в умовах кризи. У результаті цього традиційні моделі глобальної допомоги та лідерства були зруйновані: Сполучені Штати відійшли від своєї давньої ролі щедрого на фінансову допомогу світового лідера, який здатний координувати амбітну, багатонаціональну відповідь на надзвичайну ситуацію у всьому світі.

Під час економічного краху 2008 року США взяли на себе роль координатора глобального реагування – іноді недосконало, однак зі схваленням і вдячністю багатьох країн. А у 2003 році президент Джордж Буш розробив програму Надзвичайний план Президента, спрямований на боротьбу зі СНІДом, згідно з яким Сполучені Штати виділили 90 млрд доларів на допомогу в боротьбі із захворюванням. Ця програма врятувала багато тисяч життів в одній лише Африці, не кажучи вже про інші країни. Однак сьогодні трампівські Штати самоусуваються від світових справ. Натомість посилилася конфронтація з Китаєм.

Але за своєю суттю ці зусилля є нічим іншим, як спробами відволікти увагу від внутрішньодержавних недоліків реагування на кризу. Уряд пана Трампа регулярно поширює чутки та публікує селективні витоки інформації, згідно з якими збудник захворювання був відкритий у китайській лабораторії, що розробляє біологічну зброю. Пекін, у свою чергу, поширює фантастичне уявлення про те, що коронавірус був, можливо, занесений у Китай американськими військовими під час міжнародних військових ігор в Ухані.

Читайте також: Боротьба Китаю і США на тлі пандемії

Наразі епіцентром пандемії є Сполучені Штати, які, як виявилося, майже неспроможні організувати ефективну реакцію на кризу через ряд національних особливостей і помилок уряду. У той час як Вашингтон марно намагається стабілізувати ситуацію в країні, кількість захворювань на коронавірус у Китаї поступово зводиться до нуля, а його роль у світі досить стрімко зростає за рахунок ефективної боротьби з коронавірусом і вдалого використання дипломатії в умовах глобальної кризи. Користуючись ситуацією, що склалася, Пекін намагатиметься перейняти на себе роль світового лідера. Та чи вдасться йому це?

Як Китай намагається розширити свій вплив в умовах світової кризи?

Статус Сполучених Штатів як світового лідера протягом останніх семи десятиліть був побудований не лише на багатстві й могутності, але й на легітимності, що випливає з внутрішнього управління США, забезпечення глобальних суспільних благ, здатності й готовності організовувати та координувати глобальну реакцію на кризи. Пандемія коронавірусу тестує всі три елементи лідерства США. Наразі Вашингтон з випробовуванням не справляється.

У січні, коли в країні було зафіксовано перший випадок зараження коронавірусом, Сполучені Штати відреагували дуже легковажно, заперечуючи, що вірус є серйозною загрозою. Таким чином, можливість подолання кризи на початкових стадіях була втрачена. Спроби уряду стабілізувати ситуацію, коли захворюваність різко зросла, також не закінчилися успіхом. Провальне внутрішнє реагування на кризу призвело до трагічних наслідків: від вірусу загинуло понад 63 тис. американців, що є світовим антирекордом.

Міжнародна реакція США також виявилася невдалою і створила додаткові перешкоди для подолання пандемії. Штати, які зазвичай відіграють роль координатора в умовах глобальних криз, відмовилися брати участь у віртуальних міжнародних зустрічах, скликаних Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) та Європейським Союзом для координації роботи над створенням вакцини, яка б зберігала людям життя.

Дізнавайтеся більше: Vaccines: a Special Guest at the Coronavirus' First Birthday Party

США також заблокували голосування за резолюцію Ради Безпеки ООН, яка закликала до глобального припинення вогню з метою колективної допомоги планеті, спустошеній спалахом захворювання.

Окрім цього, уряд пана Трампа прийняв рішення припинити фінансування ВООЗ, звинувативши організацію в бездіяльності під час пандемії.

