Еквадор 2023: політична криза, наркотрафік та протести
Упродовж останніх двох років головна увага в Латинській Америці була прикута до великих країн та гучних подій. Вибори в Бразилії, діяльність президента Лули та інфляція в Аргентині тощо. Водночас в Еквадорі в цей час відбувалися вкрай складні політичні й соціальні процеси. Усе частіше ця країна стала фігурувати в новинах серед лідерів із рівнів насильства та злочинності, а також із темою перманентної політичної кризи. Проте зрозуміло, що така ситуація складалася протягом тривалого часу.
Що відбувається в Еквадорі у 2023 році? Як і чому ця країна зазнала погіршення криміногенної ситуації? Якими є перспективи позитивних змін? Відповідаємо на ці запитання в новому матеріалі
Президентство Гільєрмо Лассо та основні суспільні виклики
У квітні 2021 р. в Еквадорі сталася історична подія. Перемогу на президентських виборах здобув правоцентристський кандидат Гільєрмо Лассо, перервавши майже 15 річне перебування при владі представників «корреїзму» – лівоцентристської популістської течії. Ефект від цієї події був ще більшим з огляду на те, що саме тоді у всіх сусідніх країнах до влади прийшли ліві уряди. На цьому тлі Еквадор на чолі з Лассо виглядав «білою вороною» в регіоні. Та чи вдалося правоцентристському президенту країни втілити свої плани та якою є поточна ситуація в Еквадорі? Аналізуємо детальніше.
На момент обрання перед Лассо стояли три основних виклики:
- епідеміологічний – через пандемію Covid-19 і необхідність проведення вакцинації;
- соціально-економічний – загострення проблеми безробіття та майнового розшарування, протестні рухи корінних народів проти розширення видобувних галузей на їхніх територіях;
- безпековий – поступове зростання рівня злочинності, особливо у вигляді «тюремних війн» між бандами.
Фундаментальною засадою для успішної діяльності президента в будь-якій країні є взаємодія з парламентом. В Еквадорі Гільєрмо Лассо мав долати вищенаведені виклики в умовах абсолютно опозиційного парламенту, де президентська партія посідала лише п’яте місце в рейтингу.
Читайте також: Як президентські вибори 2021 року змінили політичний ландшафт Еквадору
В аспекті вакцинації та покращення епідеміологічної ситуації Лассо дійсно вдалося досягнути успіхів. Якщо 24 травня 2021 р., у день інавгурації нового президента, в Еквадорі було всього 3 % повністю вакцинованого населення і 11 % людей отримали хоча б одну дозу вакцини, то вже через півроку в Еквадорі нараховувалося 65 % повністю вакцинованого населення. Тобто загалом пандемію в країні було подолано доволі успішно.
Протестний рух в Еквадорі
Однак із соціально-економічною ситуацією в Еквадорі все виявилося значно складніше. Практично кожен місяць із моменту обрання Гільєрмо Лассо президентом у країні відбувалися протести більшого або меншого масштабу. Головною причиною для них було зменшення державних субсидій на паливо, а також вимоги збільшити фінансування освіти й охорони здоровʼя. Основною рушійною силою цих страйків є спільноти корінних народів, які є найбільш економічно вразливими в Еквадорі. Так, у червні 2022 країною прокотилася хвиля протестів, у результаті якої 6 людей загинуло, а близько 500 було поранено в сутичках із поліцією. Мітинги охопили буквально всі міста Еквадору. Напруга дійшла до того, що опозиція намагалася висунути імпічмент президенту через парламент, а уряд був змушений ввести в країні надзвичайний стан.
Протести в червні 2022 р. в Еквадорі паралізували всю країну. Найбільш активно проти президента Лассо виступили корінні народи. API
Вимогою протестувальників було зниження ціни на паливо на 40 центів, збільшення виплат малозабезпеченим родинам, списання боргів для незахищених прошарків населення. Уряду вдалося знайти компроміс, зокрема погодити зменшення вартості бензину на 15 центів.
Дізнавайтеся більше: Що насправді стоїть за протестами в Чилі?
Унаслідок цих протестів перед Лассо постала дилема того, звідки брати фінанси на виконання подібних зобов’язань. Зовнішнє кредитування через МВФ або Світовий банк вимагає зменшення бюджетних субсидій та посилення фіскальної дисципліни. Емісія в Еквадорі є неможливою через використання долара США як основної валюти. Можливим виходом із ситуації було б збільшення видобутку корисних копалин, експорт яких є надзвичайно прибутковим та приносить валютні надходження.
