PER ASPERA – AD ASTRA

I THINK TANK


PER ASPERA – AD ASTRA

I THINK TANK


Cмерть Левіафана: що чекає на «Ісламську Державу»?

Cмерть Левіафана: що чекає на «Ісламську Державу»?

28 жовтня 2019 року в підвалі двоповерхового будинку на півночі Сирії себе підірвав очільник «Ісламської Держави» (ІД) Абу Бакр Аль-Багдаді, якого ще до його смерті охрестили «імператором міжнародного тероризму». Попри заявлену Дональдом Трампом американську міць, вбивство цього «сучого сина», згідно з визначенням президента США, стало лише фінальним акордом процесу розпаду ІД.

Сформувавшись у 2014 на фоні кризи регіонального порядку, тотальної нестабільності та громадянських війн у Сирії та Іраку, новостворена ісламська терористична група поставила собі на меті сформувати повноцінне державоподібне утворення. Проте вже в 2019 ІД доживає свої останні дні. Як будуть розвиватися події у майбутньому, чи можливе злиття ІД з іншими терористичними угрупованнями, та на що чекати європейцям, які воювали за «Ісламську Державу»? – розповідаємо далі.

Провал стратегії

З 2014 року діяльність «Ісламської Держави» була спробою вийти за рамки системи терористичних актів, метою яких, звичайно, було навести страх на суспільства країн Заходу, та які були націлені на те, щоб сама ІД час від часу з’являлася в їхньому інформаційному полі. Низка революцій 2011 року в арабських державах Магрибу та Близького Сходу під загальною назвою «Арабська весна» дозволили ІД докорінно змінити концепт розуміння власної ролі у світі: з колишньої парамілітарної «Армії Магді», яка утворилася внаслідок американської інтервенції до Іраку 2003 року, виросла терористична група, яка, на відміну від «Аль-Каїди», «Джаамат-і-іслямі» чи «Хізб ут-Тахріру» змогла набути постійних атрибутів державності.

Згідно з 7-ою статтею Конвенції Монтевідео (Конвенція про права та обов’язки держав) 1933 року, політичному утворенню потрібно мати 4 обов’язкові атрибути, щоб вважатися, власне, державою. До них входять, зокрема здійснення ефективного контролю над власною територією, на якій проживатиме населення майбутньої держави, та формування національного уряду, що буде вповноважений вступати у зовнішні зносини з іншими державами.

 У 2015 році, в період розквіту «Ісламської Держави», якому сприяло щедре фінансування з боку Катару, ОАЕ та Саудівської Аравії, організація здійснювала контроль над територією площею близько 250 000 км2. Населення, що проживало на території майбутнього халіфату, постійно сплачувало різні види податків, зокрема податки для немусульман чи податок за невідвідування мечеті п’ять разів на день. Усе це разом з експортом енергоносіїв та торгівлею наркотиками (переважно героїном з Афганістану) давало змогу щедро фінансувати армію джихадистів. Зі свого боку, ця армія підпорядковувалася вищому військовому командуванню, яке й формувало своєрідний «уряд» «Ісламської Держави». Позаочні домовленості з Саудівською Аравією, Катаром та ОАЕ цілком можна розглядати як здатність вступати у зовнішні зносини з  іншими державами.

Щоправда, з плином часу в ключових гравців близькосхідного регіону зникло зацікавлення в існуванні ІД як суб’єкту системи міжнародних відносин. Розірвання дипломатичних відносин між Катаром та Саудівською Аравією, спричинене бажанням емірату проводити відмінну від саудитів політику, поставило питання підтримки ІД у сирійській та іракській громадянських війнах на другий план, а формування альянсу Ірану, Туреччини та Сирії під патронатом Москви, яка вбачала у такому об’єднанні шлях для посилення власних позицій у регіоні, відкрило друге дихання військовим операціям президента Сирії Башара аль-Асада на території республіки.

Унаслідок регіональних домовленостей ІД перестали підтримувати великі держави: під натиском бомбардувань з боку Туреччини, Сирії, Росії, США та країн-членів НАТО від можливого спадкоємця Арабського халіфату, який панував на східній частині Сирії та західній частині Іраку, залишився лише контроль над поодинокими населеними пунктами в гірських районах Леванту.

