Ідеальний шторм для Пакистану: як країна переживає політичну й економічну кризи?

24 лютого 2022 року в московському аеропорту «Шерємєтьєво» приземлився літак з урядовою делегацією Пакистану на чолі з прем’єр-міністром країни Імраном Ханом. На цей день була призначена офіційна зустріч із президентом рф владіміром путіним, де планувалося досягнення важливих торгових угод, які мали сприяти вирішенню економічної кризи в Пакистані. Проте життя зіграло з Імраном Ханом злий жарт. Повномасштабне вторгнення рф в Україну, яке почалося одночасно з візитом прем’єра до москви, зруйнувало всі плани глави Пакистану на досягнення позитивних результатів перемовин із путіним та зіпсувало персональний імідж очільника уряду. Це стало тригером початку загострення кризового періоду в країні.

Вже у квітні минулого року, уряд Імрана Хана було відправлено у відставку через гіперінфляцію та економічну кризу. Не останню роль тут зіграв також вищезгаданий візит до москви в день російського вторгнення в Україну. Проте колишній прем’єр не здався та почав кампанію з дестабілізації країни шляхом масових антиурядових протестів. Майже рік триває так званий «марш Азаді» –демонстрації прихильників Імрана Хана, що супроводжуються сутичками з поліцією, в той час як новий уряд Шехбаза Шаріфа намагається втримати ситуацію в Пакистані.

На початку 2023 року політична та соціально-економічна криза доповнилися вже безпековою: серйозним викликом стало зростання терористичної активності пакистанського «Талібану» та сепаратистів із Белуджистану. Зараз Пакистан переживає важкий період, який усе-таки відкриває можливості для переформатування зовнішньої та внутрішньої політики держави.

Тож як офіційний Ісламабад протистоїть внутрішнім викликам? Чи є шанс в Імрана Хана повернути собі владу? Як саме новий уряд Шехбаза Шаріфа намагається стабілізувати економічну та безпекову ситуацію в країні? Які зміни спостерігаються в зовнішній політиці Пакистану щодо російсько-української війни після 24 лютого 2022 року? Про це все – далі в актуальній статті.

Падіння Імрана Хана

Перемога у 2018 році опозиційної політичної сили «Техрік-е-Інсааф» (ТЕІ, «Рух за справедливість») на чолі з колишньою зіркою крикету Імраном Ханом продемонструвала прагнення пакистанців до зміни владного істеблішменту. Політик прийшов до влади не в останню чергу завдяки підтримці військових (детально про це далі в тексті) та зміг протриматися на чолі держави довгі (як для політичного життя Пакистану) чотири роки. Ставши до керма країни на хвилі популізму, антисистемності й політичного ісламу, новий прем’єр-міністр отримав кредит довіри від народу на покращення соціально-економічної ситуації в країні. Проте майже всі ініціативи уряду Імрана Хана щодо підвищення рівня життя населення чи стабілізації економічної ситуації виявилися неефективними.

Поглибленню кризи сприяла гіперінфляція, яка не зупиняла свій ріст упродовж усього прем’єрського терміну лідера ТЕІ. У лютому 2022 року прем’єр-міністр оголосив про зниження внутрішніх цін на паливо та електроенергію, попри глобальне підвищення, пообіцявши заморозити тарифи до кінця фінансового року в червні. Цей крок посилив додатковий тиск на хронічний бюджетний дефіцит Пакистану та проблеми з платіжним балансом. Відразу після цього рупія впала до історичного мінімуму у порівнянні з доларом США, а держбанк країни різко підвищив процентні ставки. Частково врятувати ситуацію могли гроші МВФ, проте представники пакистанського уряду не погодилися на виконання умов фонду, через що перемовини було фактично заморожено. До висловлення невдоволення опозиції такою ситуацією приєдналися навіть партнери по коаліції ТЕІ та деякі члени партії Імрана Хана.

