PER ASPERA – AD ASTRA I THINK TANK

Ranked Best New Think Tank by 2020 Global Go To Think Tank Index

Уроки революцій: як соцмережі стають інструментом протестів?

Уроки революцій: як соцмережі стають інструментом протестів?

Час, у який ми живемо, без перебільшення можна назвати епохою протестів. За даними Фонду Карнеґі, з 2017 по січень 2021 року по всьому світу вибухнуло понад 230 антиурядових демонстрацій, і в активній фазі зараз знаходяться 25. Протестні рухи давно охоплюють не тільки фізичний, а й віртуальний простір: активісти використовують медіатехнології, щоб інформувати своїх прихильників та за потреби проводити швидку суспільну мобілізацію. У цій статті ви дізнаєтеся, як соцмережі допомагають організовувати протести, які засоби використовуються, аби залучити якомога більшу кількість людей та як соціальні платформи протидіють обмеженням з боку влади.

Кожна революція чи протест починається із соціального невдоволення. Однак, якщо звернутися до історії, то можна побачити, що раніше інформаційний та комунікаційний етапи мобілізації для початку демонстрацій виконували листівки, агітації, газети й плітки. Про Лютневу революцію 1917 року взагалі є вислів, що з Петрограда інші міста «революцію отримали по пошті». У наш час зі стрімким розвитком комунікаційних технологій прийшло усвідомлення того, що соціальні мережі – це не лише віртуальний простір для спілкування, а й потужний інструмент суспільної мобілізації.

Для різного роду активістів інтернет-платформи стали головним засобом комунікації з однодумцями та зручним інструментом донесення інформації до широких мас. Згідно з дослідженням, проведеним 13-19 липня 2020 року Pew Research Centre, 77% дорослих американців вважають, що соцмережі є принаймні дещо ефективними у справі створення стійких суспільних рухів. Один з перших прецедентів використання інтернету як засобу вираження громадської думки датується 2002 роком.

Читайте також: Чому зміни в Section 230 можуть стати початком нової епохи інтернету?

Південнокорейський сайт OhmyNews називають піонером онлайн-журналістики, він одним з перших дав можливість користувачам створювати, публікувати й обговорювати новинний контент. У 2002 році під час президентської кампанії він став платформою для мобілізації виборців, які підтримували партію Но Му Хьона. Проте «першою революцією, організованою в основному онлайн», професор політичних наук Центру з питань демократії, розвитку та верховенства права при Стенфордському університеті Майкл Макфол вважає Помаранчеву (2004 рік). Тоді використання СМС й інтернету дозволило громадянській журналістиці вийти на новий рівень та дало можливість координувати моніторинг виборів і масштабні протести онлайн.

Як розпочати революцію?

У процесі ініціювання та проведення протестів соцмережі виконують декілька функцій. Одна з них – формування громадської думки або, іншими словами, створення інформаційної бульбашки. Багато з нас стикалися із ситуацію, коли при вподобанні чи коментуванні якогось запису починаєш бачити схожі. Раніше це називали «феноменом Баадера-Майнгофа» – це когнітивне спотворення, яке полягає в тому, що, дізнавшись щось невідоме, людина скоро натрапляє на ту саму інформацію. В сучасному інформаційному суспільстві це вже зовсім не феномен, а аналіз наших дій спеціальними алгоритмами соціальних платформ. У такий спосіб визначається, які дописи буде бачити користувач і яка реклама буде запропонована першою. Водночас пости, де висловлена точка зору, яку людина не розділяє, будуть поступово зникати зі стрічки.

Звісно, не завжди вирішальним фактором появи даних, з якими стикається людина, є тільки алгоритми. Користувач також є фільтром для своєї інформації, тому що не буде читати або дивитися те, що йому не цікаве. Так соціальні мережі впливають на горизонтальні потоки даних (шляхи передачі інформації між рівними за положенням і статусом користувачами), які є найважливішими з комунікаційної точки зору. Це пояснюється тим, що  людям, які перебувають на одному рівні, легше зрозуміти один одного, адже вони мають схожі погляди й отримують одну й ту саму інформацію із соцмереж.  

