Гактивізм у Білорусі, або Партизани XXI століття

Кожна революція так чи інакше пов’язана з інформаційними й комунікаційними технологіями. Тільки якщо раніше це були листівки, плакати та газети, то зараз – соціальні мережі й інтернет. Акції протесту в Білорусі, що розпочалися після фальсифікації владою президентських виборів у серпні 2020 року, від початку  характеризувалися своєю технологічністю й навіть отримали назву «Telegram-революція» за те, що координація мітингів відбувалася через канали саме цієї мережі.

Використання месенджера давало можливість протестувальникам навіть під час блокування інтернету отримувати текстові повідомлення й, таким чином, узгоджувати свої дії. Великою мірою саме використання комунікаційних технологій в умовах повсюдних репресій зробило можливим такий масовий антиурядовий рух, яким ми його бачили в серпні-жовтні минулого року. І сьогодні, коли розправи режиму набули безмірних масштабів, а висловлення незгоди може закінчитися втратою свободи чи навіть життя, головними елементами опору залишаються гактивісти. Хто це такі та як вони діють проти режиму Лукашенка – розповідаємо далі.

Білоруські партизани

Білорусь, як й Україна, відома своїми ІТ-фахівцями. Тут працюють тисячі представників індустрії, і після фальсифікації виборів багато з них приєдналися до протестувальників, які вимагали справедливості. З початком протистояння на вулицях більше 2500 тисяч CEO, інвесторів і розробників написали відкритий лист до влади із закликом зупинити насильство. Тоді ж ІТ-сектор став ціллю репресій авторитарного режиму.

2 вересня минулого року до мінського офісу ІТ-компанії PandaDocs завітали з обшуком співробітники Департаменту фінансових розслідувань Комітету державного контролю Білорусі. Причина – створення засновником компанії ініціативи зі збору коштів для силовиків, що вирішили змінити професію. Коли репресії та переслідування почали набирати обертів, багато ІТ-компаній вирішили передислокувати свої офіси. Станом на березень 2021 року, до України переїхали майже 40 білоруських підприємств зі сфери інформаційних технологій.

Дізнавайтеся більше: Уроки революцій: як соцмережі стають інструментом протестів?

Однак сьогодні ми зосередимо свою увагу не на тих  представниках індустрії, які не просто втекли від диктатури чи допомагають своїм постраждалим співвітчизникам, а на фахівцях, які  створили цілу гакерську групу, покликану протистояти режиму.

Вони називають себе кіберпартизанами, і їхня головна мета – дестабілізувати роботу всіх структур, що підтримують правління Олександра Лукашенка, а також тримати незаконну владу в постійній напрузі. Найвідомішою акцією кіберпартизанів є злам сайту управління справами президента Білорусі 2 вересня 2020 року. Тоді на головній сторінці вебресурсу розмістили опозиційний біло-червоно-білий прапор. Далі один за одним пішли злами державних інтернет-порталів, і гакери дісталися навіть до МВС Білорусі, де в «розшук» додали Олександра Лукашенка, а також голову МВС Юрія Караєва.

Олександр Лукашенко та Юрій Караєв у розшуку на сайті МВС Білорусі. Наша Ніва

В інтерв’ю Bloomberg представник кіберпартизанів сказав, що до їхньої групи входить приблизно 15 осіб, троє або четверо з яких спеціалізуються на «етичному зламі» комп'ютерів білоруського уряду. Решта ж працюють над аналізом даних та іншими завданнями. Більшість представників групи є громадянами Білорусі, які працюють у сфері інформаційних технологій. The New York Times, у свою чергу, зазначає, що основні сили кіберпартизанів знаходяться за межами країни.

Також гакери співпрацюють із групою BYPOL (об’єднання силовиків Білорусі). Цю ініціативу створили колишні співробітники силових структур для протидії режиму Лукашенка. BYPOL має канали в телеграмі та на ютубі, де публікує відео, пов'язані з силовиками, а також «зливає» дані співробітників правоохоронних органів. Основною метою ініціативи є «відновлення демократії в Білорусі на чолі з народним лідером Світланою Тихановською й проведення нових президентських і парламентських виборів на основі демократичних принципів».

Як діють кіберпартизани?

Крім зламу державних сайтів і спроб не допустити подальшого розкручування спіралі насильства гактивісти мають «План перемоги», який 12 квітня цього року опублікували на своєму Telegram-каналі. Головна подія, до якої готуються гакери – Момент Х, коли розпочнеться велика кількість виступів проти авторитарного режиму. Кіберпартизани створюють ґрунт для нової хвилі протестів разом із рухом Буслы Ляляць (укр. – «лелеки щебечуть»), групою супротиву громадян РБ, а також із дружинами народної самооборони (ДНС).

«План перемоги», представлений білоруськими кіберпартизанами. Кибер-партизаны

За «Планом перемоги» Моменту Х передуватиме Фаза Х – відрізок часу, під час якого в будь-який момент може бути оголошено Момент Х. Фаза Х потрібна для того, щоб повідомити громадянам країни про початок нового етапу супротиву. До того ж її тривалість не буде відома режиму, що втомить його та змусить втратити пильність. Під час самого Моменту Х планують:

·       кібератаки на критичну інфраструктуру;

·       початок роботи новоствореного застосунку X-App, запуск якого всередині державних сайтів має їх паралізувати;

·       використання «Карти вразливих точок». Тобто партизан зможе відкрити карту й побачити вразливі точки режиму, а також отримати інструкцію, аби провести злам самостійно.