На початок травня опозиційні партії запланували висловити вотум недовіри кабінету Імрана Хана. Попередньо стало відомо, що всі партії (окрім ТЕІ) підтримують відставку уряду. Сам Імран Хан вирішив не чекати своєї відставки та спробував зіграти на випередження, порадивши президенту Пакистану Аріфу Альві розпустити парламент та призначити нові вибори, у такий спосіб сподіваючись, що після голосування ТЕІ зможе отримати більше місць або ж домовитися з союзниками. Проте Верховний суд Пакистану визнав рішення розпустити парламент неконституційним і дозволив провести голосування за вотум недовіри. 10 травня 174 депутати з 272 підтримали усунення Хана з посади глави уряду та призначили новим прем’єром лідера «Пакистанської мусульманської ліги» (ПМЛ) Шехбаза Шаріфа.

Прем'єр-міністр Імран Хан прибув до москви в день початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. РМО

На цьому моменті варто загадати про роль військових у відставці кабінету Хана. Збройні сили Пакистану, які де-факто є чи не головною інституційною силою в країні, відвернулись від лідера ТЕІ. Хоча й саме завдяки підтримці армії він і прийшов до влади у 2018 році, суперечки між Імраном Ханом та колишнім головою генштабу Камарою Джавед Баджве за визначення кандидатури голови міжвідомчої розвідки Пакистану змусили останнього дати «зелене світло» опозиції на вотум недовіри уряду. А пропоноване прем’єром поглиблення відносин з рф розглядалося як погіршення стосунків з Вашингтоном, із яким в Ісламабада налагоджено тісне військово-технічне співробітництво. Зрозуміло, що це не влаштовувало військове керівництво, котре не заважало усуненню Хана від влади.

26 травня Імран Хан заявив про шестиденний ультиматум уряду Шехбаза Шаріфа на розпуск провінційних асамблей (місцевих рад) і закликав оголосити нові загальнонаціональні вибори до парламенту, попереджаючи, що якщо «імпортований уряд» (натяк на США) цього не зробить, то він повернеться до Ісламабада разом з «народом». Варто зазначити, що у цей час Хан використовував антиамериканські тези, звинувачуючи Білий дім у втручанні у внутрішні справи країни. Днем раніше почався анонсований колишнім прем’єром та його прихильниками «марш Азаді» на столицю Пакистану. Перед його початком поліція провела рейди. Були заарештовані високопоставлені члени ТЕІ. Повідомляється, що в сутичках із поліцією загинуло 5 прихильників Імрана Хана. Також були зафіксовані зіткнення в різних містах по всій країні. Надалі прихильники ТЕІ будуть організовувати аналогічні акції періодично, у такий спосіб намагаючись тиснути на чинну владу для досягнення максимальних цілей із дестабілізації ситуації в країні.

Читайте також: Внутрішня політика та зовнішні орієнтири Пакистану за уряду Імрана Хана

Проти самого Хана було відкрито кілька кримінальних справ, де його звинуватили в корупції, незаконному відмиванні коштів, зловживанні владою та навіть у богохульстві. У жовтні виборча комісія Пакистану позбавила колишнього прем’єр-міністра права обіймати державні посади на п’ять років, звинувативши його в незаконному приховуванні активів. Це спровокувало нову хвилю протестів прихильників ТЕІ, котрі організували масштабний марш на Ісламабад, під час якого було скоєно замах на Імрана Хана. Лідер опозиції отримав легке поранення в ногу. Сама ця ситуація ще більше загострила політичну кризу та могла призвести навіть до державного перевороту. Хоч і радикалізації вдалося уникнути, проте опозиція не зупинилася.

Загроза системі

У березні цього року поліція намагалася заарештувати Імрана Хана, висунувши звинувачення в корупції, а саме в незаконному продажу державних подарунків під час перебування на посаді прем'єр-міністра, однак прихильники завадили урядовим силам затримати його. Згодом міністр внутрішніх справ Рана Санаулла звернувся до парламенту з проханням надати владі повноваження переслідувати партію «Техрік-е-Інсааф» та її лідера. Через новий виток політичної кризи та безпекову ситуацію в Пакистані, уряду Шаріфа навіть довелося відкласти регіональні вибори з квітня на жовтень через те, що в критично важливій для всіх політсил провінції Пенджаб за деякими опитуваннями перемогу могла здобути ТЕІ. Це рішення уряду запустило конституційну кризу, оскільки уряд та виборча комісія Пакистану мають організувати голосування впродовж 90 днів відповідно до основного закону й нещодавнього вердикту Верховного суду, який зобов’язує владу дотримуватися кінцевого терміну.

