Супермаркет пропаганди: білоруський режим Лукашенка

Ми живемо вже у 2021 році, у час, коли, здавалося б, ідеологізація політики та її головний інструмент – пропаганда – мали б відійти в минуле. Утім, низка урядів в усьому світі продовжує користуватися пропагандистськими інструментами для просування своїх інтересів. І кожен із них розуміє цей концепт по-своєму, що й нагадує собою супермаркет, де є багато різних товарів на будь-який смак. Минулого року в цьому циклі статей ми пояснювали, що таке пропаганда, де її можна зустріти, яких видів вона буває та як відрізняється в певних державах. З того часу пропаганда лише набрала нових обертів, і її вплив на наше життя не зменшився.

З часу останнього матеріалу на цю тему багато чого еволюціонувало: китайська пропаганда стала суворішою, північнокорейська – сучаснішою та ще більш комічною, а російська не припиняє виходити за межі здорового глузду. Однак сьогодні ми повернемося з оглядом пропагандистських інструментів держави, ситуація в якій за останній рік кардинально змінилась та навіть зачепила Україну.

Читайте всі статті спецпроєкту «Супермаркет пропаганди»

ADASTRA спостерігає за тенденціями вакууму політики самопроголошеного уряду в Мінську з минулого літа, і тепер, ретельно проаналізувавши те, що відбувалось тоді, і те, що відбувається зараз, ми готові дати вам огляд пропаганди, якою особисто керує Олександр Лукашенко та його вірні російські друзі. У матеріалі ми не хочемо використовувати Білорусь як назву держави, оскільки узурпаторський режим Лукашенка не є тотожним білоруському народові та його державі. Тому тут ми використовуватимемо термін «мінський уряд» на позначення влади Лукашенка. У цій статті ви дізнаєтесь про те, якою може лукашенківська пропаганда, де її можна зустріти, та які меседжі вона в собі несе. Однак спочатку повернімося до того, що відбувалося в мінському інформаційному вакуумі впродовж останніх років.

Диктаторський режим Лукашенка через призму пропаганди в ретроспективі десятих

Президентські вибори 2010 року стали черговим етапом перетворення режиму Лукашенка в диктаторський, оскільки обурення населення та протести через фальсифікацію результатів виборів вкотре були придушені в силовий спосіб. З моменту «Плошчі» (так називають тодішні демонстрації) білоруські державні ЗМІ почали активніше просувати меседжі політики Лукашенка. Також саме тоді почався посилений тиск на незалежні медіа, що призвело до повної монополії контрольованих Лукашенком каналів, порталів та преси. Насамперед ми говоримо про Білтелерадіокомпанію (БТРК) та її телеканали, новинні агенції БЕЛТА та АТВ (яка входить до складу БТРК), телеканали ОНТ та СТВ.

Силовий розгін протестів 2010 року в Мінську. Олександр Саєнко/Бєлсат

Для цього використовувалися різні методи. Наприклад, якщо говорити конкретно про телебачення та його програмну сітку, то там можна було зустріти «документалки» щодо жахів впливу Заходу на Білорусь, його бажання розвалити державний лад у ній та «перетворити країну на колонію Варшави та Брюсселя». Таких матеріалів за декаду назбиралося дуже багато, однак надто банально думати, що «лукашганда» була лише на телебаченні.

Міжнародні заходи також використовувались як майданчик для пропаганди режиму Лукашенка. Світові чемпіонати з хокею, Європейські ігри, Дитяче Євробачення – усе ці майданчики використовувалися в Білорусі з метою показати «позитивний вплив» правління диктатора на державу. Під час проведення таких заходів державні мовники навмисно замовчували всі злочини лукашенківського режиму, як-от придушення опозиції та вільної преси, силовий розгін протестів. Натомість Білорусь показували як сучасну країну мрії, що піклується про своїх громадян та є острівцем стабільності в «буремній Європі».

Олександр Лукашенко зі своїм сином Миколою на церемонії відкриття Європейських ігор-2019. Vasily Fedosenko/Reuters

Також важливо зазначити, що в усіх вищезгаданих форматах створювався культ особи Олександра Лукашенка. Його постійно намагалися показати як мудрого господарника, що веде країну в безтурботне та світле майбутнє. Особливий акцент робиться на ностальгії Лукашенка за радянським минулим та тому, як ця ностальгія формує політику диктатора. Очевидно, що медіа, які відкрито критикували президента, підлягали значному пресингу, яким, за словами інсайдерів, керував особисто Лукашенко.