Поки Вашингтон виявляє нерішучість, Пекін швидко й досить вправно використовує переваги, що з’явилися завдяки помилкам США, заповнюючи вакуум, щоб позиціонувати себе як глобального лідера в боротьбі з пандемією. Китай працює над пропагуванням свої державної системи, наданням матеріальної допомоги іншим країнам і навіть організацією дій інших урядів.

Відверто сміливу поведінку Китаю важко переоцінити. Зрештою, саме помилки Пекіна – особливо його початкові зусилля приховати інформацію про серйозність спалаху вірусу та його поширення – стали одними з головних причин кризи, яка наразі охопила більшу частину світу. Однак Пекін усвідомлює, що, якщо він буде сприйматися як лідер в умовах протидії коронавірусу і його наслідків, а Вашингтон навпаки вважатиметься нездатним чи не охочим займати цю позицію, роль Китаю у світовій політиці може кардинально змінитися. То як КНР намагається використати такий стан справ?

1.Пропаганда

Пекін розпочав широко транслювати ранні ознаки успіху подолання кризи, намагаючись завдяки цьому перекрити попереднє невдале управління пандемією та зробити Китай важливим гравцем у майбутньому глобальному відновленні. Головний меседж, який він поширює, – це передбачуваний успіх Пекіна в боротьбі з вірусом. Постійний потік пропагандистських статей, твітів і публічних повідомлень різними мовами висвітлює досягнення Китаю та підкреслює ефективність його моделі внутрішнього управління.

Вас може зацікавити: Супермаркет пропаганди: КНР (частина перша)

Вигідному висвітленню цього меседжу посприяли сумнівні зусилля з протидії COVID-19 на Заході, особливо в Сполучених Штатах, – неспроможність забезпечити достатню кількість наборів для тестування, через що тест на захворювання пройшло порівняно мало людей у пропорції до населення або постійне розхитування урядом Трампа державної інфраструктури реагування на кризу. Пекін використав можливість, яка з’явилася завдяки американській дезорганізації, щоб через державні ЗМІ та дипломатів регулярно нагадувати світовій аудиторії про перевагу зусиль Китаю, якому вдалося стабілізувати ситуацію у своїй країні і який тепер надає допомогу іншим, а також критикувати «безвідповідальність і некомпетентність» так званої політичної еліти у Вашингтоні, яка є більш зацікавленою в поширенні дезінформації та наклепах на Китай замість того, щоб дбати про власну країну й захист своїх громадян від вірусу.

Матеріальна допомога

Сі Цзіньпін розуміє, що забезпечення загальносвітових благ може посприяти визнанню лідерства країни. Останні кілька років зовнішньополітичний апарат Китаю займався підготовкою реформ для «глобального врядування», і спалах коронавірусу виглядає як можливість втілити цю теорію у життя. Чи дійсно це так?

Спочатку варто розглянути прояви матеріальної допомоги Китаю, яка включає в себе маски, респіратори, апарати штучної вентиляції легень та ліки. На початку кризи Китай придбав, виготовив і отримав в якості допомоги величезні кількості цих товарів. Тепер він має змогу роздавати їх іншим країнам.

Коли жодна європейська держава не відповіла на терміновий запит про допомогу від Італії, якій не вистачало медичного обладнання та засобів захисту, Пекін публічно зобов’язався надіслати 1 тис. апаратів штучної вентиляції легень, 2 млн масок, 100 тис. респіраторів, 20 тис. захисних костюмів та 50 тис. тестових наборів. Окрім цього, Китай відправив медичні бригади та 250 тис. масок до Ірану, а також надав допомогу Сербії, президент якої визнав європейську солідарність «казкою» і заявив, що «єдиною країною, яка може нам допомогти, є Китай». Співзасновник Alibaba Джек Ма пообіцяв надіслати велику кількість тестових наборів і масок до Сполучених Штатів, а також 20 тис. тестових наборів і 100 тис. масок у кожну з 54 країн Африки.

Вам варто знати: Континент надії чи нова ціль неоколоніалізму: як Африку бачать США і Китай?

