Чи вдасться росії розхитати Молдову?
Багатотисячні протести проросійської партії, «теракти СБУ» в «Придністров’ї» та нереалізований російський десант у Кишиневі – лише частина з найгучніших за останній час новин з Молдови, яку кремль, вочевидь, все ніяк не припиняє спроб розхитати. Повалення проєвропейського уряду Маї Санду та повернення Молдови в проросійську обойму справді допомогло би відволікти політичну та військову увагу України від підготовки до анонсованого контрнаступу ЗСУ. А проте, чітке розуміння російської загрози молдовською владою та розвідувальна допомога Києва поки що не дають москві шансів реалізувати свій агресивний сценарій. Тож що сьогодні відбувається в нашій південно-західній сусідці, перед якими викликами стоїть уряд Маї Санду та чи може кремль вивести ситуацію в Молдові на новий рівень небезпеки – розбираємося в актуальній статті.
Протести російської агентури
З вересня 2022 р. в Молдові не вщухають демонстрації, очолювані партією «Шор» та комуністами. Основна передумова протестних рухів полягає в погіршенні економічної ситуації. І дійсно, минулий рік став досить важким з економічної точки зору періодом для Молдови, про що свідчать:
- падіння ВВП на 5,9%;
- рекордний рівень інфляції за останні 20 років – 30,24%;
- зниження реальної середньомісячної заробітної плати на 10,6%.
При цьому економічне падіння відбувається на тлі тривалої епідеміологічної та енергетичної кризи, а також російсько-української війни. Детальніше про вплив цих факторів на Молдову читайте в попередній статті: Євроінтеграційний супутник України: успіхи й загрози для Молдови на європейському шляху.
Кризовий стан у країні створив значне підґрунтя для спекуляцій проросійської опозиції, котра почала ще активніше культивувати недовіру до президентки Маї Санду та уряду Наталії Гаврилиці. Скориставшись черговим підвищенням цін на газ наприкінці літа 2022 р., партія «Шор» почала організовувати регулярні протести, до яких доєдналися також і партії соціалістів та комуністів Республіки Молдова.
«Шор» – це політсила бізнесмена Ілана Шора, який у 2019 році втік із Молдови через звинувачення в крадіжці мільярда доларів із трьох на той момент підконтрольних йому банків. Наразі він засуджений на 7,5 років та перебуває в міжнародному розшуку, проживає в Ізраїлі, звідки і керує протестами. Партія має 6/101 місць у парламенті та активно просуває російські наративи в Молдові, виступає за зближення з росією, має підтримку кремля та фсб.
Партія соціалістів Республіки Молдова – політичний рух, почесним головою якого є колишній президент Ігор Додон (2016-2020 рр.). Під час свого президентства активно лобіював налагодження стратегічних відносин із росією. Є фігурантом декількох корупційних скандалів та кримінальних справ. Був неодноразово помічений в отриманні зарплати від російських покровителів як під час президентства, так і після. Партія соціалістів входить до однієї фракції з комуністами, котра має 31/101 місць у парламенті Молдови. Всіляко гальмує євроінтеграцію країни та сприяє зближенню з рф.
Партія комуністів Республіки Молдова, очолювана експрезидентом Владіміром Вороніним (2001-2009 рр.), також активно виступає за зближення з росією, хоча під час перебування при владі сприяла євроінтеграції Молдови. Наразі її політика йде у фарватері соціалістів.
Основними вимогами протестувальників є відставка уряду та президентки, розпуск парламенту та дострокові вибори. Крім того, опозиція закликає до зміцнення російсько-молдовських відносин, недопущення втягування Молдови у війну, яка за словами протестувальників є війною НАТО та росії, та зупинки переслідування Шора та Додона за кримінальні злочини.
Численність таких протестів наразі становить від кількох сотень до тисяч осіб, що навіть для Молдови не є значним числом. При цьому, як повідомляють ЗМІ, на мітингах були помічені проплачені протестувальники та організовані підвози.