Вам варто знати: Регулювання соцмереж: інформаційна гігієна чи цензура?

Соціальні платформи мотивують людей до виходу на вулиці двома каналами: інформаційним та координаційним. Перший пов'язаний з поясненням суті протесту, створенням анонсів, а також розповсюдженням інформації. Така доступність ускладнює можливість влади обмежити поширення критичних відомостей, які можуть призвести до посилення антиурядових настроїв. Координаційний канал полягає як раз у тому, що соціальні мережі спираються на інформаційну бульбашку, тобто призначений для користувача контент, і так полегшують горизонтальні інформаційні потоки. Отже, координація колективних дій стає легшою, бо алгоритми підвищують шанси на те, що люди візьмуть участь у протестах, навіть якщо число громадян, які виступають «за» мітинг, не буде збільшуватися.

Отож, щоб організувати революцію, варто мати в арсеналі незадоволених діями влади людей, використовувати інформаційну бульбашку навколо користувачів і мотивувати невдоволених через інформаційний та координаційний канали.

Революції у Facebook та Twitter

Такі поняття як «Twitter-» та «Facebook-революція» стали популярними під час Арабської весни – хвилі протестів на Близькому Сході 2011-2012 рр., що охопила понад 15 країн і була спрямована проти авторитарних режимів. За даними Асоціації прогресивних комунікацій (APC), у 2009 році в Тунісі та Єгипті було тільки 34,1 і 24,3 користувачів Інтернету на 100 жителів. Facebook у Єгипті використовували тільки 7%, а в Тунісі – 16% громадян. Незважаючи на показники, соціальні мережі дали початковий імпульс Арабській весні, який посилився, коли протестувальники переконували інших приєднатися до них, просто спілкуючись на вулицях.

Плакати протестувальників у Єгипті під час Арабської весни. The Diplomatic Envoy

Facebook був потрібен аби планувати й координувати акції протесту. Twitter і популярні гештеги, як-от #ArabSpring або #Jan25 (25 січня 2011 року – перший день масових протестів у Єгипті), використовувалися для того, щоб поширювати новини за межі регіону. YouTube відіграв важливу роль для документування репресій уряду проти активістів. Цікавим є той факт, що протестувальники вірили у важливість «внутрішніх» платформ, тому згодом мережа перською мовою Cloob.com замінила Facebook, а іранська служба обміну відео Aparat.com – YouTube.

Під час Революції Гідності саме Facebook відігравав провідну роль серед усіх соціальних мереж. 21 листопада 2013 року тогочасний прем’єр-міністр України Микола Азаров призупинив процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію Україна – ЄС. У той же день почалися заклики до акції протесту, і журналіст Мустафа Наєм написав на своїй Facebook-сторінці: «Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Одягайтесь тепло, беріть парасольки, чай, каву, гарний настрій та друзів». Уже у квітні 2014 року спільнота Євромайдану в цій соцмережі займала передові позиції на конкурсі The BOBs (Best of the Blogs) від Deutsche Welle. Крім Facebook, використовували месенджери, як-от Viber і WhatsApp, а також Zello – додаток, який є емулятором рації та дозволяє надсилати повідомлення персонально або всім одразу. Завдяки цьому сервісу протестувальники координували свої дії та повідомляли один одному, де знаходяться загони «Беркуту».

Дізнавайтеся більше: Даркнет — таємна лазівка до демократії?