Ба більше, у політиці керівника Білорусі за останні роки було дуже багато різних фаз, які позначалися на матеріалах державних ЗМІ. Наприклад, у періоди потепління відносин із Росією її ставили як приклад геополітичної сили та визначали орієнтиром (як от зараз). Однак коли в цих відносинах наставали моменти погіршення, Лукашенко намагався посилити позиції білоруської мови та незалежності в цілому, через що на державному ТБ з’являлося більше білоруськомовного контенту. Загалом, особиста позиція диктатора значною мірою формувала «програмну сітку» багатьох ЗМІ. Особливо це стало помітно у 2020 році.

Більше за темою: Ідея поглибленої інтеграції з Білоруссю: для чого це Росії?

Контрастна зміна пропаганди режиму Лукашенка після протестів 2020 року

Ще до президентських виборів 2020 року лукашенківські ЗМІ готували населення до фальсифікації результату та визнання Олександра Григоровича безальтернативним переможцем, однак ефект це мало невеликий. У передвиборчих опитуваннях незалежних ЗМІ Лукашенко ледь набирав 3% голосів, через що його й досі називають «Саша 3%».

Мінчанка у футболці «Саша 3%» під час протесту, 2020 рік. TUT.BY

Диктатор усілякими способами позбавлявся сильних опозиційних конкурентів, використовуючи вже звичний для себе досвід фабрикування для них кримінальних справ. Цього разу медійний контекст мав особливе значення: чоловік Світлани Тіхановської, яка є легітимною переможницею президентських виборів 2020 року, Сергій Тіхановський, є автором ютуб-влогу «Країна для життя».

Саме на цьому каналі він показував життя білоруської глибинки, на основі чого будувалася передвиборча кампанія Сергія. Однак потім його ув’язнили за сфабрикованою справою. Його дружина Світлана вирішила довести справу до кінця й зараз продовжує боротьбу за повернення законно обраної влади до Мінська. Ефірний час конкурентів Лукашенка на режимних ЗМІ був досить малим, однак живі зустрічі, провали лукашенківської політики та активна молодь зробили свою справу – Світлана Тіхановська отримала найбільшу кількість голосів, згідно із даними незалежних підрахунків.

У той час як низка виборчих дільниць визнала перевагу Тіхановської та надала несфальсифіковані результати, Центральна виборча комісія все ж оголосила переможцем Лукашенка. Саме факт фальсифікації виборів, а згодом силове придушення протестів і стали основними причинами гніву білоруської нації. І якщо на самому початку протести ніби ігнорували в лукашенківських ЗМІ, то ситуація змінилася після приїзду в Білорусь заслужених пропагандистів Росії.

Протокол однієї із місцевих виборчих дільниць, що підтверджує перемогу Світлани Тіхановської. Телеграм-канал «Наша Ніва»

Річ у тім, що якщо демонстрації й не ігнорували в державних ЗМІ, то в репортажах на цю тему протестувальників намагались показати як маріонеток Заходу, що «порушують закон» під впливом наркотиків. Крім того, культ особи Лукашенка в таких матеріалах лише посилювався. Зрозуміло, що не всім співробітникам вищезгаданих ЗМІ це подобалось, і білоруське медійне середовище наповнили протести проти пропаганди, що призвело до масових звільнень, особливо в структурі Білтелерадіокомпанії. На заміну для них було направлено співробітників таких російських державних ЗМІ як Russia Today та ВГТРК. З того моменту «лукашганда» стала агресивнішою та активнішою, а іноді її навіть не відрізниш від російської завдяки використанню схожих методів та меседжів.

Читайте також: Супермаркет пропаганди: Російська Федерація (частина перша)

Утім, є ще одна цікава тенденція, яка з’явилася саме після літніх протестів. До них мінський уряд не надто звертав увагу на пласт політичних каналів у телеграмі. Так, було відкрито групу пролукашенківських сторінок, однак вони не надто активно використовувались до протестів. Коли ж ресурс NEXTA став надпопулярним у мережі, «уряд Лукашенка» почав вкладати більше в розвиток власної сітки телеграм-каналів, посиливши цей фронт своєї пропаганди.

Так, у своїй основі протести літа 2020 року не змінили характер та концепцію пропаганди режиму Лукашенка. До прикладу, проведення заходів на національному рівні продовжували використовувати як формат пропаганди (можна згадати штучні з’їзди «прихильників» Лукашенка, скоординовані через соцмережі, чи відомий «Жіночий форум»).