Рішення влади відкласти вибори через безпекові питання є доволі сумнівним. Але це сигналізує про те, що гібридна система, запроваджена пакистанськими військовими, знаходиться під загрозою. Вона надає значний вплив армії на допуск певної політичної сили до влади. До 2018 року на політичному олімпі держави переважали лише дві партії, які можна класифікувати як династичні. Перша – це вищезгадана «Пакистанська мусульманська ліга». ПМЛ не має прямого стосунку до тієї партії, яку колись започаткував «батько-засновник Пакистану» Мухаммад Алі Джинна. Другу ПМЛ створив 1988 року Наваз Шаріф (брат чинного прем’єра), син одного з найбільших пакистанських бізнесменів. Він очолював країну тричі.

У 1999 році генерал Мушарраф влаштував військовий переворот, скинув Шаріфа й вислав його з країни. Друга політсила, що ділила владу з «Лігою», – це Пакистанська народна партія. ПНП заснував у 1967 році Зульфікар Алі Бхутто, який прийшов до влади після програної проти Індії війни та від’єднання Бангладеш. Бхутто скинули військові: у 1979 році він був страчений, а його родина опинилася в еміграції. Дочка Зульфікара Беназір Бхутто в 1990-ті рр. двічі очолювала пакистанський уряд, була лідером опозиції режиму Мушаррафа, а 2007 року її підірвали таліби. Наразі партію очолює син Беназір Бхутто Білавал Бхутто-Зардарі.

Співробітники служби безпеки звільняють дорогу колишньому прем’єр-міністру Імрану Хану, який прибув до суду, 17 березня 2023 року. K.M. Chaudhry/AP

Прихід до влади третьої сили на чолі з Імраном Ханом у 2018 році дещо зруйнував двопартійний консенсус істеблішменту та армії, яка намагалася балансувати між політсилами. Проте відмова Хана мирно й тихо покинути посаду глави уряду поставила цілісність багаторічної гібридної політичної системи під загрозу існування. Популярність ТЕІ останнім часом значно зростає на тлі протестної активності, що дозволяє говорити про можливе повернення Хана до влади. Так званий старий політичний істеблішмент з роками втратив значну частину своєї популярності. Їхній занепад лише прискорився через неефективну економічну політику нинішнього  уряду. Що відрізняє поточну політичну ситуацію від попередньої, так це негативний дискурс, спрямований на військових. Імран Хан у своїх промовах та інтерв’ю говорить про їхнє пряме втручання у процес його усунення.

Варто знати: «Дружба до всіх, ворожість ні до кого»: актуальні внутрішні та зовнішньополітичні виклики Бангладеш

Ускладнює ситуацію унікальна здатність опозиції використовувати внутрішню слабкість, закладену в самій системі. Основні «династичні» політичні партії історично користувалися симбіотичними стосунками з військовими, що дозволяло двом суб’єктам циклічно отримувати фінансові вигоди від перебування при владі. Натомість армія як інституція отримує автономію та необмежений бюджет для виконання будь-яких завдань, які вона вважає за потрібне. Досі ця система спиралася на корупцію й неефективність основних партій, щоби виправдати автономію збройних сил і підтримувати міф про те, що вони є єдиною інституцією, здатною зберегти цілісність та інтереси Пакистану. Проте ТЕІ порушила неписаний договір і поставила під загрозу авторитет армії. Хоча гібридна система вже стикалася з певними проблемами, нинішня ситуація не має прецедентів. Партія Хана користується переважною підтримкою в трьох пакистанських провінціях – Пенджаб, Хайбер-Пахтунхва і Гілгіт-Балтистан, що дало їй змогу стати загальнонаціональною силою. Більше того, риторика Імрана Хана і вправне використання ним соціальних мереж після його усунення з посади не лише зруйнували міф про непогрішність армії, але й активно заохочували громадськість до висміювання і презирства цього інституту.