Рух Black Lives Matter почався, коли активістка Алісія Ґарза створила гештег #BlackLivesMatter після вбивства молодого чорношкірого хлопчика на ім'я Трейвон Мартін у 2013 році. Рух набув популярності насамперед у Twitter, оскільки гештег з липня 2013 року по 1 травня 2018 року використовувався майже 30 мільйонів разів, у середньому 17 002 рази на день. У 2020 році кадри вбивства Джорджа Флойда опублікували у Facebook, що стало рушієм для людей, аби вийти на вулиці. Крім того, шість дівчат-підлітків створили акаунт в Instagram з назвою teens.4.equality, який вони використовували для організації мітингу в Нешвілі. Тоді в акції протесту взяли участь 10 тисяч осіб. І це є ще одним доказом того, що без соціальних платформ зібрати таку кількість людей було б набагато складніше.

Феномен Telegram

Telegram – месенджер, який відомий своєю протидією урядам щодо спроб його заблокувати або цензурувати. Завдяки цьому, а також функціям «секретний чат», «канал» і груповий чат додаток став популярним серед активістів. Протестувальники в Гонконзі використовували телеграм-групи, щоб передати інформацію про наступні протести, коди доступу до будівель у місті, де можна сховатися, а також дані про особистості поліцейських. Спочатку деякі мітингарі звинуватили месенджер у витоку особистих даних користувачів і неможливості приховати свої телефонні номери від служб безпеки, бо Telegram дозволяє шукати інших юзерів, завантажуючи номери у додаток. Хоча компанія це не прокоментувала, згідно з Reuters, месенджер дозволив користувачам приховувати свої телефонні номери, захищаючи активістів від контролю з боку влади.

Детальніше про події в Гонконзі: «Одна країна, одна система»: як Китай демонтує автономію Гонконгу

Каталонці також не обійшли увагою Telegram. Протестна група «Демократичне цунамі» (Tsunami Democràtic) веде мовлення і в Telegram (243 тисячі підписників), і у Twitter (211,8 тисячі підписників). Іспанська газета El Pais стверджує, що саме «Демократичне цунамі» через свої канали комунікації організувало захоплення барселонського аеропорту Ель-Прат за участі приблизно 10 000 протестувальників. Ця подія 14 жовтня 2019 року розпочала масові протести в Берселоні після рішення суду, яким 9 організаторів референдуму за незалежність іспанського регіону 2017 року засудили від 9 до 13 років ув’язнення. Також група використовувала телеграм-бота для доповнення свого додатка, що був розроблений для організації та мобілізації протестувальників безпечним та ефективним способом з використанням геолокації.

Справжньою «Telegram-революцією» можна вважати події в Білорусі. Три канали месенджера стали основним джерелом інформації для протестувальників: основний, NEXTA (724 тисячі підписників), де публікуються новини й аналітика; NEXTA Live – оперативні та ексклюзивні новини Білорусі (понад 1,5 млн); канал LUXTA (171 тисяча), який поширює картинки, неформальні коментарі й сатиру. 9 серпня 2020 року розпочалися вибори президента й перебої з інтернетом в Білорусі. Telegram також мав проблеми при роботі, проте текстові повідомлення можна було отримати. Цим і скористався канал NEXTA Live, який публікував інформацію про події на виборчих дільницях і початок протестів в режимі реального часу. Швидкість реагування й кількість повідомлень значно перевищували інші білоруські Telegram-канали, тому NEXTA Live став одним з основних джерел інформації як для білорусів, так і для іноземних ЗМІ.

Статистика Telegram-каналу NEXTA Live з 2 по 15 серпня 2020 року. Forbes

Крім того, білоруські програмісти створили інтернет-ресурс «Голос» для контролю за достовірністю виборів та альтернативного підрахунку голосів. Платформа зібрала понад півмільйона бюлетенів, які доводять, що вибори були сфальсифіковані. «Голос» також взаємодіє з Координаційною радою – недержавним політичним і громадським органом білоруської опозиції для отримання думки народу щодо прийнятих радою рішень.