Проте цей варіант так само є недоступним для чинного президента Еквадору, тому що однією з умов угоди, якої було досягнуто із протестувальниками в червні 2022 р., є зобовʼязання не розвідувати нові поклади корисних копалин у зоні амазонських лісів, на територіях проживання корінних народів та в природних заповідниках. Тому можливості для інвестування в нафтову або гірничо-видобувну промисловість Еквадору значно обмежені. Із цього можна зрозуміти, що вирішення нагальних соціально-економічних проблем залишається під великим питанням.
Narcos Еквадор
Безперечно, найбільшим викликом для Лассо стало питання безпеки. Із 2020 року Еквадор переживає драматичне збільшення кількості вбивств, викликане поглибленням протистояння між великими злочинними угрупованнями. Певною мірою ця ситуація нагадує Центральну Америку. Справа в тому, що витіснення наркотрафіку з однієї країни спричиняє його «перетікання» до сусідніх держав. Якщо раніше Еквадор був лише транзитною територією для експорту психотропних речовин до країн Європи, США та Канади, то останнім часом він перетворився на місце для переробки сировини колумбійського, венесуельського й перуанського походження. Цей процес дуже легко побачити з огляду на кількість вилучених наркотичних засобів. У 2019 р. поліція Еквадору конфіскувала приблизно 80 тонн кокаїну. У 2022 р. цей показник сягнув 200 тонн.
Багато в чому ці зміни в структурі латиноамериканського наркотрафіку були спричинені активізацією мексиканських картелів в Еквадорі. Дві найбільші кримінальні організації Мексики – картель Сіналоа та картель нового покоління Халіско (відомий як CJNG за першими літерами іспанською) – вирішили сфокусувати увагу на Еквадорі. Обидві ці організації ворогують між собою, а тому конфлікт, який завʼязався в Мексиці, перейшов і в Південну Америку. Також у 2020-х рр. окремим явищем стала поява в республіці «представництв» криміналітету із Західних Балкан, які намагаються налагодити постачання наркотичних речовин у Європу без посередників, що додатково загострило ситуацію.
Військові обшукують людину в Гуаякілі – місті з найвищим рівнем злочинності в Еквадорі, 2022 р. Fernando Mendez/AFP
Там, де зʼявляється потік наркотиків, автоматично збільшується конкуренція між бандами за контроль цього процесу. Як наслідок випливає безпрецедентне зростання рівня злочинності та вбивств. Найбільшими проявами стали криваві сутички в еквадорських вʼязницях, де представники конкурентних банд намагалися зводити рахунки один з одним. Із 2020 до 2023 року близько 500 людей загинуло під час погромів у в’язницях. Особливістю цього процесу є те, що він відбувається своєрідними хвилями. Так, наприкінці липня 2023 р. за один день в еквадорських тюрмах загинуло близько 30 осіб. При цьому подекуди криміналітет бере в заручники охоронців вʼязниць.
Ще однією формою війни між злочинними угрупуваннями в Еквадорі є перестрілки або теракти на вулицях. Підриви автівок, вбивства поліцейських, суддів та прокурорів, вогнепальні сутички в ресторанах перетворилися на буденність. У 2017 р. Еквадор мав 5,8 вбивств на 100 000 населення. У 2021 р. – 14, а вже у 2022 – 25 вбивств. В абсолютних цифрах ця тенденція виглядає як зростання з 1088 загиблих у 2019 р. до 4761 загиблих у 2022 р. Тобто за останні 3 роки там загинула кількість людей, яка співставна із кількістю загиблих унаслідок війни на сході України у 2014–2022 рр.
Вас може зацікавити: Насильство та злочинність у Центральній Америці: у пошуках причин катастрофи
Відповіддю уряду Лассо на цей виклик стала значна секʼюритизація країни. На вулиці відправлено приблизно 10 тис. представників правоохоронних органів для патрулювання. Іншим важливим кроком стало надання дозволу на носіння зброї цивільному населенню. Чи принесли ці заходи результати? Наразі неможливо оцінити, але важливо наголосити на тому, що такими змінами скористалася опозиція, яка активно спекулює на темі того, що секʼюритизація суспільства веде до ще більшого насильства.
Огляд поточного стану головних викликів, що стоять перед Еквадором, дає змогу зрозуміти, що через різні причини (протистояння президента та парламенту, протести корінних народів, загострення проблеми наркотрафіку) їх не подолано. До яких наслідків для країни це призвело?