З огляду на характер, вимоги та учасників протестів, дані рухи мають на меті декілька цілей:
o Передвиборча агітація. Восени 2023 року в Молдові пройдуть загальні місцеві вибори, а вже у 2024 році – президентські. До цього часу опозиція планує здобути політичні очки, а тому вона активно спекулює на болючих для молдван темах та обіцяє вирішити всі їхні проблеми за умови перемоги.
Типові приклади популізму, до якого вдаються лідери проросійської опозиції.
o Дискредитація влади. Іншою стороною передвиборчої гонки є провокація влади на жорсткі дії з метою підриву довіри громадян. Протести є прекрасним інструментом для цієї цілі, адже кожен мітинг супроводжується провокаціями та порушеннями громадського порядку, а в результаті – затриманнями та сутичками з поліцією. Це дає змогу опозиціонерам вкотре заклеймити владу за авторитарні методи та навіть вимагати проведення дострокових виборів.
o Дестабілізація країни. З огляду на зв’язки організаторів мітингів із росією ціллю протестів є створення кризової ситуації в державі. Наразі роль демонстрацій полягає в підтриманні постійної напруги в країні та створенні відчуття тліючої революції в суспільстві. У подальшому це може бути використано кремлем або для продовження передвиборчої агітації за проросійські популістичні рухи, або для стимулювання Молдови до визнання так званого Придністров’я та зближення з росією, або ж для державного перевороту. У будь-якому разі кінцевою ціллю москви є захоплення влади в Молдові, і протести створюють умови для цього.
Для врегулювання протестів влада використовує метод батога та пряника. З одного боку, поліція досить ефективно обмежує провокації мітингувальників, не допустивши за пів року протестів критичних масових заворушень та не здійснивши помітних порушень прав громадян. З іншого ж боку, уряд йде на компроміси з вимогами протесту, демонструючи для всього суспільства готовність до діалогу. Так, із листопада 2022 до березня 2023 р. уряд Молдови надавав допомогу громадянам в оплаті рахунків за газ, опалення та світло, що по-суті було першочерговою метою протесту.
Також у лютому подала у відставку прем’єр-міністерка Наталія Гаврилиця, чого й вимагав протест. Таким чином для влади це стало «моральним перезавантаженням», адже традиційно в Молдові саме посада прем’єр-міністра асоціювалась із кризами в країні. До слова, новим прем’єром став радник Санду з питань оборони та нацбезпеки й колишній очільник МВС Дорін Речан, котрий висловлювався за підвищення обороноздатності країни та демілітаризацію Придністров’я.
Загальні настрої в країні
З огляду на той факт, що протести опозиції є політтехнологічним інструментом проросійських політиків, варто поглянути, чи має Санду підтримку серед населення.
Згідно з нещодавніми опитуваннями, проведеними IDIS, Барометром суспільної думки та Міжнародним республіканським інститутом, Маї Санду довіряє від 35% до 42% громадян. При цьому Санду є більш привабливою політикинею та кандидаткою в президенти в порівнянні з іншими претендентами. Щодо партії Маї Санду, то на наступних виборах її готові підтримати від 24% до 36% громадян, що робить її найпопулярнішою політсилою.
Хоча варто зазначити, що за різними даними відставання опозиції є не таким і великим. Блоку комуністів та соціалістів готові віддати голоси від 16% до 20% виборців, а партії «Шор» – від 7% до 10%. Додону довіряють 32-45% громадян, а Шору – 25-41%.
Вас може зацікавити: Кремлівська вісь: хто та як підтримує агресію рф проти України?
Характерною рисою усіх проаналізованих соцопитувань є велика частка громадян що або не визначилася з тим, яку силу вони підтримують, або висловлюються проти всіх. За різними підрахунками така частка становить не менше третини всіх опитаних.
Цікавими також є результати опитування думки щодо протестів опозиції, проведених Барометром суспільної думки. 60% респондентів переконані, що протести є проплаченими, а 29% вважають їх щирими.
Щодо загальної оцінки стану речей, то за даними опитувань 55% респондентів схильні думати, що у 2023 році ситуація в країні або не зміниться, або погіршиться, 64% вважають що держава рухається в неправильному напрямі, а 83% оцінюють ситуацію в Молдові як нестабільну.