В осяжній перспективі політична криза лише буде поглиблюватися. Подальші дії влади щодо обмеження дій опозиції, відкладення виборів у Пенджабі та інтенсифікація кримінального переслідування Імрана Хана можуть привести Пакистан до етапу широкої політико-суспільної дестабілізації, яка здатна перерости навіть у революцію або черговий військовий переворот. ТЕІ має всі шанси взяти реванш на наступних парламентських виборах у жовтні цього року.

Персона самого Хана доволі неоднозначна з огляду на деяке залучення до корупційних схем та популістичний характер його політики. Організовані ним протести за останній рік розпалили в країні новий виток насильства (зауважимо, що в Пакистані майже вільний обіг вогнепальної зброї). Чинний уряд Шехбаза Шаріфа намагається напівзаконними методами  усунути Хана з політичної сцени та знизити рівень напруги в суспільстві. Ініціювавши нові кримінальні справи проти лідера опозиції й заборонивши йому обиратися на державні посади та навіть пропонувати діалог з демонстрантами, офіційний Ісламабад робить спроби не допустити хаосу в ядерній державі. Сьогодні ситуація поки контрольована, проте інші економічні проблеми лише поглиблюють кризу.

Економічна прірва

Пакистан вже кілька місяців перебуває на межі дефолту. Висока інфляція, ослаблення національної валюти, небезпечно низький рівень валютних резервів, а також висока вартість ведення бізнесу посилили економічну кризу в країні. Повномасштабне вторгнення рф в Україну зруйнувало торговельні ланцюги, що спровокувало глобальну продовольчу кризу. Фінансові організації вже попереджають про високий ризик оголошення дефолту, оскільки найближчими місяцями урядом мають бути виплачені 7 мільярдів доларів. Ситуація може стати ще гіршою, якщо МВФ знову відкладе фінансову допомогу. Валютні резерви країни перебувають на історичному мінімумі і становлять 9,82 млрд доларів. Державний банк Пакистану має лише 4,24 млрд доларів, що достатньо лише для покриття трьох тижнів імпорту. За попередніми прогнозами, дефіцит платіжного балансу різко зросте з поточного рівня до 3,86 млрд доларів через зняття імпортних обмежень. Ціни на продукти харчування та паливо стрімко підвищуються, а тижнева інфляція прогнозується на рівні 45,4%.

Хмизу у вогонь додала стихійна катастрофа, яка сколихнула всю країну. Улітку минулого року в Пакистані почалася така масштабна повінь, що майже третина країни опинилася під водою. За даними влади, із червня, коли в країні почалися сильні мусонні зливи, унаслідок стихійного лиха загинули щонайменше 1136 людей. Реальна кількість жертв може бути значно вищою, оскільки в гірських регіонах на півночі країни сотні сіл стали відрізаними від решти світу після того, як річки, що розлилися, змили дороги й мости. Міністр з питань зміни клімату Шеррі Рехман заявила, що масштабна повінь призвела до «кризи неймовірних масштабів». Внаслідок стихійного лиха було завдано суттєвої шкоди чотирьом мільйонам гектарів сільськогосподарських угідь, загинуло майже 800 тисяч поголів’я худоби, тому в цьому регіоні вже спостерігається дефіцит продовольства.

Інфляція в Пакистані б’є всі рекорди та нівелює заходи уряду щодо стабілізації ситуації в економіці. AFP

Зараз основні надії в кабінеті Шехбаза Шаріфа покладають на зовнішню фінансову допомогу. Уже більше року Ісламабад веде перемовини з МВФ щодо надання кредиту в розмірі приблизно 1,1 мільярда доларів. Проте процес переговорів рухається повільно через небажання уряду йти на умови Міжнародного валютного фонду. Вони полягають у проведенні жорстких реформ, як-от підвищення податків, скорочення субсидій, посилення незалежності центрального банку, перегляд корпоративного оподаткування, збереження ринкового обмінного курсу, покращення управління державними підприємствами, а також підвищення ефективності та регулювання в енергетичному секторі. З одного боку, ці заходи можуть знизити дохід до бюджету, обмежити споживання, інвестиції та сприяти інфляції. Проте з іншого, затримка коштів МВФ може підірвати довіру інвесторів і погіршити перспективи зростання ВВП країни. Як наслідок, ситуація наближається не лише до економічної, але й до продовольчої кризи.