Політична криза 2023 р.
У політичній сфері неподолані виклики призвели до поглиблення боротьби між урядом та опозицією. Важливим етапом цього процесу став початок розслідування звинувачень щодо нецільового використання коштів і корупції проти президента Гільєрмо Лассо, яке було ініційовано парламентом у березні 2023 р. Однак неупередженість цього розслідування викликає сумніви. Річ у тім, що це вже не перша спроба парламенту тим чи іншим чином усунути Лассо з посади. І цього разу відповідь президента не забарилася. 17 травня 2023 р. політик оголосив «смерть навхрест» («Muerte cruzada») – процедуру одночасного розпуску парламенту та відставки президента, передбачену конституцією Еквадору. Таке рішення постає доволі зрозумілим, з огляду на глибину конфлікту між законодавчою владою і главою держави. Відповідно до цього, на 20 серпня 2023 р. було призначено позачергові президентські та парламентські вибори.
Головною характеристикою електоральних настроїв в Еквадорі зараз є невизначеність. За місяць до виборів 60 % еквадорців усе ще не знають, за кого вони голосуватимуть. Серед тих громадян, які вже обрали кандидата, ситуація виглядає так. Рейтинг претендентів у президенти очолює Луіса Гонсалес, що представляє корреїстську (лівоцентристську популістську) партію «Громадянська революція» («Revolución ciudadana»). Цікаво, що її висуванцем на посаду віцепрезидента є Андрес Араус – головний конкурент Гільєрмо Лассо на президентських виборах 2021 р. Наразі Гонсалес має приблизно 30 % симпатій.
Луїса Гонсалес та Андрес Араус є лідерами в соцопитуваннях щодо позачергових президентських виборів у Еквадорі в серпні 2023 р. Alberto Zambrano/EFE
За другу позицію з перемінним успіхом (близько 11–12 % голосів) змагаються Яку Перес, що здобув третій результат на виборах 2021 р. та який представляє лівий спектр сил, а також Отто Сонненголцнер, який прагне консолідувати виборців правоцентристського ґатунку. Преференції щодо парламентських виборів розподілені приблизно так само, як і щодо кандидатів у президенти.
Які висновки можна зробити з аналізу двох років президентства Гільєрмо Лассо в Еквадорі? Корреїзм нікуди не пішов із політичної арени країни. І хоча правому політику вдалося виграти президентські вибори, його опоненти мали міцні позиції в парламенті і весь час чинили систематичний опір. Це значною мірою обмежувало Лассо в можливостях втілення реформ, які могли б змінити становище в країні.
До цього додалися вкрай несприятливі внутрішні та зовнішні фактори – численні соціальні протести, інфляція і коливання світових цін на харчування та ресурси внаслідок вторгнення росії в Україну і, головне, структурна зміна наркотрафіку в Латинській Америці. Саме останній чинник можна вважати таким, що спричинив занепад рейтингів Лассо і призвів до його відставки. Еквадор, який у 2021 р. був доволі спокійною країною, зараз за всіма показниками (кількість вбивств на 100 тис. населення, кількість вилучених тонн кокаїну тощо) наближається до лідерів Латинської Америки з найгіршою криміногенною ситуацією.
Злочинність та проблема наркотрафіку вже перетворилися на фактори, які докорінно визначають перебіг виборів у цій країні. 10 серпня 2023 р. в Еквадорі було вбито одного з кандидатів у президенти – Фернандо Вільявісенсіо, який займав четверту сходинку в електоральних перегонах. Це стало третім вбивством кандидата в президенти в новітній історії Латинської Америки. До цього подібні події мали місце в 1989 р. у Колумбії, коли було вбито Луїса Галана, що виступав за екстрадицію наркобаронів до США, та в 1994 р. у Мексиці, де було вбито Луїса Колосіо, що представляв керівну партію країни. Характерним є те, що за два дні до загибелі, Вільявісенсіо публічно заявив, що отримував погрози від людей, повʼязаних із бандою «Лос Чонерос» (назва походить від назви міста Чоне, де й зародилося злочинне угрупування). «Чонерос» і собі співпрацюють на засадах «аутсорсу» для мексиканського картелю Сіналоа.
Вільявісенсіо побудував свою політичну карʼєру як журналіст-розслідувач. Останнім його великим дослідженням була робота, присвячена звʼязкам екс президента Еквадора Рафаеля Корреа з іншими лівими політиками та партіями в Латинській Америці, а також їхніми звʼязками із наркотрафіком. Останнім часом ця тема була дуже актуальною в регіоні, оскільки син президента Колумбії Густаво Петро – Ніколас Петро – зізнався, що політична кампанія його батька фінансувалася, в тому числі, і грошима від наркотрафіку.