Тому хоча й Санду та її партія мають вищий рівень підтримки, напружена ситуація в країні та велика кількість громадян, що ще не визначилися з підтримкою тієї чи іншої політсили, створюють загрозливу ситуацію для влади та роблять майбутні місцеві та президентські вибори погано прогнозованими на цьому етапі.
Російський десант та антиросійська боротьба Санду
Як ми зазначали раніше, однією з цілей протестів є дестабілізація ситуації, що допоможе росії здійснити спробу перевороту. Окрім теоретичних припущень аналітиків щодо такої можливості, загроза перевороту вже неодноразово проговорювалась у публічному просторі на найвищому рівні. Президент України Володимир Зеленський заявляв про передачу Україною Молдові розвідданих із російськими планами таких операцій, а також попереджав про можливу висадку десанту в Кишиневі.
Зі свого боку Мая Санду зазначила, що розвідка Молдови підтвердила інформацію про сценарій, за яким російські та проросійські сили здійснили б напади на державні установи із захопленням заручників. Голова Служби розвідки та безпеки Республіки Молдова Александру Мустядж зазначав, що країна серйозно розглядає сценарій повномасштабного сухопутного вторгнення росіян у випадку їхніх успіхів на території України. За інформацією від Національної поліції Молдови, правоохоронці вже попередили спробу дестабілізації, провівши затримання організованих груп провокаторів.
На додачу, за ствердженнями журналістів-розслідувачів, кремль підготував документ «Стратегические цели Российской Федерации в Республике Молдова», у якому прописаний план щодо захоплення країни до 2030 року. План включає дії в трьох секторах – гуманітарному, економічному і військовому – та має на меті перетворення Молдови на маріонетку на кшталт Білорусі.
Та чи готується Санду і уряд протистояти цим загрозам? Розгляньмо цілі рф, прописані в стратегії на 2022 рік та оцінімо дії Молдови щодо протидії цим викликам.
Гуманітарний сектор
Ціль 1. Нейтралізувати спроби обмежити діяльність російських та проросійських ЗМІ в Республіці Молдова
Рішенням Національної комісії з надзвичайних ситуацій у грудні 2022 було призупинено ліцензії шести телеканалів, серед яких: TV6, Orhei TV, Primul in Moldova, Accent TV, NTV Moldova та RTR Moldova. Усі вони пов’язані із засудженим у Молдові бізнесменом Іланом Шором та ретранслювали російську пропаганду.
Ціль 2. Створити мережу неурядових організацій, які сприятимуть розвитку російсько-молдовських відносин
Акція «бєзсмєртний полк» у Кишиневі. 9 травня 2022 року. Andrei Mardari/NewsMaker
Ціль 3. Завершити підготовку та підписати двосторонні угоди про взаємне визнання освіти, кваліфікацій та вчених ступенів, а також угоду про пенсійне забезпечення.
Російсько-молдовські гуманітарні договори залишаються застарілими та неефективними, а Кишинів уже розпочав процес денонсації певних угод, підписаних у рамках СНД. У перспективі це має призвести до повного виходу з організації.
Економічний сектор
Ціль 1. Зберегти обсяги та правову базу для постачання російського природного газу
У грудні 2022 р. частка російського газу в системі Молдови склала 60%, тоді як у 2020 р. московія постачала мінімум 90% необхідного блакитного палива.
Ціль 2. Активізувати роботу Міжурядової комісії з економічного співробітництва між росією та Молдовою для збільшення обсягів двосторонньої торгівлі.
Молдова не приєдналась до економічних санкцій проти росії (хоча враховуючи вкрай малий економічний вплив країни, санкції радше зашкодили б Кишиневу, а не москві).
Військовий сектор
Ціль 1. Нейтралізувати ініціативи Молдови, спрямовані на ліквідацію російської військової присутності в Придністров'ї
Санду та Уряд не змінили під тиском росії свою позицію та продовжили наголошувати на необхідності виведення російського контингенту з так званого Придністров’я При цьому, пріоритетом Кишинева залишається саме мирна демілітаризація окупованого лівобережжя.