Репортаж новинної програми каналу «Беларусь 1» із жіночого форуму «За Білорусь!», 2020 рік. БТРК

Крім того, російські та «режимні» селебриті також висловлювали підтримку диктатору через творчість, як-от у треку «Любимую не отдают». Однак контрастним є те, що тепер «лукашганда» стала агресивнішою, модернізованішою та персоналізованішою. Зараз ми можемо подивитись і проаналізувати, якою є пропаганда диктатора рік потому.

«Лукашганда» в телеграмі

Помітивши успіх NEXTA та подібних каналів, лукашенківська пропаганда активізувалася в телеграмі, особливо після протестів 2020 року та після того, як соцмережа офіційно їх підтримала. Відтоді такі телеграм-канали як «Ваши СЛИВЫ», «Жёлтые сливы», «Шкварка NEWS» та «Пул Первого» постійно публікують матеріали на підтримку диктатора.

Дуже часто повідомлення в цих каналах тісно переплітаються з контентом на телебаченні, про яке ми поговоримо трохи згодом. У них майже завжди намагаються дискредитувати молодь та загалом людей, що беруть участь у протестах. Для цього використовують відеоролики сумнівного походження, як-от відео з людьми в басейні, де напівоголені молодики кричать «хто не голий, той москаль», або відео з бійкою між громадянкою ЄС та поліціянтом.

Іноді такі канали переходять грань фолу у своїх публікаціях та намагаються протистояти демонстраціям у найдрібніших деталях. До прикладу, один із таких ресурсів зробив пост, де порівнює лідерів протесту із Планктоном із мультсеріалу «Губка Боб Квадратні Штани», оскільки в одній із серій він одягнув шолом з кольорами біло-червоно-білого білоруського стяга. В описі до цих скріншотів автор посту зауважує, що Планктон хотів отримати рецепт крабсбургера, але не зміг цього зробити, бо «в усіх історіях добро перемагає зло, і так буде в Білорусі».

Вам варто знати: Уроки революцій: як соцмережі стають інструментом протестів?

Також на таких ЗМІ розміщують матеріали, що принижують Революцію Гідності. Наприклад, в одному з них показано схожість між танцями та співами на Майдані та на Плошчі в Білорусі, що потім за допомогою монтажу плавно переростає в спалювання шин та боротьбу із силовиками. Відео завершується фразою «не перетворюйте Плошчу Незалежнасці в Майдан Незалежності. Взагалі, тема України доволі часто випливає в «лукашганді», щоб показати її як кластер хаосу та нестабільності в Європі на контрасті з «напрочуд стабільною» Білоруссю. Про це також буде згадано далі.

Певна річ, в пролукашенківських телеграм-каналах є багато різного контенту, який можна оглядати місяцями, як-от відео затримання «учасників» та «організаторів» демонстрацій, а втім, очевидним є те, що ніхто не збирається збавляти оберти в цьому напрямі доти, доки власне телеграм як соцмережа не почне блокування таких джерел інформації, маскуючи це «свободою слова».

Пропаганда на телебаченні

Якщо говорити про теперішнє «лукашенківське» телебачення, то воно стало наповненим російськими методами подачі інформації та її обробки. Колишній співробітник Білтелерадіокомпанії, а тепер уже опозиціонер Денис Дудинський в інтерв’ю ресурсу NEXTA розкрив низку прийомів сучасної «лукашганди» на телебаченні.

Зокрема, серед них є насильницьке отримання потрібних відеоматеріалів від тих чи інших осіб, що сталося й із самим Дудинським. Минулого року в подібний спосіб було отримане «відеозвернення» Тіхановської із будівлі білоруської ЦВК. Після низки погроз, Світлану змусили зачитати текст для відео, а згодом покинути територію держави задля безпеки себе та власних дітей. Спершу відео з’явилося саме на пролукашенківських ресурсах.

Взагалі, залякування використовується доволі часто для отримання необхідних коментарів, і нещодавній кейс захоплення рейсу Ryanair та арешту Романа Протасевича є доволі показовим. Мабуть, усі, хто цікавиться подіями в Білорусі вже встигли подивитись його «інтерв’ю» провладному телеканалу ОНТ, яке неможливо оцінювати раціонально, оскільки очевидно, що ці відповіді були отримані під тиском. Вражає цинічність та ілюзорність ситуації, бо все це виглядає як закриття раніше «незакритого гештальту» Лукашенка, якому задоволення приносить знущання з того, хто колись його критикував. Світова спільнота ж хід відверто не оцінила, а твіттер взагалі заблокував новостворений акаунт Протасевича.