Випадок вбивства Вільявісенсіо є одним із поверхневих проявів політичного насильства, яке панує в Еквадорі. У липні 2023 р. відбулося ще 2 гучні вбивства політиків. Не стало мера приморського міста Манта, а також кандидата в депутати Національної Асамблеї Еквадору від приморської провінції Есмеральдас. Як можна помітити, обидва щлочини відбулися в прибережних регіонах, які становлять найбільший інтерес для організованої злочинності, тому що відкривають можливості для експорту наркотиків. Уже 16 серпня 2023 р. у місті Есмеральдас, яке є столицею однойменної провінції, було вбито лідера локального осередку партії «Громадянська революція», однієї з найвпливовіших політичних сил у країні. Постає очевидним той факт, що організований криміналітет не особливо розрізняє право- чи лівоцентристські або ж провладні чи опозиційні партії. Від терору, спричиненого наркотрафіком, страждають усі політичні сили.
Яким чином питання наркотрафіку та безпеки впливає на передвиборчі кампанії інших кандидатів у президенти? Двоє головних претендентів на посаду очільника Еквадору пропонують діаметрально протилежні рецепти подолання цієї кризи. Якщо висуванка від лівоцентристських сил Луїса Гонсалес пропонує «сісти та вести діалог», то кандидат від правоцентристів Отто Сонненголцнер виступає за продовження тих заходів, які були введені Гільєрмо Лассо – збільшення фінансування поліції та її чисельності, посилення контролю над громадським порядком тощо. Також слід зазначити пропозиції кандидата Яна Топича, який, за його власними твердженнями, навіть воював в Україні в лавах Сил оборони. Топич представив позицію, що отримала умовну назву «шлях Букеле» з відсилкою до президента Ель Сальвадору – Наїба Букеле. Річ у тому, що в цій центральноамериканській країні застосовано дуже жорсткий підхід до боротьби зі злочинністю. Наразі в Ель Сальвадорі нараховується близько 100 тис. вʼязнів, що робить її світовим лідером за кількістю позбавлених волі відносно загальної кількості населення.
20 серпня 2023 р. відбувся перший тур виборів президента Еквадору, а також парламентські змагання. Результати голосування виявилися доволі несподіваними. З одного боку, перше місце в перегонах за президентське крісло здобула Луїса Гонсалес із результатом у 33,6 % голосів. Таким чином, уже вчетверте поспіль на президентських виборах в Еквадорі перемогу здобуває представник/ця корреїзму. З іншого боку, друге місце з 23,5 % голосів посів Даніель Нобоа, який до першого туру знаходився серед аутсайдерів у рейтингах та соціологічних дослідженнях.
Результати першого туру президентських виборів в Еквадорі в серпні 2023 р. Primacias
У цьому контексті головним питанням постало те, як Нобоа зміг отримати доволі широку підтримку настільки неочікувано. Відповідь на нього – збіг кількох чинників. Перший – це доволі знайомий українцям запит на «нові обличчя» в політиці. Відповідний досвід Даніеля Нобоа зводиться до двох років роботи в парламенті. Другий фактор полягає в доволі вдалій побудові кампанії Нобоа, яка грунтувалася не на конфронтації, а на консолідації. Декілька разів цей кандидат наголошував на тому, що він не влаштовуватиме політичну вендетту в разі перемоги на виборах, ні проти корреїстів, ні проти прихильників Лассо. Риторика «лідеру миру», «президента, що обʼєднує» доволі глибоко відгукнулася населенню країни, яке споглядало чвари між корреїстами та прибічниками Лассо протягом 2021 – 2023 рр. Частково успіх Нобоа можна пояснити й відсутністю яскраво вираженої політичної ідеології. Він постав як зручний «нейтральний» кандидат без шлейфу політичних скандалів у минулому.
Якщо ж говорити про регіональний розподіл голосів, то на підтримку Луїси Гонсалес виступили приморські регіони Еквадору, які зазнали найбільшого впливу зростання рівня злочинності та діяльності наркотрафіку. Натомість Даніель Нобоа знайшов симпатії у виборців із центральних та гірських регіонів Еквадору, зокрема й серед тих, де проживає значна частина корінних спільнот. Проте слід наголосити, що в декількох провінціях розрив у голосах між Нобоа та Гонсалес знаходився на рівні 0,5 %.