From Russia with love: TikTok

Якщо платформи, про які було сказано вище, завжди були так чи інакше політизованими, то TikTok прийнято вважати соцмережею для підлітків і молоді з веселими відео та мемами. Однак після арешту російського опозиціонера Олексія Навального 17 січня 2021 року ресурс наповнили ролики із закликами до участі в акціях протесту. Теги, пов’язані з цим, станом на 21 січня набрали понад 200 мільйонів переглядів. Варто зазначити, що TikTok став популярним серед активістів не тільки тому, що його цільова аудиторія молодь, а й тому, що ця мережа має унікальні алгоритми, які дозволяють швидко зібрати велику кількість переглядів відео, навіть якщо ви не маєте підписників, і стати медійною особистістю. 

Вам варто знати: Суверенний інтернет: нова російська забавка чи прихована загроза?

Протести в РФ 2021 року стали прикладом, коли інформаційна бульбашка тріснула. TikTok не є винятком з правила й через декілька днів користування починає розуміти, які відео вас цікавлять, і підбирає контент до перегляду. Проте повернення Навального до Росії, його арешт і розслідування про палац Путіна викликало таку кількість відео на цю тематику, що алгоритми не впоралися й однакові ролики бачили як прихильники Путіна, так й опозиційно налаштовані громадяни.

Онлайн-активізм

Використання соціальних мереж під час протестів і революцій створило новий формат участі в них – онлайн-активізм. В англійській мові існує термін «слективізм» (slacktivism), який використовують у скептичній формі щодо пасивних або ж «диванних» активістів. Слективізм часто критикують за те, що він передбачає низьке залучення й кількість зусиль від людей, бо вони ж просто лайкають та поширюють дописи. Однак варто пам’ятати, що поширення інформації про проблему є важливою з точки зору того, що це може допомогти в інформуванні та приверненні уваги до питання.

Шарж, що зображує слективізм. Seymour Chwast/The New Yorker

Через пандемію COVID-19 вихід на вулиці на деякий час став неможливим, і тому з’явилися нові способи вияву взаємопідтримки та солідарності. Прикладом цього є гештег #stayhome, який допоміг не тільки поширювати інформацію, але також відчувати причетність і ділитися досвідом. Говорячи про онлайн-активізм, хочеться додати, що протести минулорічного «літа цифрового простору», як його влучно охарактеризував телеканал США NBC News, організовували й координували через соціальні платформи та месенджери, тому людей, які цим займалися, також можна вважати онлайн-активістами.

Також читайте: Технологічна диктатура в умовах кризи: демократія під загрозою?

Післямова

Соціальні мережі не здатні змусити людину взяти участь у протесті проти її волі. Проте вони завжди в змозі стати каталізатором і дати імпульс. Більш традиційні способи поширення інформації, як-от газети, телебачення, листівки та «сарафанне радіо» вже не працюють так ефективно, як раніше. Для соціальних платформ зараз настали «златії дні Астреї», бо вони дозволяють активістам і користувачам спілкуватися, обмінюватися інформацією, координувати дії з величезною швидкістю. Якщо раніше протестувальники використовували звичні Facebook і Twitter, то зараз участь у протестах беруть найновіші соціальні платформи. Тому можна прогнозувати, що черга дійде навіть до широко обговорюваного Clubhouse.

Безперечно, соціальні мережі будуть пристосовуватися до нових реалій і розвивати нові функції на допомогу активістам. Так, у деяких країнах, де готуються до демонстрацій чи масових антиурядових виступів, найімовірніше будуть проблеми з доступом до інтернету. Дійсно, це заважає людям зібратися і координувати дії, а журналістам – робити свою роботу й приховує методи придушення заворушень. Інфографіка від Axios показує, що з 2019 року в 35 країнах влада блокувала доступ до інтернету. Хоча користування всесвітньою мережею визнано невід'ємним правом людини лише в декількох країнах світу (Коста-Рика, Естонія, Франція, Греція, Мексика), як ми бачимо на прикладі Telegram, зараз розробники платформ намагаються створити обхідні шляхи, щоб блокування інтернету було не надто великою перешкодою для протестувальників.

Авторка – Анастасія Гаценко, експертка з інформаційної безпеки Аналітичного центру ADASTRA