Перевага Пекіна в матеріальній допомозі посилюється простим фактом: велика частина того, що використовує світ для боротьби з коронавірусом, виробляється в Китаї. Ще до пандемії коронавірусу Китай був головним виробником хірургічних масок; тепер, завдяки промисловій мобілізації, виробництво масок збільшилося в десятки разів, надавши країні можливість ділитися ними зі світом. Він також виробляє приблизно половину респіраторів N95, які є важливими для захисту медичних працівників. КНР також змусила свої закордонні заводи виготовляти ці респіратори, а потім продавати їх безпосередньо китайському уряду. Крім того, Китай виробляє переважну більшість активних фармацевтичних інгредієнтів, необхідних для виготовлення антибіотиків, що мають вирішальне значення для боротьби зі вторинними проявами COVID-19. Таким чином, матеріальна допомога стала ще одним інструментом зовнішньої політики Пекіна.

На відміну від Китаю, Сполученим Штатам не вистачає ресурсів та можливостей для задоволення багатьох власних потреб, не кажучи вже про надання допомоги іншим постраждалим від кризи країнам. У Стратегічному національному запасі США, державному резерві найнеобхідніших медичних предметів, знаходиться лише один відсоток від необхідної кількості масок і респіраторів і, можливо, десять відсотків апаратів штучної вентиляції легень, необхідних для боротьби з пандемією. Решту доводиться поповнювати імпортом з Китаю або швидким нарощуванням внутрішнього виробництва. Аналогічно, частка КНР на американському ринку антибіотиків становить понад 95 відсотків, причому більшість інгредієнтів не можуть бути вироблені в США. Хоч Вашингтон і пропонував допомогу Китаю та іншим країнам на початку кризи, наразі США неспроможні продовжувати, оскільки дуже швидко зростають власні потреби країни. Пекін зі свого боку пропонує допомогу саме тоді, коли глобальна потреба в ній найбільша.

Дипломатія

Однак кризова реакція стосується не лише матеріальних благ. Під епідемії Еболи у 2014–2015 роках США створили та очолили коаліцію з десятків країн для протидії розповсюдженню хвороби. Уряд пана Трампа поки що уникає ролі лідера в боротьбі з коронавірусом і його глобальними наслідками, навіть взаємодія з союзниками відійшла на другий план. Наприклад, Вашингтон не попередив своїх європейських колег про встановлення заборони на поїздки з Європи.

Китай навпаки провів потужну дипломатичну кампанію для того, щоб скликати десятки країн і сотні чиновників, здебільшого за допомогою відеоконференцій, для обміну інформацією про коронавірус та поширення власного досвіду боротьби з ним. Так само, як і звичайна дипломатія Китаю, такі зустрічі в значній мірі проводяться на регіональному рівні або через регіональні органи. Вони включають у себе зв’язок з країнами центральної та східної Європи через механізм «17 + 1», із секретаріатом Шанхайської організації співробітництва, з десятьма тихоокеанськими острівними державами, а також з іншими країнами в Африці, Європі та Азії.

Пекін також не забуває старанно працювати над інформуванням світової громадськості про такі ініціативи. Практично кожна стаття на першій сторінці його головних видань, орієнтованих на іноземних громадян, висвітлює зусилля Китаю з надання допомоги різним країнам через відправлення необхідних товарів та наданням важливої інформації, підкреслюючи перевагу підходу Пекіна.

Час вітати нового лідера?

Хоч пандемія і змінює світ, найімовірніше, Китай не отримає з неї значної користі, а Сполучені Штати збережуть за собою позицію світового лідера, про що говоримо далі.

По-перше, м’яка сила Китаю, тобто його здатність приваблювати своєю культурою, політичними ідеалами й програмами, все ще значно програє американській, і пандемія не допоможе Пекіну змінити такий стан речей. Звичайно, некомпетентність реакції на кризу зашкодила м'якій силі Сполучених Штатів, але в цьому вимірі дипломатії вони все ще далеко попереду. До значних зусиль Пекіна відновити свою м'яку силу в умовах пандемії в Європі та інших країнах поставилися скептично. Передусім це відбулося через те, що м'яка сила спирається на привабливість, а не на пропаганду, яку так старанно поширює КНР.