Варто знати: Регулювання соцмереж: інформаційна гігієна чи цензура?

Крім того, гактивісти обіцяють створити безпечні умови під час нових вуличних протестів. За це в «Плані перемоги» відповідають ДНС. Якщо минулорічні деонстрації були мирними, зараз групи супротиву зазначають, що у відповідь на насильство вони здійснюватимуть самооборону.

Активізм чи тероризм?

Зважаючи на дії білоруських партизанів, логічним виглядає питання про те, чи дійсно вони активісти, а не адепти кібертероризму. Адже кіберпартизани використовують гакерські атаки проти інформаційних систем, роблять дефейс сайтів (коли одна сторінка замінюється на іншу, найчастіше непристойного характеру) тощо. Ці дії властиві також і кібертерористам. Отже, ким насправді є білоруські гакери: терористами чи все ж таки активістами?

Логотип білоруських кіберпартизанів. Кибер-партизаны

Головна відмінність між кібертероризмом і гактивізмом полягає в тому, що учасники останнього зазвичай обирають для своєї діяльності такі мотиви, як соціальна справедливість або свобода слова. Їхньою метою є привернення уваги до певних політичних та соціальних питань. Найвідомішим прикладом такого типу активізму є історія WikiLeaks. Засновник сайту Джуліан Ассанж визначав головною метою своєї платформи захист свободи слова та публікацій у ЗМІ, а також захист прав людей. Завдяки цьому проєкту світ дізнався про те, як швейцарські банки відмивали гроші, або ж має можливість почитати депеші США з критичними відгуками щодо діяльності лідерів інших країн.

Вас може зацікавити: Суверенний інтернет: нова російська забавка чи прихована загроза?

Гакерство натомість загалом не можна вважати гактивізмом. Гакерські дії можуть мати політичне забарвлення, однак злам часто здійснюється заради розваги чи вигоди, і жоден із цих мотивів не пов'язаний з активізмом. Водночас гактивізм усе одно має включати гакерську складову. Онлайн-активізм, до якого ми звикли, наприклад, онлайн-петиції, є своєрідним кордоном того, що можна вважати гактивізмом. Він має складатися й зі звичайного онлайн-активізму, і з гакерських операцій. Важливо розрізняти гактивізм і кібертероризм, бо другий спрямований безпосередньо на заподіяння серйозної шкоди. Гактивізм же направлений на зміни в суспільстві та владі. Таким чином кіберпартизанів усе ж варто називати гактивістами.

Чого вже досягли кіберпартизани?

Гакери починали з більш символічних акцій, як-от злам сайту управління справами президента Білорусі та публікування там протестного стягу. Однак зараз їхні дії набули нового характеру. Наразі вони проводять операцію «Жара», за перебігом якої можна спостерігати в Telegram-каналі. Назва була обрана не випадково, а після заяви МВС про те, що їхні бази вийшли з ладу внаслідок аномальної спеки, а не через дії кіберпартизанів. У процесі проведення операції гакери зламали автоматизовану інформаційну систему (АІС) «ДАІ-центр», систему «Паспорт», базу даних служби 102, бази даних Управління власної безпеки та Головного управління кадрів МВС. За словами гактивістів, вони «повністю або частково паралізували цілі напрями каральної системи». Крім того, у мережу потрапили скандальні фрагменти прослуховування представників влади й спецслужб.

Читайте також: Супермаркет пропаганди: білоруський режим Лукашенка

Найвідомішою реакцією на діяльність кіберпартизанів із боку режиму є вираз, адресований Олександром Лукашенком уряду: «Якщо не можете захистити у своїх комп'ютерах інформацію, тоді повертайтеся до паперових носіїв. Пишіть від руки й складайте в себе в ящик». Окрім того, МВС Білорусі стверджує, що органи внутрішніх справ мають у своєму розпорядженні всі засоби й технології, які дозволяють встановити та притягнути до відповідальності винних у витоку інформації. Одразу після того МВС зробило ще одну заяву, де сказало про те, що ніяких масових звільнень немає, а інформаційні вкидання лише «зміцнюють бойовий дух».

Так, кіберпартизани проникають усе далі в особисті дані режиму Лукашенка, поки той намагається робити вигляд, що нічого не відбувається й усе під контролем.

Висновок

Наразі здається, що кіберпартизани діють якомога краще, готуючись до нових мітингів і тримаючи режим у напрузі. За короткий час вони показали, що вміють та можуть вести боротьбу. Але для того, щоб здобути перемогу, гакерам потрібна підтримка не тільки протестних груп, але й громадян. Білоруси втомилися від побиттів на вулицях та жорстокостей в ізоляторах, а також від відсутності змін після масових протестів.

Основною ж загрозою для кіберпартизанів є якраз не можливість викриття з боку силовиків, а пасивність громадян. Білоруси продовжують залишати країну, і це ще раз ставить під сумнів питання, чи отримає Фаза Х та Момент Х потрібну підтримку. Також багато інформації про подальші плани гакерів є у відкритому доступі. Так, вони стверджують, що не викривають усіх своїх ідей, але та інформація, що вже є, може допомогти режиму підготуватися до того дня, коли в життя почнуть втілювати «План перемоги».

Авторка – Анастасія Гаценко, експертка з інформаційної безпеки Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Підтримайте нас на Patreon, щоб мати змогу читати більше якісної аналітики про міжнародну політику.