Регіональний розподіл голосів на користь Луїси Гонсалес, І тур президентських виборів, серпень 2023 р. Primacias
Регіональний розподіл голосів на користь Даніеля Нобоа, І тур президентських виборів, серпень 2023 р. Primacias
Також неочікуваним результатом виборів 2023 р. став провал руху «Пачакутік», що намагається представляти корінні народи Еквадору, та «Демократичних лівих», які є партією майже крайнього лівого спектру. Якщо у 2021 р. «Пачакутік» мав 27 місць у парламенті, а «Демократичні ліві» 18, то у 2023 р. першому вдалося набрати лише 5 мандатів, а партія лівого ґатунку не змогла отримати жодного депутатського крісла. Приблизно та ж динаміка спіткала й лідерів цих сил на президентських перегонах. Яку Перес, який очолює «Пачакутік», у 2021 р. програв Гільєрмо Лассо декілька відсотків за вихід у ІІ тур виборів, посівши третє місце в президентських перегонах. За 2 роки по тому він став шостим із результатом у 4 %.
Ситуація на виборах 2023 р. певною мірою нагадує 2021 р. стосовно того, що будь-який кандидат у президенти, який виграє вибори, зіштовхнеться із фрагментованим та доволі опозиційним парламентом. Цього разу корреїсти змогли набрати 48 зі 137 крісел, але цього замало для більшості: потрібно хоча б 71 місце. Водночас другою найбільшою партією з 28 місцями в парламенті Еквадору стане «Будуй» («Construye»). Ця політична сила підтримувала Фернандо Вільявісенсіо, якого вбито 10 серпня 2023 р. Цей кандидат у президенти Еквадору будував свою кампанію на антикорреїзмі, тож постає малоймовірним, що «Будуй» співпрацюватиме із опонентами. Партія Даніеля Нобоа – «Національна демократична дія» («ADN») – буде представлена всього 13 депутатами, що, у разі перемоги її висуванця на виборах президента, вимагатиме дуже гнучких політичних союзів з іншими партіями.
Вирішальним фактором для другого туру президентських виборів в Еквадорі стане те, яким чином проголосують виборці, що підтримували Фернандо Вільявісенсіо. Його політична сила була представлена Крістіаном Сурітою, що був віце президентом у звʼязці Вільявісенсіо-Суріта. Цей діяч зміг набрати 16,4 % виборців. Суріта переміг у 4 провінціях, а в 54 провінціях він зайняв другу позицію. Йдеться про центральні та гірські райони Еквадору, які загалом більшою мірою підтримали Даніеля Нобоа. Водночас корреїсти контролюють місцеві парламенти в найбільш населених провінціях та містах Еквадору, що, вочевидь, надаватиме їм специфічний бонус у вигляді адміністративного ресурсу.
Боротьба довкола виборів в Еквадорі відбувається радше довкола особистостей та симпатій населення до того чи іншого політика, ніж по лінії розподілу на лівих та правих кандидатів. Якщо в жовтні переможе Луїса Гонсалес, це означатиме повернення корреїзму до влади. З великою долею вірогідності цей варіант згаданої політичної течії відрізнятиметься від оригіналу, оскільки зараз Еквадор перебуває в інших реаліях, ніж 20 років тому, коли Рафаель Корреа вперше зайняв керівний пост. За таких умов керівництво Лассо стане радше короткотерміновим винятком, ніж початком кінця корреїзму. Якщо ж переможцем на виборах буде Даніел Нобоа, то це більше результат обʼєднання антикорреїстських сил, ніж перемога якоїсь масової альтернативної ідеології.
Обидва потенційні майбутні очільники Еквадору ризикуватимуть знаходитися в ситуації, у якій перебував Гільєрмо Лассо. Йдеться про надзвичайно складну безпекову та економічну ситуацію та обмеженість політичного маневру опозиційним парламентом. Слід наголосити, що станом на серпень 2023 р. обидва кандидати ІІ туру виборів – Луїса Гонсалес та Даніель Нобоа – не висловили свої погляди на російське вторгнення в Україну та у своїй риториці концентрувалися виключно на внутрішньополітичних темах. Тож можна припустити, що для України перемога будь-якого з двох кандидатів не означатиме принципового покращення або погіршення відносин із цією країною.
Автор – Олексій Откидач, експерт із Латинської Америки Аналітичного центру ADASTRA
Сподобалася стаття? Тоді підтримайте нашу роботу на Патреоні. Разом зможемо більше!