Очікуваний транш допомоги в рамках 9-го перегляду програми МВФ може дати певний перепочинок, але залишається питання довгострокового погашення дефіциту бюджету та фінансування соціальних програм. Хоча переговори на технічному рівні між Пакистаном і МВФ завершилися, процес укладення угоди щодо нової програми фінансування залишається призупиненим. У фонді стурбовані рішенням уряду позичати кошти безпосередньо в банків, оскільки це загрожує значним зростанням бюджетного дефіциту і входженням у нове боргове коло. Виконання непопулярних реформ може ще більше знизити рейтинги влади, тому уряд наказав держбанку підвищити відсоткові ставки до 20%, сподіваючись на покращення ситуації без допомоги МВФ. Такі заходи негативно впливають на соціально-економічні умови в країні, особливо на бідні верстви населення та середній клас.

Притаманні Пакистану структурні проблеми є основною перешкодою на шляху до сталого розвитку. На економіку серйозно вплинули обмеження на імпорт через брак власного виробництва. Великі виробничі підприємства перебувають під загрозою закриття через нестачу сировини й проміжних матеріалів. Зростання за кошт експорту не є простим рішенням, оскільки цінова і якісна конкурентоспроможність вимагає інвестицій у дослідження та розвиток. Текстильні асоціації країни звинувачують уряд у своїх економічних проблемах, але вони також нехтують інвестиціями й покращенням власної неефективності без державного захисту. Уряд Шехбаза Шаріфа погодився запровадити податки на суму близько 600 мільйонів доларів США, щоби зменшити бюджетний дефіцит і збільшити доходи відповідно до програми МВФ. Очікується, що ці заходи збільшать доходи та зменшать бюджетний дефіцит. Однак вони, імовірно, матимуть негативний вплив на соціально-економічні умови, оскільки вони інтенсифікують інфляцію, зменшать наявний дохід і вплинуть на споживання й інвестиції.

Окрім перемовин з МВФ, Ісламабад домовився про фінансову допомогу з Саудівської Аравії та ОАЕ. Загалом наступні три місяці продемонструють можливості уряду Шехбаза Шаріфа щодо вирішення кризових проблем. Антирейтинг чинної влади зростає, що може негативно вплинути на результати ПМЛ на цьогорічних парламентських виборах, які пройдуть у жовтні. Цілком можливо, що Шаріф піде на деякі поступки МВФ для отримання наступного траншу. Але загальна ситуація з економікою не стане кращою без вирішення політичної та безпекової кризи в країні.

Терористична загроза

У січні цього року, терорист-смертник підірвав себе в мечеті в Пешаварі. Загинула 101 людина та 225 отримали поранення різного ступеню тяжкості. Відповідальність за атаку взяла на себе організація «Техрік-і-Талібан Пакистан». За останній рік відбулося близько 300 нападів ТТП. Пакистанський «Талібан» – це об’єднання бойових угруповань, яке було створено для побудови на території країни ісламського халіфату. Організація тісно пов’язана з афганським аналогом, проте є окремою самостійною структурою. Після захоплення «Талібаном» влади в Афганістані влітку 2021 року активність членів ТТП у Пакистані підвищилася. Намагаючись стабілізувати ситуацію, офіційний Ісламабад ініціював перемовини з терористами за медіаторства афганського «Талібану», із яким пакистанці мають тісні зв’язки. Представники ТТП вимагали звільнити всіх його членів із в’язниць, право на політичне представництво в обмін на припинення бойових дій проти урядовий військ. У підсумку вдалося домовитися про короткострокове перемир’я, яке було перервано новими нападами бойовиків на півночі Пакистану.