Ціль 2. Змусити керівництво Молдови відмовитись від заходів політичного та економічного тиску на Придністров'я
Попри офіційний нейтральний статус Кишинів розпочав публічно роздумувати про членство в НАТО. Відтак, Мая Санду зняла табу на заборону обговорення можливого відходу від нейтралітету, зазначивши що «зараз йде серйозна дискусія про нашу здатність захищати себе, чи можемо ми зробити це самі, чи нам варто бути частиною більшого альянсу».
Крім того, восени 2022 р. Молдова вперше взяла участь у зустрічі глав МЗС країн-учасниць Північноатлантичного альянсу, а в лютому 2023 р. прем’єр-міністерка країни провела зустріч із заступником генсека НАТО, на якій обговорювалося поглиблення співробітництва Молдови та Альянсу. І хоча наївно сподіватись, що Молдова почне рух до членства в НАТО в найближчому майбутньому, риторика та дії Кишинева свідчать про те, що при збільшенні загрози національній безпеці країна може вдатись до перегляду своїх принципів.
Міністр закордонних справ та європейської інтеграції Молдови Ніколає Попеску на саміті очільників МЗС країн НАТО в Бухаресті. Twitter
Окрім символічного зближення з НАТО Молдова розпочала процес переозброєння країни та посилення спроможностей власних збройних сил. Модернізація армії була оголошена пріоритетом для уряду, а оборонний бюджет на 2023 р. був збільшений на 68%. Крім того, активізувалася робота із західними партнерами: в рамках міжнародної технічної допомоги країна отримала 19 бронетранспортерів від Німеччини, а також пакет нелетальної допомоги для протидії дезінформації від НАТО. Крім того, за словами Маї Санду, країна надіслала запит щодо отримання систем ППО від партнерів.
Ціль 3. Відкрити Генеральне консульство в Комраті, столиці Гагаузії
І хоча росія та проросійскі політики в Гагаузії (автономне територіальне утворення на півдні Молдови) вже декілька років намагаються відкрити консульство в Комраті, успіхів такі ініціативи не мали. Утім, глава Гагаузії підтримує тісні стосунки з посольством рф у Молдові та є доволі частим гостем у москві.
Більше про особливості цього регіону, а також про проросійскість його населення читайте в матеріалі: Не Придністров'ям єдиним: як Молдова (не) збираться вирішувативати протиріччя із Гагаузією
Тому можемо стверджувати, що за 2022 рік Молдова переосмислила своє ставлення до гібридних загроз з боку росії та почала протидіяти їм. Утім, ці всі дії можуть залишитися напівмірами, якщо Кишинів не продовжить дистанціюватись від москви та активно боротися з проросійською п’ятою колоною.
«Вторгнення ЗСУ» та «теракти СБУ»: фейкові новини з неіснуючої країни
Після початку повномасштабного вторгнення московитів в Україну, проблема російського контингенту на лівому березі Дністра стала ще більш загрозливою для Києва.
Раніше ми вже розглядали сценарії розвитку подій у Придністров’ї, тож запрошуємо до прочитання: Придністров’я в російсько-українській війні: три сценарії розвитку подій.
Зазначимо, що з часу написання нашого матеріалу вище очільники Придністров’я та російські пропагандисти не перестали грати на цій темі, а навпаки періодично намагаються загострити ситуацію, створивши напругу як для Кишинева, так і для нас. Серед останніх фейкових новин: «плани України» вторгнутись до Придністров’я та «спроба СБУ» здійснити теракт проти делегації ОБСЄ під час їхнього перебування на території сепаратистського утворення.
Такі провокативні заяви змушують розвідувальні та безпекові управління Молдови та України ретельніше слідкувати за цим анклавом руского міра, а також відволікають Сили оборони України на прикриття лінії розмежування з сепаратистами. Очевидно, що Придністров’я тут грає роль відволікаючого фактору, відтягуючи ресурси України від повномасштабної війни та посилюючи безпекову кризу для Молдови.