Мапа Арабського халіфату в VII ст., колись могутньої імперії, утвореної нащадками пророка Мухаммеда

Мапа Арабського халіфату в VII ст., колись могутньої імперії, утвореної нащадками пророка Мухаммеда

Територія ІДІЛу – терористи утворили свою державу в серці колись могутнього Арабського хадліфату

Територія ІДІЛу – терористи утворили свою державу в серці колись могутнього Арабського хадліфату

Дві великі різниці

Беручи до уваги занепад етатичної версії ІД та часткову популярність серед населення Леванту ідей ісламського фундаменталізму, можна передбачити, що в найближчому майбутньому ІД чекає етап переформатування з держави у звичайне форматне терористичне угрупування, відхід від якого був проголошений у 2014 році. Проблема також полягає у тому, що сама ідея існування ІД у будь-якому вигляді стане «червоним полотном» для всіх країн регіону та для сирійсько-іракської розвідки чи служби безпеки.

ІД, отримавши стільки світової уваги, підписала собі смертний вирок: тепер для продовження власного існування угруповуванню потрібно шукати консенсусу з сильнішими терористичними організаціями. Вбивство Абу-Бакра аль-Багдаді, хоча й не є ключовим у зміні образу ІД, але відкриває шлях до примирення з «Аль-Каїдою», з очільником якої в Абу-Бакра був серйозний особистий конфлікт. Також об’єднання гілок ІД та «Аль-Каїди» не тільки на Близькому Сходу, а й в Африці, зокрема в регіоні Сахелю та в Південній Азії, потенційно створює для Заходу небачену раніше загрозу «терористичного, а не державоподібного типу».

Можливості об’єднання двох груп також сприяють такі фактори: обидві організації поділяють подібну ідеологію –  ворожнеча між ними була скоріше результатом особистої ненависті їхніх лідерів, ніж розбіжностей в основних переконаннях. Також «Ісламська Держава» вже не є такою привабливою альтернативою для іноземних бійців чи сирійських новобранців, тоді як «Аль-Каїді» на даному етапі більш ніж вистачає власного людського ресурсу.

Валіза – вокзал – Відень

Щоправда, будь-які переформатування чи злиття угруповання констатують лише один факт: колишня велич невдалої спроби відродження Арабського халіфату втрачена, а це означає, що з нею на міжнародному порядку денному з’являється питання притягнення до відповідальності людей, які воювали за «Ісламську Державу». Якщо у випадку арабських громадян держави готові здійснювати правосуддя, то європейських громадян уряди арабських країн хотіли б депортувати до Старого світу, уникнувши низки політико-правових проблем.

З іншого боку, остерігаючись нової хвилі екстремізму та тероризму в ЄС, чергової втрати власних рейтингів та бурхливого розвитку ісламофобії, на якій продовжують грати праворадикальні партії, європейські столиці (Відень, Париж, Берлін, Берн) не хочуть репатріювати власних громадян. Навіть навпаки, у національних парламентах усе більше політиків закликають заборонити колишнім бойовикам ІД повертатися до своєї юридичної батьківщини, позбавити права на консульську допомогу чи навіть позбавити громадянства. Інституційно ЄС максимально дистанціювався від даного процесу: комісари ЄС неодноразово заявляли, що тягар рішення про репатріацію громадян лежить виключно на державах-членах.

Країни ЄС, мотивуючи неможливістю збору доказів, хотіли б делегувати право судити власних громадян Іраку та Сирії: міжнародне право визначає можливість встановлення юрисдикції державами, в яких був скоєний злочин, так і в державах, чиїми громадянами цей злочин було скоєно. У поодиноких випадках Швейцарія та Велика Британія вже застосовують практику позбавлення громадянства. У майбутньому ця практика може перетворитися на прецедент, а колишні громадяни ЄС можуть стати «покинутою сірою масою», яка й залишатиметься родючим ґрунтом для будь-якого майбутнього сплеску ісламського фундаменталізму.

Висновок

Попри зміну системи міжнародних відносин та появу нових її акторів, держава залишається найважливішим політичним інститутом у світі. «Ісламська Держава» яскраво продемонструвала, що навіть терористичні рухи хочуть набувати все більшу кількість етатичних елементів для підвищення власного статусу та стабілізації внутрішньої ситуації. Щоправда, через зникнення потреби існування ІД в такому вигляді у більш впливових гравців регіону, таких як Катар чи Саудівська Аравія, можливий спадкоємець майбутнього «халіфату» перетворився на групу терористів, яка контролює декілька гірських сіл і лише користується гучною назвою.

Процес переосмислення нових реалій для «Ісламської Держави» найпевніше призведе до об’єднання з колишніми ворогами – інакше ж ІД розпорошиться на десятки чи навіть сотні мікроскопічних терористичних груп. У будь-якому випадку, спадок «халіфату третього тисячоліття» назавжди втрачено: залишилася тільки історія, група еліт, які намагаються цей спадок розділити, та тисячі людей, викинутих зі старої реальності у новий світ, який не готовий їх прийняти.

Автор – Віктор Карвацький, СЕО Аналітичного центру «Ad Astra»