Детальніше про проблему: Ризиковане партнерство: як Пакистан вдруге допоміг «Талібану» захопити Афганістан

Терористична проблема пов’язана не лише з мовчазним сприянням афганського «Талібану», але й неефективною контртерористичною стратегією уряду. На початку 2010-х років пакистанські військові провели кілька антитерористичних операцій в прикордонних районах, у яких було ліквідовано кілька осередків ТТП, включно з командирами груп. Однак держава не змогла вжити заходів, які б викорінили насильницький екстремізм у його основі. Національний антитерористичний орган залишався практично бездіяльним, а спроби ведення перемовин з терористами не вирішили проблеми.

Вільний обіг зброї, неконтрольований афгано-пакистанський кордон та підвищення популярності ідей радикального ісламу на тлі перемоги «Талібану» зробили ситуацію майже нестерпною. Теперішня політична поляризація суспільства й економічна криза лише збільшують популярність терористів серед бідних верств населення. Уряд Шехбаза Шаріфа в тандемі з військовими обрали жорсткий шлях ліквідації баз бойовиків та підвищили поліцейський контроль на Федерально керованих племінних територіях. За останній місяць активність ТТП була майже відсутня, хоч і фіксувалися поодинокі зіткнення з військовими.

Окрім радикальних ісламістів, терористичну діяльність проводять сепаратистські сили в Белуджистані. Так звана «Армія визволення Белуджистану» виступає за утворення незалежної держави на території західної частини Пакистану, де проживають етнічні белуджі. АВБ відома своїми атаками на китайських представників і робітників, котрі задіяні до інфраструктурних проєктів у регіоні в рамках ініціативи «Пояс і шлях». Минулому року белуджі-повстанці вбили двох китайських робітників та атакували бази пакистанських військ. Також, відомий випадок із захопленням бойовиками АВБ готелю Pearl Continental у місті Гвадар. Як і з ТТП, офіційний Ісламабад проводить стратегію викорінення сепаратистів із Белуджистану збройними методами, проте саму проблему це не вирішує.

Пакистан після 24 лютого

Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну запустило процес трансформації системи міжнародних відносин, що вплинуло й на Пакистан. Вищезгаданий візит колишнього прем’єра та лідера опозиції Імрана Хана до москви в день нападу рф став символом подальших переформатувань у політичному середовищі. Чинний уряд Ісламської Республіки Пакистан зберігає дипломатичний нейтралітет у російсько-українській війні, хоча тут є нюанси. З одного боку, Ісламабад підтримує торгово-економічні зв’язки з росією, імпортує енергоносії та уникає засудження путінської агресії. Причиною цього є розповсюджений антиамериканізм у пакистанському суспільстві (до речі, у місцевих ЗМІ війну називають «українською кризою) і зовнішньополітична стратегія рівновіддаленості від різних центрів сили. Уряд Імрана Хана мав яскраво виражений проросійський характер, що відобразилось у сумнозвісному московському візиті, інтенсифікації контактів із керівництвом рф і відмові від підтримки проукраїнських резолюцій в ООН. Це були одні з причин активної критики кабінету Хана з боку опозиції та подальшого вотуму недовіри.

Новий уряд Шаріфа хоч і відмовився від неофіційної підтримки росії, але зберігає нейтралітет. Через енергетичну й економічну кризи Пакистан змушений збільшувати обсяги імпорту дешевого російського газу та нафти (треба загадати спільний російсько-пакистанський газогін «Пакистанський потік»). Сам Шехбаз Шаріф брав участь у саміті ШОС у Самарканді, де зустрічався з владіміром путіним (потім буде ще одна зустріч в Астані). Ще дві причини високого рівня двосторонніх відносин між Ісламабадом і москвою – це військово-технічне співробітництво й бажання Пакистану відмежувати росію від Індії. Останнє десятиліття дві країни провели кілька спільних навчань сухопутних сил, ВМС та ВПС.

Попередній голова генштабу армії Пакистану Камар Джавад Баджва під час візиту до Києва в травні 2021 року. GENERALSTAFF.UA

Незважаючи на тісні відносини з рф, Пакистан надає гуманітарну та, як виявилось таємну, військову допомогу Україні. На початку року було зафіксовано рух із порту Гвадар до Польщі мінімум 159 контейнерів артилерійських боєприпасів для ЗСУ.  Потім повідомлялось про рейси з Пакистану до Румунії британських військових транспортних літаків, які могли перевозити 155-мм артилерійські снаряди. І це не останні випадки такої активності, що говорить про таємні домовленості між Києвом та Ісламабадом щодо поставок боєприпасів. В обмін Пакистан начебто очікує допомогу українських спеціалістів у модернізації гелікоптерів Мі-17 і танків Т-80УД.