Та чи збирається Україна закрити питання Придністров’я? Згідно з риторикою вищого віськово-політичного керівництва, наразі ми не маємо в планах самостійно проводити операції на території утворення. Але при наявності реальної загрози вторгнення з боку Придністров’я та при узгодженні дій із Молдовою, задля уникнення трактування дій Києва як агресії проти Кишинева, Україна готова застосувати силу. Наразі ж обидві сторони проводять координаційні заходи, про що свідчить уже згадувана передача Україною розвідданих про можливу спробу перевороту. Крім того, Зеленський запропонував використати досвід України для деокупації Придністров'я та створити дипломатичний майданчик на кшталт Кримської платформи.
Євроінтеграція на часі?
На тлі всіх вищезгаданих процесів Молдова продовжує прагнути членства в ЄС. У лютому 2023 Єврокомісія опублікувала аналітичний документ з оцінкою перетворень у Молдові, що можна вважати однією з найважливіших оцінок для євроінтеграції. Порівнюючи дану аналітику з подібними оцінками попередніх років, можна констатувати, що за рік Кишинів не просунувся в реформах. Проблемними сторонами Молдови традиційно залишаються незакінчена реформа правосуддя, відсутність ефективної антикорупційної системи та організована злочинність. Прогрес в даних питаннях є критично важливим для держави, адже саме ці реформи є ключовими для євроінтеграції.
Досить позитивну динаміку показує торгівля між Кишиневом та Брюсселем: у 2022 році молдовський експорт зріс на 32%, а кількість компаній, що працює з ЄС, зросла до 2000, що становить 70% експортного бізнесу країни. При цьому, європейський експорт у Молдову також зріс на 32,6% та склав майже половину усіх товарів, імпортованих країною.
Попри те, що за майже рік у статусі кандидата на членство Молдова не здійснила відчутного прогресу, представники влади заявляли, що прагнуть розпочати передвступні переговори у 2023 році. За словами Санду, вже у 2030 році Молдова має бути членом ЄС, що за умови поточного стану та темпів здійснення реформ, є досить сміливою заявою.
Резюме
1. Мітинги в Молдові є політтехнологічним ходом проросійської опозиції напередодні виборів, а також одним із інструментів гібридної агресії кремля проти країни. Вірогідно, що дані протести продовжуватимуться далі і ставатимуть більш провокативними ближче до виборів восени 2023 р.
2. Беручи до уваги незадоволення суспільства та велику частку громадян, що не підтримують жодну з партій, є імовірність зростання популярності проросійських популістичних партій. З огляду на той факт, що влада не зможе вивести країну з кризи та підвищити цим рейтинги, Санду та її команда також радше вдаватимуться до маніпуляцій, створюючи «історії успіху» в різних другорядних сферах та продаючи їх суспільству.
3. У порівнянні з минулим заграванням Кишинева з москвою, 2022 рік став роком серйозної русофобії (у позитивному значенні цього слова). Утім, успіх боротьби з російською агентурою залежатиме від того, чи піде Молдова далі. Чи будуть остаточно закриті проросійські помийні ЗМІ? Чи будуть обмежені російські неурядові проросійські організації? Чи будуть притягнені до відповідальності сепаратисти та державні зрадники? Усе це – відкриті питання для Молдови, а з огляду на досвід України, котра навіть за умови повномасштабної війни з росією не провела належне очищення від проросійської п’ятої колони, значних успіхів від Кишинева в цьому питанні не варто чекати.
4. Придністров’я продовжує грати роль фальш-цілі, час від часу провокуючи нас, або стаючи предметом пропаганди. Такий стан справ, вочевидь, влаштовує росію, адже відтягує нашу увагу на це сепаратистське утворення та дає змогу час від часу лякати нас західним фронтом, а Молдову початком війни на її території.
5. Євроінтеграція Молдови наразі рухається зі швидкістю пів реформи в рік, що, звісно, негативно впливає як на рейтинг Санду, так і на єврооптимізм у Брюсселі та Кишиневі.
Автор – Станіслав Ковальчук, експерт із Центрально-Східної Європи Аналітичного центру ADASTRA
Якщо наші матеріали приносять вам користь, підтримайте роботу центру на Патреоні. Цим ви робите свій внесок у розвиток вітчизняної аналітики