Дізнавайтеся більше: М’яка сила як інструмент зовнішньої політики Китаю

У вимірі м'якої сили Китай починає зі слабкої позиції. Незважаючи на значні зусилля, що докладалися з моменту проголошення колишнім президентом Ху Цзінтао мети підвищення м'якої сили країни у 2007 році, Пекін власноруч створив перешкоди для досягнення цієї цілі, загостривши територіальні суперечки із сусідніми країнами та наполягаючи на репресивному партійному контролі, що перешкоджає повноцінному розвитку суспільства. У всесвітньому рейтингу м’якої сили Китай займає лише 27 позицію, у той час як перші місця належать демократіям.

По-друге, у вимірі жорсткої сили, тобто здатності до примусу, що забезпечується​​військовою та економічною могутністю країни, перевага також залишається в Сполучених Штатів, незважаючи на пандемію. Безперечно, криза, спричинена коронавірусом, завдала серйозних ударів як американській, так і китайській економіці. І хоч до пандемії економіка Китаю зросла до двох третин розміру економіки Сполучених Штатів, Пекін вступив у кризу зі сповільненням темпів зростання та скороченням експорту. Окрім цього, криза виявила потребу Китаю у великих витратах на реформування своєї системи охорони здоров'я.

КНР також вкладає значні кошти у військову потужність, але залишається далеко позаду Сполучених Штатів і може уповільнити свої військові інвестиції в умовах більш несприятливого бюджетного клімату.

По-третє, США мають геополітичні переваги, які зберігатимуться, незважаючи на пандемію. З точки зору географії, Сполучені Штати межують з океанами та відносно доброзичливими сусідами, тоді як Китай має територіальні суперечки з Брунеєм, Індією, Індонезією, Японією, Малайзією, Філіппінами, Тайванем та В'єтнамом.

Цікаво знати: Тайванська проблема: чи можливе возз’єднання Китаю з Китаєм?

З точки зору енергетики, революція в галузі сланцевої нафти та газу перетворила США з імпортера енергії на чистого експортера. Китай, з іншого боку, сильно залежить від імпорту енергії, що надходить через Перську затоку та Індійський океан, де США мають військово-морську перевагу.

Сполучені Штати також мають демографічні козирі. Згідно з дослідженням Адель Хаютін зі Стенфордського університету, протягом наступного півтора десятиліття чисельність робочої сили у США, ймовірно, зросте на 5 відсотків, а у Китаї зменшиться на 9 відсотків, головним чином внаслідок його колишньої політики щодо однієї дитини у сім’ї.

І, звичайно, могутність США також є результатом того, що їхні науково-дослідницькі університети посідають передову позицію у сфері розробки ключових технологій, як-от біотехнологій, нанотехнологій та інформаційних технологій.

Висновки

Основною перевагою Китаю в його прагненні до світового лідерства – в умовах пандемії і в більш широкому плані – стала неефективна протидія США коронакризі, спричинена передусім некомпетентним управлінням адміністрації президента, а також її зовнішньополітичною позиціяєю «Америка передусім», яка в цілому підкреслює американський націоналізм, протекціонізм та ізоляціонізм. Таким чином, кінцевий успіх прагнення Китаю залежатиме більшою мірою  від того, що відбуватиметься у Вашингтоні, ніж від рішень Пекіна.

В умовах кризи, що склалася, США все ще можуть повернути собі втрачену репутацію, якщо виявляться здатними зробити те, що очікується від світового лідера: вдало реагувати на проблему у своїй країні, забезпечувати глобальні суспільні блага і координувати міжнародне реагування на кризу.

Автор — Наталія Деркач, експертка з міжнародних комунікацій Аналітичного центру ADASTRA