Читайте також: Проукраїнський альянс в Азії: хто підтримує Україну у війні за незалежність?

Чому Пакистан таємно надає боєприпаси Україні? Важливо зазначити, що головним лобістом такої підтримки вочевидь є керівництво ЗС ІРП. Колишній голова генерального штабу армії Камаре Джавед Баджве налагодив продуктивні контакти з українськими колегами та навіть відвідав Україну у 2021 році, де обговорював придбання танків «Оплот» і БМП вітчизняного виробництва. Окрім цього, в Ісламабаді пам’ятають військово-технічну допомогу Києва в 1999 році під час збройних сутичок на кордоні з Індією. Усе це сформувало позитивний імідж України серед військового керівництва. Також варто згадати і фактор Великобританії, із якою пакистанська армія підтримує тісні зв’язки, і де готують офіцерські кадри. Цілком можливо, що Лондон активно брав участь у перемовинах щодо постачання артилерійських снарядів Пакистаном. Окрім цього, Ісламабад неодноразово надавав гуманітарну підтримку нашій державі. Пакистан намагається балансувати між Україною та росією, розширюючи співробітництво в тих сферах де йому вигідно.

Яке майбутнє чекає на Пакистан?

Сьогодні ІРП зіткнулася відразу з трьома кризами одночасно. Політична дестабілізація, викликана активними діями опозиції на чолі з Імраном Ханом, може загрожувати посиленням хаосу та радикалізацією протистояння з владою. З огляду на майбутні парламентські вибори, які відбудуться у жовтні цього року, цілком імовірним є сценарій реваншу політсили Хана й повернення самого лідера опозиції до уряду, навіть незважаючи на заборону обіймати державні посади. Також наявний високий ризик втручання ЗС Пакистану в ситуацію, якщо події будуть розгортатися в бік загострення та загрози існуванню чинної політичної системи.

Повернення Імрана Хана – вкрай неприйнятний сценарій для України з огляду на м’яку проросійську й антизахідну орієнтацію під час його прем’єрства. Чинна влада намагається всіма доступними методами стабілізувати ситуацію, але антиконституційне рішення відкласти вибори в Пенджабі, кримінальне переслідування Хана та небажання вести конструктивний діалог з опозицією лише поглиблює кризу. Але перебування Шехбаза Шаріфа на посаді прем’єра – це набагато краща опція для Києва, зважаючи наявні факти військово-технічної підтримки з боку Пакистану.

Економічна криза підігрівається політичною поляризацією та веде країну до ризику дефолту. Небажання Ісламабада виконувати всі умови МВФ призупинить перемовини щодо надання фінансової допомоги, а дії уряду зі стабілізації ситуації лише погіршують ситуацію. Проблеми в економіці підживлюють загрозу тероризму в Пакистані. «Техрік-і-Талібан Пакистан» та «Армія визволення Белуджистану» за останні чотири роки активізували свою діяльність, що стало результатом слабкої контртерористичної стратегії Ісламабада, низького рівня життя та підйому радикальних ісламістських сил після захоплення рухом «Талібан» сусіднього Афганістану.

Подальше питання виходу з такої важкої ситуації залежить від політичної волі чинної влади в питаннях урегулювання розбіжностей з опозицією і успішного результату перемовин із МВФ. Після ліквідації політичної та економічної криз проблема тероризму значно зменшиться. Вірогідно, фінал історії ми побачимо після жовтневих парламентських виборів, де цілком можливо, але не гарантовано, перемогу здобуде ТЕІ Імрана Хана. Пристрасті охолонуть, і нова влада почне конструктивно переглядати свою внутрішню та зовнішню політику  в напрямок стабілізації ситуації в ядерній державі.

Автор – Антон Ганоцький, експерт з Азійсько-Тихоокеанського регіону Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Цим ви робите свій внесок у розвиток вітчизняної аналітики!