Уже заблокований новий акаунт Романа Протасевича. Твіттер

Як не дивно, «лукашенківські» телевізійники не гребували постійно протиставляти диктаторську «стабільність» «провалу та хаосу» Євромайдану, на чому особисто неодноразово наголошував сам Олександр Григорович. Одного разу БТРК постаралася настільки, що для щотижневої новинної програми «Головний ефір» відзняла кілька інтерв’ю з «переселенцями» з України, що зараз живуть у Білорусі. Ці інтерв’ю являють собою фестиваль поклоніння Лукашенкові та тому «добробуту», який чомусь лише він власноруч і «створив». Усе це подається на контрасті з «жахами» Революції Гідності, що робить саму ідею протесту та змін у репортажі присутньою лише з негативною конотацією. Відповідно, цей меседж і є головним у даних матеріалах.

Дізнавайтеся більше: Протести на паузі: чим завершиться білоруська політична криза?

Також Дудинський назвав пропаганду режиму надто очевидною та надто аматорською, і в цьому є правда. Річ у тому, що дуже мала кількість країн справді може робити пропаганду або малопомітною, або правдоподібною. Дуже часто це все переходить межі сюрреалізму та виглядає надто комічно. У багатьох кейсах, які ми досліджували в циклі раніше, можна помітити цю тенденцію, але іноді це робиться спеціально.

Політтехнологи та медійники можуть спеціально запускати «шторм фейків», щоб стерти в аудиторії відчуття реальності. І якщо брати до уваги те, що цільовою авдиторією лукашенківських каналів є якраз таки ті люди, які й можуть за нього голосувати, цілком можливо, що за допомогою російських пропагандистів фокус при створенні подібних матеріалів йде не на якості, а на кількості. У цьому ми можемо пересвідчитися на прикладі справжнього короля лукашенківської телевізійної пропаганди.

Григорій Азарьонок як символ «лукашганди»

На державному телеканалі СТВ зараз працює телеведучий, котрий фактично є живим втіленням лукашенківської пропаганди, – Григорій Азарьонок, зірковий час якого настав саме після торішніх протестів, коли характер його висловлювань став агресивнішим.

Григорій Азарьонок – ведучий програми «Таємні пружини політики 2.0» на телеканалі СТВ

Авторська програма Азарьонка «Таємні пружини політики 2.0» за своєю структурою та концепцію нагадує пародію на американські шоу схожого типу. У них ведучий зазвичай ділиться власною думкою щодо актуальних подій, намагаючись виставити її як абсолют, проти якого неможливо сперечатись. Останнім часом така формула програм на американському ТБ найчастіше використовується на доволі консервативному телеканалі FOX News, а абсурдність подібних передач навіть була висміяна в «Сімпсонах», де головний герой мультсеріалу Гомер Сімпсон раптово стає ведучим схожого шоу (до речі, мультсеріал транслюється на тих же «Фоксах»).

Детальніше: Медіаринок США – невидиме поле битви всередині держави

Як у мультсеріалі, так і на лукашенківському телебаченні, ведучого намагаються показати як свого хлопця, який щиро «рубає правду-матку» на очах мільйонів. Схоже на те, що редакторів та самого Азарьонка абсолютно не хвилює абсурдність того контенту, що продукується в рамках програми, оскільки жодна психічно здорова людина не змогла б цілком серйозно сприйняти мінімум 90% заяв, які робить пропагандист у своїй програмі.

Азарьонок не шкодує слів для «кривдників» «народного лідера» Лукашенка. До їхнього списку також ввійшли, як виявилось, українські політики. Зокрема, в одному з ефірів вищезгаданої програми ведучий назвав п’ятого президента України Петра Порошенка «наглядачем американського штату Постмайданна Україна», а теперішнього президента Володимира Зеленського – «гауляйтером, коміком і блазнем, що готовий продати Україну хоч Туреччині, хоч Британії». Україну ж ведучий назвав «країною бідного й вимираючого народу» та закликав цей же народ боротись проти «гордонів» при владі. Як наслідок, у голові Азарьонка Україна тепер є «піратським Бандеростаном», де дітей продають на органи, а дівчат – «ледь не офіційно» в європейські борделі.

Що стосується Лукашенка, то йому в програмі створюють образ «набожного патріота», а його правління називають «Божим промислом». Навіть у питанні початку протестів минулого року Азарьонок висловлює припущення, що все це роблять «сатаністи та безбожники», які «відреклись від храму». Європейський Союз ведучий також зневажає, оскільки в країнах об’єднання «Різдво називають Іксмасом», а «розбещення просувають у школи». На думку Азарьонка, за правління Лукашенка в Білорусі почалось справжнє відродження віри, а ось у подобі Світлани Тіхановської він «за гримом та світлом софітів» бачить «цифру 666». Зрозуміло, що для білоруської глибинки такі аргументи не є надто абсурдними.

Читайте також: Стратегічна культура Білорусі: балансування на жердині

Не залишив Азарьонок осторонь і «Євробачення-2021», в якому Білорусь участі не брала через причини, про які ми розповімо згодом. Пропагандист був дуже радий тому факту, що БТРК не транслювало конкурс, оскільки йому відверто не сподобались переможці з Італії. Через це він назвав подію зібранням «збоченців та гомосексуалістів» та дійшов висновку, що сучасний світ демократії та прогресу котиться в «прірву збочення». Крім того, ведучий сприймає чоловіків, що одягають стринги, руйнівною силою для людства. На його думку, Білорусь має відгородитись від усього цього «залізною завісою», щоб держава стала острівцем щастя серед «жахливого болота». Можна ще багато писати про висловлювання Азарьонка та його програму, однак важко переоцінити вплив її багатогодинного перегляду на викривлення відчуття реальності.

Впродовж останніх двох тижнів з ведучого намагались зробити національного героя, коли лукашенківський режим опублікував у медіапросторі інформацію про «спецоперацію» щодо запобігання спробі замаху на Азарьонка. Навіть Лукашенко висловився з цього приводу, назвавши «деталі замаху» – згідно з ними, пропагандиста нібито мали б «вивезти в ліс та відрізати язика».

На щастя для режиму, ведучий і далі тішить свою аудиторію появою в ефірі. Ба більше, хід із «замахом» дасть йому більше верифікації в очах відданих шанувальників його програми. Прикрим є те, що деякі українські ЗМІ також дають Азарьонку платформу для розповсюдження своїх пропагандистських меседжів і на території нашої держави, як-от в ефірі телеканалу «НАШ».

Пропаганда Лукашенка на Євробаченні

Наостанок хочеться нагадати про випадок, коли «лукашганду» та її меседжі намагались пронести на міжнародний пісенний конкурс, навіть попри те, що ця спроба виявилась невдалою.

Представництвом Білорусі на Євробаченні займається державний мовник БТРК, що й відбирає учасників від держави щороку. У 2021 канал вирішив обрати учасника та пісню способом закритого відбору. Попри наявність великої кількості варіантів, було обрано пролукашенківський музичний гурт «Галасы 3Места», у репертуарі якого є треки й про протести, і про Світлану Тіхановську.

Гурт «Галасы 3Места» в кліпі на конкурсну композицію «Я научу тебя». БТРК

Європейську публіку гурт здивував треком «Я научу тебя», що висміює ідею протесту як такого та його підтримку з боку Європи. Спочатку мало хто зрозумів підтекст, бо пісня виконується повністю російською, однак згодом велика частина фанатів конкурсу після перекладу треку надіслала звернення на адресу Європейської мовної спілки (організатора конкурсу) з проханням дискваліфікації пісню з огляду на її відверто політичний меседж, що суперечить правилам конкурсу. ЄМС дослухалась до цих звернень та дискваліфікувала композицію, водночас давши час на створення нової заявки, яка б підходила під регламент.

Вас може зацікавити: Чому пісенний конкурс «Євробачення» є універсальним та важливим засобом міжнародної комунікації?

Утім, і в новій пісні «Галасы 3Места» не втримались від висміювання протестів за алюзіями в невинній «Пісні про зайця». Проаналізувавши текст нової композиції, ЄМС дискваліфікувала країну від участі в конкурсі, а після скандалу із Романом Протасевичем взагалі усунула БТРК від членства в організації. Як бачимо, режим Лукашенка використовує всі можливі шанси для просування своїх меседжів у світ.

Висновки

Якщо ви думаєте, що лукашенківська пропаганда не має до нас жодного стосунку, то ви помиляєтесь. Щойно ми ще раз пересвідчились, як білоруський диктатор оцінює цінності нашої нації та наш цивілізаційний вибір. Відповідно, українські політики мають докладати більше зусиль для протистояння цій пропаганді.

Проте мова йде не лише про українців. Найгіршим у цій ситуації є те, що увесь цей матеріал показує, як Лукашенко сприймає звичайних білорусів, що лише хочуть змін на краще. Як наслідок, інформаційний простір цієї держави переповнений культом особи диктатора та тонною абсурду, що зараз сприймається доволі важко. Так само важко й знайти слова, які можна додати до цього матеріалу. Сподіваємось, що тепер ви будете більш обачними щодо інформації, яку споживаєте через різні ЗМІ. Заради цього ми й створили цей цикл статей.

Автор – Артур Колдомасов, експерт з інформаційної політики Аналітичного центру ADASTRA